Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №373/481/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/481/25

Провадження № 2/373/59/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м.Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

секретаря судових засідань Бутович Я.О.,

за участі

представника позивача Кравченко І.О.

представника відповідача Людвик І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №373/481/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ житлового будинку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності,

встановив:

Позиції учасників справи викладені в позовній заяві та відзиві на позов.

Представник позивача адвокат Кравченко І.О. звернулася до суду з позовом та просить:

- виділити в натурі належну позивачу 14/25 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за нею право власності на утворений внаслідок поділу житловий будинок, загальною площею 74,60 кв.м., житловою площею 35,90 кв.м., що складається із групи приміщень № 2: веранда 13,90 кв.м., кухня 11,0 кв.м., санвузол 7,0 кв.м., житлова кімната 10,30 кв.м., житлова кімната 13,30 кв.м., коридок 6,80 кв.м., житлова кімната 12,30 кв.м., ганок «а3», прибудова «а», прибудова «а1», погріб з шийкою «В», сарай «Б», убиральня «Г», сарай «Д», огорожа 1. Решту приміщень та споруд (11/25 частин) залишити відповідачу;

- стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 18956 гривень компенсації різниці вартості часток;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане після смерті ОСОБА_3 на ім`я відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3211000000:01:051:0048, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати за позивачем право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3211000000:01:051:0048, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Також просить стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 17220 грн. 30 коп. та витрати за проведену експертизу в розмірі 13000 гривень.

Представник ОСОБА_2 адвокат Людвик І.В. подала до суду заяву про часткове визнання позову.

У вказаній заяві про часткове визнання позову, представник позивача посилаючись на ч. 1 ст. 206 ЦПК України, визнала перший пункт позовних вимог, який стосується поділу та виділення в натурі часток домоволодіння між сторонами, а також визнання правав власності на частки домоволодіння, погодившись із запропонованим варіантом поділу. В задовлоленні решти вимог просила відмовити.

Рух справи в суді та прийняті процесуальні рішення.

Позовна заява надійшла до суду 24.02.2025 та ухвалою суду від 26.02.2025 суддею Керекеза Я.І. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі № 373/481/25.

Справа розглядалась в порядку загального позовного провадження

Судом було витребувано від державного нотаріуса Першої Переяславської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 134 за 2020 рік, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою від 28.03.2025 було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Опалюка С.В. про продовження строку для подачі відзиву на позов. Відзив повернуто представнику відповідача. Це рішення було предметом апеляційного оскарження та постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2025, ухвала Переяславського міськрайонного суду від 28.03.2025 була залишена без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Ухвалою від 10.09.2025 було закрите підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті. Судом було задоволене клопотання про виклик та допит в судовому засідання експерта ОСОБА_4 та задоволене клопотання представника відповідача про допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Судом витребовувалась спадкова справа №134/2020 заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07.11.2025 з боку представника відповідача суду подана заява про часткове визнання позову, в якій сторона відповідача визнала вимоги про поділ спільного часткового майна та визнання права власності на це майно за сторонами. В решті вимог просили відмовити.

Суддя ОСОБА_7 звільнена у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №2606/0/15-25 від 04.15.2025, що стало підставою для повторного розподілу справи №373/481/25, провадження 2/373/480/25 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.01.2026, головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Опанасюка І.О. (судова справа №373/481/25; провадження 2/373/59/26).

Ухвалою від 19.01.2026 судову справу №373/481/25 (провадження 2/373/59/26) на підставі ст.ст. 33, 213 ЦПК, прийнято до свого провадження суддею Опанасюком І.О. та призначене судове засідання.

Пояснення сторін та їх представників в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити.

Адвокат Кравченко І.О. пояснила, що після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , його син – ОСОБА_3 прийняв спадщину, яка складалась із 14/25 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3211000000:01:051:0048, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

За життя ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (як батько і син) фактично поділили вказаний будинок виокремивши частки для користування для кожного з них та обладнавши будинок окремими входами.

ОСОБА_8 належали 28/50 будинку, а ОСОБА_3 – 22/50, відповідно.

Земельна ділянка для обслуговування цього будинку була приватизована ОСОБА_8 у площі 0,0952 га (кадастровий №3211000000:01:051:0048) та ОСОБА_3 у площі 0,0866 га (кадастровий №3211000000:01:051:0050).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та після його смерті, належне йому майно (частину житлового будинку та земельну ділянку для його обслуговування) прийняв у спадщину ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . За життя, 20.07.2018 він склав заповіт на користь позивачки, якій заповів 28/50 (14/25) житлового будинку (батьківська частина). Земельна ділянка площею 0,0952 га (кадастровий №3211000000:01:051:0048) не охоплена заповітом.

На момент смерті ОСОБА_3 , спадкова маса складалась із 25/25 спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 , з яких 14/25 житлового будинку ОСОБА_3 успадкував після смерті батька – ОСОБА_8 , а 11/25 будинку, належали ОСОБА_3 на підставі договору дарування №2196 від 23.08.2020 та земельних ділянок для обслуговування цього будинку, кадастровий №3211000000:01:051:0050 та кадастровий №3211000000:01:051:0048.

Позивачка прийняла за заповітом, у спадщину 14/25 житлового будинку.

Спадкоємицею за законом, яка входить до кола спадкоємців першої черги, як донька спадкодавця, є відповідач – ОСОБА_2 , яка після смерті ОСОБА_3 прийняла у спадщину обидві земельні ділянки та 11/25 житлового будинку.

14/25 житлового будинку, які прийняла у спадок позивачка, розміщені на земельній ділянці площею 0,0952 га кадастровий №3211000000:01:051:0048, а 11/25 вказаного будинку, які успадкувала відповідачка на земельній ділянці площею 0,0866 га, з кадастровим №3211000000:01:051:0048.

Позивачкою була ініційовано експертиза, задля з`ясування технічної можливості поділу будинку, та експертом ОСОБА_4 складений висновок №13-24 від 26.11.2024, яким визначено єдиний можливий варіант поділу в натурі будинку та господарських приміщень за адресою АДРЕСА_1 .

Домовитись про поділ в натурі домоволодіння сторони не змогли, що стало підставою для звернення до суду.

Представник відповідача, адвокат Людвик І.В. зазначила, що сторона відповідача користуючись правом передбаченим ст. 206 ЦПК України, частково визнає позов, а саме в частині поділу домоволодіння, виділення в натурі часток та визнання за сторонами права власності на нерухоме майно. Щодо стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 18956 гривень компенсації різниці вартості часток, не погодились, із зазначенням на некоректність проведення оцінки майна, та просила відмовити в цій частині вимог. Також сторона відповідача не визнала вимогу про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки сторони фактично отримали спадщину та у визнанні недійсним зазначеного свідоцтва немає сенсу.

В ході судового засідання, відповідач та ї представник відмовились від допиту в судовому засіданні заявлених ними свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Судом задоволене клопотанням представника позивача про виклик та допит в судовому засіданні експерта ОСОБА_4 .

З письмових доказів, досліджених судом встановлено наступне.

З паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 убачається, що місцем реєстрації позивача з 30.08.2016, є АДРЕСА_1 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11.06.2020 убачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (позивач по справі) 14.05.2011 зареєстрували шлюб, в підтвердження чого суду надана копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний 18.08.2018.

З копії заповіту складеного ОСОБА_3 12.07.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №1030 вбачається, що він заповів ОСОБА_1 , 14/25 часток житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , з відповідною часткою надвірних будівель і споруд.

З витягу Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.03.2011, домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 – 22/50 часток, на підставі договору дарування №2196 від 23.08.2020 та ОСОБА_8 – 28/50 часток, на підставі свідоцтва про право на спадщину №346 від 02.02.1998.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя він подарував своєму сину – ОСОБА_3 22/50 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 23.08.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за №2196.

Після смерті ОСОБА_8 , належну йому частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , з відповідною часткою надвірних будівель і споруд у розмірі 14/25 часток, та земельну ділянку площею 0,0952 га (кадастровий №3211000000:01:051:0048) прийняв у спадок його син – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 26.04.2011 року зареєстрованим в реєстрі за №996 та за №1000 (спадкова справа №233 (2010 рік).

На земельну ділянку площею 0,0952 га (кадастровий №3211000000:01:051:0048) ОСОБА_8 , 11.07.2007 був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку, копія якого додана позивачем до позову.

На земельну ділянку площею 0,0866 га (кадастровий №3211000000:01:051:0050) ОСОБА_3 , 06.07.2007 був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку, копія якого додана позивачем до позову.

ОСОБА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 прийняла спадщину за заповітом складеним 20.07.2018 (зареєстрованому в реєстрі за №1030) у виді 14/25 житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №599 (спадкова справа №134/2020 рік).

За інформацією, яка міститься у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 01.06.2021, житловий будинок з відповідними надвірними господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , перебуває в спільній частковій власності з яких 14/25 належить ОСОБА_1 .

Суду надано копію технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Співвласниками будинку зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

В ході дослідження судом письмових доказів, адвокат Кравченко І.О. звернула увагу суду, що відповідно до схеми будинку та експлікації, будинок обладнаний за життя ОСОБА_9 та ОСОБА_10 двома окремими входами і двома окремими санвузлами, що підтверджує фактичний поділ будинку за життя спадкодавця з його батьком.

Позивачем було ініційовано проведення оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

За результатами проведення експертних досліджень, експертом ОСОБА_4 26.11.2024 складений висновок №13-24, відповідно до якого, ринкова вартість будинку за адресою АДРЕСА_1 , без урахування земельної компоненти становить 2 188 458 грн 00 коп.; поділити в натурі приміщення будинку технічно не можливо; існує один технічно можливий варіант поділу в натурі приміщень будинку без втручання в його несучі конструкції, з незначним відхиленням від розміру ідеальних часток – по фактичному користуванню (схема №1, додаток №1 до висновку); 14/25 часток будинку, якими користується позивач, в основному знаходиться на земельній ділянці площею 0,0952 га з кадастровим №3211000000:01:051:0048.

За клопотанням представника позивача в судове засідання, для роз`яснення висновку в порядку ст. 239 ЦПК України, був викликаний експерт ОСОБА_4 .

В судовому засіданні експерт ОСОБА_4 роз`яснив, що експертиза проводилась за замовленням ОСОБА_1 . Обстеження об`єкта на місці було здійснене 06.06.2024. Експерту для обстеження був наданий доступ до частини будинку, яка належить замовнику ( ОСОБА_1 ). Розрахунок вартості проводився за методом порівняння пропозицій з продажу інших об`єктів на ринку нерухомості, в місцевості де розташоване домоволодіння. Стан досліджуваного будинку визнаний експертом «незадовільний» виходячи з такого стану досліджуваної частини будинку.

Відповідач вказала, що не була обізнана про проведення експертного дослідження, на що позивач та її представник вказали, що ОСОБА_2 була обізнана про проведення експертного дослідження. Лист направлявся відповідачу поштою, однак повернувся та позивач вклала його в двері квартири де проживає позивач.

Представник позивача вказала, що жодним законодавчим актом не передбачений обов`язок повідомляти співвласника майна про проведення експертного дослідження в разі проведення експертизи за замовленням фізичної особи, також звернула увагу що в розпорядження експерта було надано всю документацію по досліджуваному об`єкту.

Також, сторона позивача наголосила, що відповідач в праві самостійно ініціювати проведення експертного дослідження, однак цим правом не скористувалась.

В судовому засіданні була оглянута засвідчена копія спадкової справи №134/2020 заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріалами вказаної справи підтверджено коло спадкоємців (сторони в справі) та обсяг спадкової маси, поділ якої є предметом даного судового розгляду.

ОСОБА_2 прийняла у спадщину після смерті батька ( ОСОБА_3 ) 11/25 часток житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами №3211000000:01:051:0050 (для обслуговування квартири АДРЕСА_3 за вказаною адресою) та №3211000000:01:051:0048 (для обслуговування квартири АДРЕСА_4 за вказаною адресою), в підтвердження чого 17.05.2021 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за №525, №526 та №527.

ОСОБА_1 прийняла у спадщину за заповітом 14/25 часток житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в підтвердження чого 01.06.2021 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №599.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник майна має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути припинена, або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до ст.ст. 358, 364 ЦК України кожен із співвласників спільної власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній власності.

У частинах першій, третій статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників».

У постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6- І30цс13 зазначено, що «частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні».

З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження№ 14-43цс20).

Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 295/451/16-ц.

Згідно із ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян за жилий будинок" № 7 від 04.10.1991 р.: при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом. Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до ст. 119 ЖК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

При цьому, після поділу майна, що є у спільній частковій власності в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В силу статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом, зокрема, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.

Висновки суду.

Щодо вимоги про виділення в натурі належну позивачу 14/25 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за нею право власності на утворений внаслідок поділу житловий будинок, загальною площею 74,60 кв.м., житловою площею 35,90 кв.м., що складається із групи приміщень № 2: веранда 13,90 кв.м., кухня 11,0 кв.м., санвузол 7,0 кв.м., житлова кімната 10,30 кв.м., житлова кімната 13,30 кв.м., коридок 6,80 кв.м., житлова кімната 12,30 кв.м., ганок «а3», прибудова «а», прибудова «а1», погріб з шийкою «В», сарай «Б», убиральня «Г», сарай «Д», огорожа 1. Решту приміщень та споруд (11/25 частин) залишити відповідачу.

Дана вимога визнана стороною відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

В досліджуваній ситуації житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Підставою набуття прав на нерухоме майно стало прийняття його у спадщину, з боку позивача за заповітом, а з боку позивача – за законом.

ОСОБА_2 , за законом, як спадкоємиця І черги, прийняла у спадщину після смерті батька ( ОСОБА_3 ) 11/25 часток житлового будинку за адресою АДРЕСА_5 , земельні ділянки з кадастровими номерами №3211000000:01:051:0050 (для обслуговування квартири АДРЕСА_3 ) та №3211000000:01:051:0048(для обслуговування квартири АДРЕСА_3 ), в підтвердження чого 17.05.2021 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за №525, №526 та №527.

ОСОБА_1 прийняла у спадщину за заповітом, складеним за життя ОСОБА_10 (її колишнім чоловіком) 14/25 часток житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , в підтвердження чого 01.06.2021 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №599.

З дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи №134/2020 заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що інших спадкоємців, які б могли мати право на спірне майно – немає.

Варіант поділу, про який просить в позовній заяві позивач, та який визнаний відповідачем, є єдиним можливим варіантом поділу домоволодіння, що підтверджено висновком №13-24 складеним 26.11.2024 за результатами проведення оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Отже, суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині виділення в натурі та визнання права власності на майно, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом, та дана позовна вимога підлягає до задоволення.

Щодо визнанняти недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане після смерті ОСОБА_3 на ім`я відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3211000000:01:051:0048, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та скасування його державної реєстрації, а також визнати за позивачем право власності на зазначену земельну ділянку.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).

У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У даному випадку житловий будинок є складовою садиби, як єдиного об`єкту права власності.

Відповідно до ст.381 Цивільного кодексу України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Згідно із частиною 2 ст. 381 ЦК України, у разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-яких підстав для відходу від наведеної норми закону або для її непоширення на відносини спадкування не вбачається.

Стаття 1225 ЦКУ не містить правил, які дозволяють відступити від положень ст.381 ЦК Українм у відносинах спадкування.

Ннеобхідною для обслуговування частини житлового будинку і споруд отриманих у спадщину позивачем, в розумінні ч.3 ст.1225 ЦК України, є земельна ділянкуа площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3211000000:01:051:0048, цільове призначення якої «для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 (частка домоволодіння яку прийняла у спадщину позивач).

Тому, в даному випадку, при переході права власності на спадкове майно та отримання свідоцтва, були порушені права позивача в контексті неможливості застосування до частини домоволодіння, яке прийняла у спадок ОСОБА_1 правил ст.120 ЗК України та ст. ст. 388, 1225 ЦК України, які підлягають до застування в даному випадку.

В той же час, свідоцтво про право на спадщину по своїй суті є документом, а не правочином, і залежно від підстави визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не виключається визнання свідоцтва про право на спадщину як повністю, так і частково.

Спір між сторонами існує, серед іншого, і щодо включення земельної ділянки площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3211000000:01:051:0048 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 , яка отримана відповідачем відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.05.2021 року на ім`я ОСОБА_2 зареєстрованому в реєстрі за №527 (спадкова справа №134/2020 рік).

В той же час, право ОСОБА_1 на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 не оспорюється. Відповідачем визнано позовну вимогу про поділ житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, за яким позивачу виділяється 14/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та визнається за нею право власності на утворений внаслідок поділу житловий будинок, загальною площею 74,60 кв.м., житловою площею 35,90 кв.м., із частиною господарських будівель і споруд для обслуговування якого і виділена земельна ділянка площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3211000000:01:051:0048, яку отримала у спадщину відповідач.

За цим же варіантом поділу, відповідачу виділяється та передається у власність 11/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , для обслуговування яких виділена земельна ділянка площею 0,0866 га із кадастровим №3211000000:01:051:0050, яка також прийнята відповідачем у спадщину, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.05.2021 року на ім`я ОСОБА_2 зареєстрованому в реєстрі за №526 (спадкова справа №134/2020 рік).

Право відповідача на 11/25 часток спадкового майна не оспорюється позивачем.

При цьому, стороною відповідача визнана вимога позивача, за якою частки домоволодіння визнаються за сторонами на праві власності.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.05.2021 року на ім`я ОСОБА_2 зареєстрованому в реєстрі за №527 (спадкова справа №134/2020 рік).

За таких обставин вимога про визнання за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3211000000:01:051:0048, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (тієї його частини, яка прийнята у спадщину позивачем) відповідає вимогам ст.120 ЗК України та ст. ст. 388, 1225 ЦК України, і підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача 18956, 00 гривень компенсації різниці вартості часток.

Правове регулювання стягнення компенсації різниці вартості часток у спільному майні базується на Цивільному кодексі України (статті 364, 365, 370, 371), що передбачає виплату грошової компенсації, якщо реальний поділ майна неможливий або нерівноцінний. Компенсація виплачується на підставі згоди або рішення суду після оцінки майна.

За змістом висновку експерта №13-24 від 26.11.2024 за результатами проведення оціночно-будівельної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, ринкова вартість будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 , без урахування земельної компоненти становить 2 188 458 грн 00 коп.

Мотивувальна частина третього питання зазначеного експертного висновку, містить запропонований варіант поділу (єдиний варіант) за яким фактична частина першого співвласника (позивача) складає 55/100 та менша ідеальної частки другого співвласника 45/100 на 1%, що в грошовому еквіваленті складає 18956,00 грн.

При вирішенні питання про стягнення компенсації різниці вартості часток у спільному майні суд перевіряє факт набуття майна, його вартість на час поділу, пропорційність часток та реальну можливість виплати компенсації. Обов`язково досліджується, чи є майно неподільним, а також фінансовий стан відповідача, щоб уникнути втрати ним єдиного житла (висновок викладений в постанові КЦС ВС у справі № 545/725/18 від 08.10.2025).

В досліджуваній ситуації майно набуте сторонами у спадщину, що встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами.

Вартість майна визначена експертом у висновку №13-24 від 26.11.2024, як визначена і різниця ідеальних часток співвласників (сторін у справі), в тому числі в грошовому еквіваленті.

Відповідач в судовому засіданні визнав вимоги щодо варіанту поділу, який запропонований експертом та заявлений, як позовна вимога, фактично погодившись на умови, за яких вона отримає більшу частину спірного майна.

При цьому, стороною відповідача не оскаржувалась оцінка майна, не зініціювалось власне замовлення експертного дослідження.

Про неможливість сплати цієї суми, у зв`язку із фінансовим станом, відповідачем та його представником також не заявлено.

За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації різниці вартості часток є законною, обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені судом, судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 17220 грн. 30 коп. та 13000 гривень 00 копійок за проведення оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (висновок №13-24 від 26.11.2024) підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 319, 355, 356, 358, 364, 367 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 13, 76, 82, 142, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ст. ст. 258, 259, 263- 265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ житлового будинку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності– задовольнити.

Виділити в натурі ОСОБА_1 14/25 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за нею право власності на утворений внаслідок поділу житловий будинок, загальною площею 74,60 кв.м., житловою площею 35,90 кв.м., що складається із групи приміщень № 2: веранда 13,90 кв.м., кухня 11,0 кв.м., санвузол 7,0 кв.м., житлова кімната 10,30 кв.м., житлова кімната 13,30 кв.м., коридок 6,80 кв.м., житлова кімната 12,30 кв.м., ганок «а3», прибудова «а», прибудова «а1», погріб з шийкою «В», сарай «Б», убиральня «Г», сарай «Д», огорожа 1.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 17.05.2021 року, зареєстроване в реєстрі за №526 (спадкова справа №134/2020 рік)року на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3211000000:01:051:0048, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3211000000:01:051:0048, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Виділити в натурі ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на 11/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0866 га із кадастровим №3211000000:01:051:0050, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18956 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок компенсації різниці вартості часток, внаслідок поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 17220 грн. 30 коп. та 13000 гривень 00 копійок за проведення оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (висновок №13-24 від 26.11.2024)

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , РНКОПП НОМЕР_5

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , РНКОПП НОМЕР_6 ;

Повний текст судового рішення виготовлений 22.04.2026.

Суддя І.О. Опанасюк