Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №129/4/26 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/4/26

Провадження по справі № 1-кп/129/453/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Гайсині кримінальне провадження № 12025020090000490 від 07.11.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Христинівка Христинівського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, раніше судимого:

1) 16.12.2021 року вироком Христинівського районного суду Черкаської області за ч. 1 ст.289, ч.1 ст.185, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

2) 06.07.2022 року вироком Христинівського районного суду Черкаської області за ч.4 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, 71, ч.1 ст.70 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі;

3) 04.10.2022 року вироком Христинівського районного суду Черкаської області за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.4 ст.70, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі та звільненого за ухвалою Богунського районного суду м. Житомир від 11.06.2024 року умовно-достроково від відбування покарання у вигляді позбавлення волі для проходження військової служби за контрактом засудженого, як особу, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом, з невідбутим строком покарання 4 роки 3 місяці 9 днів, -

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, -

Встановив:

1) Солдат військової служби за контрактом ОСОБА_5 , старший стрілець-оператор 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , будучи прикомандированим до військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. ст.17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 28.09.2024 самовільно залишив місце зосередження підрозділу, що знаходився в районі населеного пункту Вири Сумського району Сумської області.

За час відсутності на службі солдат військової служби за контрактом ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини НОМЕР_2 правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд за місцем проживання, знайомої ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 до 12.11.2025 року, - часу його затримання працівниками поліції Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

2) Крім того, 05.11.2025 близько 21:00 год. ОСОБА_5 , проходячи по АДРЕСА_2 , вирішив вчинити крадіжку майна з гаражного приміщення, розміщеного на території домоволодіння раніше знайомої йому ОСОБА_7 , що за адресою АДРЕСА_3 .

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел ОСОБА_5 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов на територію належного ОСОБА_7 домоволодіння, що за адресою АДРЕСА_3 та підійшовши до гаражного приміщення відсунув засов на дерев`яних дверях гаражного приміщення, таким чином потрапивши всередину, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, таємно викрав належне ОСОБА_7 майно, яке зберігалося у вказаному гаражному приміщенні, а саме: бензопилу «Дніпро-М» DSG-52H вартістю 3548,44 грн., якою надалі розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 3548,44 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує:

- за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).

- за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, щиро каявся у вчиненому, а по суті пред`явленого йому обвинувачення дав такі зізнавальні покази:

- по першому епізоду обвинувачення щодо самовільного залишення військової частини, пояснив, що він, ОСОБА_5 , проходячи військову службу за контрактом у званні солдат на посаді старшого стрільця-оператора 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , будучи прикомандированим до військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, в порушення вимог законодавства України, після повернення з бойових позицій, після відмови командирів у наданні йому відпустки для поїздки додому, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, не бажання виходити на бойові завдання з високим ризиком, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 28.09.2024 самовільно залишив місце зосередження підрозділу, що знаходився в районі населеного пункту Вири Сумського району Сумської області, спершу поїхав до м. Суми, потім до м. Київ, а згодом до м. Монастирище Черкаської області, а потім до с.Носівці Гайсинського району, Вінницької області, де проводив час на власний розсуд за місцем проживання, своєї знайомої ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 до 12.11.2025 року, - часу його затримання працівниками поліції Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області;

- по другому епізоду обвинувачення щодо таємного викрадення чужого майна (крадіжки) пояснив, що він, ОСОБА_5 , 05.11.2025 близько 21:00 год. після сварки зі своєю дівчиною пішов на вулицю, та проходячи по АДРЕСА_2 , вирішив вчинити крадіжку майна з гаражного приміщення, розміщеного на території домоволодіння раніше знайомої йому ОСОБА_7 , що за адресою АДРЕСА_3 . Так, він, ОСОБА_5 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов на територію належного ОСОБА_7 домоволодіння, що за адресою АДРЕСА_3 та підійшовши до гаражного приміщення відсунув засов на дерев`яних дверях гаражного приміщення, таким чином потрапивши всередину, звідки таємно викрав належне ОСОБА_7 майно, яке зберігалося у вказаному гаражному приміщенні, а саме: бензопилу «Дніпро-М» DSG-52H, якою надалі розпорядився на власний розсуд, а саме продав в м. Гайсин, а отримані кошти використав на власні потреби.

Відповідно до ст. 349 КПК України, з`ясувавши чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні № 12025020090000490 від 07.11.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 , враховуючи відсутність сумнівів у добровільності та істинності їх позицій; роз`яснивши їм, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, які визнаються і не оспорюються учасниками судового провадження; суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме: обставин події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінальних правопорушень), винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду, а також розміру процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом`якшують покарання.

Цивільні позови у справі не заявлено.

Належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 до суду не з`явилася, подала заяву про проведення судового розгляду справи у їх відсутність. Крім того, потерпіла ОСОБА_7 подала до суду заяву, в якій повідомила суд про відсутність у неї до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру, а у вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому у випадку визнання його судом винним у вчиненні злочину, покладалась на розсуд суду.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти росії» від 29.11.2007 р.).

При цьому суд бере до уваги визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст. 66 КК України пом`якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винної у скоєнні кримінального правопорушення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи покарання ОСОБА_5 , суд обтяжуючою його обставиною враховує рецидив злочинів, а пом`якшуючими його обставинами враховує щире каяття.

Окрім зазначеного, суд при призначенні покарання ОСОБА_5 враховує його особу, який є осудним, раніше судимим, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, за місцем проживання характеризується негативно, є особою молодого віку, має професійно-технічну освіту, неодружений, власної сім`ї та утриманців немає, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом проходив військову службу у Збройних Силах України.

Поряд з цим, суд приймає до уваги також і позицію потерпілої ОСОБА_7 , яка покладалась на розсуд суду у вирішенні питання щодо призначення покарання у разі визнання обвинуваченого винним.

З урахуванням вказаних, встановлених під час судового розгляду обставин у їх сукупності, з огляду на скоєння обвинуваченим двох тяжких стосовно ст. 12 КК України кримінальних правопорушень (злочинів) за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, які скоєно обвинуваченим ОСОБА_5 у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком у вигляді позбавлення волі для проходження військової служби за контрактом засудженого, як особу, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом, з невідбутим строком покарання 4 роки 3 місяці 9 днів; враховуючи особу винного, який є осудним, раніше судимим, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, за місцем проживання характеризується негативно, є особою молодого віку, має професійно-технічну освіту, неодружений, власної сім`ї та утриманців немає, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом проходив військову службу у Збройних Силах України; жалкує про скоєне; щиро кається; що свідчить про наявність у ОСОБА_5 стійких злочинних нахилів, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправити обвинуваченого і запобігти скоєнню ним нових кримінальних правопорушень (злочинів) можливо лише за умови ізоляції його від суспільства з призначенням йому покарання відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді реального позбавлення волі у межах, установлених санкцією цих статей, яке буде достатнім для виправлення особи обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень (злочинів) та при цьому не порушить справедливий баланс між вказаними інтересами суспільства та правами ОСОБА_5 .

При цьому, остаточне покарання ОСОБА_5 необхідно визначити на підставі ст. 71, ч. 3 ст. 81-1 КК України, а саме до призначеного за цим вироком покарання за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 70 КК України слід частково приєднати невідбуте повністю покарання за попереднім вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 04.10.2022 року у виді позбавлення волі, визначивши остаточне покарання за сукупністю вказаних вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі.

04.03.2026 року ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком 60 діб, строк дії вказаного запобіжного заходу закінчується 02.05.2026 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили необхідно залишити попередній, - у вигляді тримання під вартою на строк не більше 60 днів, який рахувати із дня постановлення вироку, з метою забезпечення виконання вироку та уникнення ризиків ухилення обвинуваченого (засудженого) від суду і продовження злочинної діяльності, з огляду на його засудження за вчинення тяжких злочинів до реальної міри покарання, відсутність у нього чинників стримуючого характеру таких як постійного місця роботи та джерела доходів, необхідного для існування, а також враховучи те, що він є раніше неодноразово судимим за скоєння умисних, корисних злочинів, зазначені нові тяжкі злочини скоїв у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, при цьому, в нього відсутні вагомі соціальні особистісні чинники стримуючого характеру такі як постійне місце роботи, власна сім`я (не одружений), відсутні засоби до існування.

При цьому, у строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати на підставі ч.5 ст. 72 КК України період перебування його під вартою (попереднє ув`язнення), починаючи з 12.11.2025 року, - з часу його затримання та взяття під варту відповідно до ухвали слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 14.11.2025 року, по день набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст.ст. 100, 174 КПК України.

Процесуальні витрати по справі в сумі 1696 грн. 32 коп. на залучення експертів та проведення у справі судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №2404\25-21 від 27.11.2025) відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, -

Ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ст. 71, ч. 3 ст. 81-1 КК України до призначеного за цим вироком покарання за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 70 КК України частково приєднати невідбуте повністю покарання за попереднім вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 04.10.2022 року у виді позбавлення волі, та визначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю вказаних вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

У строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати на підставі ч.5 ст. 72 КК України період перебування його під вартою (попереднє ув`язнення), починаючи з 12.11.2025 року, - з часу його затримання та взяття під варту відповідно до ухвали слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 14.11.2025 року, по день набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – утримання під вартою, але зі строком дії не більше 60 днів, який рахувати, починаючи із 22.04.2026 року.

Речовий доказ, - бензопилу «Дніпро-М» DSG-52Н, - повернути законному власнику цього майна ОСОБА_7 .

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 1696 грн. 32 коп. на залучення експерта та проведення судової товарознавчої експертизи.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти діб з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Гайсинський районний суд Вінницької області.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Суддя: