Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №357/317/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/317/26

Провадження № 2-о/357/83/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кардаш О. Р., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Біла Церква в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року адвокат Кабула Ірина Юріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, в якій просила встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 роки померла мати заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постійним місцем проживання спадкодавця ОСОБА_2 на час смерті було АДРЕСА_1 . В день смерті спадкодавця ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належний їй житловий будинок садибного типу та присадибну земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці за заповітом, або ж за законом - відсутні. Спадкодавець ОСОБА_2 була особою похилого віку (їй на час смерті виповнилось повних 84 роки) і вона хворіла на хронічну недостатність кровообігу 11 ст. та загальний атеросклероз, тому не спроможна була сама себе обслуговувати. Заявник протягом останніх 3-х років постійно проживав разом із матір`ю однією сім`єю і здійснював догляд та піклування. 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Інни Юрченко із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після померлої матері ОСОБА_2 . Однак, роз`ясненням про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2366/01-16 від 28.10.2025 року йому було відмовлено. За відсутності у заявника документа, що підтверджує реєстрацію за місцем проживання спадкодавця на час смерті, факт постійного проживання разом з нею на правах члена сім`ї може встановлюватись рішенням суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 19 січня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання. Одночасно було витребувано у в державного нотаріуса Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Інни Юрченко належним чином посвідчену копію спадкової справи №2366/01-16 від 28.10.2025 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та з Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області інформацію про отримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , допомогу на поховання своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце реєстрації якої: АДРЕСА_1 .

Судом 05.02.2026 р. за вх..№7821 отримано відповідь від Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори.

Судом 23.02.2026 р. за вх..№11726 отримано відповідь від Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області.

Заявник в судове засідання не з`явився, представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом 16.04.2026 р. за вх..№24310 отримано заяву, в якій представник заявника – адвокат Шевчук Ю. І. просив розгляд справи проводити у відсутності заявника та представника, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Заінтересована особа в судове засідання представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Судом 14.04.2026 р. за вх..№23713 отримано заяву від представника заінтересованої особи Смірнової І. В., яка діє на підставі довіреності, в якій остання просила розгляд справи проводити без участі представника Маловільшанської сілької ради за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України).

За ч. 3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 роки померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на підставі актового запису № 6.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьками заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Батько заявника ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіє свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належний їй житловий будинок садибного типу та присадибну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.07.2023 за індексним №5655877.

28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Інни Юрченко із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після померлої матері ОСОБА_2 та роз`ясненням від 28.10.2025 за №2366/01-16 йому було відмовлено, оскільки у заявника відсутні документи, що підтверджують реєстрацію за місцем проживання спадкодавця на час смерті.

Відповідно до довідки від 01.04.2019 за №12, виданої виконкомом Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 доглядав матір до дня смерті, проживав з нею, вони вели разом спільне господарство та він її поховав за власний рахунок.

Згідно відповіді від Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області на виконання ухвали суду від 19.01.2026 вбачається, що 08.04.2019 було сформовано разове доручення на виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 .

Спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася, що підтверджується відповіддю від Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори.

Заявник зазначає, що встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини для нього має юридичне значення, оскільки від цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, а саме реалізація ним спадкових прав щодо майна померлої.

При вирішенні даних вимог суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживає разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня відкриття спадщини.

За змістом ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із п.23 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В п.9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до ст. 549 ЦК.

Щодо встановлення факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року).

Верховний Суд в постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 вказав, що відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_2 не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи, що встановлення факту спільного проживання має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить оформлення спадщини, при цьому дана справа не пов`язана з вирішенням спору про право, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено юридичний факт, що заявник постійно спільно проживав із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 29, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 ЦПК України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області; адреса: вул. Перемоги, буд. 24, с. Мала Вільшанка, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09175; ЄДРПОУ: 04358619.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель