Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №372/2403/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 372/2403/25

Провадження № 2/369/4329/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в м. Києві цивільну справу № 372/2403/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_3 , після смерті якої залишилась спадщина, яка складається із:

1. 1/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

2. житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 48,7 кв. м.;

3. земельної ділянки площею 0,1074 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:5242, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

4. земельної ділянки площею 0,1459 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0193, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

5. земельної ділянки площею 0,0408 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0195, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

6. земельної ділянки площею 0,0241 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0196, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

7. земельної ділянки площею 0,0263 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0197, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

12 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. заведена спадкова справа №1/2021 до майна ОСОБА_4 .

Спадкоємцями за законом ОСОБА_4 є її доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

5 грудня 2024 року спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у спадщину на частину спадкового майна, а саме:

1. 1/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

2. житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 48,7 кв. м.;

3. земельна ділянка площею 0,1074 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:5242, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте 9 грудня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. було винесено Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №49/02-31 та №50/02-31, згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій – видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на наступне майно:

1. земельну ділянку площею 0,1459 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0193, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

2. земельну ділянку площею 0,0408 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0195, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

3. земельну ділянку площею 0,0241 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0196, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

4. земельну ділянку площею 0,0263 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0197, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Підставою для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій було те, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя не оформила своїх спадкових прав на спірні земельні ділянки, які вона прийняла у спадок від своєї матері (бабусі Позивачів) ОСОБА_5 , а спадкоємці ОСОБА_4 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змогли надати нотаріусу документи, які посвідчують право власності ОСОБА_5 на зазначені земельні ділянки.

Таким чином, через відсутність правоустановчих документів на нерухоме майно, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, Позивачі були змушені звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.06.2025 року відкрито провадження у цивільній справі №372/2403/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.09.2025 року суд постановив витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 47/12) належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відкласти судове засідання.

В листопаді 2025 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. надійшла спадкова справа №1/2021 до майна померлої ОСОБА_4

01.12.2025 року провівши підготовче судове засідання у цивільній справі №372/2403/25, суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В. вивчив матеріали справи, з`ясовував всі фактичні обставини справи, які підлягають з`ясуванню під час судового розгляду, з`ясував обсяг доказів, якими сторони будуть доводити обґрунтованість заявлених вимог та поданих заперечень та порядок їх дослідження, та за результатами підготовчого засідання, згідно із п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Учасники в судове засідання 17.03.2026 року не з`явилися.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримували, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином. Відзив на позов до суду не подав.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , бабуся позивачів ОСОБА_5 (дівоче прізвище ОСОБА_6 ), народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , мати позивачів ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ), народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_8 ), матір`ю якої є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .

Факт зміни прізвища ОСОБА_1 підтверджено свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_9 ), матір`ю якої є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 .

Факт зміни прізвища ОСОБА_2 підтверджено свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_6 .

Родинний зв`язок Позивачів та спадкодавця судом встановлено та перевірено.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла бабуся позивачів ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати позивачів ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина, яка складається із:

1. 1/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

2. житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 48,7 кв. м.;

3. земельної ділянки площею 0,1074 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:5242, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

4. земельної ділянки площею 0,1459 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0193, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

5. земельної ділянки площею 0,0408 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0195, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

6. земельної ділянки площею 0,0241 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0196, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

7. земельної ділянки площею 0,0263 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0197, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

За життя ОСОБА_4 заповіту не склала.

12 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. заведена спадкова справа №1/2021 до майна ОСОБА_4

5 грудня 2024 року між Позивачами було укладено Договір про поділ спадкового майна, який зареєстровано в реєстрі за №586, за яким, ОСОБА_1 набувала право власності на земельну ділянку площею 0,1074 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:5242, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; а ОСОБА_2 набувала право власності на 1/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, 5 грудня 2024 року спадкоємці за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у спадщину на частину спадкового майна, а саме:

1. ОСОБА_1 прийняла у спадок земельну ділянку площею 0,1074 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:5242, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за №587;

2. ОСОБА_2 прийняла у спадок 1/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за №588;

3. ОСОБА_10 та ОСОБА_2 прийняли у спадок по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 48,7 кв. м., що підтверджується свідоцтвом про спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за №589 та №590 відповідно.

9 грудня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. було винесено Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №49/02-31 та №50/02-31 відповідно, згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій – видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на наступне майно:

1. земельну ділянку площею 0,1459 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0193, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

2. земельну ділянку площею 0,0408 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0195, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

3. земельну ділянку площею 0,0241 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0196, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

4. земельну ділянку площею 0,0263 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0197, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Підставою для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій було те, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя не оформила своїх спадкових прав на спірні земельні ділянки, які вона прийняла у спадок від своєї матері ОСОБА_5 , а спадкоємці ОСОБА_4 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змогли надати нотаріусу документи, які посвідчують право власності ОСОБА_5 на зазначені земельні ділянки.

Судом встановлено, що 30 липня 2005 року на ХХІІ сесії сільської ради ІV скликання Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було прийнято рішення №43/52 про безоплатну передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельних ділянок площею 0,3445 га з них: земельну ділянку площею 0,1459 га в АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, а також земельну ділянку в АДРЕСА_2 та урочище «Максинкове» площею 0,1986 га для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому вказаним вище земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номери, а саме:

1 відносно земельної ділянки площею 0,0408 га, 22.09.2015р. було присвоєно кадастровий номер 3222484501:01:001:0195 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

2. відносно земельної ділянки площею 0,0263 га, 22.09.2015р. було присвоєно кадастровий номер 3222484501:01:001:0197 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

3. відносно земельної ділянки площею 0,1459 га, 23.09.2015р. було присвоєно кадастровий номер 3222484501:01:001:0193 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель;

4. відносно земельної ділянки площею 0,0241 га, 24.09.2015р. було присвоєно кадастровий номер 3222484501:01:001:0196 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

5. земельна ділянка площею 0,1074 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:5242 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Загальна площа земельних ділянок становить 0,3445 га з них: одна земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель площею 0,1459 га та чотири земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0408 га, 0,0241 га, 0,0263 га, 0,1074 га загальною площею 0,1986 га.

Відносно земельної ділянки площею 0,1074 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:5242 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. було видано свідоцтво про право на спадщину від 05.12.2024р. №587, тому вона не є предметом спору.

Відносно земельних ділянок: площею 0,1459 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0193 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель; площею 0,0408 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0195, площею 0,0241 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0196, площею 0,0263 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0197 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. було винесено Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Факт належності спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484501:01:001:0193; 3222484501:01:001:0195; 3222484501:01:001:0196; 3222484501:01:001:0197 ОСОБА_5 підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру від 27.03.2025р. №НВ-9956063002025, НВ-9956067032025, НВ-9956071382025, НВ-9956076412025 відповідно.

Факт відсутності зареєстрованого права власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484501:01:001:0193; 3222484501:01:001:0195; 3222484501:01:001:0196; 3222484501:01:001:0197 підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.02.2025р. №415124872, №415125801, №415126016 та №415126497 відповідно.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Оскільки відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно переходить до спадкоємців.

Аналогічна правова позиція підтверджується підпунктом 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Таким чином, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно переходить до спадкоємців.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Гарантоване статтею 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

Виходячи з викладеного, суд вважає доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оскільки позивачі не заявляли про компенсацію витрат із сплати судового збору за подання позовної заяви, судом не стягується з відповідача на користь позивачів судовий збір.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування,-задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) право власності на: земельної ділянки площею 0,1459 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0193, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0408 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0195, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0241 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0196, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0263 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0197, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_10 ),право власності на: земельної ділянки площею 0,1459 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0193, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0408 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0195, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0241 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0196, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0263 га, кадастровий номер 3222484501:01:001:0197, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 22.04.2026 року.

Суддя А.В. Янченко