Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №742/3291/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 квітня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/3291/25

Головуючий у першій інстанції – Коротка А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/948/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

учасники справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування посилалось на те, що 19.10.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальниця) був укладений Договір позики № 3746617 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6500,00 грн, строк позики – 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,6% в день.

Вказує, що договір був укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, який підписаний позикодавцем електронним підписом, а зі сторони відповідачки електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (jJi5pQDjT2) згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначає позивач, 21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу № 2106 за умовами якого, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги за договором позики № 3746617 від 21.06.2021, в подальшому 03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» був укладений договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги за договором позики № 3746617 від 21.06.2021.

Посилається, що відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 3746617 від 21.06.2021 у розмірі 18876,00 грн, з яких 6500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12376,00 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно умов договору позики позичальник зобов`язався повернути кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами, проте відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати надані кошти в строки, передбачені договором.

У позові ТОВ «Фінпром Маркет» просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Договором позики № 3746617 від 21.06.2021 у розмірі 16120,00 грн, з яких: 6500,00 грн – сума заборгованості з основною сумою боргу, 9620,00 грн – сума заборгованості за відсотками, а також судові витрати.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.01.2026 в задоволенні позову ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту відступлення позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», який у свою чергу відступив ТОВ «Фінансова компанія управління активами», а останній на користь позивача ТОВ «Фінпром маркет» права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором позики №3746617 від 19.10.2020, отже не доведено набуття такого права позивачем, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, керівник ТОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 20.01.2026 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Договором позики №3746617 в розмірі 16 120,00 грн та судові витрати.

За доводами скарги суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визначив, що моментом переходу права грошової вимоги є підписання договору факторингу та здійснення розрахунків за відповідними договорами, що у свою чергу суперечить матеріалам справи, зокрема умовам відповідного договору факторингу (п.5.2. відповідного Договору факторингу), оскільки момент переходу права грошової вимоги за Договорами факторингу №2106 від 21.06.2021 та № 030423-ФК від 03.04.2023 є підписання додатків №4 та №5 до договору, а не здійснення Фактором оплати за договором факторингу, факт якої у спірних правовідносинах не впливає як на перехід права грошової вимоги, так і на права та обов`язки відповідачки.

Як вказує заявник, в оскаржуваному рішенні, суд застосував правовий висновок Верховного суду від 02.11.2021 у справі №905/306/17, який не є подібним із даною справою, зокрема у зазначеній вище справі Верховного суду, договором факторингу встановлено, що моментом переходу права грошової вимоги є повна оплата за договором факторингу, тоді як у даній справі моментом переходу права грошової вимоги є підписання Додатків №4 та №5 до Договорів факторингу № 2106 від 21.06.2021 та № 030423-ФК від 03.04.2023, а не здійснення Фактором оплати за договором факторингу, факт якої у спірних правовідносинах не впливає як на перехід права грошової вимоги, так і на права та обов`язки Відповідача.

В обґрунтування вказаних доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2021 у справі № 2-879/11, від 03.11.2021 у справі № 301/2368/14-ц, згідно яких перевіряти перерахунок коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги/факторингу необхідно у випадку якщо зазначеним договором визначений момент набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

Також за доводами скарги, судом першої інстанції не враховано, що акти звірки, які містяться в матеріалах справи, підписані уповноваженими особами юридичних осіб/першими керівниками Фактора/Клієнта та встановлюють наявність/відсутність заборгованості за відповідними договорами, а не лише правильність ведення бухгалтерського обліку відповідних компаній.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У поданому відзиві представник ОСОБА_1 – адвокат Бульба Р.В. просить залишити без змін рішення Прилуцького міськрайонного суду від 20.01.2026, а апеляційну скаргу ТОВ «Фінпром Маркет» - без задоволення. В обґрунтування посилається, що ТОВ «Фінпром Маркет» не надано до суду належних доказів на підтвердження виконання ним і іншим ТОВ договорів факторингу, оскільки позивачем не надано доказів сплати визначеної ціни продажу за договором - оплати за відступлення права вимоги по договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 та по договору факторингу № 0304023-ФК від 03.04.2023. Зазначає, що ТОВ «Фінпром Маркет» на виконання ухвали Прилуцького міськрайонного суду від 18.09.2025 про витребування оригіналів договорів факторингу та доказів оплати за вказаними договорами було надано суду Акти звірки: між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» і ТОВ «Фінпром Маркет», проте жодної платіжної інструкції чи іншого платіжного документу до матеріалів справи не надано було. Як зазначає заявник, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Закон прямо не зобов`язує складати акт звірки та не надає йому статусу первинного документа. Тому вважає, що надані позивачем акти звірки не є належними доказами здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки вони є інформаційними документами для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинними документами, а також реєстр прав вимоги не свідчить про набуття позивачем, черговим правонаступником кредитора, прав кредитора по відношенню до позичальника, оскільки належними доказами, крім реєстру, є докази на підтвердження оплати за договором факторингу.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 19.10.2020 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальниця) був укладений Договір позики №3746617 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, який підписаний позикодавцем електронним підписом, а зі сторони відповідачки електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (jJi5pQDjT2), згідно Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.15).

За умовами договору, сума позики складає 6500,00 грн (п.2.1); процентна ставка (базова) 1,60 % в день, фіксована (п.2.3); строк позики (строк договору) 30 днів (п.2.2); Дата надання позики 19.10.2020; дата повернення позики до 18.11.2020.

У таблиці, що міститься у п.2 Договору наведений розрахунок вартості позики 8060 грн за зниженою процентною ставкою (0,80% ), згідно Програми лояльності.

Реквізити картки позичальника: НОМЕР_1 , на яку перераховується позика, зазначені у відомостях про позичальника у Договорі позики №3746617 від 19.10.2020 (а.с.15).

За змістом пункту 4.1. Договору позики, Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 4.2 Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі (а.п.15).

Згідно довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000024970/ТНПП від 01.05.2025 на підставі договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» прийняло до виконання від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершило платіжну операцію: 19.10.2020 проведено платіж №9b9d1a02-6f6a-4465-87d4-0a49cb618e00 на суму 6500,00 грн, отримувач: Нестерко Валентина ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с. 26 зворот).

Згідно Розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 19.10.2020 відповідачці надано позику в сумі 6500,00 грн та на умовах Програми лояльності протягом строку позики нараховані відсотки (плату) на суму позики за процентною ставкою 1,6% по 104,00 грн щодня. Такі проценти з 20.10.2020 до 16.02.2021 склали 9620,00 грн (а.с. 6-8).

В розрахунку заборгованості відображено два платежі, які зараховані на погашення процентів: 15.11.2020 внесено 1404,00 грн; 15.12.2020 внесено 1456,00 грн, всього сплачено: 2860,00 грн.

За матеріалами справи 21.06.2021 між ТОВ 1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (фактор) було укладено Договір факторингу № 2106, за умовами якого (п.1.1) за цим Договором Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток N?1 до цього Договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (Право Вимоги) (а.с.28-32).

Згідно Витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 21.06.2021, що відступаються клієнтом факторові відповідно до Договору факторингу №2106 від 21.06.2021, під №7139 значиться ОСОБА_1 , її заборгованість за Договором позики № 3746617 від 19.10.2020 складає 18876,00 грн (а.с. 35 зворот).

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» («Клієнт») та ТОВ «Фінпром Маркет» («Фактор») укладений Договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідачки ОСОБА_1 за Договором позики №3746617 від 19.10.2020 (а.с. 38-42).

Відповідно до Реєстру заборгованості до договору факторингу №030423-ФК, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» («Клієнт») та ТОВ «Фінпром Маркет», заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики №3746617 від 19.10.2020 становить 18876,00 грн (а.с. 46 зворот - 47).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено факту відступлення позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», який у свою чергу відступив ТОВ «Фінансова компанія управління активами», а останній на користь позивача ТОВ «Фінпром маркет» права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором позики №3746617 від 19.10.2020, отже не доведено набуття такого права позивачем, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють, враховує наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Тобто за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення заборгованості за договором позики відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Звернувшись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «Фінпром Маркет» вказувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами», від ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» до позивача ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі договорів факторингу, які були укладені відповідно 21.06.2021 та 03.04.2023, а також на підставі реєстрів прав вимоги до укладених договорів факторингу.

Перевіряючи наявність у ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 3746617 від 19.10.2020, колегія суддів враховує наступне.

19.10.2020 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 3746617.

21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (фактор) був укладений Договір факторингу № 2106, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором позики, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 21.06.2021 (а.с. 35 зворот).

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 21.06.2021 до договору факторингу від 21.06.2021 № 2106 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 18876,00 грн.

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» був укладений Договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідачки ОСОБА_1 за Договором позики №3746617 від 19.10.2020 (а.с. 38-42).

Відповідно до реєстру заборгованості до договору факторингу №030423-ФК, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет», заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики №3746617 від 19.10.2020 становить 18876 грн 00 коп.

Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договорами факторингу № 2106 від 21.06.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами», а також № 030423-ФК від 03.04.2023, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет», враховуючи наступне.

Згідно визначення термінів, які вживаються в Договорах факторингу: «Документація» - оригінали (до яких прирівнюються документи в електронному вигляді, що мають юридичну силу оригіналів) документи які підтверджують дійсність та наявність права вимоги Клієнта до таких Боржників (платіжні доручення та/або банківські виписки про видачу/перерахування коштів) зберігаються Кредитодавця, що стосуються заборгованості окремих Боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог Клієнта до Боржників по Портфелю Заборгованості, а також є необхідними для пред`явлення вимоги до Боржника щодо погашення заборгованості.

Пунктом 1.1 Договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 встановлено, що Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток № 1 до цього Договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (Право Вимоги).

Відповідно до п. 2.5 Договору факторингу, якщо з моменту переходу до Фактора Прав вимоги, Клієнт отримає від Боржників суму грошових коштів в рахунок повернення Заборгованості за кредитними договорами в національній валюті, Клієнт зобов`язаний перерахувати дану суму Фактору протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту закінчення звітного періоду (місяць) в якому надійшли дані суми на рахунки Клієнта. Разом з цим Клієнт відправляє Фактору електронною поштою на вказану Фактором адресу реєстр даних перерахувань, що повинен містити інформацію щодо кожного платежу, отриманого Клієнтом та відносно якого Фактор має Право вимоги, а саме: сума платежу, дата отримання платежу Клієнтом, номер кредитного договору. Вказана в цьому пункті Договору сума грошових коштів перераховується фактору за реквізитами вказані у Договорі факторингу.

Клієнт, на підставі даного Договору, з врахуванням п.5.2. цього Договору, відступає Фактору, а Фактор набуває Права Вимоги, та зобов`язується сплатити Клієнту Ціну Продажу згідно розділу 6 цього Договору. З моменту відступлення Прав Вимоги, всі гарантії, надані Боржниками щодо Портфеля Заборгованості, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з Правами Вимоги Фактору переходять всі пов`язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та неоплачених Боржниками процентів та всі способи забезпечення зобов`язань, пов`язані з Портфелем Заборгованості.

У п. 6.1-6.4, 6.7 вказаного договору передбачено, що загальна сума Прав Вимоги, що відступається за Договором становить 160 036 293,20 грн. Ціна Продажу за цим договором становить 8 473 026,02 грн. Ціну продажу, що вказана в п.6.2. цього Договору Фактор сплачує на користь Клієнта в наступному порядку: 500 000,00 грн в строк до 28.07.2021 року включно, 7 973 026,02 грн до 28.07.2022 включно. Днем сплати Фактором Клієнту Ціни Продажу вважається день перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта № НОМЕР_2 відкритий АТ «Універсал Банк», Код ЄДРПОУ отримувача 39861924, в розмірі та порядку встановленому п. 6.2. цього Договору. При цьому, всі наслідки ненадходження грошових коштів на рахунок Клієнта несе Фактор. За сплачені Фактором грошові кошти у вигляді Ціни Продажу, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 250,00 грн без ПДВ, шляхом перерахування протягом 3 (трьох) банківських днів з дати проведення Фактором оплати в повному обсязі суми, передбаченої п. 6.3. даного Договору, коштів на поточний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у ПуАТ «КБ «Акордбанк», код банку 380634, Код ЄДРПОУ отримувача 35017877.

Крім того, п. 8.1 Договору передбачено, що Клієнт має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, якщо Фактор не сплатить плату, встановлену у п. 6.2 цього Договору, в обумовлений цим Договором строк.

Також згідно п.1.1 Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 за цим Договором Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток № 1 до цього Договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (Право Вимоги) (а.с.38 зворот).

У змісті Договору факторингу зазначена загальна сума прав вимоги, що відступається, та Ціна продажу, Порядок розрахунків.

При цьому, у п. 6.1-6.5 вказаного договору передбачено, що загальна сума Прав Вимоги, що відступається за Договором становить 563 530 154,96 грн. Ціна Продажу за цим договором становить 22 573 367,99 грн. Ціну продажу, що вказана в п.6.2. цього Договору Фактор сплачує на користь Клієнта в наступному в строк до 01.07.2023 року включно. Днем сплати Фактором Клієнту Ціни Продажу вважається день перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта № НОМЕР_4 відкритий АТ «ОТП Банк», Код ЄДРПОУ отримувача 35017877, в розмірі та порядку встановленому п. 6.2. цього Договору. При цьому, всі наслідки ненадходження грошових коштів на рахунок Клієнта несе Фактор. За сплачені Фактором грошові кошти у вигляді Ціни Продажу, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 100,00 грн без ПДВ, шляхом перерахування протягом 3 (трьох) банківських днів з дати проведення Фактором оплати в повному обсязі суми, передбаченої п. 6.3. даного Договору, коштів на поточний рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у АТ «КБ «ОТП Банк», код банку 300528, Код ЄДРПОУ отримувача 43311346 (а.с. 40).

Пунктом 5.2 Договору факторингу передбачено перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги.

Крім того, апеляційний суд враховує, що п. 8.1 Договору передбачено, що Клієнт має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, якщо Фактор не сплатить плату, встановлену у п. 6.2 цього Договору, в обумовлений цим Договором строк.

Незважаючи на те, що у договорах право вимоги до нового кредитора пов`язане з передачею матеріалів та підписанням договорів, умовою дійсності договорів факторингу та переходу права вимоги залишається фактично оплата фактором ціни продажу.

Проте, доказів оплати за договорами факторингу № 2106 від 21.06.2021 та № 030423-ФК від 03.04.2023, зокрема перерахування фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 15 договорів, обумовлених правочином коштів, позивачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суду.

В матеріалах справи наявні акти звірки взаємних розрахунків без зазначення дати, підписаний ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами», в якому зазначено, що станом на 31.12.2022 заборгованість відсутня (а.с. 37) та акт без дати, підписаний ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет», в якому зазначено, що станом на 01.11.2024 заборгованість відсутня (а.с. 46), проте зазначені акти не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів за Договором факторингу, оскільки вони є інформаційними документами для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, належні докази щодо підтвердження оплати за договорами факторингу № 2106 від 21.06.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та № 030423-ФК від 03.04.2023, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет», входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.

Апеляційний суд також враховує, що на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів позивачем не надано доказів (платіжного доручення, квитанції тощо) на підтвердження виконання Фактором - ТОВ «Фінпром Маркет» умов Договору факторингу в частині сплати клієнту 100% Ціни придбання прав вимоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, як передбачено умовами договорів.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу № 2106 від 21.06.2021 та № 030423-ФК від 03.04.2023, тому позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за договором позики від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», а в подальшому і до ТОВ «Фінпром Маркет».

Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у своєму позові виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу у його відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів оплати за Договорами факторингу № 2106 від 21.06.2021 та № 030423-ФК від 03.04.2023, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт набуття ним права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за договором позики № 3746617 від 19.10.2020.

Доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження переходу права грошової вимоги суду надано належні та допустимі докази, а тому наявні правові підстави для задоволення позову, є безпідставними, оскільки належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором, які не надані скаржником ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції.

Посилання на висновки Верховного Суду як таке із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Посилання в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 2-879/11, від 03.11.2021 у справі № 301/2368/14-ц не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки висновки у зазначених постановах стосуються заміни сторони виконавчого провадження на підставі ст. 442 ЦПК України, проте у даному випадку позовні вимоги задоволенню не підлягають через відсутність доказів на підтвердження оплати за договором факторингу, тобто відступлення прав вимоги.

Необгрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції є доводи скарги про те, що момент переходу права грошової вимоги за Договорами факторингу №2106 від 21.06.2021 та № 030423-ФК від 03.04.2023 є підписання додатків №4 та №5 до договору, а не здійснення Фактором оплати за договором факторингу, оскільки умовами Договорів факторингу № 2106 від 21.06.2021 та № 030423-ФК від 03.04.2023, зокрема п. 6.3, безпосередньо передбачено сплату Ціни продажу в строк визначений у договорах і днем сплати вважається день перерахування грошових коштів на поточний рахунок у розмірі та у порядку, встановленому договором.

Також апеляційний суд враховує, що з положень правових норм щодо договору факторингу та відмінності його юридичної природи від цесії, яка на відміну від факторингу, не завжди має оплатний характер. Як вже було зазначено, здійснення оплати за відступлені права вимоги є умовою дійсності договору факторингу та як наслідок переходу права вимоги, а реєстри боржників (реєстри прав вимоги) самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а є додатками до договору факторингу та його невід`ємними частинами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене вище у сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Заявлені вимоги про розподіл судових витрат задоволенню не підлягають, враховуючи, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігшівської області від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22.04.2026.

Головуючий Судді :