Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №358/981/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 358/981/25

Провадження № 2/369/5746/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

за участю:

представника позивача Ковальського В.В. (у режимі відеоконференції),

представника відповідача Ковалевської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру стягуваних аліментів, –

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ковальський В.В. звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , про зміну (зменшення) розміру стягуваних аліментів, в якій просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 відповідно до судового наказу виданого Оболонським районним судом м. Києва від 17 вересня 2019 року, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який згідно з рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2019 року було розірвано. Від даного шлюбу в них є спільна дитина – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17 вересня 2019 року Оболонським районним судом м. Києва винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу), боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 09 вересня 2019 року і до досягнення повноліття.

Як зазначає представник позивача, раніше ОСОБА_1 працював в ТОВ «Епіцентр К», проте у зв`язку із збройною агресією росії проти України та воєнним станом в Україні, на даний час фактично не працює в ТОВ «Епіцентр К», оскільки проходить військову службу в Збройних Силах України.

За заявою відповідача з заробітної плати позивача за виконавчим документом №756/12033/19 від 17.09.2019 року отримувалися та перераховувалися аліменти.

Поки позивач працював в ТОВ «Епіцентр К», він постійно, регулярно, сплачував аліменти на утримання дитини, надавав дитині матеріальну допомогу, активно займався її вихованням.

29 січня 2024 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69 від 24.02.2022 року, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 №4/26 від 30.01.2024 року.

3 цього часу матеріальне становище позивача суттєво погіршилося, що в свою чергу вплинуло на сплату аліментів, зокрема почала виникати заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини.

Окрім цього, рішеннями Богуславського районного суду Київської області, справа №358/361/24 та №358/362/24 від 15.04.2024 з позивача на користь батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягнуто аліменти на їх утримання у розмірі по 1/6 частини всіх заробітків (доходів) щомісячно довічно на кожного з батьків.

Вказані обставини також суттєво погіршили майнове становище позивача.

На підставі наведеного представник позивача просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі, враховуючи, що позивач не в змозі сплачувати встановлений раніше судом розмір аліментів на дитину – ОСОБА_3 , у зв`язку із зміною його сімейного та матеріального стану.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру стягуваних аліментів було передано на розгляд до Києво-Святошинського суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2025 року справу передано на розгляд судді Козак І.А.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року, цивільну справу № 358/981/25, прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Ковалевської К.М., в якому представник відповідача не погоджується із позовними вимогами, просить в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що позивачем фактично не надано жодного доказу, який підтверджує погіршення матеріального стану останнього або зміну його сімейного стану.

На противагу позиції позивача відповідач вказує про те, що згідно з відповіддю на запит №277505993 від 30.06.2025 та відповіддю на запит № 293213413 від 22.09.2025 Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області КМУМЮ України до Державної податкової служби України матеріальне становище позивача, з моменту призову його на військову службу, покращилося.

Що стосується судових рішень про стягнення з позивача аліментів на утримання його батьків, відповідач вважає, що така обставина створена позивачем разом з його батьками штучно для отримання можливості звернутися до суду з позовом про зменшення аліментів на його неповнолітню дитину, оскільки з тексту доданих судових рішень вбачається, що суд, при вирішенні справи №358/361/24 та 358/362/24 керувався виключно інформацією та доказами, наданими позивачами, розгляд проводився за відсутності сторін. Представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальський В.В. подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнаються. При цьому, жодних заяв або заперечень щодо неможливості сплати батькам аліментів у розмірі по його доходів на кожного, як просили у своїх позовах його батько та мати, ОСОБА_1 , при розгляді справ про стягнення з нього аліментів на утримання батьків, не надав. З позиції відповідача склалася ситуація, за якої для позивача позовні вимоги про стягнення з нього на користь батьків аліментів у розмірі по на кожного за наявності судового рішення про сплату аліментів на користь його неповнолітньої дитини є допустимим, і з таким розрахунком він безспірно погодився. Однак, призначені за результатами розгляду вказаних вище позовів, аліменти на батьків по 1/6 частини доходів на кожного, нібито, є підставою для зменшення розміру аліментів на його неповнолітню дитину. Також відповідач звертає увагу на те, що у тих справах ОСОБА_1 взагалі не надав інформації про наявність у нього неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , аліменти на якого він намагається зменшити саме за рахунок штучно створеної «зміни майнового стану».

Також відповідач звертає увагу суду на те, що згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, по боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , єдиним Виконавчим провадженням зі станом «Відкрито» є виконавче провадження АСВП 76227996, де стягувачем є ОСОБА_6 . Тобто відсутнє примусове стягнення з позивача аліментів на утримання його батьків згідно судових рішень, які останній надав разом з позовною заявою.

Відтак, відповідач вважає, що у справі відсутні підстави для задоволення позову, оскільки відсутні докази, які підтверджують зміну сімейного стану позивача та погіршення його матеріального становища.

21 листопада 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, адвоката Ковальського В.В., в якій представник позивача вказує, що відповідач надає оцінку майновому стану батьків позивача, що мало б значення при розгляді судом справ батьків позивача про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на їх утримання. В той же час, в даному випадку розглядається права про зменшення розміру аліментів на дитину, а не стягнення аліментів на утримання батьків позивача. Також, звертає увагу на те, що до відзиву подані як докази Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності стосовно майна ОСОБА_4 та ОСОБА_7 від 09.10.2025 року, які на його думку є недопустимими доказами, оскільки зазначені довідки сформовані адвокатом Ящук Валерією Петрівною, проте в матеріалах справи відсутні докази надання правничої допомоги відповідачу з боку адвоката Ящук В.П.

Відповідь на запит до ДПС України, надана відповідачем датується 22.09.2025 року в той час як договір про надання правничої допомоги з адвокатом укладено 23.09.2025 року, що робить такий доказ недопустимим та неналежним.

Також у відповіді на відзив зазначено, що позивачем понесені судові витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу близько двадцяти двох тисяч гривень, які на думку позивача підлягають стягненню з відповідача.

26 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника відповідача - адвоката Ковалевської К.М., в яких вона виклала свої заперечення на позицію позивача, вказавши що відповідач та/або її представник, не були учасниками справи про стягнення аліментів на утримання батьків позивача. Однак, з тексту доданих до позову судових рішень вбачається, що адвокат Ковальський В.В. був представником ОСОБА_1 і у цих справах. Саме здійснюючи представництво ОСОБА_1 адвокат Ковальський В.В. визнав позови батьків свого довірителя у повному обсязі, не надавши до суду жодних доказів на спростування позовних вимог батьків позивача, у тому числі і інформації про наявність у нього малолітньої дитини, на утримання якої він вже сплачує аліменти.

Що стосується наданих у якості доказів документів з ДПС України (відповідей на запити від 22.09.2025 року), то з цих документів вбачається, що відповіді надані на запит Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області КМУМЮ України в межах виконавчого провадження №76227996. У відповідача вказані документи є у розпорядженні, оскільки вони є частиною матеріалів виконавчого провадження по стягненню з позивача на користь відповідача аліментів на утримання дитини, розмір яких позивач і просить зменшити у цьому провадженні.

Також представник відповідача зазначила, що професійну правничу допомогу відповідачеві надає Адвокатське бюро «Катерини Ковалевської». Відповідно до укладеного з бюро договору про надання професійної правничої допомоги, для надання правової (правничої) допомоги, що надаватиметься за цим договором адвокатським бюро клієнту адвокатське бюро самостійно призначає адвоката, якому, для підтвердження повноважень за договором, надається Ордер. Взаємовідносини адвокатського бюро та адвоката Ящук В.П., не стосуються предмету цієї справи.

Щодо заявлених у відповіді на відзив витрат позивача, представник відповідача зазначила, що попередній розрахунок витрат подається кожною стороною разом з першою заявою по суті спору. Позивач не скористався своїм правом та не подав такий розрахунок, відповідь на відзив надав поза межами строків, визначених ухвалою суду; в матеріалах справи, як і в тексті відповіді на відзив відсутнє клопотання про поновлення таких строків або про надання додаткового строку для підготовки та подачі відповіді на відзив.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо позову та просила відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст.12, ч. 1 та ч. 2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, яка встановлює вимоги до допустимості доказів: суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 79 ЦПК України зазначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Рішення суду повинно бути мотивованим і обґрунтованим, і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 07 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який згідно з рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2019 року було розірвано. У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25 липня 2018 року.

Судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 17.09.2019 року у справі №756/12033/190 стягнуто з позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та, щомісячно, починаючи з 09.09.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Миронівського відділу державної виконавчої служби у Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.10.2024 року відкрито виконавче провадження №76227996 по виконанню судового наказу Оболонського районного суду м. Києва №756/12033/19 виданого 30.10.2019 року про стягнення з позивача аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та, щомісячно, починаючи з 09.09.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 № 4/26 від 30.01.2024 року, громадянин ОСОБА_1 , 1985 року народження, 29.01.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 призваний на військову службу по мобілізації.

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_2 № 275 від 21.01.2025 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 16 вересня 2024 року.

Згідно з рішенням Богуславського районного суду Київської області від 15 квітня 2024 року у справі №358/361/24 з позивача на користь його батька ОСОБА_4 стягнуто аліменти на його утримання у розмірі по 1/6 частини всіх заробітків (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання законної сили судовим рішенням і довічно.

Згідно рішення Богуславського районного суду Київської області від 15 квітня 2024 року у справі №358/362/24 з позивача на користь матері ОСОБА_5 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі по 1/6 частини всіх заробітків (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання законної сили судовим рішенням і довічно.

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 10 жовтня 2025 року, в реєстрі виконавчих проваджень наявне єдине відкрите виконавче провадження №АСВП76227996 з датою відкриття 08.10.2024 року. Інформації про наявність будь-яких інших відкритих виконавчих проваджень реєстр не містить.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо добровільного виконання позивачем рішення суду у справі № 358/361/24 та рішення суду у справі №''358/362/24.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує дохід від ТОВ «Епіцентр К», а також і від Військової частини НОМЕР_2 .

Також за необхідне слід зазначити, що з моменту видачі Оболонським районним судом м. Києва судового наказу №756/12033/19 виданого 30.10.2019 року про стягнення з позивача аліментів на користь його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та до моменту звернення позивача до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, доходи позивача збільшилися.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Як було вказано вище, за змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Разом з тим, ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Отже, стягнення з позивача аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) на утримання неповнолітнього сина не суперечить вимогам ст. 183 Сімейного кодексу України.

Позивачем не доведено змін його сімейного стану, які могли б слугувати підставою для зменшення розміру аліментів.

Крім того, зміни матеріального стану, які відбулися у позивача, у тому числі у зв`язку з перебуванням на службі в Збройних силах України, які підтверджені інформацією Державної податкової служби, не підтверджують погіршення його матеріального стану, а, навпаки, вказують, що його матеріальний стан покращився. Інших доказів щодо понесення позивачем будь-яких постійних додаткових витрат, останнім не надано.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст.ст.141,180,181,182,183,192,196 СК України, ст. ст.2,10-13,258,259,265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру стягуваних аліментів залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса:

АДРЕСА_1 ).

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 10.04.2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК