Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №524/2508/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2508/26

Провадження №2-о/524/131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі – заявник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із зазначеною заявою, у якій просив встановити факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 правовстановлюючого документа – свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської ради народних депутатів 18 квітня 1996 року на підставі розпорядження органу приватизації від 18 квітня 1996 року № 7453/1 та свідоцтва про укладення шлюбу 06 липня 1946 року серії НОМЕР_1 , виданого 22 червня 1989 року Крюківським ДРАЦС міста Кременчука Полтавської області, актовий запис № 138.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що заявник є рідним сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . На час смерті, за місцем реєстрації спадкодавця в квартирі АДРЕСА_2 з 03 грудня 1979 року і по теперішній час був зареєстрований заявник (син спадкодавця), що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання. У визначений законодавством строк, маючи намір прийняти спадщину, він звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю. М. У складі спадщини є 1/5 частина квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської ради народних депутатів 18 квітня 1996 року, а також 1/5 частина квартири, що належала ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю. М. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , у зв`язку з неможливістю встановити факт належності вищезазначеного майна померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки в свідоцтві про право власності на житло по-батькові спадкодавця зазначено « ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 », а також замість по-батькові матері « ОСОБА_7 » зазначено « ОСОБА_8 ». У зв`язку з вказаними обставинами заявник змушений звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Ухвалою від 25 березня 2026 року суд прийняв заяву до розгляду, відкрив провадження та призначив судове засідання для розгляду справи.

Заявник у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотаннями, у якому заяву підтримав у повному обсязі та просив проводити судовий розгляд справи без його участі.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 квітня 1996 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 7453/1, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а. с. 22-23).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 22 червня 1989 року, Крюківським районним ДРАЦС міста Кременчука, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 06 липня 1946 року уклали шлюб.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 22 березня 2006 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції (а. с. 24).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 07 грудня 2009 року Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області (а. с. 25).

До матеріалів справи заявник долучив копії трудової книжки від 13 грудня 1949 року, пенсійного посвідчення Ветерана праці серії НОМЕР_4 від 22 серпня 1996 року, партійного квитка № 11490720 від 25 січня 1974 року, пенсійного посвідчення № 4 від 20 січня 2003 року, посвідчення інваліда війни І групи серії НОМЕР_5 від 09 жовтня 2006 року, посвідчення серії НОМЕР_6 про вручення ордену Вітчизняної війни 2 ступеню від 25 вересня 1980 року, Червонофлотської книжки від 18 січня 1946 року, свідоцтва про народження ОСОБА_1 , у яких по-батькові зазначено правильно « ОСОБА_6 ».

Зі змісту постанови приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю. М. вбачається, що останній відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у зв`язку з неможливістю встановити факт належності вищезазначеного майна померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки в свідоцтві про право власності на житло по-батькові спадкодавця зазначено « ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 », а також замість по-батькові матері « ОСОБА_7 » зазначено « ОСОБА_8 ».

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею першою Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як убачається зі змісту частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає, зокрема, справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», зокрема, зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

На думку суду, надані заявником документи свідчать про розбіжність у імені по батькові ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у свідоцтві про право власності та свідоцтві про шлюб, та документах, виданих на їх ім`я. Таким чином, оскільки встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, а встановити цей факт в позасудовому порядку неможливо, тому суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви.

При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20.

Керуючись статтями 247, 263-265, 293, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Встановити факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 правовстановлюючого документа – свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської ради народних депутатів 18 квітня 1996 року на підставі розпорядження органу приватизації від 18 квітня 1996 року № 7453/1 та свідоцтва про укладення шлюбу 06 липня 1946 року серії НОМЕР_1 , виданого 22 червня 1989 року Крюківським ДРАЦС міста Кременчука Полтавської області, актовий запис № 138.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. М. Ковальчук