Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №382/2578/25 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2578/25

Провадження № 2-др/382/6/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(ДОДАТКОВЕ)

22 квітня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із заявою до Яготинського районного суду Київської області про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Заяву обгрунтовано тим, що 26 січня 2026 року Яготинським районним судом було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Повний текст рішення виготовлено 19.02.2026 року.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Оскільки в позові відмовлено повністю, всі фактично понесені мною та документально підтверджені витрати мають бути стягнуті з позивачки.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 було понесено та документально підтверджено наступні витрати, безпосередньо пов`язані з доказуванням його позиції та спростуванням неправдивих тверджень позивачки: Витрати на послуги перекладу: Оплата послуг Бюро перекладів (Україна) згідно з рахунком-фактурою та квитанцією від 02/12/2025 у розмірі 2900 грн. Дані документи підтверджують витрати на переклад іноземних документів, які стали основою для відмови в позові. Витрати на отримання доказів (Німеччина): Оплата за отримання завірених копій документів від компетентних органів Німеччини щодо надання соціальної допомоги та підтвердження спільного проживання сім`ї, у розмірі 13,5 євро (еквівалент у грн - 695 грн.) згідно з доданою до матеріалів справи квитанцією. Зазначені документи (рахунки та квитанції) були подані мною до суду разом із клопотаннями/відзивом та містяться в матеріалах справи. Проте у рішенні суду від 26.01.2026 р. питання про їх розподіл вирішено не було.

16.03.2026 року від представника ОСОБА_2 адвоката Моценко Олександра Вікторовича надійшли заперечення з котрих вбачається, що позивач ОСОБА_2 заперечує проти задоволення такої заяви з огляду на наступне.

По-перше, частинами першою та третьою статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, разом з першою заявою по суті спору.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною другою статті ст. 174 ЦПК України визначено, що заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

По-друге, у відзиві на позовну заяву від 27.11.2025 року відповідач просив «стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 660,38895 грн., розраховану за курсом НБУ на дату витрат 25.11.2025 (витрати на завірення копій - 13,5 Євро, 1 Євро = 48б9177 Грн.), згідно з наданими до суду доказами (Додаток 6)», а саме на підставі «копії квитанцій/рахунків, що підтверджують витрати на завірення документів (на 1 арк.)».

Заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат подана відповідачем 23.02.2026 року, тобто з порушенням строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що про ухвалення судом рішення від 26.01.2026 року про відмову у задоволенні позову відповідачу, як користувачу «Електронного суду» підсистеми ЄСІТС, було відомо ще 26.01.2026 року, і факт складання повного тексту рішення не мав жодного значення для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.

У зазначеній заяві від 23.02.2026 року відповідач просить «стягнути з Позивачки — ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 3595 (три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн.», які включають «витрати на послуги перекладу: Оплата послуг Бюро перекладів (Україна) згідно з рахунком-фактурою та квитанцією від 02/12/2025 у розмірі 2900 грн. Дані документи підтверджують витрати на переклад іноземних документів, які стали основою для відмови в позові» та «витрати на отримання доказів (Німеччина): Оплата за отримання завірених копій документів від компетентних органів Німеччини щодо надання соціальної допомоги та підтвердження спільного проживання сім`ї, у розмірі 13,5 євро (еквівалент у грн - 695 грн.) згідно з доданою до матеріалів справи квитанцією».

Так до заяви від 23.02.2026 року додано копію рахунку-фактури № 214Ш від 01.12.2025 року без підпису особи, що його виписала, постачальником в якому зазначений ФОП ОСОБА_3 , за «Послуги перекладу (Німецька->Українська)» на суму 2 900,00 (Дві тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок, та роздруківку платіжної інструкціїї від 02.12.2025 року щодо сплати ОСОБА_1 на ім`я ФОП ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 2 900,00 (Дві тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок за послуги перекладу.

При цьому, до відзиву на позовну заяву від 27.11.2025 року долучено копію дозволу на тимчасове перебування на ім`я ОСОБА_4 з перекладом з німецької мови на українську та копію рішення про надання соціальної допомоги «Попередня ухвала про надання громадянської допомоги відповідно до Кодексу соціального забезпечення, том 2» виконані перекладачем Теряником Анатолієм Вікторовичем та засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пентюк С.В.

Доказів надання послуг перекладу ФОП ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Крім того, до заяви від 23.02.2026 року додана «копія квитанції, що підтверджує витрати на завірення документів (на 1 арк.)», вірогідно німецькою мовою, без перекладу на суму 13,50 євро, яка не містить жодних доказів того, які саме та кому були надані зазначені в документі послуги, і якщо, зі слів відповідача, послуги були понесені щодо «завірення документів», то відсутні докази, які саме документи були завірені і чи мають вони відношення до даної судової справи.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на порушення відповідачем порядку та пропущення строку для звернення до суду з заявою про стягнення судових витрат і подання доказів, а також на факт непідтвердження понесених витрат належними і допустимими доказами, керуючись ст.ст. 43, 133, 141 ЦПК України, просив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - відмовити.

17.03.2026 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі з котрих вбачається, що представником позивача було подано заперечення, які вважає необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення позивачем відповідальності за понесені ним витрати. У зв`язку з цим повідомляє наступне:

Щодо дотримання строків та процедури (ст. 141, 270 ЦПК України)

Представник позивача помилково посилається на ч. 8 ст. 141 ЦПК щодо 5-денного строку після рішення. Зазначена норма стосується випадків, коли сторона подає докази витрат після ухвалення рішення. Натомість, усі докази його витрат (квитанції бюро перекладів та німецька квитанція) були подані до суду разом із відзивом на позов та клопотаннями ще у листопаді-грудні 2025 року, тобто до закінчення судових дебатів. Оскільки суд у рішенні від 26.01.2026 не вирішив питання про розподіл цих витрат, він правомірно скористався статтею 270 ЦПК України, яка дозволяє подати заяву про додаткове рішення протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту.

Щодо попереднього розрахунку (ст. 134 ЦПК), то твердження представника про відсутність розрахунку є неправдивим. Як сам зазначає представник у своїх запереченнях, у відзиві від 27.11.2025 ОСОБА_1 був вказаний попередній розрахунок витрат. Те, що фінальна сума перекладів виявилася дещо більшою за попередню оцінку, не є підставою для відмови у відшкодуванні фактично понесених та документально підтверджених витрат.

Щодо оплати послуг перекладу (ФОП ОСОБА_3 та перекладач Теряник А.В.) Представник намагається ввести суд в оману, вказуючи на «різних» осіб. Пояснює, що ним було укладено договір із Бюро перекладів (в особі ФОП ОСОБА_3 , який є суб`єктом господарювання та отримувачем коштів).

Безпосереднє виконання перекладу здійснював фахівець цього бюро — ОСОБА_5 ..

Це є стандартною практикою роботи перекладацьких агенцій. Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією, а не підписом на рахунку-фактурі. Гроші перераховані, послуга отримана, а перекладені документи прийняті судом як докази.

Щодо належності та зв`язку витрат зі справою твердження представника про те, що німецька квитанція на 13,50 євро «не має відношення до справи», є абсурдним.

За цією квитанцією ним були отримані офіційні довідки з компетентних органів Німеччини про спільне проживання та отримання соцдопомоги. Вміст квитанції містить вказівку на його прізвище в англійській літерації - “Shatets”, а у розділі “Produkt” вказано: “”, - тобто “Завірення копії за сторінку”. Саме ці документи стали підставою для відмови у позові, що прямо зазначено в мотивувальній частині рішення суду від 26.01.2026. Таким чином, зв`язок цих витрат із розглядом справи є доведеним та очевидним.

Щодо зловживання процесуальними правами намагання представника позивача заперечувати очевидні факти (використані судом докази) є проявом недобросовісної поведінки.

На підставі викладеного просить заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити в повному обсязі.

Заявник направив заяву в якій просив розглядати його заяву, у його відсутність та підтримав заявлені вимоги.

Представник ОСОБА_2 направив до суду вище зазначені заперечення.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, враховуючи письмові пояснення сторін по даній справі, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1-3 ст.140 ЦПК України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 660,38895 грн., розраховану за курсом НБУ на дату витрат 25.11.2025 (витрати на завірення копій - 13,5 Євро) та стягнути з позивачки ОСОБА_2 на користь Відповідача ОСОБА_1 судові витрати на переклад та нотаріальне завірення, у сумі 2900 грн., що підтверджується (Рахунок-фактура № 214Ш від 01 грудня 2025 року) та (Платіжна інструкція від 02 грудня 2025 року).(а.с.36-37)

Так, в силу ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки судом під час ухвалення рішення, не вирішено питання з приводу судових витрат, а саме: витрат позивача на переклад та посвідчення доказів по даній справі, що безпосередньо стосуються даної справи, та є витратами пов`язаними з розглядом справи відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України та враховуючи, що позивачем здійснено відповідну проплату зазначених витрат, то суд вважає, що є всі підстави для ухвалення додаткового рішення та враховуючи категорію справи, витрати понесені стороною відповідача, відповідно до задоволених вимог, є необхідним стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати, що пов`язані з наданням доказів у розмірі 3595,00 грн.

Керуючись ст. ст. 81, 258, 265, 270, 140, 141 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 понесені ним витрати у зв`язку з наданням доказів по даній справі в розмірі 3595 (три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 22 квітня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О. А.