Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №711/3154/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/3154/26

Номер провадження 3/711/812/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Комплєктова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області (протокол серії ВАД № 984075), про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , працюючої оператором, ІПН НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ВАД № 984075 від 20.03.2026 ОСОБА_1 18.03.2026 близько 14 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків по догляду та вихованню своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого остання штовхнула свою однокласницю ОСОБА_3 , спричинивши їй тілесні ушкодження, що мало місце по вул. Лук`янова в м. Черкаси, чим ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що 18.03.2026 її дочка була на милицях, дівчата між собою посварилися і її дочку штовхнула ОСОБА_3 , тому у відповідь вона її також штовхнула. Вона відповідальна мама і веде нормальний спосіб життя, її дочка займається спортом, грає на скрипці, приймає участь у олімпіадах. ЇЇ дочку на милицях так штовхнули на асфальт, що вона впала і забилася, можливо їй потрібно було звернутися до поліції, але вона цього не зробила.

Представник особи, що притягується до адмінвідповідальності адвокат Поліщук О.Ю. в судовому засіданні пояснив, що 18.03.2026 року близько 14 год. 20 хв. між неповнолітніми особами - ОСОБА_2 та її однокласницею ОСОБА_3 - виник звичайний дитячий конфлікт, який за своєю природою є типовою ситуацією для підліткового середовища та не має жодних ознак системного неналежного виховання з боку батьків. Як встановлено зі слів самої ОСОБА_4 , на момент події вона перебувала у фізично вразливому стані - на милицях. У ході конфлікту ОСОБА_5 штовхнула ОСОБА_4 , внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала. Після цього, вже піднявшись, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані емоційного напруження та як безпосередня реакція на застосовану до неї фізичну дію, штовхнула ОСОБА_6 у відповідь. Таким чином, мова йде про взаємний конфлікт між дітьми, який виник спонтанно, без будь-якої участі чи впливу матері, та який не може бути поставлений у причинно-наслідковий зв`язок із виконанням або невиконанням батьківських обов`язків ОСОБА_1 . Водночас, слід звернути увагу суду на істотні суперечності у поясненнях сторін. Так, мати іншої дитини - ОСОБА_7 - викладає обставини виключно зі слів своєї доньки, тобто такі пояснення є похідними та не можуть вважатися об`єктивними доказами у справі. В свою чергу, сама ОСОБА_3 зазначає, що під час події були присутні ще інші діти, а саме ОСОБА_8 - разом з ОСОБА_4 ; ОСОБА_9 - разом із ОСОБА_10 . Проте, попри те, що ці особи є безпосередніми очевидцями події, їх пояснення відсутні у матеріалах адміністративної справи. Це є грубим порушенням принципу повноти з`ясування обставин справи, оскільки орган, який складав протокол, був зобов`язаний відібрати пояснення у всіх очевидців події та надати їм належну оцінку. Фактична відсутність пояснень ключових свідків свідчить про те, що обставини події встановлені поверхнево, не перевірено альтернативні версії подій, не встановлено, хто саме був ініціатором конфлікту, не з`ясовано реальний механізм виникнення події. Таким чином, протокол складено без належного дослідження фактичних обставин, що саме по собі є підставою для визнання його неналежним доказом. Крім того, надзвичайно важливим є те, що після вказаних подій у ОСОБА_11 погіршився стан здоров`я, що підтверджується наданою медичною документацією. Зокрема, як вже зазначалося, дитина була госпіталізована до закладу охорони здоров`я, де їй встановлено діагнози, пов`язані з наслідками травмування (закрита черепно-мозкова травма, забій м`яких тканин голови, синдром вегетативної дисфункції). Тобто, за своєю суттю, ОСОБА_4 у цій ситуації є не лише учасником конфлікту,а й потерпілою стороною, яка зазнала фізичного впливу першою. Ігнорування цієї обставини органом, який склав протокол, свідчить про однобічність та упередженість при оцінці подій. Окремо слід детально зупинитися на характеристиках, які мають визначальне значення для оцінки наявності чи відсутності складу правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 184 КУпАП. Відповідно до характеристики, наданої Черкаським колегіумом «Берегиня», ОСОБА_2 протягом всього періоду навчання проявляє себе як дисциплінована, врівноважена та соціально адаптована учениця. Зокрема, зазначено, що вона володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні, виконує домашні завдання, дотримується правил поведінки у навчальному закладі, характеризується організованістю та пунктуальністю, має належні комунікативні навички, підтримує нормальні та дружні відносини з однокласниками. Особливо важливим є те, що дитина бере активну участь у позашкільному житті та має значні досягнення. Так, з раннього віку вона займалась бальними та сучасними танцями, де досягла високих результатів, зокрема займала перші місця у всеукраїнських змаганнях, є призером престижних конкурсів. У подальшому вона продовжила свій розвиток у сфері спорту, займаючись таеквон-до, де також досягла вагомих результатів, включаючи призові місця на міжнародному рівні. Такі досягнення є неможливими без належного виховання, підтримки з боку батьків та створення відповідних умов для розвитку дитини. Не менш важливим є опис сімейного середовища. У характеристиці прямо зазначено, що у сім`ї між дитиною та батьками існують теплі, довірливі стосунки, засновані на взаємоповазі та підтримці. Мати - ОСОБА_1 постійно цікавиться навчанням доньки, відвідує батьківські збори, підтримує її освітній та особистісний розвиток, забезпечує належні матеріально-побутові умови, бере активну участь у житті дитини. У характеристиці прямо підкреслюється, що фізичний, моральний та матеріальний стан дитини є для матері пріоритетом. Ці обставини мають ключове значення, оскільки повністю спростовують будь-які твердження про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Додатково, характеристика з місця роботи ОСОБА_12 підтверджує її як особу, яка є відповідальною та дисциплінованою, сумлінно виконує свої обов`язки, користується повагою у колективі, не має дисциплінарних стягнень, проявляє ініціативність та працелюбність. Така характеристика особи є несумісною з твердженнями про неналежне виконання нею батьківських обов`язків. Окремо необхідно звернути увагу на те, що органом, який склав протокол, фактично було підмінено поняття «ухилення від виконання батьківських обов`язків» поняттям «наявність конфлікту між дітьми». Однак ці поняття не є тотожними. Конфлікти між дітьми є природною складовою їх соціалізації та не можуть автоматично свідчити про недоліки у вихованні. Більше того, у даному випадку конфлікт мав взаємний характер, а отже не може бути поставлений у провину лише одній стороні. Важливим є і те, що орган, який склав протокол, не довів жодного з обов`язкових критеріїв, які у правозастосовній практиці використовуються для кваліфікації за ст. 184 КУпАП, а саме: тривалості неналежної поведінки, її системності, наявності скарг чи звернень раніше, негативного впливу на дитину, соціально небезпечних наслідків. Відсутність цих критеріїв свідчить про повну відсутність правових підстав для притягнення до відповідальності. Крім того, судова практика неодноразово виходить з того, що адміністративна відповідальність за ст. 184 КУпАП є винятковим заходом і не може застосовуватися формально, без належного дослідження всіх обставин справи. Притягнення до відповідальності можливе лише у випадках, коли доведено, що поведінка батьків має ознаки реального, а не уявного чи припущеного порушення їх обов`язків. У даному випадку таких доказів не існує. Крім того, у справі відсутні будь-які докази системного невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, відсутні дані про неналежні умови проживання дитини, її занедбаність або відсутність контролю за її поведінкою. Навпаки, наявні матеріали підтверджують, що дитина виховується у належних умовах, має позитивні характеристики, навчається та розвивається, що повністю виключає можливість кваліфікації дій матері як ухилення від виконання батьківських обов`язків. За таких обставин відсутні як об`єктивні, так і суб`єктивні ознаки адміністративного правопорушення, а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою матері та подією, яка сталася. Фактично особу намагаються притягнути до відповідальності не за протиправну поведінку, а за сам факт виникнення конфлікту між дітьми, що суперечить суті та призначенню адміністративної відповідальності. У зв`язку з цим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_13 , суддя приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП виражається у різних видах адміністративно-карних дій (бездіяльності) зі сторони батьків або осіб, які їх замінюють, а саме: невиконання цими особами обов`язків по вихованню та навчанню неповнолітніх дітей; вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень; вчинення неповнолітніми, які не досягли віку, по досягненню якого можлива кримінальна відповідальність, дій передбачених Кримінальним кодексом України.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як вбачається з матеріалів справи, до протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, додані письмові пояснення ОСОБА_2 , з яких вбачається, що 18.03.2026 о 14.20 год. вона після уроків поверталася зі школи додому з подругою ОСОБА_14 . На той час вона перебувала на милицях, оскільки була зламана нога. Попереду них йшли однокласниці ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , з якими у неї виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_17 її штовхнула у груди, від чого вона впала. Потім вона піднялася з землі і також штовхнула ОСОБА_18 руками в груди, але вона не впала. Після даної ситуації ОСОБА_15 та ОСОБА_19 посміялися та пішли від них у невідомому напрямку; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 20.03.2026, з якого вбачається, що ОСОБА_7 заявила про те, що 18.03.2026 близько 14.20 год. її дочці ОСОБА_3 нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_14 в область обличчя близько 5 разів, а ОСОБА_20 нанесла 2 удари в скроню та під око, після чого її донька захищаючись відштовхнула ОСОБА_20 ; письмові пояснення ОСОБА_7 , з яких вбачається, що 18.03.2026 у її доньки ОСОБА_21 після уроків виник конфлікт з ОСОБА_20 та ОСОБА_22 , в ході якого ОСОБА_23 вдарила ОСОБА_6 кулаком два рази у скроню та під око. Після чого її донька штовхнула ОСОБА_23 , яка буда на милицях, від чого остання впала на траву. ЇЇ донька вчинила такі дії захищаючись. Потім ОСОБА_22 нанесла декілька ударів в обличчя ОСОБА_24 , ці дії дівчата супроводжували сміхом та висловлювалися нецензурно з погрозами у бік її доньки; письмові пояснення ОСОБА_3 , з яких вбачається, що 18.03.2026 близько 14.20 год. вона зі своєю однокласницею поверталася зі школи додому, їх наздогнали ОСОБА_20 та ОСОБА_22 і почали висловлюватись образливими словами в її бік, на що вона відповідала, що вони не кращі за неї. Потім вона відчула удар кулаком в обличчя з боку ОСОБА_23 у скроню, а потім в око. ОСОБА_8 також вдарила її по губам, а потім насміхалися з неї. Тоді вона почала захищати себе і вдарила її долонею по потилиці, а ОСОБА_8 знову вдарила в обличчя, потім ще і ОСОБА_25 в обличчя вдарила. Словесний конфлікт між ними продовжувався і вона повідомила свою маму про дану ситуацію, а мама в свою чергу викликала поліцію; довідка КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня», яка видана ОСОБА_3 в тому, що вона зверталась до лікаря травматолога 18.03.2026 а 17.30 год.

Крім того, стороною захисту надані: характеристика на ОСОБА_2 , ученицю 9-Б класу Черкаського колегіуму «Берегиня», в якій зазначено, що ОСОБА_4 навчається в колегіумі з 1-го класу. За період навчання проявила себе як дисциплінована учениця, володіє навчальним матеріалом на достатньому та середньому рівні навчальних досягнень. До уроків готується, виконує домашні завдання, найбільший інтерес проявляє до гуманітарних предметів. Характеризується організованістю, пунктуальністю, дотриманням правил учнів. В класі спілкується з однокласниками, з повагою ставиться до них, з деякими має більш довірливі дружні відносини. З повагою ставиться до ровесників і старших себе людей. В сім`ї ОСОБА_4 має теплі довірливі стосунки з батьками, які завжди її підтримували у всіх її починаннях і підтримували її бажання мати спортивні перемоги. Мама завжди цікавилась навчанням доньки, відвідувала всі батьківські збори, якщо була потреба в окремих зустрічах з учителями, то мама завжди відгукувалась на це або сама їх ініціювала. Фізичний, моральний та матеріальний стан доньки для мами є пріоритетом; характеристика з місця роботи ОСОБА_1 від 02.04.2026, за період роботи зарекомендувала себе як відповідальна, сумлінна та дисциплінована працівниця. До виконання своїх посадових обов`язків ставиться уважно та з високим рівнем відповідальності, демонструє аналітичне мислення та здатність швидко приймати зважені рішення. За час роботи зауважень чи дисциплінарних стягнень не мала; виписка № 4263 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, з якої вбачається, що ОСОБА_2 3 02.04.2026 по 07.04.2026 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом синдром вегетативної дисфункції. Диспепсія.

Частиною ч. 1 ст.184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Отже в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 навчається, забезпечена всім необхідним для життя та навчання, має постійне місце проживання.

Законодавець прямо використовує термін «ухилення», що означає свідоме, винне, цілеспрямоване невиконання обов?язків, яке має певну тривалість, системність та негативні наслідки.

Разовий, випадковий інцидент, який виник між дітьми, не може кваліфікуватися як ухилення від виконання батьківських обов?язків, оскільки не має ознак системності, тривалості та цілеспрямованості. У даній справі мова йде про одноразовий конфлікт між неповнолітніми особами, який виник раптово, без будь-якого попереднього умислу, і який був взаємним. Такий конфлікт є типовим для дитячого середовища та не свідчить про недоліки у вихованні чи неналежне виконання обов?язків з боку батьків.

Разом з тим, суд зазначає, що дитяче нерозуміння наслідків своїх дій (навіть під час перебування дитини в закладі освіти) не завжди є наслідком саме невиконання батьками обов`язків у вихованні дітей, а може пояснюватись впливом на дитину інших осіб, обставин чи явищ, певною обстановкою та обставинами в яких дитина в силу віку могла припуститись помилки.

Крім того, у матеріалах справи повністю відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 не забезпечує належні умови проживання дитини, не контролює її поведінку, не бере участі у її вихованні, допускає асоціальну поведінку дитини, систематично ігнорує свої обов?язки, а описання самого правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом його вчинення особою.

Враховуючи викладене, в матеріалах справи не знайшлося підтвердження того, що ОСОБА_1 ухилилася від своїх батьківських обов`язків в контексті ч.1 ст.184 КУпАП.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Ураховуючи вищевикладене слід зазначити, що зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вище викладене, приходжу до висновку про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 184, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Т. О. Комплєктова