Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №369/2985/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2985/26

Провадження № 2/369/9597/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/2985/26 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Фесенко Марія Юріївна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28 серпня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 1282.

Від даного шлюбу сторони мають спільного сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві зроблений актовий запис 3387 та видано Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 .

05 червня 2026 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено рішення по справі №369/640/25, яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Дитина зареєстрована та фактично проживає разом зі матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає представник позивача, відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку щодо утримання дитини, добровільну матеріальну допомогу на її утримання не надає. Відповідач є працездатною особою, як відомо Позивачу він офіційно працевлаштований, та має можливість сплачувати аліменти. Крім того, Відповідач володіє на праві приватної власності частиною об`єкта нерухомого майна, що свідчить про наявність у нього майнових активів та підтверджує його платоспроможність. Згідно з актуальною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстроване 27 вересня 2019 року.

Так, оскільки позивач самостійно забезпечує утримання дитини, що зумовлює необхідність судового захисту її прав та законних інтересів. У зв`язку із чим, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) Відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30 березня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що позовні вимоги визнає частково та просить визначити аліменти на утримання дитини у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) Відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Посилався на те, що має непрацездатного батька, який має 1-Б групу інвалідності та іншу дитину, на користь якої з нього також будуть стягуватись аліменти.

17 квітня 2026 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Фесенко Марії Юріївни надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач не заперечує проти об`єднання справ, за умови, що таке об`єднання сприятиме всебічному, повному та об`єктивному розгляду справи, а також процесуальній економії. Крім того, у відзиві Відповідач посилався на складний матеріальний стан, зокрема на наявність на його утриманні батька з інвалідністю. Разом з тим, зазначені доводи не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть бути належним чином враховані судом, оскільки у Відповідача є рідний брат - ОСОБА_4 , який здійснює постійний догляд за батьком з інвалідністю, у зв`язку з чим отримав відстрочку від проходження військової служби, що додатково підтверджує факт здійснення саме ним постійного догляду. Таким чином, посилання Відповідача на утримання батька як на обставину, що істотно впливає на його матеріальний стан, є перебільшеним та таким, що не відповідає реальному розподілу обов`язків щодо догляду. Відтак, врахування батька як особи, що перебуває на утриманні Відповідача, є безпідставним. На підставі викладеного, просила суд задовольнити вимоги у повному обсязі.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи. У відповіді на відзив представник позивача просила суд розглядати справу без участі сторони позивача, вимоги позовної заяви підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

У судовому засіданні відповідач вимоги позовної заяви визнав частково та просив визначити аліменти на утримання дитини у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши усі докази, зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 28 серпня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року по справі № 369/640/25 було розірвано.

Від шлюбу сторони мають спільного сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11 листопада 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис від 11 листопада 2010 року № 3387).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 має на утриманні ще одну малолітню дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується роздруківкою актового запису про народження з веб-порталу «Дія» (номер актового запису: 872, орган державної реєстрації, що склав актовий запис: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), дата складання: 21.03.2025 року, номар свідоцтва: НОМЕР_3 , дата видачі: 21.03.2025 року).

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно частин 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідач ОСОБА_1 є чоловіком працездатного віку, відомостей про незадовільний стан його здоров`я відповідачем суду не надано.

Щодо посилання відповідача на те, що на нього покладено обов`язок піклуватися та утримувати батька, який має інвалідність 1-Б суд оцінює критично, оскільки з матеріалів справи не вбачається прямого обов`язку ОСОБА_1 утримувати хворого батька, та доказів здійснення таких обов`язків суду не надано.

Крім того, варто зазначити, що зміна сімейного стану відповідача, а саме народження іншої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2017/19.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України).

Водночас високий заробіток (дохід) платника аліментів не може слугувати підставою для зменшення частки заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину.

Враховуючи обставини, викладені у ч. 1 ст. 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на утримання дитини, має становити 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки, на думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати на утримання дитини її мати ОСОБА_2 , є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України, суд присуджує стягнення аліментів з дня звернення до суду, тобто з 12 січня 2026 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір у сумі 1 331,20 грн. в дохід держави.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись до ст. ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 12 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 (двадцять) коп. в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2026 року.

Інформація про позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА