Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №308/7530/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7530/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участю секретаря судового засідання – Авдєєвої К.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», в інтересах якого діє представник – адвокат Маслюженко Микола Павлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

30 травня 2025 товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», інтересах якого діє представник – адвокат Маслюженко Микола Павлович звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № С-117-007234-18-980 від 06.11.2018 в сумі 247 243,94 грн., судового збору у розмірі 2 422,40 грн., оплату послуг поштового зв`язку та витрат на правничу допомогу у сумі 7 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.11.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С-117-007234-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Банк свої зобов`язання перед клієнтом за угодою та ДКБО виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 74 900,00 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного угодою. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписці з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач виконав частково. Згідно виписки по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення угоди і до моменту звернення з позовом позичальник сплатив банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів лише 99 543,10 грн. Останній платіж здійснено 10.07.2019 року. Внаслідок чого у позичальника сформувалась заборгованість перед Банком в загальній сумі 193 567,99 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 74 887,87 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 118 680,12 гривень.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (фактор) був укладений договір факторингу №16/11-23.

Відповідно до п.4.1. договору факторингу №16/11-23 Фактор виконав свої зобов`язання перед Клієнтом, що підтверджується відповідними платіжними документами:

- платіжна інструкція № 566 від 17.10.2023 р. на суму 200 000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 608 від 17.11.2023 р. на суму 2 795 777,00 грн.

Також клієнт і фактор підписали всі додатки до договору факторингу, зокрема і друкований реєстр боржників. Таким чином фактор набув право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № С-117-007234-18-980 від 06.11.2018 року.

Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.

Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (клієнт) 29.12.2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (фактор) договір факторингу №29/12-23.

Відповідно до п.5.1. договору факторингу №29/12-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами цього договору.

Таким чином, відповідно до умов договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами.

Відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-117-007234-18-980 від 06.11.2018 року.

Згідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за угодою № С-117-007234-18-980 від 06.11.2018 року, сформованої первісним кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 16.11.2023 року заборгованість боржника/позичальника становить:

- заборгованість за основним боргом в сумі 74 887,87 гривень;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 118 680,12 гривень;

що разом становить 193 567,99 гривень.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 16.11.2023 року. ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.

Розмір заборгованості позичальника підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості від 16.11.2023 року та випискою з рахунку позичальника за період з 06.11.2018 по 16.11.2023 року.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 247 243,94 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 74 887,87 гривень; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 118 680,12 гривень, інфляційні втрати в сумі 38 848,11 гривень; три проценти річних в сумі 14 827,84 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 гривень, на оплату послуг поштового зв`язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7 200,00 гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 24.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу строк на подання відзиву;

03.07.2025 представник відповідача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

11.08.2025 представник відповідача адвокат Андрейчук О.М. подав відзив на позовну заяву, зазначив на недоведеністі позивачем суми заборгованості. Крім того, зазначив, що позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати та три проценти річних. У відзиві зазначив, що долучена позивачем «Довідка-розрахунок» не містить детального розрахунку заборгованості, оскільки зазначені в ній суми коштів жодним чином не обґрунтовані, зокрема, відсутній розрахунок боргу за нарахованими відсотками в розрізі місяців «Довідка-розрахунок» не є таким розрахунком, і не може вважатися належним доказом, оскільки не є ні первинним, ні касовим документом, якими могла би підтверджуватися заборгованість Відповідача за зазначеним Позивачем договором у такому розмірі, про який заявляє останній. Представлена Позивачем "Довідка-розрахунок" від 16.11.2023 року про суму боргу є одностороннім документом, складеним самим первісним Кредитором (АТ «Ідея Банк»), і не може бути беззаперечним доказом розміру заборгованості без детального розрахунку та правового обґрунтування кожної складової суми.

Звертаючись до практики Верховного суду зазначає, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України». Позивач, як новий кредитор (фактор), набуває лише ті права вимоги, які належали первісному кредитору (Банку) на момент відступлення права вимоги. Він не може набути більший обсяг прав, ніж мав Банк. Вказує, що сума заборгованості, зокрема процентів за користування кредитними коштами, яку просить стягнути позивач, відповідач вважає надмірною, такою, що призводить до дисбалансу інтересів та прав сторін правовідносин. Адже сума нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості по «задекларованому» позивачем тілу кредиту.

Крім цього, зазначає, що у відповідача на утриманні перебуває малолітня дитина з інвалідністю син ОСОБА_2 , 2012 року народження (копія посвідчення додається). Основна частина доходів відповідача витрачається на лікування сина. Тому умови кредитного договору щодо нарахування непропорційно великої суми відсотків призведуть до шкоди не тільки відповідачу як споживачеві послуги, а і членам його сім`ї. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати по даній справі покласти на позивача.

19.08.2025 від представника позивача адвоката Маслюженка М.П. до суду надійшла відповідь на відзив, у якому останній зазначив, що позивачем надано докази на підтвердження факту укладання, виконання ПАТ «Ідея Банк» своїх обов`язків щодо надання у користування кредитними коштами Відповідачу та докази лише часткового виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків в рамках Угоди №C-117-007234 18-980 від 06.11.2018 року. Обгрунтовує, що виписка є належним та допустимим доказом на підтвердження існування суми заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Санфорд Капітал», а тому вказана заборгованість є обґрунтованою та підтвердженою.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 , сплачуючи кошти на погашення кредитної заборгованості протягом тривалого строку, своїми діями фактично визнав факт укладення угоди №C-117-007234-18-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки від 06.11.2018 із ПАТ «Ідея Банк» на визначених у цьому договорі умовах, також як і факт періодичного отримання та користування кредитними коштами. На підтвердження здійснення відповідачем часткового повернення (сплату) кредитної заборгованості позивачем було надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 .

Щодо нарахованих відсотків зазначив, що при укладенні договору з відповідачем первісний кредитор дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. А отже нараховані кредитором суми відсотків у разі прострочення сплати боргу за кредитом є такими, що погодженні сторонами. Банк свої зобов`язання перед клієнтом за угодою та ДКБО виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши клієнту можливість користуватись кредитними коштами в межах кредитного ліміту, визначеного угодою. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписці з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач виконав лише частково.

Згідно виписки по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення угоди і до моменту звернення з цим позовом позичальник сплатив банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів лише 99 543,10 гривень. Останній платіж здійснено 10.07.2019 року. Внаслідок чого у позичальника сформувалась заборгованість перед банком в загальній сумі 193 567,99 гривень, що складається з:- заборгованості за основним боргом в сумі 74 887,87 гривень,- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 118 680,12 гривень. Доводи відповідача про те, що відсотки є завищеними і непропорційними – зазначає представник позивача, що не відповідає дійсності, адже процентна ставка була чітко визначена в кредитному договорі та узгоджена сторонами при його підписанні.

Саме підписання відповідачем договору, який містив умови про розмір процентів, є належним доказом його згоди з такими умовами. Будь-яких доказів того, що ці умови були змінені односторонньо банком без погодження відповідача, останнім не надано. Крім того, у матеріалах справи наявна виписка по рахунку, яка містить інформацію про всі здійснені операції, у тому числі щодо нарахування та сплати процентів. Така виписка є первинним обліковим документом, який підтверджує фактичне користування кредитними коштами та сплату частини процентів самим відповідачем, що виключає будь-які сумніви у правомірності розрахунку. Посилання ж відповідача на «непропорційність» відсотків є оціночним судженням, що не ґрунтується на жодній правовій нормі. Стаття 1056-1 ЦК України прямо передбачає, що розмір процентів та порядок їх сплати визначаються договором з урахуванням кредитного ризику, строку користування коштами та ринкових умов. Відтак, встановлена у договорі ставка 48 % річних є результатом домовленості сторін та відповідає чинному законодавству. З огляду на це, такі проценти не можуть визнаватись «завищеними», оскільки вони не перевищують рівня, визначеного договором, та були погоджені Позичальником добровільно. Більше того, Позивач нараховував проценти виключно у межах строку дії угоди. Жодних нарахувань після припинення строку користування кредитною лінією Позивачем не здійснювалося. Таким чином, доводи відповідача про «надмірність» відсотків не мають фактичного підтвердження і є безпідставними. А отже, інформація вказана у довідці-розрахунку відповідає дійсності і підтверджується приписами кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Водночас, свого контр-розрахунку розрахованих відсотків відповідачем не надано, що свідчить про недоведеність та хибність її тверджень.

22.09.2025 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд без його участі.

26.09.2025 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду на іншу дату у зв`язку з участю у невідкладних слідчих діях.

17.10.2025 та 14.11.2025 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду на іншу дату у зв`язку із можливістю мирного врегулювання спору.

10.12.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 18.02.2026 запропонувано Товариству з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до наступного судового засідання надати детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № С-117-007234-18-980 від 06.11.2018 в частині суми 118 680,12 гривень заборгованості за несплаченими відсотками.

19.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

19.03.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду до подання позивачем розрахунку.

Ухвалою суду від 19.03.2026 постановлено витребувати в Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місце знаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) детальний розрахунок нарахованих та несплачених відсотків за кредитним договором №С-117-007234-18-980 від 06.11.2018 із зазначенням порядку, періодів, процентної ставки, бази нарахування та алгоритму їх обчислення.

03.04.2026 на адресу суду надійшов детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №C-117-007234-18-980 станом на 16.11.2023.

09.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, для участі у ньому не прибули.

За загальним правилом ч. 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступних висновків.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого позивач звернувся з позовом про відновлення його прав шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 06.11.2018 року ОСОБА_1 підписано заяву № С01-117-007234-18-980 про акцепт публічної оферти АТ «ІДЕЯ БАНК» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк».

06.11.2018 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 , укладено угоду № С01-117-007234-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки.

Відповідно до п.2 Договору банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає Клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World терміном дії на роки з моменту її випуску (надалі - Кредитна картка).

Пунктами 3.- 4. договору передбачено, що банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. (двісті тисяч гривень); ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 74900 грн. враховуючи, що зобов`язання банку щодо встановлення ліміту кредитної лінії є для нього відкличними та без ризиковими, визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту, протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень; процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних; розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється тарифами банку. дата сплати обов`язкового мінімального платежу за кредитною лінією за попередній розрахунковий період до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду, при цьому перший розрахунковий період триває з дня відкриття банком БПР до того ж числа наступного місяця, але при відкритті договору після 25 числа місяця і завжди переноситься на перше число наступного місяця; про суму коштів, які складають обов`язковий щомісячний платіж, банк щомісячно інформуватиме клієнта за допомогою смс-повідомлення, що надсилається на абонентський номер клієнта, вказаний ним в заяві на приєднання. повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та договором здійснюватимуться згідно умов договору, типового графіку та розрахунку сукупної вартості кредиту, а також тарифів, які розміщені на сайті банку за адресою www.ideabank.ua. підписанням угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з типовим графіком і розрахунком сукупної вартості кредиту.

Згідно умов договору укладаючи цю Угоду про відкриття Кредитної лінії обслуговування Кредитної картки Сторони погодились, що: клієнт ознайомлений з умовами Договору, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний (п.5.1.Договору).

Як вбачається з п.5.7.Договору у разі невиконання Клієнтом умов цієї Угоди або відсутності коштів у Клієнта, банк має право вимагати відшкодування збитків та витрат шляхом здійснення примусового стягнення, пред`явити позов до Клієнта, а також віднести на рахунки простроченої заборгованості всі суми заборгованості Клієнта

Згідно п.5.9. Договору клієнт, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу Банку зобов`язаний оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Окрім того, 06.11.2018 року відповідачем підписано згоду фізичної особи-власника персональних даних та суб`єкта кредитної історії, заява про відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО), і приєднання до публічної пропозиції укладення договору про використання аналогового підпису та відтиску печатки банку АТ «ІДЕЯ БАНК» (оферта) до Угоди № С-117-007234-18-980 від 06.11.2018.

ПАТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за угодою № С-117-007234-18-980 виконав у повному обсязі, відкрив ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_2 , встановив кредитний ліміт та видав платіжну карту, про що свідчить виписка по рахунку відповідача за період з 15.11.2018 по 31.07.2019.

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С-117-007234-18-980 АТ «Ідея Банк», станом на 16 листопада 2023 року заборгованість становить 193 567,99 грн, з якої 74 887,87 грн - заборгованість за основним боргом; 118 680,12 грн-заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (фактор) укладено договір факторингу №16/11-23, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 2 933 447,18 грн шляхом перерахування 30 000,00 шляхом перерахунку вказаної суми на рахунки клієнта в строк до 31.12.2023. Залишок суми 2 903 447,18 шляхом перерахунку вказаної суми на рахунки клієнта в строк до 01.03.2024.

100 % вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3-х робочих днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку та підписанням сторонами акту приймання- передачі реєстру боржників в електронному вигляді, друкованого реєстру боржників, договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Відповідно п. 5.1 договору права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання Сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору.

Відповідно копії Реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № С-117-007234-18-980 становить 193 567,99 грн, з якої 74 887,87 грн - заборгованість за основним боргом; 118 680,12 грн-заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками

29 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (клієнт) та ТОВ «Санфорд Капітал» ( фактор) укладено договір факторингу № 29/12-23, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 5.1. договору права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами цього договору.

Згідно витягу з друкованого Реєстру боржників ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № С-117-007234-18-980 становить 193 567,99 грн, з якої 74 887,87 грн - заборгованість за основним боргом; 118 680,12 грн-заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).

За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 193 567,99 грн, з якої 74 887,87 грн - заборгованість за основним боргом; 118 680,12 грн-заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано, оскільки не надано підтвердження про погашення заборгованості, контррозрахунок суми боргу.

Відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування, не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову ТзОВ «Санфорд Капітал», оскільки через порушення умов Договору з боку позичальника своєчасне погашення кредиту та відсотків не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за основним боргом в розмірі 74 887,87 грн. та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 118 680,12 грн., яку відповідач у добровільному порядку не погасив, тому позов в цій частині слід задовольнити.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд виходить із наступного.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що він просить стягнути інфляційні втрати в сумі 38 848,11 грн за період з 07.08.2019 року по 23.02.2022 року та три проценти річних у 14 827,84 грн за період з 07.08.2019 року по 23.02.2022 року.

Суд зазначає, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд також, звертає увагу на правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 де відзначено, що стягнення інфляційних і річних процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і неустойка. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також у цьому контексті Суд враховує висновки які наведено у постанові Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 285/3536/20, згідно з якими: "… Приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги".

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до досліджених судом матеріалів справи та наданих позивачем доказів, доводи представника відповідача про недоведеність розміру заборгованості не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та часткового виконання ним зобов`язань підтверджується письмовими доказами, зокрема, угодою про відкриття кредитної лінії, випискою з рахунку та довідкою-розрахунком заборгованості. Виписка з рахунку містить відомості про рух коштів, нарахування процентів та здійснені платежі, що свідчить про реальне користування відповідачем кредитними коштами та наявність непогашеної заборгованості.

Посилання представника відповідача на те, що довідка-розрахунок є одностороннім документом і не може вважатися належним доказом, спростовується тим, що зазначена довідка складена первісним кредитором та підтверджується банківською випискою. При цьому відповідач не надав суду жодного альтернативного розрахунку заборгованості, доказів повного або часткового її погашення у більшому розмірі, ніж враховано позивачем, чи інших доказів, які б свідчили про неправильність проведених нарахувань.

Також не знайшли підтвердження доводи про безпідставність нарахування процентів, оскільки їх розмір та порядок сплати прямо передбачені умовами кредитного договору, з якими відповідач погодився шляхом його підписання. Матеріали справи не містять доказів зміни умов договору в односторонньому порядку чи нарахування процентів поза межами строку дії кредитного зобов`язання. Таким чином, твердження представника відповідача носять припущення та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим підстав для відмови у задоволенні позову з наведених мотивів суд не вбачає.

Матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання. Розрахунок трьох процентів річних здійснений позивачем за період з 07.08.2019 року по 23.02.2022 року на суму простроченої заборгованості та є арифметично визначеним. Відповідачем не надано контррозрахунку чи доказів неправильності визначення відповідного періоду або бази нарахування.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд доходить висновку, що факти виникнення між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин, отримання відповідачем та використання коштів, утворення заборгованості по оплаті тіла кредиту, процентів, інфляційних втрат, трьох процентів річних підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами.

Отже, вищевказані факти та обставини позивач довів, що є підставою для стягнення з відповідача користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №С-117-007234-18-980 від 06.11.2018 в розмірі: 193 567,99 грн, з якої 74 887,87 грн - заборгованість за основним боргом; 118 680,12 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками;. 38 848,11 грн – інфляційні втрати; 14 827,84 грн – три проценти річних.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» задоволено, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (4.1 ч.3ст.133 ЦПК України).

На підтвердження витрат на оплату послуг поштового зв`язку представником позивача додано фіскальний чек №LigONMnDn-A, 3427.17.3701 від 28.05.2025 на суму 2 360,00 грн., список відправлення від 28.05.2025 з назвою «відправка Idea 28.05.2025», де під №28 зазначено отримувача Тарасюка Сергія Валерійовича, у графі плата за пересилання вказано 55 грн.

На підставі викладеного, зважаючи на категорію і складність справи, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на оплату послуг поштового зв`язку підлягають до задоволення у повному розмірі - 55 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, з поміж іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, представником позивача подано: договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2025; свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю, реєстр боржників до Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2025, вартість послуг (прейскурант) до Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2025, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2025

В той же час, стороною позивача не надано суду документального підтвердження, що витрати на правову допомогу в розмірі 7200,00 грн. було сплачено на рахунок Адвокатського об`єднання «Альянс ДЛС», а тому вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 7200,00 грн., пов`язаних з правничою допомогою, до задоволення не підлягає, оскільки понесення позивачем таких витрат не підтверджено документально.

Керуючись ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість за договором № С-117-007234-18-980 від 06.11.2018 року в розмірі: 247 243,94 (двісті сорок сім гривень двісті сорок три гривні 94 копійки) грн., з яких 74 887,87 грн - заборгованість за основним боргом; 118 680,12 грн-заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 38 848,11 грн. – заборгованість за інфляційними втратами, 14 827,84 грн. – заборгованість за трьома процентами річними.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» судовий збір в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» витрати на оплату поштового зв`язку в розмірі 55,00 (п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок) грн.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» у відшкодуванні витрат за надання професійної правової допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68,69, ЄДРПОУ: 43575686.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 22.04.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка