Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №707/602/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/602/26

2/707/791/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Тептюка Є.П.,

за участю секретаря – Заруби Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19.08.2017 року з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначила, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання сина значно зросли, оскільки дитина підліток (15 років) та потребує значних витрат на: харчування, одяг, навчання, тренування; побутові потреби; медичне обслуговування та додаткові витрати на освіту. Відповідач є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, однак має автомобіль Audi, що свідчить про наявність доходів; проживає у квартирі свого батька, тобто несе не повні витрати на житло; середня заробітна плата по Черкаській області становить близько 24 500грн.

Просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь позивача на підставі рішення Черкаського районного суду від «19» серпня 2017року, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 « ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 6125 гривень щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13.02.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

09.03.2026 року відповідач ОСОБА_2 скерував до суду відзив на позовну заяву, у якому просить позов задовольнити частково, стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн, з огляду на наступне: позивач не надала суду доказів самоусунення відповідача від обов`язку здійснювати утримання сина. Зазначає, що аліменти сплачує регулярно та у встановленому судом розмірі, розуміючи збільшення цін, почав сплачувати по 2000 грн щомісяця, шляхом перерахування коштів на банківську картку позивача. Щодо купленого автомобіля ауді, даний автомобіль належить дружині відповідача, дружина має стабільний високий дохід, куплений за кошти дружини, являється спільною власністю. Проживає в квартирі батька тому що коштів на своє житло не має, батько пенсіонер, мати інвалід 3 групи, допомагає сплачувати комунальні послуги. На даний час офіційно відповідач не працює, постійного стабільного заробітку немає, заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 6125,00 грн надто великі та не обгрунтовані, спроможний надавати 2000,00 грн. У позивачки є квартира в новобудові, придбана в 2021 році, працює мененджером в ТОВ «Черкаська агрохімічна компанія». Позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведена вимога про збільшення стягнення аліментів.

11.03.2026 року позивач ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд надіслала до суду заперечення на відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідач є працездатною особою, має можливість отримувати дохід та зобов`язаний забезпечувати належний рівень життя своєї дитини. Відсутність офіційного працевлаштування не звільняє батька від цього обов`язку і не може бути підставою для зменшення або обмеження розміру аліментів.

Посилання відповідача на необхідність утримання батьків є необґрунтованим, оскільки суду не надано жодних доказів фактичного здійснення такого утримання (квитанцій, підтверджуючих документів).

Зазначає, що батьки є пенсіонерами, мати ОСОБА_4 є онкохворою (має одну нирку), що потребує значних витрат на лікування та сторонній догляд. Батько, ОСОБА_5 є онкохворим та має гіпертонічну хворобу 2ст з ризиком 3 . Це створює додаткове фінансове навантаження на мою сім`ю.

Посилання відповідача на проживання позивача у новобудові не є доказом мого високого матеріального становища. Зазначене нерухоме майно було придбане ще у 2021 році, тобто до початку повномасштабної війни та суттєвої зміни економічної ситуації в країні. Наявність власного житла є лише забезпеченням базової потреби дитини у проживанні та безпеці та жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку брати участь у щоденних витратах на харчування, одяг, навчання та розвиток сина.

Відповідач стверджує, що легковий автомобіль 2014 року випуску був придбаний за кошти його дружини. Зазначений транспортний засіб зареєстрований на праві власності на відповідача, що підтверджується відповідними реєстраційними даними, посилання відповідача на те, що автомобіль придбано за кошти дружини, не спростовує факту його майнового стану. Наявність у власності автомобіля та витрати на його утримання свідчать про можливість відповідача нести витрати на утримання дитини. Твердження відповідача про відсутність доходів за наявності такого майна є безпідставним та спрямоване виключно на уникнення обов`язку щодо належного утримання сина.

З огляду на вік дитини, зростаючі витрати на харчування, навчання, одяг, медичне забезпечення та розвиток, позивач вважає, що позовні вимоги про збільшення розміру аліментів обґрунтованими та такими, що відповідають інтересам дитини.

16.03.2026 року на адресу Черкаського районного суду Черкаської області надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що позивач у своїй відповіді на відзив безпідставно стверджує, що наявність зареєстрованого на ім`я відповідача автомобіля свідчить про високий майновий стан та є підставою для збільшення розміру аліментів. Оскільки відповідач не працює, придбання автомобіля стало можливим завдяки фінансовим можливостям дружини, яка працює ГУНП в Черкаській області та наявність автомобіля, який є спільним майном не збільшує платоспроможність відповідача, використання коштів дружини на авто не може трактуватися як прихований дохід. Автомобіль не створює для відповідача вільний капітал для сплати аліментів.

На утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина перебуває у стані вагітності, що потребує значних витрат на медичне обслуговування та підготовку до народження дитини. Також на утриманні відповідача перебуває пенсіонер батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 . Аліментні зобов`язання мають персональний характер. Доходи теперішньої дружини відповідача не можуть бути підставою для збільшення аліментних виплат відповідачем, оскільки дружина теперішня не має обов`язку утримувати дитину від попереднього шлюбу відповідача.

Важливим фактом є те, що після припинення шлюбних відносин з позивачем відповідач добровільно залишив у її користуванні та власності автомобіль Mitsubishi Lancer 2008 року випуску. Це рішення було прийняте з метою забезпечення комфортного проживання та пересування дитини. Таким чином позивач володіє цінним рухомим майном, отриманим від відповідача, що значно полегшує її майновий стан та витрати на дитину. Також вказує, що крім перерахованих коштів щомісяця на утримання, добровільно дає дитині на день народження, новий рік, купує необхідні речі за першої фінансової можливості, постійно підтримує зв`язок з сином, проводить час разом. Просить встановити розмір аліментів, виходячи з фактичного майнового стану та з урахуванням обов`язку утримувати малолітню дитину, вагітну дружину, батьків.

18.03.2026 року через Електронний суд надійшла відповідь на заперечення відповідача, в якому позивач зазначає наступне що посилання відповідача на відсутність офіційного доходу не може бути підставою для відмови у збільшенні аліментів. Відповідач є працездатною особою, однак свідомо не працевлаштовується офіційно, що свідчить про ухилення від виконання обов`язку щодо належного утримання дитини. У зв`язку з цим позивач вважає обґрунтованим при визначенні розміру аліментів враховувати середній рівень заробітної плати по Черкаській області, який становить 24 500 грн на місяць, як орієнтовний показник його потенційного доходу. Крім того відповідач до початку пандемії COVID-19 та повномасштабної війни здійснював трудову діяльність за кордоном.

Твердження відповідача про добровільну передачу транспортного засобу позивачу не відповідає дійсності. Цей автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя, і під час поділу майна мною було виплачено відповідачу грошову компенсацію у розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США за його частку.

Наявність у відповідача іншої дитини та сімейні обставини не звільняють його від обов`язку належного утримання дитини від першого шлюбу. Відповідач добровільно створив нову сім`ю, усвідомлюючи свої обов`язки перед уже наявною дитиною. Посилання відповідача на можливе погіршення матеріального стану його другої та ще не народженої дитини є необґрунтованими. На момент розгляду справи обов`язок щодо утримання ненародженої дитини у відповідача відсутній, а такі доводи є лише припущеннями про можливі майбутні витрати. Водночас відповідач не надав належних доказів свого реального матеріального стану та доходів, а також не підтвердив неможливість працевлаштування, що свідчить про ухилення від належного утримання вже існуючої дитини.

Також зазначає, що часткова сплата аліментів у розмірі 1 600–2 000 грн не свідчить про належне виконання обов`язку, оскільки ці суми є недостатніми для забезпечення потреб дитини. З часу первинного визначення розміру аліментів потреби дитини значно зросли (харчування, одяг, навчання, медичні витрати тощо). Розмір аліментів у 2 000 грн є явно недостатнім та не відповідає інтересам дитини.

Позивач просить визнати заперечення відповідача необґрунтованими та змінити розмір аліментів на користь неповнолітньої дитини з урахуванням фактичних потреб дитини.

23.03.2026 року на адресу Черкаського районного суду Черкаської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 зазначає, що позивач – ОСОБА_1 у своїй відповіді на відзив будує свої доводи на припущеннях, а не фактичних доказах з приводу доходу відповідача. Доводи вважає безпідставними, необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач не ухиляється від обов`язку утримання дитини, здійснює періодично діяльність як водію сервісу таксі, надає розрахунок свого заробітку. Вимоги позивача про збільшення виплат базуються лише на її власних уявленнях не враховуючи реальних витрат відповідача.

25.03.2026 року через підсистему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача, в якій зазначено, що відповідач умисно не розкриває повний обсяг своїх доходів, що свідчить про заниження його фактичної платоспроможності. Доводи відповідача про нібито завищені витрати є безпідставними, витрати відповідають реальним потребам дитини та сучасному рівню цін. Батьки відповідача володіють нерухомим майном, що свідчить про їх матеріальну забезпеченість. На даний час самостійно позивач утримати сина не має можливості.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України).

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказані батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 09.08.2018 року.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 травня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" визначено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років (включаючи 15-річних) встановлено на рівні 3 512 грн на місяць.

Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, законодавче збільшення мінімального розміру аліментів на утримання дітей є підставою для зміни розміру стягуваних на підставі рішення суду аліментів, за умови надходження відповідної заяви стягувача про це.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Звертаючись з позовними вимогами та обґрунтовуючи свою позицію позивачка зазначала, що з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2026 році, швидкого темпу зростання цін, значного зростання витрат на харчування, лікування, утримання дитини, додаткових витрат на освіту, та на даний час в неї немає можливості самій забезпечити належний рівень життя та забезпечення дитини, тому необхідно збільшити розмір аліментів, оскільки її матеріальний стан не збільшується а витрати збільшуються. Відповідач зазначив у відзиві та своїх запереченнях, що має іншу сім`ю, дитину від іншого шлюбу та вагітну дружину, офіційно не працює, останнім часом сплачує 2000 грн, та коли має можливість додатково фінансово допомагає. Позивач та відповідач вказували на те, що мають на утриманні хворих батьків, однак доказів саме того, що батьки перебувають на їх утриманні суду не надано.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

В силу приписів статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи наведене, суд виходить із безумовного права дитини на належне утримання, виховання, рівень життя та розвитку від своїх батьків, до досягнення повноліття.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на встановлені вище обставини та вимоги закону, суд вважає, що враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дитини, матеріальне становище відповідача, розмір стягуваних аліментів з відповідача підлягає збільшенню.

Суд бере до уваги що утримання повинно забезпечувати мінімальні потреби дитини, які необхідні для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Оскільки ОСОБА_2 є працездатною особою, без яких-небудь вад зі здоров`ям та має можливість заробляти, суд вважає про можливість збільшення розміру аліментів, однак позивачкою не доведено наявність постійних або істотних додаткових витрат у розумінні ст. 185 СК України, а також істотної зміни обставин, які б обґрунтовували збільшення розміру аліментів до 6125,00 грн. Під час розгляду справи, за результатами досліджених по справі доказів, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 6125,00грн., враховуючи його доходи. Тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також з метою забезпечення належного утримання дитини без покладення надмірного фінансового тягаря на платника аліментів, суд вважає за можливе збільшити розмір аліментів до 3512,00 грн щомісячно з дня набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття, рекомендований прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення суд вважає необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. У свою чергу такий розмір аліментів не буде порушувати права та інтереси дитини та буде дотримана вимога щодо гарантованого мінімального розміру аліментів не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Така зміна розміру стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини, засадам справедливості, добросовісності, розумності та не порушуватиме права сторін. Необхідно враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах та інше.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 78, 81, 89, 263-265,354 ЦПК України, ст.ст. 180-182 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08.08.2017 року.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3512, 00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у сумі 763,31 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 21.04.2026 року.

Суддя: Є. П. Тептюк