Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №750/14037/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 квітня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/14037/24

Головуючий у першій інстанції – Логвіна Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/53/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у

Чернігівській області

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ”ДС Пром Груп”

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В. від 06 червня 2025 року, місце ухвалення рішення м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення 11 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області про відшкодування шкоди, в якому просила стягнути на її користь матеріальну шкоду в сумі 53 165 грн. 30 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Позивач також ставила питання про стягнення із відповідача на її користь судового збору у сумі 968 грн. 96 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказувала, що вона є власником автомобіля марки DAF XF 95.380, д.н.з. НОМЕР_1 . 29.10.2023 року ОСОБА_2 , працівник ФОП ” ОСОБА_3 ”, керував вищевказаним транспортним засобом, який належить позивачу, рухаючись по автодорозі Р-82 24 км+750 м. Сосниця-Короп. На вказаній ділянці проїжджої частини дороги на той час лежали повалені буревієм дерева. ОСОБА_2 здійснив зіткнення із перешкодою, а саме, із стовбуром дерева, яке знаходилося безпосередньо на проїжджій частині дороги. Внаслідок ДТП, на автомобілі виявлені механічні пошкодження, із заподіянням матеріальних збитків у розмірі 53 166 грн. У зв`язку з тим, що при даній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 був позбавлений можливості вжити заходів для уникнення зіткнення з деревом, постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.12.2023 року у справі № 745/998/23, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП - закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач зазначала, що оскільки, вказана вище автодорога перебуває на балансі відповідача, на підставі договору № 23087 від 27.04.2023 року, а право надання послуг з експлуатаційного утримання мережі автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них в Чернігівській області, зокрема, вищевказаної автодороги, надано ТОВ ”ДС Пром Груп”, як генеральній підрядній організації, та визначено ордером № 14 від 02.05.2023 року до договору № 23087 від 27.04.2023 року, ОСОБА_1 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ТОВ ”ДС Пром Груп”, третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області, про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 53 165 грн. 30 коп., моральної шкоди - 5 000 грн., судового збору та витрат на правову допомогу. 28.08.2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення по справі № 361/1339/24, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ ”ДС Пром Груп” про відшкодування шкоди - відмовив. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд, серед іншого, вказав, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. Отже, за положеннями статті 1172 ЦК України, саме замовник - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області зобов`язана була вчиняти всі необхідні дії для забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами, які знаходяться на її балансі, у тому числі, здійснювати контроль за виконанням підрядником покладених на нього обов`язків своєчасно та належним чином. Невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду. Таким чином, враховуючи ту обставину, що статтею 1172 ЦК України, саме на замовника, як балансоутримувача ділянки автомобільної дороги Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/км 0+000-км 71+087, покладено обов`язок щодо відшкодування завданих збитків, а ОСОБА_1 заявляла позовні вимоги до ТОВ ”ДС Пром Груп”, яке є неналежним відповідачем у справі, 28.08.2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , у повному обсязі. За доводами позивача, на підставі вищевикладеного, вона наразі звертається з даним позовом до належного відповідача - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.06.2025 року позов ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області про відшкодування шкоди - задоволено. Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 53 165 грн. 30 коп. Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 грн. Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968 грн. 96 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., а всього: 10 968 грн. 96 коп.

В апеляційній скарзі Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова по справі № 750/14037/24 від 05.06.2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу - ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю, судові витрати покласти на позивача. Доводи апеляційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року ухвалено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги вказують, що згідно із заявою ОСОБА_2 від 27.11.2023 року, яка міститься в матеріалах справи № 745/998/23 Сосницького районного суду Чернігівської області, є наступні твердження: ”напередодні органи місцевого самоврядування оголосили штормове попередження на Чернігівщині. Під час руху даною ділянкою дороги на проїздній частині час від часу лежали повалені внаслідок буревію дерева, які я обережно об`їжджав. Але те, що в повітрі, майже через всю проїжджу частину, висітиме повалене дерево, передбачити не зміг...”. Вказане твердження водія ОСОБА_2 підтверджує наступні юридичні факти: водій ОСОБА_2 , за станом на дату проїзду автомобільною дорогою загального користування державного значення Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/, а саме 29.10.2023 року, був обізнаний щодо штормового попередження в межахЧернігівської області; як свідчить заява ОСОБА_2 від 27.11.2023 року, під час руху автомобільною дорогою загального користування державного значення Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/ 29.10.2023 року, він бачив дерева, які були повалені внаслідок буревію, які він об`їжджав; зіткнення із поваленим деревом відбулось у статичному положенні, тобто, дерево падало не під час руху. За доводами апелянта, відповідачем на офіційній сторінці ”Facebook”, починаючи з 27.10.2023 року подавалась регулярна інформація щодо погіршення погодних умов, зокрема, і щодо значного поширення швидкості вітру в діапазоні від 15 до 24 м/с. За критеріями Українського гідрометцентру: вітер швидкістю 15-24 м/с відноситься до небезпечних метеорологічних явищ 1 рівня небезпечності. Настановою з метеорологічного прогнозування, яка була прийнята відповідно до наказу Українського гідрометцентру від 11.12.2018 року та була чинною на момент пошкодження майна позивача, передбачено, що гроза (будь-яка), сильна злива, вітер швидкістю 15-24 м/с, є небезпечними гідрометеорологічними явищами. Крім того, абз.1-4 розділу 3 даної настанови визначено, що метеорологічні явища(МЯ) - це такі явища погоди: туман, гроза, град, посилення вітру, шквал, смерч, пилова буря, хуртовина, налипання мокрого снігу, ожеледь, складні відкладення ожеледі й паморозі, паморозь, ожеледиця, заморозки, опади. Метеорологічні явища І-ІІІ рівнів небезпечності (МЯ ІІІ) це небезпечні та стихійні явища погоди, які по досягненню визначених критеріїв (кількісні показники, тривалість, територія розповсюдження) можуть становити загрозу здоров`ю чи життю людей та впливати на функціонування господарського комплексу країни. Небезпечні метеорологічні явища І рівня небезпечності (НМЯ І) - це явища погоди, якіза кількісними показниками, тривалістю та територією розповсюдження створюють певні незручності для населення та функціонування господарського комплексу країни. Стихійні метеорологічні явища ІІ рівня небезпечності (СМЯ ІІ) це явища погоди, які за кількісними показниками, тривалістю та територією розповсюдження несуть загрозу для населення та порушують функціонування господарського комплексу країни. Можна стверджувати, що спричинення падіння дерева, з яким відбулося зіткнення автомобіля позивача, зумовлено обставинами непереборної сили, якими є, в тому числі, і небезпечні метеорологічні явища, наявність яких в день нещасного випадку підтверджується довідками, в яких зазначена швидкість вітру 15-24 м/с, що за шкалою Бофорта, є сильним вітром. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що відповідно до попередження про небезпечні метеорологічні явища в Україні № 13/7/- від 27.10.2023 року, виданого Українським гідрометеорологічним центром, 28 жовтня в Україні пориви вітру 17-22 м/с. Крім того, згідно із щоденним бюлетенем погоди № 216 огляду основних явищ погоди та їх вплив на роботу економіки з 9 години 29 жовтня до 9 години 30 жовтня 2023 року, за даними Чернігівського обласного центру з гідрометеорології, погоду Чернігівської області 28.10.2023 року визначав циклон, який утворився над Західною Європою. 28.10.2023 року, максимальна швидкість вітру посилювалась до 15-24 м/с, що відповідає критерію небезпечного метеорологічного явища 1 рівня небезпечності. Всі вищевказані документи долучені до матеріалів справи, але про їх наявність у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції від 06.06.2025 року, не згадується взагалі, даний факт також вказує на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт вважає доведеним факт тієї обставини, що наслідком завдання шкоди позивачу внаслідок ДТП, була обставина непереборної сили, тобто, екстремальне явище природи катастрофічного характеру, що приводить до раптового порушення нормальної діяльності людей, яке характеризується непередбаченістю та неможливістю своєчасно попередити. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи у цій частині та не надав належної правової оцінки зібраним по справі доказам. Апелянт також звертає увагу, що жодного доказу на підтвердження юридичного факту незадовільного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/, у оскаржуваному рішенні судупершої інстанції від 06.06.2025 року, не наведено, оскільки навіть не встановлено місце знаходження пенька (кореня) дерева, і як наслідок, будь-яких юридично значимих доказів щодо розташування дерева в смузі відведення даної автомобільної дороги в матеріалах справи не міститься. На схемі місця ДТП відсутні відповідні заміри, які б дали можливість чітко встановити, на якому саме кілометрі автомобільної дороги відбулось ДТП, та місце розташування кореня дерева по відношенню до осі автомобільної дороги чи/або до крайки її проїжджої частини. За таких обставин, в ході судового розгляду не було достеменно встановлено балансоутримувача дерева. Відповідач в ході судового розгляду заявляв клопотання про необхідність виклику та допиту свідків - представників правоохоронного органу, які здійснювали оформлення матеріалів ДТП, для встановлення істотних вихідних даних, у тому числі, і пов`язаних із визначенням відстаней від кореня дерева до осі автомобільної дороги, визначенням відстані, з якої водій побачив небезпеку для руху, визначення реальної швидкості автомобіля та інших суттєвих показів, які могли надати свідки. Доводи апеляційної скарги стверджують, що потребувало уточнення від правоохоронних органів, щодо обставин переміщення даного автомобіля на значну відстань після зіткнення з деревом (на 94 метри), що відображено на схемі місця ДТП, за умови швидкості, згідно із показами ОСОБА_2 , 50 км/год. Апелянт зазначає, що вказане клопотання було задоволено судом першої інстанції, але внаслідок ігнорування з боку представників поліції, допит їх, як свідків так і не відбувся. За доводами апелянта, у матеріалах справи Сосницького районного суду Чернігівської області №745/998/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП - ОСОБА_2 , не встановлено жодних обставин щодо винних дій Служби відновлення. Апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що будь-яких вимог (приписів), які передбачені відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 ”Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі”, працівниками правоохоронного органу не виготовлялось, і на адресу відповідача не направлялось. Як свідчать матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 у справі № 745/998/23, представниками поліції навіть не виготовлявся акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, не направлялась вимога (припис) щодо встановлення недоліків в утриманні автомобільної дороги Р-82 Сосниця-Короп - /М-02/. Матеріали справи не підтверджують встановлення юридичного факту наявності в діях Служби відновлення неправомірних дій, та факту наявності між такими діями та шкодою причино-наслідкового зв`язку та вини відповідача.Служба відновлення не була залучена ні під час фіксації події, ні після неї, із прив`язкою до місцевості. При цьому, будь-яке обстеження дерева, яке впало або його фрагментів після ДТП, було неможливим, у зв`язку із його відсутністю, тобто, було фактично знищено один із основних доказів по справі, і відповідно не можливо пов`язати падіння дерева з його аварійним станом чи неналежним виконанням Службою відновлення обов`язків щодо утримання смуги відведення даної автомобільної дороги, оскільки жодним уповноваженим органом не було встановлено юридичного факту сухості, дефектності впалого дерева та відстані від кореня дерева до осі дороги. Відповідач у заяві по суті справи наголошував про намір щодо проведення комплексної судової інженерно-транспортної (автотехнічної) та транспортно-трасологічної експертиз, з урахуванням істотних вихідних даних, які могли бути зібрані по справі, з урахуванням дослідження наявної схеми ДТП та отриманих відповідей від учасників справи та від працівників Корюківського районного відділу поліції відділення поліції № 1 (м. Мена), оскільки виходячи із аналізу наявних матеріалів, вбачається можливе порушення Правил дорожнього руху водієм автомоблія ”DAF XF 95.380”, д.н.з. НОМЕР_1 , який не є учасником даної цивільної справи. Апелянт також вважає непідтвердженими витрати позивача на ремонт належного їй транспортного засобу. Згідно платіжної інструкції від 31.10.2023 року, ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_4 44 665 грн. 39 коп. за надані послуги з ремонту автомобіля, та 8 500 грн. - за буксирування автомобіля, про що свідчить платіжна інструкція від 30.10.2023 року. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не звернув уваги на заперечення відповідача щодо суми заподіяних збитків саме позивачу - ОСОБА_1 , дана сума не відповідає наданим нею первинним документам. Згідно із платіжною інструкцією № 0.0.3279570938.1 від 31.10.2023 року, єдиним платником послуг за ремонт автомобіля у розмірі 44 666 грн., був зазначений ОСОБА_2 , а згідно із платіжною інструкцією Р24А1883842173D5897 на суму 8 500 грн., єдиним платником вказаних коштів був також ОСОБА_2 , призначення платежу не за послуги, а переказ власних коштів. Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 не є учасником даної цивільної справи, і, як наслідок, витрачені ним кошти не повинні були враховуватись судом, як збитки, понесені саме позивачем. Апелянт ставив і ставить під сумнів результати діагностики щодо проведення відновлювального ремонту автомобіля ”DAF XF 95.380”, д.н.з. НОМЕР_1 , який проводився виключно на замовлення та в інтересах позивача, без залучення відповідача чи/або третьої особи, який не знав про проведення досліження, не попереджався про його проведення, не мав змоги поставити свої запитання чи/або застереження під час його обстеження, у зв`язку з чим, вищевказаний звіт не містить повних та достовірних вихідних даних. Апелянт стверджує, що відтворення відео з місця пригоди, яке додано представником позивача до позовної заяви, не було проведено під час дослідження доказів, у зв`язку з чим, порушено ч.4 статті 229 ЦПК України. Разом з тим, вказане відео містить інформацію, яка може встановити юридичний факт знаходження кореня дерева за межами смуги відведення автомобільної дороги Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/, яка складає всього 10 метрів від осі дороги. Фактів порушення охоронюваних законом прав позивача саме Службою відновлення належними засобами доказування не встановлено і не доведено, і у оскаржуваному рішенні взагалі відсутнє будь-яке посилання на наявність порушень в утриманні автомобільної дороги загального користування державного значення Р-82 Сосниця - Короп-М-02. Апелянт також не погоджується із рішенням суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що квитанція на оплату виконаних адвокатом робіт від 29.09.2024 року видана до іншого договору про надання правничої допомоги, зокрема, до договору № 28/09 від 28.09.2023 року, а не до договору № 28/09 про надання правничої допомоги від 28.09.2024 року. За даних обставин, можна стверджувати, що позивачем надано квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за іншим договором, і, як наслідок, підлягала до відхилення у повному обсязі сума, заявлена до відшкодування витрат на правничу допомогу в ромірі 10 000 грн. Крім того, представником відповідача в ході судового розгляду заявлялось клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у випадку задоволення позову, що було взагалі проігноровано судом першої інстанції. Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить доказів на підтвердження висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі десятої частини від суми позову, як того вимагає чинне законодавство та судова практика.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області позивач ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.06.2025 року, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - адвокат Андрієвський О.О. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи - адвокат Данилюк Р.В. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області на рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Стороною позивача суду подано заяву про розгляд даної справи за відсутності сторони позивача ОСОБА_1 . Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно адміністративного протоколу, який надійшов до Сосницького районного суду Чернігівської області 02.11.2023 року, 29.10.2023 року о 06 годині 10 хвилин, на автодорозі Р-1824км+750 м.Сосниця-Короп, ОСОБА_2 керував автомобілем марки DAFXF 95.380, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував погодних умов, не впорався із керуванням та здійснив зіткнення з перешкодою, а саме, зі стовбуром дерева, яке знаходилось в цей час на проїжджій частині дороги. Внаслідок ДТП на автомобілі виявлені механічні пошкодження без потерпілих, чим порушено вимоги п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (а.с.16-17, том 1).

Постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.12.2023 року у справі № 745/998/23, справу про адміністративне правовпорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 , провадженням закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.12.2023 року у справі № 745/998/23, судом зазначено, що доводи ОСОБА_2 про те, що у виниклій дорожній ситуації він був позбавлений можливості вжити заходів для уникнення зіткнення з деревом, матеріалами справи не спростовані.

Згідно матеріалів справи, власником пошкодженого в ДТП транспортного засобу марки DAFXF95.380, д.н.з. НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 .

Згідно рахунку на оплату від 31.10.2023 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту та запчастин до зазначеного вище транспортного засобу, склала 44 665 грн. 39 коп.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 1/10 від 29.10.2023 року вартість буксирування автомобіля становила 8 500 грн.

Згідно платіжної інструкції від 31.10.2023 року, ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_4 44 665 грн. 39 коп. за надані послуги з ремонту автомобіля, та 8 500 грн. за буксирування автомобіля, про що свідчить платіжна інструкція від 30.10.2023 року.

Як вбачається із матеріалів справи, автомобільна дорога загального користування державного значення Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/км 0+000-км 71+087 перебуває на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (а.с.24, зворот, том 1).

Відповідно до умов договору № 23087 від 27.04.2023 року, експлуатаційне утримання вказаної ділянки автомобільної дороги Р-82 Сосниця - Короп -/М-02/км 0+000-км 71+087, де сталася дорожньо-транспортна пригода 29.10.2023 року, здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю ”ДС Пром Груп”, і надає послуги згідно ”Ордеру” № 14 від 14.11.2022 року. Вказані обставини підтверджуються листом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області від 28.12.2023 року (а.с.25-26, том 1).

Із копії ордеру №14 від 02.05.2023 року до договору № 23087 від 27.04.2023 вбачається, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області уповноважила та надала право на виконання робіт генеральною підрядною організацією ТОВ ”ДС Пром Груп” по експлуатаційному утриманню мережі автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них, технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень в межах смуг відведення автомобільних доріг в Чернігівській області, згідно Переліку доріг, а саме, на здійснення заходів щодо ремонту та експлуатаційного утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг (а.с.25,зворот - 26, том 1).

Автомобільна дорога Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/км 0+000-км 71+087, за змістом вищевказаного Ордеру, відноситься до переліку доріг, ремонт та експлуатаційне утримання яких забезпечує ТОВ ”ДС Пром Груп”.

Відповідно до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України № 71-139 від 31.03.2023 року, Службу автомобільних доріг у Чернігівській області перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (а.с.232, том 1).

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом до ТОВ ”ДС Пром Груп”, третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області, про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 53 165 грн. 30коп., моральної шкоди - 5 000 грн., судового збору та витрат на правову допомогу. 28.08.2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення у справі № 361/1339/24, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ ”ДС Пром Груп” про відшкодування шкоди - відмовлено. При цьому, враховуючи ту обставину, що відповідно до статті 1172 ЦК України, саме на замовника, як балансоутримувача ділянки автомобільної дороги Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/км 0+000-км 71+087, покладено обов`язок з відшкодування завданих збитків, а позивач ставить позовні вимоги до ТОВ ”ДС Пром Груп”, яке є неналежним відповідачем у справі, Броварський міськрайонний суд Київської області дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року, задовольняючи позов ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції встановив, що автомобільна дорога загального користування державного значення Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/км 0+000-км 71+087 перебуває на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області, яка за приписами статті 1172 ЦК України, зобов`язана була вчиняти всі необхідні дії для забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами, які знаходяться на її балансі, у тому числі, здійснювати контроль за виконанням підрядником покладених на нього обов`язків своєчасно та належним чином. При цьому, суд першої інстанції, із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 17.02.2021 року у справі № 468/477/18, провадження № 61-22780св19, від 21.05.2021 року у справі № 753/10817/16-ц, провадження № 61-9656св19, зазначив, що невиконання чи неналежне виконання підрядником ТОВ ”ДС Пром Груп” умов договору, не звільняє замовника Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду. Враховуючи викладене вище, на підставі положень статей: 22, 1166 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позову про стягнення на користь позивача зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області матеріальної шкоди в сумі 53 165 грн. 30 коп. Суд першої інстанції також вважав доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди. Вирішуючи питання розміру даного відшкодування, суд першої інстанції, із врахуванням принципу розумності, об`єктивності та справедливості, вважав достатньою компенсацією стягнення 5 000 грн. моральної шкоди на користь позивача. Вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених нею судових витрат у справі, пов`язаних із наданням правничої допомоги, враховуючи, що у договорі № 28/09 про надання правничої допомоги від 28.09.2024 року, адвокат та клієнт погодили, що гонорар за надання правничої (правової) допомоги у суді першої інстанції, пов`язаної із взятими адвокатом зобов`язаннями за предметом цього договору, становить 10 000 грн., і при цьому, адвокатом позивача вчинялись дії, перелік яких наведено у звіті № 28/09 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) позивачу по справі, та у квитанції на оплату виконаних адвокатом робіт, суд першої інстанції дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн., є документально підтвердженими, і тому підлягають стягненню на користь позивача із відповідача.

Доводи апеляційної скарги вказують, що згідно із заявою ОСОБА_2 від 27.11.2023 року, яка міститься в матеріалах справи № 745/998/23 Сосницького районного суду Чернігівської області, є наступні твердження: ”напередодні органи місцевого самоврядування оголосили штормове попередження на Чернігівщині. Під час руху даною ділянкою дороги на проїздній частині час від часу лежали повалені внаслідок буревію дерева, які я обережно об`їжджав. Але те, що в повітрі, майже через всю проїжджу частину, висітиме повалене дерево, передбачити не зміг...”. Вказане твердження водія ОСОБА_2 підтверджує наступні юридичні факти: водій ОСОБА_2 , за станом на дату проїзду автомобільною дорогою загального користування державного значення Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/, а саме 29.10.2023 року, був обізнаний щодо штормового попередження в межах Чернігівської області; як свідчить заява ОСОБА_2 від 27.11.2023 року, під час руху автомобільною дорогою загального користування державного значення Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/ 29.10.2023 року, він бачив дерева, які були повалені внаслідок буревію, які він об`їжджав; зіткнення із поваленим деревом відбулось у статичному положенні, тобто, дерево падало не під час руху. За доводами апелянта, відповідачем на офіційній сторінці ”Facebook”, починаючи з 27.10.2023 року подавалась регулярна інформація щодо погіршення погодних умов, зокрема, і щодо значного поширення швидкості вітру в діапазоні від 15 до 24 м/с. За критеріями Українського гідрометцентру: вітер швидкістю 15-24 м/с відноситься до небезпечних метеорологічних явищ 1 рівня небезпечності. Настановою з метеорологічного прогнозування, яка була прийнята відповідно до наказу Українського гідрометцентру від 11.12.2018 року та була чинною на момент пошкодження майна позивача, передбачено, що гроза (будь-яка), сильна злива, вітер швидкістю 15-24 м/с, є небезпечними гідрометеорологічними явищами. Крім того, абз.1-4 розділу 3 даної настанови визначено, що метеорологічні явища(МЯ) - це такі явища погоди: туман, гроза, град, посилення вітру, шквал, смерч, пилова буря, хуртовина, налипання мокрого снігу, ожеледь, складні відкладення ожеледі й паморозі, паморозь, ожеледиця, заморозки, опади. Метеорологічні явища І-ІІІ рівнів небезпечності (МЯ ІІІ) це небезпечні та стихійні явища погоди, які по досягненню визначених критеріїв (кількісні показники, тривалість, територія розповсюдження) можуть становити загрозу здоров`ю чи життю людей та впливати на функціонування господарського комплексу країни. Небезпечні метеорологічні явища І рівня небезпечності (НМЯ І) - це явища погоди, які за кількісними показниками, тривалістю та територією розповсюдження створюють певні незручності для населення та функціонування господарського комплексу країни. Стихійні метеорологічні явища ІІ рівня небезпечності (СМЯ ІІ) це явища погоди, які за кількісними показниками, тривалістю та територією розповсюдження несуть загрозу для населення та порушують функціонування господарського комплексу країни. Можна стверджувати, що спричинення падіння дерева, з яким відбулося зіткнення автомобіля позивача, зумовлено обставинами непереборної сили, якими є, в тому числі, і небезпечні метеорологічні явища, наявність яких в день нещасного випадку підтверджується довідками, в яких зазначена швидкість вітру 15-24 м/с, що за шкалою Бофорта, є сильним вітром. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що відповідно до попередження про небезпечні метеорологічні явища в Україні № 13/7/- від 27.10.2023 року, виданого Українським гідрометеорологічним центром, 28 жовтня в Україні пориви вітру 17-22 м/с. Крім того, згідно із щоденним бюлетенем погоди № 216 огляду основних явищ погоди та їх вплив на роботу економіки з 9 години 29 жовтня до 9 години 30 жовтня 2023 року, за даними Чернігівського обласного центру з гідрометеорології, погоду Чернігівської області 28.10.2023 року визначав циклон, який утворився над Західною Європою. 28.10.2023 року, максимальна швидкість вітру посилювалась до 15-24 м/с, що відповідає критерію небезпечного метеорологічного явища 1 рівня небезпечності. Всі вищевказані документи долучені до матеріалів справи, але про їх наявність у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції від 06.06.2025 року, не згадується взагалі, даний факт також вказує на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт вважає доведеним факт тієї обставини, що наслідком завдання шкоди позивачу внаслідок ДТП, була обставина непереборної сили, тобто, екстремальне явище природи катастрофічного характеру, що приводить до раптового порушення нормальної діяльності людей, яке характеризується непередбаченістю та неможливістю своєчасно попередити. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи у цій частині та не надав належної правової оцінки зібраним по справі доказам. Апелянт також звертає увагу, що жодного доказу на підтвердження юридичного факту незадовільного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/, у оскаржуваному рішенні судупершої інстанції від 06.06.2025 року, не наведено, оскільки навіть не встановлено місце знаходження пенька (кореня) дерева, і як наслідок, будь-яких юридично значимих доказів щодо розташування дерева в смузі відведення даної автомобільної дороги в матеріалах справи не міститься. На схемі місця ДТП відсутні відповідні заміри, які б дали можливість чітко встановити, на якому саме кілометрі автомобільної дороги відбулось ДТП, та місце розташування кореня дерева по відношенню до осі автомобільної дороги чи/або до крайки її проїжджої частини. За таких обставин, в ході судового розгляду не було достеменно встановлено балансоутримувача дерева. Відповідач в ході судового розгляду заявляв клопотання про необхідність виклику та допиту свідків - представників правоохоронного органу, які здійснювали оформлення матеріалів ДТП, для встановлення істотних вихідних даних, у тому числі, і пов`язаних із визначенням відстаней від кореня дерева до осі автомобільної дороги, визначенням відстані, з якої водій побачив небезпеку для руху, визначення реальної швидкості автомобіля та інших суттєвих показів, які могли надати свідки. Доводи апеляційної скарги стверджують, що потребувало уточнення від правоохоронних органів, щодо обставин переміщення даного автомобіля на значну відстань після зіткнення з деревом (на 94 метри), що відображено на схемі місця ДТП, за умови швидкості, згідно із показами ОСОБА_2 , 50 км/год. Апелянт зазначає, що вказане клопотання було задоволено судом першої інстанції, але внаслідок ігнорування з боку представників поліції, допит їх, як свідків так і не відбувся. За доводами апелянта, у матеріалах справи Сосницького районного суду Чернігівської області №745/998/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП - ОСОБА_2 , не встановлено жодних обставин щодо винних дій Служби відновлення. Апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що будь-яких вимог (приписів), які передбачені відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 ”Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі”, працівниками правоохоронного органу не виготовлялось, і на адресу відповідача не направлялось. Як свідчать матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 у справі № 745/998/23, представниками поліції навіть не виготовлявся акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, не направлялась вимога (припис) щодо встановлення недоліків в утриманні автомобільної дороги Р-82 Сосниця-Короп - /М-02/. Матеріали справи не підтверджують встановлення юридичного факту наявності в діях Служби відновлення неправомірних дій, та факту наявності між такими діями та шкодою причино-наслідкового зв`язку та вини відповідача.Служба відновлення не була залучена ні під час фіксації події, ні після неї, із прив`язкою до місцевості. При цьому, будь-яке обстеження дерева, яке впало або його фрагментів після ДТП, було неможливим, у зв`язку із його відсутністю, тобто, було фактично знищено один із основних доказів по справі, і відповідно не можливо пов`язати падіння дерева з його аварійним станом чи неналежним виконанням Службою відновлення обов`язків щодо утримання смуги відведення даної автомобільної дороги, оскільки жодним уповноваженим органом не було встановлено юридичного факту сухості, дефектності впалого дерева та відстані від кореня дерева до осі дороги. Відповідач у заяві по суті справи наголошував про намір щодо проведення комплексної судової інженерно-транспортної (автотехнічної) та транспортно-трасологічної експертиз, з урахуванням істотних вихідних даних, які могли бути зібрані по справі, з урахуванням дослідження наявної схеми ДТП та отриманих відповідей від учасників справи та від працівників Корюківського районного відділу поліції відділення поліції № 1 (м. Мена), оскільки виходячи із аналізу наявних матеріалів, вбачається можливе порушення Правил дорожнього руху водієм автомоблія ”DAF XF 95.380”, д.н.з. НОМЕР_1 , який не є учасником даної цивільної справи. Апелянт також вважає непідтвердженими витрати позивача на ремонт належного їй транспортного засобу. Згідно платіжної інструкції від 31.10.2023 року, ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_4 44 665 грн. 39 коп. за надані послуги з ремонту автомобіля, та 8 500 грн. - за буксирування автомобіля, про що свідчить платіжна інструкція від 30.10.2023 року. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не звернув уваги на заперечення відповідача щодо суми заподіяних збитків саме позивачу - ОСОБА_1 , дана сума не відповідає наданим нею первинним документам. Згідно із платіжною інструкцією № 0.0.3279570938.1 від 31.10.2023 року, єдиним платником послуг за ремонт автомобіля у розмірі 44 666 грн., був зазначений ОСОБА_2 , а згідно із платіжною інструкцією Р24А1883842173D5897 на суму 8 500 грн., єдиним платником вказаних коштів був також ОСОБА_2 , призначення платежу не за послуги, а переказ власних коштів. Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 не є учасником даної цивільної справи, і, як наслідок, витрачені ним кошти не повинні були враховуватись судом, як збитки, понесені саме позивачем. Апелянт ставив і ставить під сумнів результати діагностики щодо проведення відновлювального ремонту автомобіля ”DAF XF 95.380”, д.н.з. НОМЕР_1 , який проводився виключно на замовлення та в інтересах позивача, без залучення відповідача чи/або третьої особи, який не знав про проведення досліження, не попереджався про його проведення, не мав змоги поставити свої запитання чи/або застереження під час його обстеження, у зв`язку з чим, вищевказаний звіт не містить повних та достовірних вихідних даних. Апелянт стверджує, що відтворення відео з місця пригоди, яке додано представником позивача до позовної заяви, не було проведено під час дослідження доказів, у зв`язку з чим, порушено ч.4 статті 229 ЦПК України. Разом з тим, вказане відео містить інформацію, яка може встановити юридичний факт знаходження кореня дерева за межами смуги відведення автомобільної дороги Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/, яка складає всього 10 метрів від осі дороги. Фактів порушення охоронюваних законом прав позивача саме Службою відновлення належними засобами доказування не встановлено і не доведено, і у оскаржуваному рішенні взагалі відсутнє будь-яке посилання на наявність порушень в утриманні автомобільної дороги загального користування державного значення Р-82 Сосниця - Короп-М-02. Апелянт також не погоджується із рішенням суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що квитанція на оплату виконаних адвокатом робіт від 29.09.2024 року видана до іншого договору про надання правничої допомоги, зокрема, до договору № 28/09 від 28.09.2023 року, а не до договору № 28/09 про надання правничої допомоги від 28.09.2024 року. За даних обставин, можна стверджувати, що позивачем надано квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за іншим договором, і, як наслідок, підлягала до відхилення у повному обсязі сума, заявлена до відшкодування витрат на правничу допомогу в ромірі 10 000 грн. Крім того, представником відповідача в ході судового розгляду заявлялось клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у випадку задоволення позову, що було взагалі проігноровано судом першої інстанції. Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить доказів на підтвердження висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі десятої частини від суми позову, як того вимагає чинне законодавство та судова практика.

З даного приводу апеляційнйи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 статті 15, ч. 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Закону України ’’Про автомобільні дороги” визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Згідно із ч.3 статті 14, ч.1 статті 16 Закону України “Про дорожній рух”, учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Положеннями ч.1 статті 24 Закону України ’’Про дорожній рух” передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Приписи статті 10 Закону України ’’Про автомобільні дороги’’ регламентують управління автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно до пунктів: 2, 4, 7, 11 ч.3 статті 11 Закону України ’’Про автомобільні дороги”, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, належать:

організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення відповідно до державних будівельних норм і стандартів, а також переліків об`єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування, затверджених Кабінетом Міністрів України;

забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення;

здійснення контролю за станом автомобільних доріг загального користування державного значення, виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і здійснення заходів щодо їх ліквідації;

забезпечення проведення обов`язкових аудиту та перевірки безпеки автомобільних доріг, що належать до сфери його управління.

Тлумачення норм Закону України ’’Про дорожній рух”, Закону України ’’Про автомобільні дороги”, Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198 (із змінами та доповненнями), дозволяє дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Зазначених вище висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 року у справі №904/5489/18.

Згідно зі статтею 9 Закону України ’’Про дорожній рух’’ до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1-3 статті 13 Закону України ’’Про автомобільні дороги’’ визначено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Приписами статті 10 Закону України ’’Про автомобільні дороги’’, регламентовано управління автомобільними дорогами загального користування.

Згідно пункту 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету міністрів України №198 від 30.03.1994 року (із наступними змінами), власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету міністрів України №198 від 30.03.1994 року (із наступними змінами), визначено обов`язки власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, підприємств та організацій, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів.

У постанові Верховного Суду від 21.05.2021 року у справі №753/10817/16-ц зазначено настуане: ’’… у частині першій статті 627 ЦК України закріплено правило, згідно з яким відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості”.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.3 статті 6 ЦК України).

За правилом ч.2 статті 1172 ЦК України, замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Отже, за приписами статті 1172 ЦК України, саме замовник - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області зобов`язана була вчинять всі необхідні дії для забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами, які знаходяться на її балансі, у тому числі, здійснювати контроль за виконанням підрядником покладених на нього обов`язків своєчасно та належним чином. Невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду.

Зазначене узгоджується із правовими висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду: від 17.02.2021 року у справі №468/477/18, провадження №61-22780св19, від 21.05.2021 року у справі №753/10817/16-ц, провадження № 61-9656св19.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (стаття 849 ЦК України).

Згідно із ч.1 статті 850 ЦК України, замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що саме внаслідок неналежного здійснення Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області контролю за станом автомобільних доріг, які знаходяться на її балансі, мало місце настання 29.10.2023 року дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобілю позивача було спричинено механічні пошкодження, із заподіянням матеріальних збитків. При цьому, стороною відповідача в ході судового розгляду даної справи не доведено відсутності вини у його діях (бездіяльності) та відсутності причинно-наслідкового зв`язку між поваленим деревом на проїжджій частині та дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 29.10.2023 року.

В доводах апеляційної скарги апелянт звертає увагу, що жодного доказу на підтвердження юридичного факту незадовільного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/, у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції від 06.06.2025 року, не наведено, оскільки навіть не встановлено місце знаходження пенька (кореня) дерева, і як наслідок, будь-яких юридично значимих доказів щодо розташування дерева в смузі відведення даної автомобільної дороги в матеріалах справи не міститься. На схемі місця ДТП відсутні відповідні заміри, які б дали можливість чітко встановити, на якому саме кілометрі автомобільної дороги відбулось ДТП, та місце розташування кореня дерева по відношенню до осі автомобільної дороги чи/або до крайки її проїжджої частини. За таких обставин, в ході судового розгляду не було достеменно встановлено балансоутримувача дерева. Відповідач в ході судового розгляду заявляв клопотання про необхідність виклику та допиту свідків - представників правоохоронного органу, які здійснювали оформлення матеріалів ДТП, для встановлення істотних вихідних даних, у тому числі, і пов`язаних із визначенням відстаней від кореня дерева до осі автомобільної дороги, визначенням відстані, з якої водій побачив небезпеку для руху, визначення реальної швидкості автомобіля та інших суттєвих показів, які могли надати свідки. Доводи апеляційної скарги стверджують, що потребувало уточнення від правоохоронних органів, щодо обставин переміщення даного автомобіля на значну відстань після зіткнення з деревом (на 94 метри), що відображено на схемі місця ДТП, за умови швидкості, згідно із показами ОСОБА_2 , 50 км/год. Апелянт зазначає, що вказане клопотання було задоволено судом першої інстанції, але внаслідок ігнорування з боку представників поліції, допит їх, як свідків так і не відбувся. За доводами апелянта, у матеріалах справи Сосницького районного суду Чернігівської області №745/998/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП - ОСОБА_2 , не встановлено жодних обставин щодо винних дій Служби відновлення. Апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що будь-яких вимог (приписів), які передбачені відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 ”Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі”, працівниками правоохоронного органу не виготовлялось, і на адресу відповідача не направлялось. Як свідчать матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 у справі № 745/998/23, представниками поліції навіть не виготовлявся акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, не направлялась вимога (припис) щодо встановлення недоліків в утриманні автомобільної дороги Р-82 Сосниця-Короп - /М-02/. Матеріали справи не підтверджують встановлення юридичного факту наявності в діях Служби відновлення неправомірних дій, та факту наявності між такими діями та шкодою причино-наслідкового зв`язку та вини відповідача.Служба відновлення не була залучена ні під час фіксації події, ні після неї, із прив`язкою до місцевості. При цьому, будь-яке обстеження дерева, яке впало або його фрагментів після ДТП, було неможливим, у зв`язку із його відсутністю, тобто, було фактично знищено один із основних доказів по справі, і відповідно не можливо пов`язати падіння дерева з його аварійним станом чи неналежним виконанням Службою відновлення обов`язків щодо утримання смуги відведення даної автомобільної дороги, оскільки жодним уповноваженим органом не було встановлено юридичного факту сухості, дефектності впалого дерева та відстані від кореня дерева до осі дороги.

На думку апеляційного суду, вказані вище доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року, виходячи із наступного.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно адміністративного протоколу, який надійшов до Сосницького районного суду Чернігівської області 02.11.2023 року, 29.10.2023 року о 06 годині 10 хвилин, на автодорозі Р-1824км+750 м.Сосниця-Короп, ОСОБА_2 керував автомобілем марки DAFXF 95.380, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував погодних умов, не впорався із керуванням та здійснив зіткнення з перешкодою, а саме, зі стовбуром дерева, яке знаходилось в цей час на проїжджій частині дороги. Внаслідок ДТП на автомобілі виявлені механічні пошкодження без потерпілих, чим порушено вимоги п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (а.с.16-17, том 1).

Постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.12.2023 року у справі № 745/998/23, справу про адміністративне правовпорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 , провадженням закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.12.2023 року у справі № 745/998/23, судом зазначено, що доводи ОСОБА_2 про те, що у виниклій дорожній ситуації він був позбавлений можливості вжити заходів для уникнення зіткнення з деревом, матеріалами справи не спростовані.

Згідно матеріалів справи, власником пошкодженого в ДТП транспортного засобу марки DAFXF95.380, д.н.з. НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 .

Виходячи із приписів статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення, є джерелом доказів у справі. Положеннями статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначено осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).

Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, визначені у розділі ІХ Інструкції.

У разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

У випадках, коли для прийняття об`єктивного рішення виникає необхідність для отримання додаткових даних, поліцейський, який оформлює матеріали ДТП, протягом доби передає оформлені матеріали ДТП для подальшого розгляду уповноваженій особі підрозділу поліції, на території обслуговування якого сталася пригода.

Уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинен(на) в найкоротший строк, але не більше одного місяця з дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об`єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та в п`ятиденний строк надіслати його до відповідного суду (пункти: 1, 6, 7 розділу ІХ Інструкції).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 року у справі № 712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.

Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та виходячи із вищевказаних положень КУпАП, є предметом оцінки суду, як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 22.06.2023 року у справі №752/5417/19, факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в ДТП. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.12.2023 року у справі № 745/998/23, справу про адміністративне правовпорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 , провадженням закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.12.2023 року у справі № 745/998/23, судом зазначено, що доводи ОСОБА_2 про те, що у виниклій дорожній ситуації він був позбавлений можливості вжити заходів для уникнення зіткнення з деревом, матеріалами справи не спростовані.

Як вбачається із рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.08.2024 року у справі №361/1339/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ”ДС Пром Груп” про відшкодування шкоди, третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (а.с.79-86, том 2), у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ ”ДС Пром Груп” про відшкодування шкоди - відмовлено. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд, серед іншого, вказав, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. У рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.08.2024 року у справі №361/1339/24 зазначено, що за положеннями статті 1172 ЦК України, саме замовник - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області зобов`язана була вчиняти всі необхідні дії для забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами, які знаходяться на її балансі, у тому числі, здійснювати контроль за виконанням підрядником покладених на нього обов`язків своєчасно та належним чином. Невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду. Таким чином, враховуючи те, що в силу статті 1172 ЦК України, саме на замовника, як балансоутримувача ділянки автомобільної дороги Р-82 Сосниця-Короп-/М-02/км 0+000-км 71+087, покладено обов`язок щодо відшкодування завданих збитків, а ОСОБА_1 у справі №361/1339/24 заявила позовні вимоги до ТОВ ”ДС Пром Груп”, яке є неналежним відповідачем у справі, Броварський міськрайонний суд Київської області дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Як стверджувала ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди у даній справі №750/14037/24, наразі вона звертається з даним позовом до належного відповідача - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області.

Апелянт звертає увагу на той факт, що відповідно до попередження про небезпечні метеорологічні явища в Україні №13/7/- від 27.10.2023 року, виданого Українським гідрометеорологічним центром, 28 жовтня в Україні пориви вітру 17-22 м/с. Крім того, згідно із щоденним бюлетенем погоди № 216 огляду основних явищ погоди та їх вплив на роботу економіки з 9 години 29 жовтня до 9 години 30 жовтня 2023 року, за даними Чернігівського обласного центру з гідрометеорології, погоду Чернігівської області 28.10.2023 року визначав циклон, який утворився над Західною Європою. 28.10.2023 року, максимальна швидкість вітру посилювалась до 15-24 м/с, що відповідає критерію небезпечного метеорологічного явища 1 рівня небезпечності. Всі вищевказані документи долучені до матеріалів справи, але про їх наявність у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції від 06.06.2025 року, не згадується взагалі, даний факт також вказує на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт вважає доведеним факт тієї обставини, що наслідком завдання шкоди позивачу внаслідок ДТП, була обставина непереборної сили, тобто, екстремальне явище природи катастрофічного характеру, що приводить до раптового порушення нормальної діяльності людей, яке характеризується непередбаченістю та неможливістю своєчасно попередити.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що дані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року, оскільки вони не спростовують обґрунтованого висновку рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт також вважає непідтвердженими витрати позивача на ремонт належного їй транспортного засобу. Згідно платіжної інструкції від 31.10.2023 року, ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_4 44 665 грн. 39 коп. за надані послуги з ремонту автомобіля, та 8 500 грн. - за буксирування автомобіля, про що свідчить платіжна інструкція від 30.10.2023 року. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не звернув уваги на заперечення відповідача щодо суми заподіяних збитків саме позивачу - ОСОБА_1 , дана сума не відповідає наданим нею первинним документам. Згідно із платіжною інструкцією № 0.0.3279570938.1 від 31.10.2023 року, єдиним платником послуг за ремонт автомобіля у розмірі 44 666 грн., був зазначений ОСОБА_2 , а згідно із платіжною інструкцією Р24А1883842173D5897 на суму 8 500 грн., єдиним платником вказаних коштів був також ОСОБА_2 , призначення платежу не за послуги, а переказ власних коштів. Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 не є учасником даної цивільної справи, і, як наслідок, витрачені ним кошти не повинні були враховуватись судом, як збитки, понесені саме позивачем. Апелянт ставив і ставить під сумнів результати діагностики щодо проведення відновлювального ремонту автомобіля ”DAF XF 95.380”, д.н.з. НОМЕР_1 , який проводився виключно на замовлення та в інтересах позивача, без залучення відповідача чи/або третьої особи, який не знав про проведення досліження, не попереджався про його проведення, не мав змоги поставити свої запитання чи/або застереження під час його обстеження, у зв`язку з чим, вищевказаний звіт не містить повних та достовірних вихідних даних.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно рахунку на оплату від 31.10.2023 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту та запчастин до зазначеного вище транспортного засобу склала 44 665 грн. 39 коп. (а.с.21, том 1).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №1/10 від 29.10.2023 року, вартість буксирування автомобіля становила 8 500 грн. (а.с.21, зворот, том 1).

Згідно платіжних інструкцій від 31.10.2023 року, від 30.10.2023 року, ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_4 44 665 грн. 39 коп. за надані послуги з ремонту автомобіля, та 8500 грн., за буксирування автомобіля, про що свідчать вказані платіжні інструкції (а.с.22, зворот; 23, том 1).

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доказом сплати замовником ОСОБА_1 за надані послуги за рахунком на оплату №MRD-6596-1249850 від 31.10.2023 року на суму 44 665 грн 39 коп., складеного ФОП ОСОБА_4 , відновлювального ремонту та запчастин автомобіля DAF XF95.380, д.н.з. НОМЕР_2 , є копія платіжної інструкції № 0.0.3279570938.1 від 31.10.2023 року. У вказаній платіжній інструкції отримувачем зазначено: ФОП ОСОБА_4 , призначення платежу: сплата за послуги з ремонту автомобіля. Факт того, що у квитанції платником є ОСОБА_2 (водій автомобіля DAF XF95.380, д.н.з. НОМЕР_2 ), за встановлених судом фактичних обставин справи, не може свідчити про те, що ОСОБА_2 сплачував згідно даної квитанції власні кошти. Оскільки він не є власником даного автомобіля, не є замовником його ремонту, і не мав обов`язку нести витрати щодо ремонту. Крім того, факт наявності саме у ОСОБА_1 квитанції № 0.0.3279570938.1 від 31.10.2023 року також поза розумним сумнівом свідчить про те, що вказані витрати понесла саме позивач.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року не містить доказів на підтвердження висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі десятої частини від суми позову, як того вимагає чинне законодавство та судова практика.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року, оскільки відповідно до статей: 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до положень ч.1; п.3 ч.2; ч. 3, ч.5 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно із ч.1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із відповідача на її користь моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., суд врахував принципи розумності, об`єктивності, справедливості та дійшов висновку, що у даній справі є доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

В доводах апеляційної скарги апелянт також не погоджується із рішенням суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що квитанція на оплату виконаних адвокатом робіт від 29.09.2024 року видана до іншого договору про надання правничої допомоги, зокрема, до договору № 28/09 від 28.09.2023 року, а не до договору № 28/09 про надання правничої допомоги від 28.09.2024 року. За даних обставин, можна стверджувати, що позивачем надано квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за іншим договором, і, як наслідок, підлягала до відхилення у повному обсязі сума, заявлена до відшкодування витрат на правничу допомогу в ромірі 10 000 грн. Крім того, представником відповідача в ході судового розгляду заявлялось клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у випадку задоволення позову, що було взагалі проігноровано судом першої інстанції.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України регламентовано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч.3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі наведеного, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів: 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей: 10, 11, 12, 13 ЦПК України, в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі, і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін, без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказаний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №750/2055/20, провадження №14-16723св20.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Малофєєв А.І. до поданої позовної заяви надав: ордер на надання правничої допомоги серії ВІ №1033817 від 28.09.2024 року (а.с.9, том 1), договір про надання правничої допомоги від 28.09.2024 року (а.с.27-28, том 1), звіт № 28/09 від 28.09.2024 року про виконані адвокатом роботи (надані послуги) ОСОБА_1 у даній цивільній справі, та час, розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом, витрачений на їх реалізацію (а.с.29, том 1), підписаний адвокатом Малофєєвим А.І. та позивачем; даний звіт є додатком до договору № 28/09 про надання правничої допомоги від 28.09.2024 року; квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у даній справі.

У пункті 4.2. договору про надання правничої допомоги від 28.09.2024 року, адвокат та клієнт погодили, що гонорар за надання правничої (правової) допомоги у суді першої інстанції, пов`язаної із взятими адвокатом зобов`язаннями за предметом цього договору, становить 10 000 грн. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Згідно матеріалів справи, адвокатом Малофєєвим А.І. вчинялись дії, перелік яких наведено у звіті № 28/09 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) позивачу по справі, та у квитанції на оплату виконаних адвокатом робіт.

Стосовно доводів апеляційної скарги відносно того, що квитанція на оплату виконаних адвокатом робіт від 29.09.2024 року видана до іншого договору про надання правничої допомоги, зокрема, до договору про надання правничої допомоги № 28/09 від 28.09.2023 року, а не до договору № 28/09 про надання правничої допомоги від 28.09.2024 року, то зазначення у вказаній квитанції дата договору про надання правничої допомоги №28/09 ’’28.09.2023’’, замість ’’28.09.2024’’, є очевидною технічною опискою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., є документально підтвердженими матеріалами даної цивільної справи.

Необхідно зазначити, що склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи дане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку, і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті, в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується із приписами статті 30 Закону України ’’Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність та розумність.

У постановах Верховного Суду: від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

За наведених вище обставин, із врахуванням наданих стороною позивача ОСОБА_1 доказів щодо понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, фактичного обсягу наданих адвокатом послуг, складності даної цивільної справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про стягнення із відповідача на користь позивача 10 000 грн., в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області не спростовують висновку рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року про наявність правових підстав для задоволення вимог заявленого позову ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Оскільки рішення суду першої інстанції від 06.06.2025 року ухвалено відповідно до приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих фактичних обставин, документально підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи, і на які сторони спору посилались, як на підставу своїх доводів та заперечень.

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області - підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.06.2025 року, необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: