Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №308/4436/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4436/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Шумило Н.Б.

за участю секретаря судових засідань – Дуб В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 , а інтересах якої діє адвокат Німець Олена Михайлівна, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб укладений між сторонами, який зареєстрований 18.09.2010 року виконкомом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 07.08.2012 року зроблено актовий запис №149, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 гривень, щомісячно починаючи до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.08.2012 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрований виконкомом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області України, про що в Книзі реєстрації шлюбів 07.08,2012 року зроблено актовий запис № 149. Від шлюбу народилися дві доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Спільне життя з Відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між подружжям, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства. Останній рік сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з подружжя має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю, виховання дітей тощо. Фактично шлюбні відносини припинені з грудня 2025 року. З того часу Відповідач з`їхав з будинку де проживала сім`я та проживає окремо, спільне господарство не ведеться. Між подружжям втрачені всі фізичні та духовні зв`язки. Подальше сумісне життя та збереження сім`ї позивач вважає неможливим та таким, що суперечить її інтересам.

Діти після фактичного припинення шлюбних відносин залишилася проживати разом з матір`ю, як було обумовлено між батьками. Позивач не заперечує, щоб діти зустрічались (бачились) регулярно з батьком. Позивач після народження другої дитини займалася вихованням дітей та не працювала, оскільки, були поділені обов`язки подружжя таким чином. На даний час позивач знаходиться у пошуках роботи задля забезпечення свого життя та життя дітей. Разом з тим, для дітей забезпечені належні умови для проживання, виховання, фізичного та духовного розвитку. Відповідач завжди дбав та належним чином утримував дітей та позивача, однак, з січня 2026 року позивач не отримала аліментів на утримання дітей.

Оскільки, відповідач працює на двох роботах у апараті Верховної Ради України та ТЦ «Дастор» він отримує заробітну платню понад 70 000 грн.

З огляду на що, позивач вважає, що стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн. є прийнятним та на даний час для забезпечення життєвого рівня та розвитку дітей, а у відповідача є фінансова можливість сплачувати аліменти у такому розмірі і такий розмір аліментів буде, навіть, менший на 1/3 від всіх видів його доходу. Таким чином, на даний час склалися обставини, які шкодять інтересам дітей і позивач була вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на дітей.

Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін.

07.04.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про визнання позовних вимог, згідно якої просить прийняти його заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі та ухвалити рішення про розірвання шлюбу між сторонами та про стягнення з нього аліментів на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 20000 грн. на місяць.

В судове засідання 22.04.2026 позивач не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання був повідомлена належним чином. При цьому,16.04.2026 до суду від представника позивача – адвоката Німець О.М., поступила заява, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 22.04.2026 не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. При цьому, у заяві про визнання позовних вимог від 07.04.2026 року просить проводити судовий розгляд без його участі.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрували шлюб 07.08.2012 року у виконкомі Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис за № 149. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – « ОСОБА_6 », дружини - « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

З копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого 03 червня 2014 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_3 , її батьками записані: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

З копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого 22 січня 2019 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_4 , її батьками записані: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Згідно витягів з реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, до матеріалів справи додано копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , та її картку платника податку та копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 , та його картку платника податку.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів

Щодо вимоги про розірвання шлюбу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище.

У відповідності до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу сторін та порушує їх особисті інтереси, що мають істотне значення, що суперечить ч.1 ст.51 Конституції України про добровільну згоду жінки та чоловіка на перебування в шлюбі.

Суд бере до уваги наведені позивачем обставини, що у сторін є неповнолітні діти, проте їх спільне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння між подружжям, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства, останній рік сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, кожен з подружжя має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю, виховання дітей тощо, фактично шлюбні відносини припинені з грудня 2025 року, між подружжям втрачені всі фізичні та духовні зв`язки, а подальше сумісне життя та збереження сім`ї позивач вважає неможливим та таким, що суперечить її інтересам.

З урахуванням викладеного, фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову, категоричної позиції позивача щодо розірвання шлюбу, згоди відповідача на розірвання шлюбу, наведене свідчить про те, що розлад у відносинах сторін носить стійкий характер, що призвело до втрати почуттів та перспектив налагодження стосунків немає.

Наведене дає підстави для висновку про те, що подальше проживання та збереження сім`ї сторін неможливе, тому суд приходить до переконання, що їх шлюб слід розірвати.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини слід зазначити наступне.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено у ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» визначено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 07.12.2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», №31111/04, § 54).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків.

Судом встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує вік дітей, те, що вони проживають з матір`ю, а також те, що відповідач є особою працездатного віку, на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків немає, має постійних дохід та визнає позовні вимоги про стягнення аліментів в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи обставини передбачені ст.182 СК України, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття, оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та обов`язку обох батьків її утримувати та відповідатиме реальним потребам дитини, а також матеріальному становищу сторін у справі, покриватиме частину витрат на дитину і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.

На думку суду такий розмір аліментів, не є надмірним тягарем для відповідача. Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми та співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Необхідно також зазначити, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін., а також вирішувати питання про аліменти на дітей відповідно до положень ст.ст. 189, 190 СК України.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як вбачається із штампу за вх.№16938 позивач звернулася до суду із даним позовом 24.03.2026 року, тому на підставі ст. 191 СК України аліменти слід стягувати починаючи з 24.03.2026 року.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 142 ЦПК України разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У відповідності до ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 відсотків судового збору за вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 665,60 грн. та на користь держави слід стягнути 50 відсотків судового збору за вимогу про стягнення аліментів у розмірі 665,60 грн., а позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору за вимогу про розірвання шлюбу, сплаченого при поданні позову, а саме в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 160, 161, 180-184, 191 СК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований 07.08.2012 року року у виконкомі Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис за №149.

Стягувати із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 24.03.2026 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №ВТМ1-7МК9-МЕХХ-54М4 від 23.03.2026 р.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено – 22 квітня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило