Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №356/353/26 — Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська обл.

№ провадження 3/356/129/26

Справа № 356/353/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , офіційно не працевлаштована,

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 до Березанського міського суду Київської області на підставі постанови Київського апеляційного суду від 12.01.2026 надійшов протокол № 4166 від 05.11.2025 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, згідно з яким ОСОБА_2 , обіймаючи посаду секретаря судових засідань Яготинського районного суду Київської області0 будучи державним службовцем 8 рангу в межах категорії «В» посад державної служби, являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII та приміткою до ст. 1726 КУпАП, на якого поширюється дія Закону № 1700-VII, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700-VII, несвоєчасно, без поважних причин, подала декларацію перед звільненням за період з 01.01.2025 по 31.01.2025, неохоплений раніше поданими деклараціями.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Права, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом роз`яснено.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала та пояснила, що написала заяву на звільнення, здала посвідчення, при цьому запитала керівника апарату і помічника, чи повинна вона ще щось зробити, на що їй повідомили, що це все. Зі змінами в законодавстві ознайомлена не була.

Прокурор в судовому засіданні вказав на вину правопорушника, що доводиться сукупністю зібраних в матеріалах справи доказів, тому просив визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції даної статті.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень статті 1 Закону Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII правопорушення, пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Так, частиною 1 статті 172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно примітки до вказаної статті, суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої тадругої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, абзацом першим частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, державні службовці.

За визначенням статті 1 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави; державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з ч. 5 ст. 32 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції" № 1700-VII.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 № 449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 № 987/36609 (далі – Порядок), декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у власному персональному електронному кабінеті у Реєстрі.

Згідно з п.п. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Отже, днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи вказане, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за наведених у протоколі обставин підтверджується її поясненнями, наданими в судовому засіданні, а також сукупністю наступних наданих суду доказів, що повністю узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності.

Так, наказом Яготинського районного суду Київської області від 20.02.2013 № 2/к ОСОБА_3 призначено на тимчасово вакантну посаду секретаря судових засідань Яготинського районного суду Київської області з 20.02.2013 до фактичного виходу на роботу основного працівника, з присвоєнням 13 рангу державного службовця (а.с.21).

20.02.2013 ОСОБА_3 прийняла присягу державного службовця, підписаний текст якої додано до адміністративного матеріалу та письмово попереджена про спеціальні обмеження, встановлені Законом України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо прийняття та проходження державної служби (а.с.22).

Відповідно до посадової інструкції секретаря судових засідань Яготинського районного суду Київської області, затвердженої наказом керівника апарату суду від 14.10.2010 № 62, секретар судових засідань є посадовою особою апарату районного суду, статус якої визначається Законом України «Про державну службу»; у свої роботі керується, зокрема, Законом України «Про боротьбу з корупцією» та іншими законами та нормативно-правовими актами, а також несе відповідальність, в тому числі, за порушення обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням (п.п.1.3, 1.5, 4.1 посадової інструкції). З посадовою інструкцією ОСОБА_4 ознайомлена 20.02.2013 під підпис(а.с.30-32).

Наказом Яготинського районного суду Київської області від 01.06.2013 № 12/к ОСОБА_3 переведена на постійну посаду секретаря судових засідань Яготинського районного суду Київської області з 03.06.2013 (а.с.23).

В матеріалах справи також міститься копія особової картки державного службовця № 6 ОСОБА_4 , заповнена 09.11.2016, в пункті 15.4 якої працівник засвідчила про ознайомлення з вимогами і обмеженнями щодо прийняття та проходження державної служби відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції» та зобов`язалась їх виконувати (а.с.27-29).

Згідно витягу з наказу Яготинського районного суду Київської області від 07.06.2019 № 7/к ОСОБА_3 присвоєно 8 ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби з 08.06.2019 (а.с.24).

У відповідності до наказу Яготинського районного суду Київської області від 30.08.2019 № 13/к у зв`язку з одруженням в особових документах змінено прізвище ОСОБА_3 на « ОСОБА_5 » (а.с.25).

Наказом Яготинського районного суду Київської області від 26.01.2024 № 8/к/тр ОСОБА_1 звільнена з займаної посади з 31.01.2024 за угодою сторін (а.с.26).

З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлена, копію наказу та трудову книжку отримала, а також зобов`язалась подати декларацію в строки, визначені законодавством, що засвідчила власноручним підписом 31.01.2024 (а.с.26).

Отже, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, була суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" № 1700-VII та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

За таких обставин, ОСОБА_1 під час звільнення з посади секретаря судових засідань Яготинського районного суду Київської області з 31.01.2024, зобов`язана була подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності, тобто до 00 години 00 хвилин 02.03.2024.

Відповідно до інформації на офіційному сайті НАЗК за посиланням: https://public.nazk.gov.ua/, що є відкритою та публічно доступною, декларацію при звільненні ОСОБА_1 подала лише 16.09.2025 о 11 год. 02 хв., тобто несвоєчасно та без поважних причин.

Згідно рапорту оперуповноваженого 1-го сектору (протидії корупції) УСР в Київській області ДСР Національної поліції України Тернового І., в ході перевірки інформації стосовно можливого порушення вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» колишнім секретарем судових засідань Яготинського районного суду Київської області ОСОБА_1 було здійснено опитування засобами телефонного зв`язку та в телефонній розмові ОСОБА_1 пояснила, що невчасно подала декларацію при звільненні, оскільки не знала про необхідність подачі зазначеної інформації (а.с.11).

Обставин, які б свідчили про наявність поважних причин для пропуску встановленого законом строку на подачу вказаної вище декларації ОСОБА_1 не наведено та в ході судового розгляду не встановлено.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не знала про необхідність подання декларації, судом до уваги не беруться, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була належним чином попереджена про встановлені Законом України «Про запобігання корупції» № 1700-VII вимоги та обмеження, а також при ознайомленні з наказом про звільнення 31.01.2024 письмово зобов`язалась подати декларацію в строки, визначені законодавством, що засвідчила власноручним підписом 31.01.2024.

При цьому суд також враховує тривалість часу перебування ОСОБА_1 на посаді державної служби в Яготинському районному суді Київської області загалом з 20.02.2013 по день звільнення 31.01.2024, що становить понад 10 років 11 місяців, відтак, ОСОБА_1 знала або повинна була знати про відповідні вимоги та обмеження, встановлені законом.

Таке усвідомлення презюмується, адже суб`єкт декларування, допущений у встановленому законом порядку до виконання функцій держави або місцевого самоврядування, була попереджена і ознайомлена з необхідністю дотримання законодавчих вимог щодо фінансового контролю.

Більше того, суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, вказані вище посилання ОСОБА_1 , як на поважність причини неподання нею декларації, оскільки у відповідності до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, вивчивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, в її діях суд вбачає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Перевіряючи дотримання строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.02.2025 у справі № 990/29/22 зазначала, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення». Разом із цим, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні (п.п. 61-63 постанови ВП ВС від 06.02.2025 у справі № 990/29/22).

Бездіяльність – це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (п. 59 постанови ВП ВС від 06.02.2025 у справі № 990/29/22).

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону (висновки Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, від 03.05.2018 у справі № 487/2854/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі № 489/4756/16-а, від 11.11.2019 у справі № 487/4899/15- а, від 30.01.2020 у справі № 133/1173/17, від 28.04.2020 у справі № 822/973/17, від 15.05.2020 у справі № 361/6571/16-а.

Отже, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є триваючим, яке розпочалось у формі невчинення дії (дій), яку(і) остання зобов`язана була і могла вчинити, та днем його вчинення є день виконання установлених обов`язків, а саме подача декларації при звільненні 16.09.2025.

З огляду на викладене вище, суд відхиляє доводи уповноваженої посадової особи в протоколі про те, що датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є день, не пізніше якого суб`єкт декларування повинна була подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 00 год. 00 хв. 02.03.2024.

Водночас, днем виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, в даному випадку слід вважати складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 05.11.2025, оскільки на момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення, та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши тим самим всі дії, визначені ч.ч. 2-4 ст. 256 КУпАП, що узгоджується з висновками Верховного Суду в листах від 09.04.2021 №1089/0/2-21, від 21.09.2021 №701/0/158-21, а також роз`ясненням НАЗК в листі за вих. № 47-09/27771/21 від 26.04.2021.

Отже, станом на дату розгляду справи у суді не сплинув строк притягнення до адміністративної відповідальності, визначений статтею 38 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, суд враховує положення ст.ст. 33-35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, яка вину визнала, її майновий стан, яка офіційно не працює, і вважає за необхідне застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню її вини, а також необхідним і достатнім для її виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день розгляду справи складає 665 грн. 60 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 172-6, 251-252, 268, 283-284, 294 КУпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові суду, а саме 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову судді може бути подана протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області.

Строк пред`явлення постанови для виконання – 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя: І. О. Капшученко