Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №357/19653/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19653/25

Провадження № 2/357/746/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Вдовика А. В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

01.12.2025 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 3314601808/189621в сумі 5079,75 грн.

Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позову зазначили, що 22.12.2019 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3314601808/189621 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Даний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно умов кредитного договору, товариство надало відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на умовах. Сума виданого кредиту: 1500,00 гривень, дата надання кредиту: 22.12.2019 року, строк кредиту : 30 днів., відсоткова ставка 1,85% на добу. Відповідач порушила умови договору, не повернула кредитні кошти, не сплатила відсотки, існує непогашена заборгованість.

31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором №3314601808/189621 від 22.12.2019, укладеним з ОСОБА_1 03.06.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 3314601808/189621 від 22.12.2019 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, у відзиві зазначила, що лише на початку березня цього року, їй стало відомо про пред`явлений до неї позов, та 03.03.2026 ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами справи, і вважає, що підлягає поновленню пропущений процесуальний строк для надання відзиву на позов.

Суд задовольнив клопотання про поновлення процесуального строку та прийняв відзив відповідача на позов, оскільки відсутні докази вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі та примірника позовної заяви з додатками.

Відповідач у відзиві вказує, що позовні вимоги ТОВ «ФК Дебтколлекшн» необгрунтовані, оскільки зазначені позивачем до стягнення проценти втратили своє правове призначення як плата за користування кредитом і перетворилися на надмірний фінансовий тягар. Нарахування процентів відбулося поза межами строку кредитування. Розмір процентів у декілька раз перевищує суму основного боргу. Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення прострочених процентів у сумі 2830,05 грн. не відповідають умовам договору, перевищують реальну суму процентів та не визнаються відповідачем. Також, ОСОБА_1 заперечила вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати не відповідають критерію реальності, пропорційності і розумності їхнього розміру . Відповідач у відзиві просила зменшити суму витрат на правничу допомогу до 1000 грн. і при цьому, відповідач просила відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2026 року відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні.

02.03.2026 року позивач подав суду заяву про розподіл/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, зокрема, стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10500 грн.

03.03.2026 відповідач подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

06.04.2026 відповідач подала відзив на позов з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов.

21.04.2026 відповідач подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, просила проводити розгляд справи за її відсутності, підтримала позицію, що викладена у Відзиві на позов.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи.

Встановлено, що 22.12.2019 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3314601808/189621 (далі - Кредитний договір або Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору, ТОВ «ГОУФІНГОУ» надало відповідачу фінансовий кредит в гривні, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Договором передбачено : сума виданого кредиту -1500,00 гривень, дата надання кредиту - 22.12.2019 року, строк кредиту – 20 днів , відсоткова ставка 1,85% (процентів) на добу.

Згідно умов даного кредитного договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. На підтвердження видачі, Товариством, кредитних коштів, позивач надав до справи інформаційну довідку, відповідно до якої 22.12.2019 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1500.00 грн. за реквізитами платіжної картки № 4149 - 49xx - xxxx – 1685.

У відповідності до умов кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.05.2025 року розмір заборгованості за Кредитним договором становить 5079.75 грн., яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1500.00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 3579.75 грн.

Встановлено, що 31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором №3314601808/189621 від 22.12.2019, укладеним з ОСОБА_1 03.06.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 3314601808/189621 від 22.12.2019 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 2. см. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акценту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію Банку Відповідач підписом у Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані Банком умови користування послугами Банку.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Змістом ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 679 Цивільного кодексу України).

Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно приписів якої пропозиція укласти електронний двір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснений логічно пов`язані з нею.

Отже, ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено три способи надання особою, якій була адресована пропозиція укласти електронний договір, відповіді про її прийняття (акцепт).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003р. року №851-IV, електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частина 1-2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Особливості укладення договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Сторона відповідача не заперечує право вимоги позивача за Договором про надання фінансового кредиту № 3314601808/189621.

На підставі зазначеного вище договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 1500,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Згідно п. 1.2. Договору кредит надається строком на 20 днів, тобто до 10.01.2020. Строк дії договору 20 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 1.3.Договору передбачено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована.

Встановлено, що Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 3314601808/189621 є Графік розрахунків, де чітко передбачено розмір фіксованого відсотка (1,85) та розрахована сума відсотків 472.20 грн., і визначено суму, яка підлягає поверненню кредитору - 1972.2грн.

Пунктом 2. Додатку до Договору № 3314601808/189621 передбачено, що цей Додаток укладений у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі Сторін, та є невід`ємною частиною до Договору фінансового кредиту № 3314601808/189621 від 22.12.2019р.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.05.2025 року становить 5079.75 грн., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1500.00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 3579.75 грн.

Однак, суд вважає, що з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за Договором № 3314601808/189621 в сумі 1972, 20 грн (тіло кредиту 1500 грн. + відсотки 472,20 грн.).

При цьому суд зазначає, що позивачем необгрунтований розрахунок відсотків на суму 3579,75 грн.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом ї припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Отже, суд вважає недоведеною вимогу про стягнення з відповідача суми відсотків, що нараховані поза строком кредитування, після 11.01.2020р.

Частиною 8 ст.18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Виходячи із принципу змагальності сторін, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, обов`язком позивача є доведення належними та допустимими доказами умов кредитування та наявності заборгованості. Але позивач не надав обґрунтованого розрахунку заборгованості відсотків за вказаним кредитним договором, із відображенням всіх складових боргу та періоду боргу за відсотками на суму 3579,75 грн. При цьому, з витягів до реєстрів боржників слідує, що відсотки заявлені позивачем до стягнення є відсотками за користування кредитом, а не відсотками за порушення грошового зобов`язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України чи неустойкою.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача слід стягнути заборгованість за Договором позики № 30734 в сумі 1972,2грн.

Щодо позиції відповідача в даній справі про відмову в задоволенні позовну, суд звертає увагу, що відповідач не заперечує укладення кредитного договору, отримання коштів, користування кредитними коштами. ОСОБА_1 заперечує суму відсотків та просить зменшити суму судових витрат. А отже, позиція відповідача щодо повної відмови в задоволення даного позову є необгрунтованою та суперечливою.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).

Судові витрати.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач стверджує, що поніс витрати на правничу допомогу в даній справі на суму 10 500 грн., що підтверджується довіреністю, Актом про отримання правової допомоги та платіжною інструкцією до Договору про правничу допомогу від 11.07.2025 за № 11/07/25.

Суд звертає увагу, що даний договір про правничу допомогу стосується надання позивачу послуг не в одній справі, а з платіжної інструкції не вбачається, що саме по справі №357/19653/25 позивачу було надано правничу допомогу і проведено відповідну оплату.

Суд вважає, розмір витрат на правничу допомогу в даній справі (10500 грн) завищеним, не обгрунтованим та не пропорційним, враховуючи ціну позову – 5079,75 грн.

Отже, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, наявність чисельної судової практики в даній категорії спорів, розгляд справи без участі представника позивача, в одному судовому засіданні, а також, враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру судових витрат, суд дійшов висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 гривень.

Оскільки позов задоволено частково, на 38,82 %, судові витрати (судовий збір 2422,40 грн. + витрати правничої допомоги 1000 грн.), що підлягає стягненню з відповідача становить 1328 грн. 57 коп.

На підставі ст.ст. 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (код ЄДРПОУ:44243120) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 3314601808/189621 у розмірі 1972 грн. 20 коп.( одна тисяча дев`ятсот сімдесят дві гривні двадцять копійок) та судові витрати по справі в сумі 1328,57 грн. (тисяча триста двадцять вісім гривень п`ятдесят сім копійок).

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (код ЄДРПОУ:44243120, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, приміщення 1008)

Відповідач : ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає : АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення складено 21.04.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола