Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №357/19900/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19900/25

Провадження № 2/357/2102/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Кича М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.

05 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05934-08/2023.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 8 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін.

Відповідно до п.п. 1.6 п. 1 Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Аванс Кредит» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Аванс Кредит» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 1.6 п. 1 Кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс Кредит» ( п. п. 7.6 кредитного договору ), які розміщені на веб-сайті Товариства.

27.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27122023, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права вимоги а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» Права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1 Договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до Реєстру боржників від 27.12.2023 до Договору факторингу № 27122023 від 27.12.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 537,50 грн, з яких: 7 900,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 637,50 грн – сума заборгованості за відсотками.

16.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 6036423.

Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 9 Договору позики, реквізити та підпис сторін.

Згідно з п.п. 2.1 Договору позики, за цим Договором, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору.

Підписуючи Договір відповідач підтвердила, що в чіткій та зрозумілій формі отримала інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов`язків згідно із ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про захист персональних даних» (п.п. 8.3.3 п. 8 договору позики).

До того ж, відповідно до п.п. 10.1.5 та п.п. 10.1.6. Договору позики, відповідач підтвердив, що вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Маніфою», які є невід`ємною частиною договору, а також вивчив та повністю погоджується з умовами цього Договору позики.

Ці Правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладання Договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 11.01.2024 до Договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 11 364,50 грн, а саме: 3 500,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 7 864,50 грн – сума заборгованості за процентами за користування позикою.

Згідно умов Кредитних договорів, позичальник зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цими Договорами.

Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку.

Після відступлення позивачу прав грошових вимог до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.

З моменту отримання прав вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором № 05934-08/2023 в розмірі 32 537,50 грн, суму заборгованості за Договором позики № 6036423 в розмірі 11 364,50 грн та понесені судові витрати (а. с. 1-8).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 (а.с. 75-76) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

08.12.2025 судом здійснено запит до Відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ( а. с. 80 ).

27.01.2026 за вх. № 5130 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ( а. с. 81 ).

Згідно отриманої інформації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 02.08.2011 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом ( ч. 1 ст. 27 ЦПК України ).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред`явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 року у справі № 263/14171/19.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

Ухвалою судді від 03 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 12 березня 2026 року (а.с. 82-83).

У зв`язку з неявкою відповідача, судове засідання 12 березня 2026 року було відкладено до 20 квітня 2026 ( а. с. 89 ).

В судове засідання 20.04.2026 сторони по справі не з`явились.

Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» свого представника 20.04.2026 в судове засідання не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявна Довідка про доставку електронного документу, документ у вигляді «Довідка про відкладення с-з» від 12.03.2026, яку доставлено 14.03.2026 ( а. с. 92 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Водночас, звертаючись до суду з позовом, в прохальній його частині, позивач просив розгляд здійснювати за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами, а у разі неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів ( а. с. 5 ).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 20.04.2026 не з`явилась, про дату час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення ( а. с. 93 ).

З вказаного поштового повідомлення про вручення вбачається, що судову повістку ОСОБА_1 отримала особисто 30.03.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Тобто, у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України, відповідач була належним чином повідомленою судом про дату, час та місце слухання справи та завчасно.

Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу, представник позивача скористувався вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 не з`явилась в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надала відзив і представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

20 квітня 2026 року судом було ухвалено проводити розгляд справи в заочному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 05.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 05934-08/2023 ( а.с. 6-11 ).

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 7 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернутим кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Тип кредиту – кредит, мета отримання кредиту – на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 05.08.2023, дата погашення кредиту 29.07.2024 (п.п. 1.2 п. 1 Договору).

Згідно п.п. 1.4, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 Договору.

Клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів (п.п. 1.5 п. 1 Договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4323-35хх-хххх-9334, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту ( п.п. 1.6 п. 1 Договору ).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.п. 3.1 п. 3 Договору).

Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування зазначеного в п. 1.2 Договору, починаючи з дати надання кредиту Клієнту. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня ( п.п. 3.3 п. 3 Договору).

Згідно п.п. 4.1.1, 4.1.2 п. 4 Договору, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, та сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим Договором і додатками до нього. У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, позичальник має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України. При цьому позичальник погоджується, що повідомлення про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» направляється Товариством в Особистий кабінет клієнта.

У випадку прострочення Клієнтом сплати кредиту та процентів відповідно до термінів встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення з врахуванням обмежень встановлених чинним законодавством України ( п.п. 5.3 п. 5 Договору).

Згідно п.п. 7.1., 7.6., 7.7. п. 7, Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання клієнтом зобов`язань за ним. Підписанням договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб-сайті Товариства. Також підтверджує, що отримав від товариства інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інформацію, яка вимагається відповідно до закону України «Про споживче кредитування».

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора W2591, який містить адресу, реквізити та підписи сторін.

Додано Графік платежів, який є додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 05934-08/2023 від 05.08.2023, де загальна вартість кредиту складає 79 000,00 грн та включає в себе суму кредиту за договором/погашення суми кредиту у розмірі 7 900,00 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 71 100,00 грн. Реальна річна процентна ставка складає 133859,83% (а. с. 12).

Доданий Паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення Договору про споживчий кредит, який також підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора W2591 (а. с. 13-15).

Через Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні Платіжні Рішення» кредитодавець, ТОВ «Аванс Кредит», між якими укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2022/01-1 від 12.01.2022, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 05-08-2023 12:50:08 на суму 7 900,00 грн, маска карти НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 269980092, призначення платежу: зачислення 7 900,00 грн на картку НОМЕР_1 ( а. с. 16 ).

22.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_2 було укладено Договір позики № 6036423 (а.с. 28-32).

Відповідно до п. 2.1 Договору, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі, відповідно до умов цього договору.

Позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України – гривні (п. 2.2 Договору).

Тип позики: довгострокова. Мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Сума позики: 3 500,00 гривень. Строк позики: загальний строк - до 10 листопада 2023 року (80 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених розрахунком. Дата надання позики: 22 серпня 2023 року. Дата повернення позики: 10 листопада 2023 року (п.2.3 Договору).

Процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: акційна процентна ставка, фіксована: 1,86750% на день – застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п. 3.1.1 цього Договору; базова процентна ставка, фіксована: 2,49000% на день – застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п. 3.1.2 цього Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної Додаткової угоди укладеної сторонами цього договору; основна процентна ставка, фіксована: 3,00000% на день – застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено розділом 3 цього Договору (п.2.4 Договору)

Позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.

Розмір процентних ставок, визначених п. 2.4 Договору є фіксованим та не може бути змінено позикодавцем в односторонньому порядку ( п. 2.7 Договору).

У разі наявності акційних пропозицій проценти за користування позикою нараховуються за акційною процентною ставкою відповідно до встановленого в Розрахунку за Договором позики графіку нарахування процентів, при цьому значення акційної процентної ставки є середньоденним розміром процентів в межах першого розрахункового періоду. Позичальник має право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у разі повернення позики протягом строку позики, визначеного цим Договором. Також Позичальнику надається право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у межах 3-денного строку після спливу першого розрахункового періоду. У разі недотримання цієї умови, проценти за користування позикою за кожен день першого розрахункового періоду нараховуються за базовою процентною ставкою. Відповідне перерахування процентів здійснюється на 4-й день після спливу строку першого розрахункового періоду (п. 3.1.1 Договору).

У разі відсутності акційних пропозицій (акційна процентна ставка відповідає базовій процентній ставці), а також при укладенні Додаткової угоди щодо пролонгації позики, проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою відповідно до встановленого в Розрахунку графіка нарахування процентів, при цьому значення базової процентної ставки є середньоденним розміром процентів в межах першого розрахункового періоду, визначеного Договором/відповідною Додатковою угодою щодо продовження строку позики (п. 3.1.2 Договору).

Після спливу першого розрахункового періоду, у межах всього подальшого строку позики проценти за користування позикою нараховуються за основною процентною ставкою в розмірі, визначеному п. 2.4.3 цього Договору, за кожен день користування позикою в межах строку позики (п. 3.2 Договору).

Першим днем користування позикою вважається день, наступний за днем надання позики. Однак, у випадку повернення Позичальником позики в день її отримання, Позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування позикою в сумі, що відповідає нарахуванням за перший день користування позикою. Першим днем користування в межах Додаткової угоди щодо продовження строку позики є день, наступний за днем її укладення ( п. 3.3 Договору).

Повернення позики та сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється Позичальником у визначений цим Договором чи Додатковою угодою щодо продовження строку позики строк позики/достроково шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. У разі дострокового повернення позики Позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з графіком, визначеним Розрахунком (п. 3.4 Договору).

Строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення сторонами Додаткової угоди у формі та у спосіб, у який укладено цей Договір. Укладення Додаткової угоди щодо продовження строку позики можливе виключно за ініціативи Позичальника, шляхом попередньої оплати суми нарахованих станом на дату такого платежу процентів та подальшим обранням опції в Особистому кабінеті щодо ініціювання продовження строку позики (п.п. 4.2, 4.3 п. 4 Договору).

За кожен день неправомірного користування позикою/її частиною нараховуються проценти на прострочену позику в розмірі: 0.51 % від залишку заборгованості за сумою позики. Розмір процентів на прострочену позику є фіксованим та не може бути змінено Позикодавцем в односторонньому порядку. При нарахуванні процентів за цим пунктом Договору Позикодавець дотримується обмежень щодо нарахувань, що встановлені Законом України «Про споживче кредитування» (п.п. 6.2 п. 6 Договору).

Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) b95215 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 11 Договору позики, реквізити та підпис сторін.

Підписуючи договір відповідач підтвердив, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов`язків згідно із ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про захист персональних даних» (п.п. 10.1 п 10 Договору позики).

До того ж, відповідно до п.п. 10.1.5 та п.п. 10.1.6. Договору позики, відповідач підтвердила, що вивчила та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Маніфою», які є невід`ємною частиною договору, а також вивчила та повністю погоджується з умовами цього Договору позики.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Додано Додаток № 1 до Договору позики № 6036423 від 22/08.2023, що містить розрахунок за Договором позики № 6036423 від 22.08.2023 та Графік обов`язкових платежів, з якого вбачається, що орієнтовна загальна вартість позики для споживача за весь строк користування позикою 5985,88 грн; реальна річна процентна ставка – 25470%.

Також, в матеріалах справи наявний Паспорт позики (а.с. 35-37).

Відповідно до Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та Товариством (заснованих як на першому Договорі, так і на всіх наступних Договорах, інших Договорах і Угодах, які будуть укладені між відповідачем та ТОВ у майбутньому) в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись Логін особистого кабінету та Пароль особистого кабінету.

Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору про надання споживчого кредиту, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», з яким ТОВ «Маніфою» укладено договір на переказ коштів ФК-П-20/05-05 від 2020-07-08, з якого вбачається, що на платіжну картку клієнта перераховано: 22.08.2023 18:01:10 на суму 3 500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 276078045, призначення платежу: зачислення 3 500,00 грн на картку НОМЕР_1 (а.с. 38).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягни згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові № 61-20799св19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає: «Особливості укладання кредитного договору в електронному виглядівизначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа....»

Сторони узгодили розміри кредитів, грошову одиницю, в якій надано кошти, строки та умови користування ними, у кожному з договорів передбачено умови та строки нарахування відсотків, що свідчить про ознайомлення позичальника зі всіма істотними умовами договорів та про наявність волі відповідача для укладення кредитних договорів та договору позики в електронній формі, на погоджених умовах, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Отже, судом встановлено факт укладання відповідачем вищевказаних кредитних договорів в електронній формі та підписання їх з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, відповідач підписуючи вищевказані договори, прийняла та погодилася з їх умовами.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 січня 2022 року в справі № 234/7723/20, провадження № 61-6379св21.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Отже, підписання вищевказаних Договорів, свідчить про те, що відповідачу всі умови даних договорів цілком зрозумілі і вона вважає їх справедливими по відношенню до неї.

Вказані договори були прочитаними та підписаними сторонами.

Оскільки відповідач підтвердила свою згоду та погодилася з усіма умовами вищевказаних договорів, підписавши їх, а тому зазначені умови були прочитані, з якими погодилися сторони.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договорів, вільні у виборі контрагента та умов договорів.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Позичальник зобов`язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

27.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27122023 ( а. с. 20-22), у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права вимоги а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» Права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1 Договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

На виконання Договору факторингу № 27122023 від 27.12.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Аванс Кредит» 1 400 922,35 грн, про що свідчить Платіжна інструкція № 20652 від 28.12.2023 ( а. с. 24 ).

Відповідно до Реєстру боржників від 27.12.2022 до Договору факторингу № 27122023 від 27.12.2023 ( а. с. 25 ), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 357,50 грн, з яких: 7 900,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 637,50 грн – сума заборгованості за відсотками.

11 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги (а.с. 39-41).

Також, 11 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року (а.с. 42).

В матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 11 січня 2024 року за Договором факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року (а.с. 43), з якого вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників № 1 від 11 січня 2024 року, після чого з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників, і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

На виконання Договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 та Додаткової угоди № 1 до Договору факторингу № 11-01/2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Маніфою» 284 008,00 грн, про що свідчить Платіжна інструкція № 20706 від 11.01.2024 ( а. с. 44 ) та 0,08 грн, про що свідчить Платіжна інструкція № 20707 від 11.01.2024 (а.с. 45).

Відповідно до Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 6036423 від 22.08.2023 в розмірі 11 364,50 грн, з яких 3 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 864,50 грн – сума заборгованості за процентами за користування позикою (а.с. 46).

Позивач зазначив, що відповідач не виконала свого обов`язку та не повернула надані кредити в строки, передбачені Кредитними договорами, а після відступлення позивачу прав грошових вимог до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Водночас, з моменту отримання прав вимоги до відповідача, позивач вказував на те, що ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитороа не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

У справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» ЄСПЛ наголосив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у справі № 523/4865/18).

На підтвердження наявної заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 05934-08/2023 від 05.08.2023, позивачем надано розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит», з якого вбачається, що станом на 27.12.2023 заборгованість відповідача складає 32 537,50 грн, з яких: 7 900,000 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 24 637,50 грн – заборгованість за відсотками ( а. с. 17-18 ).

На підтвердження заборгованості за Договором позики № 6036423 від 22.08.2023 позивачем надано розрахунок заборгованості складений первісним кредитором ТОВ «Маніфою», з якого вбачається, що станом на 11.01.2024 заборгованість відповідача складає 11 364,50 грн, з яких: 3 500,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 7 864,50 грн – заборгованість за відсотками ( а. с. 47).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 548/15991/13-ц та від 30 жовтня 2019 року в справі № 361/2385/18-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такої позиції дотримується і Київський апеляційний суд в постанові від 22 жовтня 2025 року у спрваі № 357/16170/24 (Провадження № 22-ц/824/10034/2025).

В зазначеній постанові Київський апеляційний суд зазначив, що колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів. Відповідачем не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки відповідач, як встановлено матеріалами справи отримала за Договором про надання фінансового кредиту № 05934-08/2023 від 05.08.2023 кредит у розмірі 7 900,00 грн та за Договором позики № 6036423 від 22.08.2023 у розмірі 3 500,00 грн, вказані кошти не повернула, позивач правомірно вимагає їх повернення, шляхом стягнення з відповідача за рішенням суду, тому вимоги позивача в частині стягнення тіла кредитів у загальному розмірі 11 400,00 грн є такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості та нарахованих сум.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках за Договором про надання фінансового кредиту № 05934-08/2023 від 05.08.2023 в розмірі 24 637,50 грн та за Договором позики № 6036423 від 22.08.2023 в розмірі 7 864,50 грн суд дійшов до наступного.

Так, згідно п.п. 1.4 Договору про надання надання фінансового кредиту № 05934-08/2023 від 05.08.2023, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 Договору. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.п. 3.1 п. 3 Договору). Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування зазначеного в п. 1.2 Договору, починаючи з дати надання кредиту Клієнту. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня ( п.п. 3.3 п. 3 Договору).

З Графіку платежів, який є додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 05934-08/2023 від 05.08.2023, вбачається, що загальна вартість кредиту складає 79 000,00 грн та включає в себе суму кредиту за договором/погашення суми кредиту у розмірі 7 900,00 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 71 100,00 грн. Реальна річна процентна ставка складає 133859,83% (а. с. 12). Даний Графік платежів підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікаторомW2591.

Згідно п. 2.4 Договору про надання позики № 6036423 від 22.08.2023 процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики ( з 22.08.2023 по 10.11.2023): акційна процентна ставка, фіксована: 1,86750% на день – застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п. 3.1.1 цього Договору; базова процентна ставка, фіксована: 2,49000% на день – застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п. 3.1.2 цього Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної Додаткової угоди укладеної сторонами цього договору; основна процентна ставка, фіксована: 3,00000% на день – застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Розмір процентних ставок, визначених п. 2.4 Договору є фіксованим та не може бути змінено позикодавцем в односторонньому порядку ( п. 2.7 Договору).

У разі наявності акційних пропозицій проценти за користування позикою нараховуються за акційною процентною ставкою відповідно до встановленого в Розрахунку за Договором позики графіку нарахування процентів, при цьому значення акційної процентної ставки є середньоденним розміром процентів в межах першого розрахункового періоду. Позичальник має право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у разі повернення позики протягом строку позики, визначеного цим Договором. Також Позичальнику надається право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у межах 3-денного строку після спливу першого розрахункового періоду. У разі недотримання цієї умови, проценти за користування позикою за кожен день першого розрахункового періоду нараховуються за базовою процентною ставкою. Відповідне перерахування процентів здійснюється на 4-й день після спливу строку першого розрахункового періоду (п. 3.1.1 Договору).

У разі відсутності акційних пропозицій (акційна процентна ставка відповідає базовій процентній ставці), а також при укладенні Додаткової угоди щодо пролонгації позики, проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою відповідно до встановленого в Розрахунку графіка нарахування процентів, при цьому значення базової процентної ставки є середньоденним розміром процентів в межах першого розрахункового періоду, визначеного Договором/відповідною Додатковою угодою щодо продовження строку позики (п. 3.1.2 Договору).

Після спливу першого розрахункового періоду, у межах всього подальшого строку позики проценти за користування позикою нараховуються за основною процентною ставкою в розмірі, визначеному п. 2.4.3 цього Договору, за кожен день користування позикою в межах строку позики (п. 3.2 Договору).

Повернення позики та сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється Позичальником у визначений цим Договором чи Додатковою угодою щодо продовження строку позики строк позики/достроково шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. У разі дострокового повернення позики Позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з графіком, визначеним Розрахунком (п. 3.4 Договору).

Згідно наявного в матеріалах справи Графіку обов`язкових платежів за Договором позики № 6036423 від 22.08.2023 загальна вартість кредиту складає 5 985,88 грн та включає в себе суму кредиту за договором/погашення суми кредиту у розмірі 3 500,00 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 2 485,88 грн. Реальна річна процентна ставка складає 25 470%, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором b95215 (а. с. 34).

Отже, суд звертає увагу, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено Кредитний договір, умовами якого передбачено та встановлено відсотки за користування кредитними коштами, з чим погодилась відповідач підписуючи вказані вище договори (з усіма їх умовами).

До того ж, в правових позиція Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», що відображено в постановах від 12.01.2022 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20.

Волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.

Отже, укладаючи вищевказані кредитні договори та підписуючи Графіки платежів, які є додатком до договорів відповідач погодилась та була обізнана про необхідність сплати процентів та відповідно суми відсотків, які підлягали сплаті за користування кредитними коштами.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами є такими, що підлягають задоволенню, оскільки умовами вказаних договорів передбачалася сплата з боку позичальника ( відповідача ) процентів за користування кредитними коштами.

Однак суд не може в повній мірі погодитися з сумою, яку позивач просить стягнути з відповідача за Договором позики № 6036423 від 22.08.2023 ( 7 864,50 грн ), оскільки згідно Графіку обов`язкових платежів відсотки в межах строку позики (з 22.08.2023 по 10.11.2023) становлять 2485,88 грн, які були погоджені сторонами.

Позичальник чи позикодавець не мають права продовжити строк позики в односторонньому порядку . Строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення сторонами відповідної Додаткової угоди у формі та спосіб, у який укладено цей Договір (п.п. 4.1, 4.2 Договору позики № 6036423 від 22.08.2023).

Водночас, з боку сторони позивача не надано суду докази того, що між позичальником та позикодавцем строк позики продовжено шляхом укладення Додаткової угоди.

Тому, з урахуванням наведеного, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом за Договором про надання фінансового кредиту № 05934-08/2023 від 05.08.2023 в розмірі 24 637,50 грн та за Договором позики № 6036423 від 22.08.2023 в розмірі в розмірі 2485,88 грн.

Водночас суд звертає увагу, що не згода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до постанови Верховного Суду від 11.07.2018 р. по справі №753/7883/15 доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 548/15991/13-ц та від 30 жовтня 2019 року в справі № 361/2385/18-ц.

Тому, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що позов на користь позивача належить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 05934-08/2023 від 05.08.2023 у розмірі 32 537,50 грн ( тіло кредиту – 7 900,00 грн + відсотки – 24 637,50 грн), за Договором позики № 6036423 від 22.08.2023 у розмірі 5 985,88 грн ( тіло кредиту – 3 500,00 грн + відсотки - 2 485,88 грн), а в загальному розмірі 38 523,38 грн.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» були понесені судові витрати у сумі 3 028 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи Платіжною інструкцією № 141539 від 24.10.2025 (а.с. 73).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 87,74% (38 523,38 грн – задоволено х 100 : 43 902,00 грн – просили стягнути ), судовий збір слід стягнути в розмірі 2 656,76 грн (3 028 грн х 87,74% : 100).

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 128, 133, 141, 263-265, 273, 274, 280-289 ЦПК України,Законом України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 05934-08/2023 від 05.08.2023 у загальному розмірі 32 537,50 гривень, за Договором позики № 6036423 від 22.08.2023 у загальному розмірі 5 985,88 гривень, та сплачений судовий збір в сумі 2 656,76 гривень, загалом 41 180,14 гривень ( сорок одна тисяча сто вісімдесят гривень чотирнадцять копійок ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ: 35625014);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 30.10.2018, РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повний текст заочного рішення складено 20 квітня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов