Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №672/846/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 672/846/25

Провадження №2/367/118/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області в складі головуючої судді Ткаченко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області з Городецького районного суду Хмельницької області за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.08.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (надалі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 252108.

Вказує, що ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 252108 від 03.08.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн.

12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги.

27.12.2018 року між вказаними сторонами укладена додаткова угода №10 та підписаний реєстр прав вимоги №11, за якою право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», зокрема, за договором про надання фінансового кредиту № 252108 від 03.08.2018.

25 липня 2024 року згідно із протоколом загальних зборів №1706 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 15535,00 грн, з яких: 3750,00 грн сума основного боргу; 1822,50 грн сума боргу за процентами; 9562,50 грн сума боргу за штрафами. Крім того, у відповідності до положень ст. 625 ЦК України відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 252108 від 03.08.2018 року у загальному розмірі 20331,38 грн, яка складається із суми заборгованості у розмірі 15535,00 грн, суми інфляційних втрат у розмірі - 3 396,95 грн, суми 3% річних у розмірі- 1 399,43 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи судом належним чином, шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі за адресою місця реєстрації відповідача.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про порядок розгляду справи, заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов не подав, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 252108 про надання фінансового кредиту, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 1.1. договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3750,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до умов вказаного договору, відповідачу наданий кредит у розмірі 3750 грн строком на 27 днів на умовах строковості, зворотності, платності (п.1.1., 1.4. договору).

Процентна ставка фіксована та становить 1,71% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, починаючи з наступного дня після надання кредиту (п.1.2. договору).

Сукупна вартість кредиту складає 146,17% від суми кредиту (у процентному виразі) або 5481,38 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти за користування кредитом 46,17% від суми кредиту (у процентному виразі) або 1731,38 грн(у грошовому виразі) (пункт 1.3 договору).

Кредит надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта (п.1.5 договору).

Пунктом 1.6 договору визначено, що клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше 400 грн, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується).

Пунктом 3.5 кредитного договору визначено, що у разі продовження строку користування кредитом (пролонгації) та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплатити товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах продовженого строку надання кредиту. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.

У випадку прострочення повернення кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству пеню у розмірі 3% від суми кредиту за кожен день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів (п.4.4.1.). На 4 день прострочення, крім пені, клієнт зобов`язаний сплатити додатково штраф у розмірі 100 грн, на 30 день прострочення штраф - 300 грн та на 90 день прострочення штраф - 500 грн (п. 4.4.2-4.4.4).

У Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту сторонами визначений розмір внесення позичальником платежів та встановлено, що загальна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 5481,38 грн.

Долучені до матеріалів справи копія договору про надання фінансового кредиту №252108 від 03.08.2018 року та додаток № 1 до договору підписано електронним підписом 03.08.2018 10:07:19.

Згідно із довідки ТОВ «Авентус Україна», договір зі сторони позичальника було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А524795, який сформовано автоматично на стороні Товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Свої вимоги позивач виконав, що підтверджується листом №5713-ВП від 15.07.2025 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», відповідно до якого останній на підставі договору №ВП-200417-1 від 20.04.2017 успішно переказав кошти на картки клієнтів, зокрема, 03.08.2018 успішно переказано кошти у сумі 3750,00 грн на карту № НОМЕР_2 , код авторизації 657579, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-533833.

Відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку із чим відповідно до наданого розрахунку заборгованості, станом на дату відступлення прав вимоги, в останнього виникла заборгованість в розмірі 15535,00 грн, яка складається із суми боргу за тілом кредиту у розмірі 3750,00 грн; суми боргу за процентами 1822,50 грн; суми боргу за пенею та штрафами 9562,50 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Згідно із статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як встановлено судом, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний цифровий підпис відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір у формі електронного документу.

Доказів, які б спростовували ці обставини матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

При цьому, відповідно достатті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Крім того, частиною першою ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату на умовах, визначених цим договором.

Отже, за цим договором факторингу право вимоги означає права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

За умовами вказаного договору (п.8.2) строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2018 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

27 грудня 2018 року сторонами цього договору укладена Додаткова угода № 10 до зазначеного Договору факторингу №1 від 12 квітня 2018 року та підписаний реєстр прав вимоги №11, в якому значиться вимога до відповідача.

Згідно із наказом №55-к від 25 липня 2024 року ТОВ «Довіра та Гарантія» перейменована на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с. 21).

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору факторингу, а тому до ТОВ «ВІН ФІНАНС», перейшло право вимоги кредитного договору від № 252108 від 03.08.2018 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна » та ОСОБА_1 .

Наданий позивачем витяг з Реєстру прав вимоги № 11 підписаний та має печатки уповноважених осіб,також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін, отже наявні належні та достатні докази на підтвердження отримання позивачем ТОВ «ВІН ФІНАНС» на підставі договору факторингу прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 252108 від 03.08.2018 року про стягнення відповідної заборгованості.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 252108 від 03.08.2018 у сумі 5572,50 грн, з яких: 3750,00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 1822,50 грн - заборгованість по відсотках.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Після закінчення строку дії кредитного договору проценти та пеня не нараховуються. Такий висновок зробив Верховний Суду в постанові №175/4753/15-ц.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем було сплачено 03.09.2018 суму штрафу у розмірі 100 грн, суму пені у розмірі 112,50 грн та суму процентів у розмірі 1822,50 грн.

Таким чином, відповідач ініціював продовження строку користування кредитом, шляхом повної оплати нарахованих на дату продовження (пролонгації) процентів за користування кредитом, а також пені та штрафу (у разі наявності).

У зв`язку із цим строк користування кредитом автоматично продовжився з дати внесення необхідної суми грошових коштів (03.09.2018) на такий самий строк і на таких самих умовах.

Водночас, в подальшому відповідачем не здійснювалися жодні оплати, відповідно, пролонгація кредитного договору не відбулась.

Враховуючи, що кредит надавався строком на 27 днів, то ТОВ «ВІН ФІНАНС» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування та строку пролонгації.

Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Враховуючи викладене, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 5572,50 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3750,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 1822,50 грн.

Вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» про стягнення пені та штрафу, які нараховані первісним кредитором після 01.10.2018 року (закінчення строку кредитування, враховуючи продовження строку користування кредитом) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

До того ж, з реєстру прав вимог №10 до договору факторингу вбачається про відступлення ТОВ «Авентус Україна» ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 252108 від 03.08.2018 року в сумі 5572,50 грн, яка складається з заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) у розмірі 3750,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 1822,50 грн.

У статті 1050 ЦК передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК.

Позивачем визначений період нарахування інфляційних витрат з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року та 3% річних з 23.02.2019 по 31.12.2019, так розмір інфляційних витрат за вказаний період складає 3396,95 грн та 3% річних 1399,43 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФІН ФІНАНС».

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано заперечень проти позову, контррозрахунку, доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договорами у добровільному порядку, тощо.

Таким чином, позов ТОВ «ВІН ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 252108 від 03.08.2018 року в розмірі 5572,50 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3750 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 1822,50 грн, а також за порушення грошового зобов`язання суму трьох процентів річних у розмірі 1399,43 грн та інфляційних втрат в розмірі 3396,95 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» підлягають задоволенню частково, на 50,99%, тому судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню в сумі розмірі 1235,18 грн (2422,40*50,99%), витрати на правову допомогу в розмірі 2549,50 грн (5000*50,99%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за фінансовим кредитом № 252108 від 03.08.2018 в сумі 10368,88 грн (десять тисяч триста шістдесят вісім гривень 88 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір в розмірі 1235,18 грн (одна тисяча двісті тридцять п`ять гривень 18 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2549,50 грн (дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять гривень 50 копійок).

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повне ім`я (найменування) учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 38750239;

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя М.О. Ткаченко