Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №705/357/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/357/26

3/705/694/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року місто Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши матеріали, які надійшли від ВПД № 2 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

13 січня 2026 року, о 03:30 год, в с. Полянецьке, вул. Бершадське шосе 223км +100м, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем МАН, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом Карнел, д.н.з. НОМЕР_2 , на 223 км+100м траса Могилів-Подільський-Ямпіль-Бершадь-Умань здійснив вимушену зупинку та не вжив всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб з дороги, а за неможливості зробити цього, не включив аварійну сигналізацію. В результаті чого відбулась ДТП та автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 15.10д, 15.11, 15.14 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

24.02.2026 року за вх. № 4732 на адресу суду надійшло клопотання адвоката Мельниченка М.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 про закриття провадження у справі. В клопотанні посилається на те, що згідно протоколу, дії ОСОБА_1 не узгоджуються з: п.15.10. Стоянка забороняється: д)у місцях, де транспортний засіб, що стоїть зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Зазначений пункт застосовується у випадку умисних дій водія пов`язаних із зупинкою керованого ним транспортного засобу. У зазначених аварійних подіях мала місце раптово-виникла технічна несправність автопотягу, що унеможливлювала його переміщення через значну вагу; п.15.11. У темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише на майданчиках для стоянки або за межами дороги; п.15.14. У разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9, 9.10 та 9.11 цих Правил. Аналізом вимог ПДР України, передбачено, що згідно з п. 31.5 ПДР, в разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. Матеріалами справи підтверджуються наступні обставини: раптово виникла технічна несправність автопоїзда «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «Карнел», д.н.з. НОМЕР_2 , яка позбавляла ОСОБА_1 , можливості його фізичного виїзду за межі проїзної частини; належне виконання водієм ОСОБА_1 вимог п.9.9 та 9.11 ПДР України, а саме використання аварійної сигналізації та додаткового визначення напівпричепа. Зазначений факт, поясненнями ОСОБА_2 , не заперечується. Так, у дорожній ситуації, що склалась водій ОСОБА_2 , мав керуватись вимогами п.п. 12.1, 12.2, 12.3 ПДР. Зазначені порушення, вимог ПДР, допущені водієм ОСОБА_2 перебувають у прямому причинному зв`язку з наслідками у вигляді зіткнення автомобілів «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «Карнел» д.н.з. НОМЕР_2 , попереду та «Рено Мастер» д.н. НОМЕР_3 . Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів умисного вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, оскільки технічна несправність автомобіля виникла саме під час руху транспортного засобу, а також відсутність доказів невиконання ним п. 31.5 ПДР України, що є наслідком закриття провадження через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Мельниченко М.С. в судовому засіданні заперечував вину ОСОБА_1 у спричиненні ДТП, просив провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на доводи викладені в письмовому клопотанні.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Біденко О.С. в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 грубо порушив вимоги ПДР та порушив правила зупинки, в зв`язку з чим сталася ДТП. При вимушеній зупинці не встановив знак аварійної зупинки, не вчинив заходів для прибирання транспортного засобу з проїжджої частини. Крім того зазначив, що водія ОСОБА_2 було засліплено фарами зустрічного транспортного засобу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_1 працює в нього водієм. Свідок приїхав на місце ДТП, через годину після ДТП. Зі слів ОСОБА_1 він дізнався, що в зв`язку з сильним морозом, його транспортний засіб різко зупинився, так як не спрацювала паливна система. Усунути несправність відразу не вдалося, водії фур, які зупинялися, не допомогли завезти транспортний засіб ОСОБА_1 . Коли він приїхав, то побачив, що на задньому борту напівпричепа був сигнальний жилет. Тоді на дорозі була ожеледиця і гальмівного шляху іншого транспортного засобу він не бачив. Коли він приїхав, то разом з водієм завели автомобіль та прибрали з дороги. Чи вживалися ОСОБА_1 заходи, щоб фури, які зупинялися, допомогли відтягнути з проїжджої частини його транспортний засіб не знає. Чи робив виклик ОСОБА_1 на лінію 102 чи МЧС не відомо.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов до таких висновків.

Як встановлено протоколом серії ЕПР1 № 565325 від 13.01.2026, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем МАН, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом Карнел, д.н.з. НОМЕР_2 , на 223 км+100м траса Могилів-Подільський-Ямпіль-Бершадь-Умань, здійснив вимушену зупинку та не вжив всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб з дороги, а за неможливості зробити цього, не включив аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п.п. 15.10д, 15.11, 15.14 ПДР та в результаті чого відбулась ДТП та автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідальність за ст.124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Диспозиція норми ст.124 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до правил дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України (далі за змістом ПДР ), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Згідно п. 15.10.д) ПДР, стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

П. 15.11. ПДР встановлює, що у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише на майданчиках для стоянки або за межами дороги.

У разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил. (пункт 15.14. ПДР).

Відповідно до п. 9.9.а) ПДР, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.

Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м. ( п.9.10 ПДР).

Якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 ("в", "г", "ґ") цих Правил. Правила їх установки викладені в пунктах 9.10 і 30.4 Правил.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 13.01.2026, які долучені до матеріалів справи, ОСОБА_1 вказав, що близько 03 год. ночі він керував вантажним автомобілем МАН з напівпричіпом та рухався з м. Гайсин до с. Фурманка Уманського району. Проїжджаючи 223 км а/д Могилів-Подільський-Бершадь-Умань, він відчув, що транспортний засіб не хотів рухатись та різко зупинився, після чого заглох на проїжджій частині. ОСОБА_1 ввімкнув світлову сигналізацію, однак через деякий час акумулятори сіли та сигналізація вимкнулась. Після чого він повісив жилетку на задній борт напівпричепа, але в цей момент відчув удар від зіткнення з його напівпричіпом з автомобілем Рено.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до досліджених у справі доказів встановлено, що водієм автомобіля МАН – ОСОБА_1 не були виконані вимоги Правил дорожнього руху України відносно вимушеної зупинки у зв`язку з несправністю автомобіля, не вжито заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та всіх можливих заходів щодо попередження про перешкоду у русі інших учасників дорожнього руху, оскільки ОСОБА_1 , після того як світлова сигналізація вимкнулась повісив жилетку на задній борт напівпричепа, що не відповідає вимогам пункту 9.9 ПДР, які вказують, що водій повинен, у випадку, якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар ззаду на транспортному засобі, що у даному випадку водій автомобіля МАН, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом Карнел, д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав, що в результаті спричинило виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участі його автомобіля та автомобіля Рено, д.н.з. НОМЕР_4 .

При цьому доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка М.С. про те, що водій ОСОБА_1 належно виконав вимоги п.9.9. та 9.11. ПДР , а саме використав аварійну сигналізацію, спростовуються письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він вказав, що сигналізація вимкнулась, після того як сіли акумулятори та він повісив жилетку на задній борт напівпричепа. Вказане також підтверджується долученими до матеріалів справи фототаблицями із зображеннями жилетки на нижній частині заднього борту напівпричіпа Карнел, д.н.з. НОМЕР_2 .Доводи адвоката Мельниченка М.С. про те, що причиною ДТП є поведінка іншого учасника ДТП, який рухався зі значним перевищенням швидкості руху є недоведеними та нічим не підтверджені.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Системний аналіз вищезазначених положень КУпАП дає підстави вважати, що, керуючись законом, суддя зобов`язаний оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, тобто, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В пункті 1.9 Правил дорожнього руху, встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 565325 від 13.01.2026; які складені уповноваженою на те особою, при цьому протокол підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та заперечень;

-підписаною всіма учасниками ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) схемою місця ДТП, яке сталось 13.01.2026, на якій зафіксовано: транспортні засоби, за участі яких сталася дорожньо-транспортна пригода, їх кінцеве розташування та місця зіткнення; дорожні знаки, інші сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.01.2026;

- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 13.01.2026, які узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 ;

- показами свідка.

Оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. п. 15.10д, 15.11, 15.14 Правил дорожнього руху.

Вищезазначені докази повною мірою узгоджуються між собою та розкривають механізм дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, сукупність досліджених доказів вказує на те, що водій ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог ПДР України спричинив пошкодження транспортних засобів, у зв`язку з чим у його діях є склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Оскільки адміністративне правопорушення було виявлено 13.01.2026 року, строк накладення стягнення на ОСОБА_1 сплинув, тому суд вважає, що провадження у справі необхідно закрити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 38, 124, 276-280, 283, 285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрити, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя: В.Л. Гудзенко