Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №569/14016/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14016/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Баланович М.В.

з участі представника заявника адвоката Коновалової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , заінтересована особа Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Сохацька О.В. про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

09.07.2025 року до Рівненського міського суду Рівненської олбласті звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Заява вмотивована тим, що заявник ОСОБА_1 , є спадкоємцем своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших спадкоємців немає. 24.06.2025 року він звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник ОСОБА_1 постійно проживав разом з зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , з грудня 2023 року, оскільки мати хворіла та потребувала допомоги.

Постановою приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Сохацька О.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.05.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, так як спадкоємицею не надано документів на підтвердження того, що він був зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою. Таким чином, заявник не може оформити своїх спадкових прав після смерті своєї матері і змушений звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Ухвалою суду від 10.07.2025 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки №07/02-14 від 15.01.2026 року ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті її батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 12.03.2026 року залучено ОСОБА_2 , правонаступником заявника ОСОБА_1 у цивільній справі №569/14016/25.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явилася, направивши до суду заяву про розгляд без її участі, не заперечує щодо задоволення заяви.

Вислухавши пояснення предстаника заявника, покази свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір`ю ОСОБА_1 .

За заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно спадкової справи № 31/2025 ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті його матері. Протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України ОСОБА_1 не заявляв про відмову від спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Сохацька О.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.05.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, так як спадкоємицею не надано документів на підтвердження того, що він був зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою.

Після відкриття провадження у даній справі, заявник ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки №07/02-14 від 15.01.2026 року ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті її батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ч. 3ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

ОСОБА_1 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

Факт проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що ОСОБА_1 з грудня 2023 року постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 до її смерті, оскільки мати потребувала догляду.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення`в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

ОСОБА_1 є спадкоємицем за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_3 . Отже, спір про право на спадщину відсутній. Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем заявнику необхідно для реалізації права на спадщину.

Підтвердити цей факт в позасудовому порядку неможливо, оскільки відповідно до п. 3.19, 3.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, у разі відсутності у паспорті спадкоємця, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Порядком створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженим постановою КМУ від 07.02.2022 №265, передбачено внесення змін чи виправлень у відомості, що містяться в реєстрі, лише станом на час звернення заявника, що унеможливлює надання нотаріусу відповідної довідки.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп.4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , заінтересована особа Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Сохацька О.В. про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О.Гордійчук