Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №569/27034/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/27034/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі – Ковальчук О.Б.,

за участю представника позивача – авоката Бойчука К.М.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США.

Представник позивача – адвокат Бойчук К.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася повторно, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не подала.

За таких обставин, в зв`язку із повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Заслухавши думку представника позивача – адвоката Бойчука М.В., дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 31 серпня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якого остання отримала від позивача позику в розмірі 2 300 (дві тисячі триста) доларів США.

31 грудня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якого остання отримала від позивача позику в розмірі 6 000 (шість тисяч) доларів США, що підтверджується відповідними розписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому оригінали таких розписок було безпосередньо досліджено судом у судовому засіданні та встановлено, що вони ідентичні копіям, які додані стороною позивача до матеріалів справи в підтвердження позовних вимог.

Отже, з досліджених фактичних обставин справи судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права власності на грошові кошти, які останній передав відповідачці відповідно до договору позики.

Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України 18.01.2017 року у справі №6-2789цс16.

У постанові від 08.07.2019 року у справі № 524/4946/16-ц Верховний Суд зазначив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, повинна містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням його повернення і дати отримання коштів.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та від 23.10.2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки про застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, від 18.01.2017 року у справі № 6-2789цс16, від 12.04.2017 року у справі № 442/8157/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14.04.2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21.07.2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

Із урахуванням наведених вище положень законодавства та судової практики, суд приходить до висновку, що власноручне написання і підписання відповідачкою боргових розписок від 31.08.2022 року та 31.12.2024 року підтверджує як факт укладення між сторонами договору позики, так і факт отримання відповідачкою від позивача обумовленої у таких розписках грошових сум.

Наявність оригіналу боргових розписок у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання відповідачем не виконане.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі № 154/3443/18

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, встановивши наявність оригіналу боргових розписок у позивача без зазначення на ній повернення оспорюваної суми відповідачем, суд констатує, що боргове зобов`язання відповідачем не виконане.

Жодних доказів на спростування вищезазначених обставин, зокрема, доказів на підтвердження факту виконання відповідачем умов вказаного договору позики та про фактичне повернення останнім суми грошових коштів, отриманих в позику від позивача, відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача грошових коштів за договором позики від 31 серпня 2022 року у розмірі 2 300 (дві тисячі триста) доларів США грн. та за договором позики від 31 грудня 2024 року у розмірі 6 000 (шість тисяч) доларів США.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги від 25 листопада 2025 року, укладений між Адвокатським бюро «Бойчука Костянтина» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, Адвокатське бюро зобов`язується надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги по справі про стягнення боргу ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору, за послуги за п. 1.1 цього Договору Замовник сплачує Адвокатському бюро винагороду в твердій грошовій сумі у розмірі 12 000 грн.

Відповідно до п. 4.2. вказаного договору, оплата послуг здійснюється готівкою або шляхом перерахунку на р/р Адвокатського бюро.

Повноваження адвоката Бойчука К.М. підтверджуються долученим до позовної заяви ордером про надання правничої допомоги від 10 грудня 2025 року.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 0112 від 25.11.2025 року ОСОБА_1 сплачено АБ «Бойчука Костянтина» 12 000,00 грн. за надання правничої допомоги.

Враховуючи категорію та складність справи, обсяг доказів у справі, ціну позову та значення справи для позивача, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оскільки, суд задовольнив позов ОСОБА_3 , а тому з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 3 491,81 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 626, 627, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 28.08.2000 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області від 22 листопада 2014 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 31 серпня 2022 року в розмірі 2 300 (дві тисячі триста) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 28.08.2000 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області від 22 листопада 2014 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 31 грудня 2024 року в розмірі 6 000 (шість тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 28.08.2000 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області від 22 листопада 2014 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 3 491 (три тисячі чотириста дев`яносто одна) грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 28.08.2000 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області від 22 листопада 2014 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області від 22 листопада 2014 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 28.08.2000 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук