Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №369/14598/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14598/23

Провадження № 2/369/879/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Козак І.А.,

при секретарі судових засідань Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Рудик І.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 квітня 2023 року об 11:20 год у с. Софіївська Борщагівка Київської області по вул. Соборна, біля буд. 140А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi А6, д.н.з. Ј НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , транспортного засобу BMW 325, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, власникам завдані матеріальні збитки.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.05.2023 року по справі № 369/5501/23 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності ст. 124 КУпАП.

При цьому, судом було встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Audi A6, д.н.з. Ј НОМЕР_4 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився перед світлофором, від зіткнення, будучи не контрольованим здійснив зіткнення з транспортним засобом Chevrolet, д.н.з. НОМЕР_5 , який стояв попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.36, п. 13.1 ПДР України.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Audi A6, д.Н.З. Ј НОМЕР_1 , на момент ДТП не була застрахована, що підтверджується відомостями зазначеними в Схемі ДТП від 06.04.2023 р. та витягом з Централізованої бази даних МТСБУ щодо наявності полісу страхування.

Автомобіль Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_5 належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була, 10.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з повідомленням про настання ДТП та заявою про страхове відшкодування.

Також, з метою визначення розміру завданої шкоди, 19.04.2023 року між ОСОБА_1 та ФОП СОД ОСОБА_4 було укладено Договір на проведення експертної оцінки №226/04-23 щодо визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_6 .

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 226/04-23 від 20.04.2023 року:

- вартість відновлювального ремонту Т3 складає 66 360,09 грн.;

- вартість матеріального збитку – 44 156,93 грн.

- ринкова вартість ТЗ до ДТП – 175 554,04 грн.

Отже, розмір майнової шкоди завданої ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який визначається у розмірі витрат необхідних для відновлення пошкодженого майна, становить 66 360,09 грн.

21.06.2023 року МТСБУ було прийнято рішення про здійснення регламентної виплати ОСОБА_1 за фактом вказаної ДТП в розмірі 38 437,37 грн, які були перераховані на рахунок позивача.

Враховуючи те, що фактичний розмір шкоди/вартість ремонту автомобіля Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_7 складає 66 360,09 грн, а отриманого відшкодування від МТСБУ у розмірі 38 437,37 грн недостатньо для відновлення пошкодженого майна позивача, то різниця у розмірі 27 922,72 грн, підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 .

При цьому, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, то завдана шкода в повному обсязі повинна бути відшкодована ОСОБА_2 на загальних підставах.

Поряд з цим, представник позивача зазначає, що в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась з вини ОСОБА_2 , позивачу також була заподіяна моральна шкода, яка обґрунтовується наступним. Позивачу були заподіяні душевні страждання і тим, що внаслідок протиправних дій відповідача було суттєвим чином пошкоджене належне йому майно. Дана шкода полягає в моральних стражданнях, переживаннях і клопотах з приводу ДТП, захисту своїх прав. Наслідки даної події призвели до порушення звичайного перебігу його життя, погіршили гармонійні адаптовані умови життєдіяльності. Виникла необхідність нераціональних витрат часу, залучення душевних та фінансових зусиль на розв`язання даної проблеми. Все це завдає значних моральних страждань позивачу та його родині.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась з вини відповідача, йому була заподіяна моральна шкода, розмір загального відшкодування якої складає 15 000 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 27 922 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн 72 коп.; відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн., процесуальні витрати: витрати понесені на проведення експертного дослідження у сумі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн., витрати понесені на професійну правничу допомогу 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн та судовий збір.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. № 2192 від 18.11.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/14598/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року у зв`язку з відставкою судді Волчка А.Я., вказану справу передано на розгляд судді Козак І.А.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року прийнято до розгляду дану цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явився, разом з тим, представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач повідомлений про дату та час судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до вимог ч. 1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Судом встановлено, що 06 квітня 2023 року об 11:20 год у с. Софіївська Борщагівка Київської області по вул. Соборна, біля буд. 140А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi А6, д.н.з. Ј НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , транспортного засобу BMW 325, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, власникам завдані матеріальні збитки.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.05.2023 року по справі № 369/5501/23 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності ст. 124 КУпАП.

Відповідно до з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Audi A6, д.Н.З. Ј НОМЕР_1 , на момент ДТП не була застрахована, що підтверджується відомостями зазначеними в Схемі ДТП від 06.04.2023 р. та витягом з Централізованої бази даних МТСБУ щодо наявності полісу страхування.

21.06.2023 року МТСБУ було прийнято рішення про здійснення регламентної виплати ОСОБА_1 за фактом вказаної ДТП в розмірі 38 437,37 грн, які були перераховані на рахунок позивача.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 226/04-23 від 20.04.2023 року:

- вартість відновлювального ремонту Т3 складає 66 360,09 грн.;

- вартість матеріального збитку – 44 156,93 грн.

- ринкова вартість ТЗ до ДТП – 175 554,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У ст. ст.28,29 зазначеного Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) викладений правовий висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди».

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Так, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, МТСБУ виконало свій обов`язок по виплаті страхового відшкодування, однак, страхове відшкодування не покриває у повному обсязі завданої позивачу шкоди, а тому різниця між вартість відновлюваного ремонту та виплаченим відшкодуванням підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13.06.2019 у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17.10.2019 у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30.10.2019 у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21.02.2020 у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22.04.2020 у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19.

Оскільки вартість матеріального збитку, що визначається автотоварознавчим дослідженням є результатом теоретичного розрахунку (оскільки застосовуються до вартості відновлювального ремонту математичні формули), а вартість відновлювального ремонту є сумою вартості робіт, фарбування та запасних частин, що є ринковими та об`єктивними на момент визначення збитку, то саме вартість відновлювального ремонту транспортного засобу є повною та необхідною для відновлення позивачем свого пошкодженого автомобіля, а тому позивач, як потерпіла особа має право на отримання компенсації збитків, а саме повної вартості відновлювального ремонту (без урахування зносу) у розмірі 27 922 грн 72 коп., для подальшого відновлення власного транспортного засобу.

За таких обставин саме відповідач ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити позивачу ОСОБА_1 , різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню, суд приймає за основу Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 226/04-23 від 06.04.2023 року, зробленого ФОП ОСОБА_4 .

При цьому, суд враховує, що відповідач не надав суду докази на його спростування.

Таким чином залишається не компенсована вартість ремонту 27 922 грн 72 коп.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, що складається з різниці між завданою шкодою та страховим відшкодуванням в розмірі 27 922 грн 72 коп.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір такої шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Водночас позивач зобов`язаний зазначити в позові, у чому полягає моральна шкода, якими критеріями він керувався, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це може бути підтверджено.

При цьому остаточно визначає розмір моральної шкоди, яка була заподіяна потерпілому, винятково суд. Так, у постанові ВС від 03.10.2019 у справі №709/1173/17, постанові ВС від 23.03.2022 у справі № 127/35822/21, постанові ВС від 31.01.2023 у справі №535/171/20 та інших зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з урахуванням:

- характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо);

- стану здоров`я потерпілого;

- тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах;

- ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у скоєнні якої винний відповідач ОСОБА_2 , було пошкоджено належне позивачеві майно, що спричинило душевні страждання потерпілого, завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відтак, суд вважає що, справедливою та розумною сумою відшкодування моральної шкоди позивачу, завданої пошкодженням його майна при дорожньо-транспортній пригоді, є 7500 грн. А тому заявлена вимога щодо відшкодування моральної шкоди є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивачем у справі понесені витрати на проведення оцінки транспортного засобу для визначення матеріальних збитків, у розмірі 5500 грн, на підтвердження яких долучено Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 226/04-23 від 20.04.2023 року, платіжну інструкцію №0.03193633575.1 від 12.09.2023 року про оплату оцінки транспортного засобу на вказану суму.

Такі витрати також підлягають стягненню з відповідача, враховуючи, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

При цьому, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що стягнення процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням експертної оцінки ТЗ з відповідача є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 16500 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано наступні докази: копію ордеру серії АХ № 1146550 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Рудиком І.І.; копію Договору про надання правової допомоги укладений 03 липня 2023 року між адвокатом Рудиком І.І. та ОСОБА_1 ; акт про надану правову допомогу №2 від 15 вересня 2025 року та копію платіжної інструкції №475323722 від 05 серпня 2023 року на суму 9 500 грн, яка сплачена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 .

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (постанова ВП ВС від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року № 757/29103/20-ц зазначено, що витрати за адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 22 травня 2024 року у справі №206/4841/20 звернула увагу, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог.

Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди на 50% від заявленого розміру, з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 4750 грн (9500 * 50% : 100% = 4750) грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині витрат на послуги евакуатора та моральної шкоди на 50% від заявленого розміру, з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 536 грн 80 коп. (1073.60* 50% : 100% = 536.80) гривень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове обґрунтування позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 – адвокат Рудик І.І. та необхідність їх часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76 -83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст.11,22,990,993,1187,1191,1192,1194 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 27 922 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з проведенням оцінки вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4750 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят) грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК