Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №372/89/26 — Обухівський районний суд Київської області

Суд: Обухівський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 26 березня 2026 р.

Справа: №372/89/26

Суддя: Кравченко М. В.

Справа № 372/89/26

Провадження 2-902/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 березня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.,

при секретарі Ільїній А.В.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

07.01.2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), про захист прав споживачів, в якому просить суд стягнути з останнього сплачені на виконання Договору № 0023321 кошти в сумі 150 000 грн., витрати від інфляції в розмірі 33 156,13 грн., штрафні санкції в розмірі 9 554,79 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., а всього 202 710 грн. 92 коп.

Обґрунтовуючи позов зазначив, що 14.11.2023 року ним було укладено договір з відповідачем на придбання транспортного засобу - Mitsubishi Outlander 2013 року (Він код НОМЕР_4). Відповідно до п. 4 договору встановлювалось, що відповідач приступає до виконання договору, при отриманні від позивача предоплати в розмірі 150 000 грн. Діючи на виконання договору, при отриманні рахунку на оплату № 0023321 від 14.11.2023 року, позивачем було сплачено відповідачу 150 000 грн.. Після отримання коштів від позивача відповідач обіцяв доставити транспортний засіб до 14.01.2024 року в м. Обухів, Київської області. На дату визначену відповідачем транспортний засіб доставлений не був, у зв`язку з чим позивач неодноразово телефонував до відповідача, але він все обіцяв виконати, але тільки без зазначення дати. Дане очікування триває більше року таким чином відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору, як тоді так і станом на день подання позову, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

09.01.2026 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

20.02.2026 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача Кулініченко Г.В. в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, хоч про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подав.

У свою чергу відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження, до суду не подав, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Суд перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

14.11.2023 року відповідач, фізична особа підприємець ОСОБА_2 , направив на адресу електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 проект договору №0023321. Позивач його підписав і направив відповідачу.

Відповідно до п.1.1 договору встановлювалось, що відповідач «в порядку та на умовах визначених даним Договором за моїм дорученням приймає на себе зобов`язання надавати послуги з питань придбання за межами України ( в країнах Європи), такого що був в користуванні (вживаний) транспортний засіб, доставку та його розмитнення».Згідно п.1.2 договору встановлювалось, що «марка, модель, тип кузова, рік випуску, параметри ціни автомобіля, інші характеристики, а також умови оплати визначаються в додатку №1(Спеціфікації), що є невід`ємною частиною договору. Специфікацією було визначено - Mitsubishi Outlander 2013 року (Він код НОМЕР_4)

Відповідно до п.4 договору встановлювалось, що відповідач приступає до виконання договору, при отриманні від позивача предоплати в розмірі 150 000 грн..

Діючи на виконання договору, при отриманні рахунку на оплату №0023321 від 14.11.2023 року, позивачем було сплачено відповідачу 150 000 грн., що підтверджується копією рахунку та квитанції про плату.

Після отримання коштів від позивача відповідач транспортний засіб до 14.01.2024 року в м. Обухів, Київської області не доставив, що свідчить про порушення відповідачем умов договору та прав позивача, як споживача.

Стаття 1 Закону України «Про захист пав споживачів» визначає: 3) виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; 13) належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем; 15) недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем); 17) послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; 19) продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; 20) реалізація - діяльність суб`єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг); 22) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають, зокрема, право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно із положеннями статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів», Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров`я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами. Виробник (виконавець) зобов`язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативно-правовим актом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Стаття 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Зазначене кореспондується з положеннямистатті 623 ЦК України, за змістом якої боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності для застосування якого потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 12 березня 2019 року у справі № 916/3211/16, від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20 та від 11 листопада 2021 року у справі №910/7511/20, які враховуються судом при розгляді справи.

Виходячи з цього суд вважає за необхідне стягнути з відповідача кошти в розмірі 150000 грн. отриманих від позивача на виконання умов договору.

Відповідно до п.7.3 договору встановлено, що відповідач, при не поверненні позивачу коштів, зобов`язаний сплати грошові кошти згідно з ст.625 ЦК України (втрати від інфляції та 3% річних), а тому з відповідача підлягає стягненню також дані кошти в розмірі 33156,13 грн. та 9 554,79 грн.

Щодо моральної шкоди слід зазначити наступне.

В результаті невиконання умов договору, Позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає в суттєвих емоційних стражданнях, поглиблених відсутністю будь-якої інформації щодо виконання чи невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором, про що Відповідач зобов`язаний був завчасно повідомити. Невизначеність викликала сильні душевні переживання, зокрема страждання і приниження. Відсутність будь-якого контакту з відповідачем, необхідність його розшукувати, телефонувати, шукати контакти за допомогою засобів інтернет зв`язку забирала у позивача багато часу та енергії, відривала його від звичайних занять та порушувала таким чином звичний спосіб життя.

Отже, Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп., що характерно тривалості його страждань та виходить із засад розумності, виваженості, справедливості та відповідає оціночній ролі, морально-правовим імперативам справедливості, розумності й добросовісності.

Відповідно до положень Конституції України і чинного цивільного законодавства фізичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їхніх прав і свобод та законних інтересів

Моральною (немайновою) шкодою є фізичні або душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю (ч. 1 ст. 1167 ЦК України), якими порушуються її особисті немайнові права або які посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У договірних відносинах втрати немайнового характеру виникають внаслідок невиконання чи неналежного виконання договору.

Тож, понесені з цим втрати, через невиконання Відповідачем умов Договору, супроводжуються для Позивача стражданнями, невиправданими очікуваннями, зруйнованими планами.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 року. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, вини останнього в її заподіянні та причинного зв`язку між протиправністю діяння та шкодою.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 5 ст. 28 ЗУ "Про захист прав споживачів", Позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що «захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом», а тому, враховуючи бездіяльність відповідача, позивач має право на судовий захист порушеного останнім права споживача на отримання страхового відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене суд вважає звернення позивача правомірним, відповідач переконливих заперечень на позов не подавав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають судовому захисту.

Отже, Відповідач в порушення умов Договору не забезпечив Позивача транспортним засобом. За таких умов наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача сплачених за договором грошових коштів, з урахуванням інфляції, штрафів та моральної шкоди.

Позивач, як споживач, звільнений від сплати судового збору, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 109, 193, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 22, 614, 623, 627, 633, 639, 865, 866, 869 Цивільного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) 192 710 грн., як відшкодування матеріального збитку, 10 000 грн. 00 коп., як відшкодування моральної шкоди, а всього 202 710 грн. 00 коп.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2 027 грн. 10 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана.

Суддя М.В.Кравченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua