Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №552/1238/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 21.04.2026Справа № 552/1238/26

Провадження № 2-а/554/87/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі – Титаренко Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № R 341766 від 09 лютого 2026 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 грн., провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує на те, що 09.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову № R341766 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на нього було накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Позивач вказує, що зі змісту повідомлення, що надійшло йому в РЕЗЕРВ + вбачається, що на думку відповідача, військовозобов`язаний ОСОБА_1 нібито 13.10.2025 року не з`явився за повісткою № 5012868 для уточнення даних. Повістку було відправлено засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим повідомленням, про поважну причину неявки повідомлено не було, чим порушив п.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16.05.2024 року, за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач зазначає, що після винесення постанова йому не вручалась. 13.02.2026 року відповідачу направлено адвокатом заяву з вимогою про ознайомлення з матеріалами справи та видачі копії оскаржуваної постанови, однак вказана заява відповідачем була проігнорована. ОСОБА_1 вказує, що 06.11.2025 року йому стало відомо, що у його військово-обліковому документі Резерв + міститься припис про порушення військового обліку (копія ВОД із резерв+ додається). При цьому зазначає, що правила військового обліку не порушував, дані оновлено вчасно, що підтверджується Витягом із Резерв+, ні повісток (в т.ч. повідомлень із «Укрпошти» про їх надсилання, в телефонному чи паперовому режимі) не отримував. Позивач вказує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 440/15629/25 від 19.01.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Судом визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а також повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання військовозобов`язаного ОСОБА_1 . В супереч вказаного рішення суду відповідач виносить рішення про порушення військового обліку та накладає адміністративне стягнення на позивача, ігноруючи рішення суду, вимоги ч. 9 ст. 38 та п.1,7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: п. 1 відсутність події і складу адміністративного правопорушення (що встановлено рішенням суду від 19.01.2026 року у справі №440/15629/25), п.7 закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Позивач зазначає, що заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття 13.10.2025 до ТЦК та СП, що вже встановлено рішенням суду від 19.01.2026 року у справі 440/15629/25, а у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, у зв`язку з чим він мав би виконати відповідний обов`язок, що взагалі був належним чином повідомлений про необхідність явки до ТЦК та СП, що на його адресу взагалі направлялася така повістка, оскільки такі докази відповідачем не подавалися до Полтавського окружного адміністративного суду під час розгляду адміністративного позову у справі №440/15629/25. Крім того, позивач вказує, що зі змісту повістки № 5012868 вбачається, що він викликався 13.10.2025 року для уточнення даних, а не для вирішення питань мобілізації, як то проходження ВЛК, призову за мобілізацією, тощо. ОСОБА_1 стверджує, що відповідачем не конкретизовано, які саме дані були відсутні у ІНФОРМАЦІЯ_2 , та які саме дані 13.10.2025 він мав уточнити, враховуючи ті обставини, що військово-облікові дані ним оновлення вчасно. Крім того,позивач звертає звертаю увагу суду на той факт, що у нього вже наявний судовий спір до відповідача про незаконність його дій у відмові надання відстрочки від призову. У вказаній справі № 440/101/25 відкрито провадження у справі та мається Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову від 07.01.2025 року, в якій наявна пряма заборона відповідачу вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративний справі № 440/101/25.

Згідно Розпорядження голови Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2026 року до Шевченківського районного суду міста Полтави надійшла адміністративна справа № 552/1238/26.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

15 квітня 2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача у відзиві зазначає, що згідно повістки № 5012868 надісланої рекомендованим листом з описом вкладення, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.10.2025 о 10:00 год. для уточнення даних за адресою: АДРЕСА_1 , повістка додається. Відповідно до довідки про причини повернення/досилання/зберігання повістку повернуто відправнику з підстав «одержувач відсутній за вказаною адресою». Про поважні причини неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк,

визначений у повістці, ОСОБА_1 не повідомляв та не заперечує цього в своїй позовній заяві. Разом із тим, 08.02.2026 позивач самостійно, в порядку ст. 279-9 КУпАП, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, шляхом використання мобільного застосунку «Резерв+» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому перебував на обліку, із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, яке полягало у тому, що він не з`явився за повісткою та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. За наслідком поданої заяви начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 була винесена постанова R341766 від 09.02.2026, якою позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу, яке він сплатив 13.03.2026. Представник відповідача зазначає, що позивач самостійно визнав факт порушення ним правил військового обліку, не заперечував обставини вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, добровільно погодився на притягнення до адміністративної відповідальності та сплатив накладене адміністративне стягнення у вигляді стягнення у повному розмірі, чим фактично підтвердив законність та обґрунтованість прийнятої постанови (а.с.63-64).

20 квітня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 21 квітня 2026 року відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що повісткою № 2012868 ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 10.00 год. 13.10.2025 р. , для уточнення даних (а.с.68).

Вказана повістка, яка направлялася рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повернулася відправнику із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.70).

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_3 № R341766 від 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн. за те, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначене у повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (а.с.45-46).

З копії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року справа № 440/101/25 вбачається, що в рамках адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_7 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі №440/101/25.(а.с.19-27).

З копії рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 440/15629/25 вбачається, що спір у даній справі виник щодо правомірності дій ТЦК та СП в частині внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, у зв`язку із не з`явленням ОСОБА_1 по повістці №5012868 до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.10.2025 о 10:00 для уточнення даних. Рішенням суду визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а також повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання військовозобов`язаного ОСОБА_1 (а.с.23-29).

З роздруківки із застосунку Резерв+ від 06.11.2025 р. вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , військовозобов`язаний, тип відстрочки: -, причина звернення до Нацполіції 05.11.2025 р. – неприбуття за повісткою до ТЦК та СП (а.с.10).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція ч.1 ст.210-1 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління.

Об`єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Суб`єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил.

Суб`єктом правопорушення може бути лише призовник, військовозобов`язаний або резервіст.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по текстуПорядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Як встановлено судом, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_7 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі №440/101/25.

Частина 5 статті 124 Конституції України визначає, що "...судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій теріторії України". Ця конституційна норма зобов`язує сторони судового процесу виконувати судові рішення. Крім того стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 року, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку. А стаття 13 Конвенції гарантує право кожному, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, на ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечував відшкодування за порушене право.

15 жовтня 2009 року Європейський суд виніс "ПІЛОТНЕ" рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України"СТРАСБУРГ, 13 вересня 2004 року, (Заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного 15 січня 2010 року. Цим рішенням Європейський суд зобов`язав Україну невідкладно не пізніше ніж у продовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статус остаточного (тобто 15 січня 2011 року), запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечував адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні судового рішення національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність.

Відповідно до статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду є обов`язковим для виконання Україною, відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210 КУпАП не застосовуються - за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників,військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Разом з тим, посилання на норму Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, в оскаржуваній постанові відсутні.

Для формування бази даних Реєстру ЦВК, ДПС, ДМС подають шляхом електронної взаємодії держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей, які підлягали уточненню щодо ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що ним вживалися заходи для отримання персональних відомостей ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа №201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 року (справа №524/7184/16-а).

Таким чином, відповідачем неправомірно винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП , у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Крім того, згідно із ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як встановлено судом, 13.10.2025 року відповідачу вже було відомо про факт неприбуття ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було постановлено 09.02.2026 року, тобто більш ніж через три місяці.

Отже, суд вважає, що відповідачем не підтверджено правомірність прийнятої постанови, при цьому також не враховано положення ч.9 ст.38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП суперечить статті 58 Конституції України, ч.9 ст.38 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є такою, що прийнята з порушення норм процесуального права.

За ч.3 ст.286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст.8-9,72-77,241,242-246, 250 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Скасувати постанову № R341766 начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_4 від 09 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце знаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Л.І.Савченко