Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №357/5269/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5269/26

1-кп/357/774/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2026 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження за № 12026116030000099, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шамраївка Сквирського району Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, військовослужбовця, призваного по мобілізації, призначеного на посаду водія 2 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

УСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_2 , призваний на військову службу по мобілізації відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 40.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 призначений на посаду водія 2 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2023 № 88.

Солдат ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, які зобов`язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, під час перебування поза розташуванням військової частини, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі по тексту - Закон), якою передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (далі по тексту - Перелік), в тому числі «PVP», включеного до Списку №2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено», допускається лише в цілях, передбачених ст. 15, 19 та 20 цього Закону, а саме: діяльність з культивування рослин, включених до таблиці І Переліку (ст. 15 Закону); використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону); діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 20 Закону).

Однак, в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, ОСОБА_2 18.03.2026 близько 23 год 40 хв, перебуваючи за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Рибна, на відкритій ділянці місцевості, на землі незаконно придбав-знайшов пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком, всередині якого знаходиться кристалоподібна речовина білого кольору, ззовні схожа на психотропну речовину.

В подальшому, ОСОБА_2 переконавшись за зовнішніми ознаками, що дана речовина є психотропною, а саме «PVP», помістив даний пакунок до правої шкарпетки, в яку був одягнений та почав незаконно зберігати при собі для власного вживання без мети збуту.

Після цього, 19.03.2026 близько 00 год 03 хв ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції поблизу будинку № 10 по вул. Рибній в м. Біла Церква Київської області для перевірки на предмет зберігання заборонених предметів та речовин. В подальшому, у ході проведення огляду місця події ОСОБА_2 добровільно видав працівникам поліції пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком, всередині якого містилась кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP» масою 0,505 г, яку ОСОБА_2 всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, тобто у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Прокурор надіслав до суду обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , складену в присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 , в якій ОСОБА_2 зазначає про те, що беззаперечно визнає винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинам та згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні.

Також, у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

У даній заяві захисником ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву, в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згоден із встановленими під час дізнання обставинами, згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Суд відповідно до вимог ст. 382 ч. 2 КПК України визнає встановленим, що органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд установив, що обвинувачений ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_3 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України не оспорює, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України доведена повністю поза розумним сумнівом.

Суд дії ОСОБА_2 кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання ОСОБА_2 , суд, відповідно до вимог ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачене покарання у виді: штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судимий, військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , із професійно-технічною освітою, одружений, утриманців не має, має місце реєстрації та місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. За місцем служби характеризується негативно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд зазначає, що поряд з іншими видами покарань, вказаною нормою закону передбачено також штраф. Призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан обвинуваченого. Майновий стан винного є поняттям оціночним. Для оцінки майнового стану винного слід, зокрема, враховувати розмір заробітної плати, пенсії чи стипендії такої особи; грошових доходів та інше.

Оскільки, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про розмір доходів обвинуваченого, тому, на думку суду, до нього, не може бути застосований такий вид покарання як штраф.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 , можливе без ізоляції його від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації, що відповідає призначеному покаранню у виді пробаційного нагляду в межах санкції частини 1 статті 309 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України.

Суд переконаний, що визначена ним вид і міра покарання, є необхідною і достатньою для можливого виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень. Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності з урахуванням того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), а також призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Призначення ОСОБА_2 покарання пов`язаного з ізоляцією від суспільства буде явно несправедливим через суворість, враховуючи його відношення до вчиненого, обставину, яка пом`якшує покарання.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів вирішити згідно із вимогами ст. 100 КПК України.

В ході досудового розслідування стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 301, 302, 368-374, 381-382, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Згідно із ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, зобов`язати ОСОБА_2 , протягом строку пробаційного нагляду, виконувати такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації, за місцем його проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 3565,60 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок)

Речові докази по справі:

змиви із зіп-пакетів, які поміщено до паперового конверту та згідно квитанції № 1245 передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області після набрання вироком законної сили – знищити;

кристалоподібну речовину білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, масою 0,505 г, яку поміщено до спеціального пакету № 6618065 та згідно квитанції № 125 передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області після набрання вироком законної сили – знищити.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному проваджені не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_4