Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №694/2364/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/776/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 694/2364/25 Категорія: 305010900 Бесараб Н.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Карпенко О.В.,

секретар: Любченко Т.М.,

учасники справи:

позивач – Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»;

відповідач – ОСОБА_1 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 – адвокат Карпов Сергій Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Карпова Сергія Олександровича на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.10.2021 між ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» укладено договір № 06/107-69-008426/21-0001 добровільного страхування наземного транспорту, згідно з яким позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу, яким забезпечено транспортний засіб «FORD EDGE», д.р.н. НОМЕР_1 . 08.08.2022 о 13.23 год у м. Звенигородка по вул. Благовісній, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 110217», д.р.н. НОМЕР_2 , при зустрічному роз`їзді об`їжджаючи перешкоду, не надав перевагу в русі транспортному засобу «FORD EDGE», д.р.н. НОМЕР_1 , який рухався на зустріч. Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «FORD EDGE», д.р.н. НОМЕР_1 . Відповідно до постанови Звенигородського районного суду Черкаської області по справі № 694/1488/22 від 20.10.2022, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 01.09.2022 ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» розрахувало суму страхового відшкодування по даній страховій справі на підставі рахунків № 35 та 38 від 29.08.2022, ФОП ОСОБА_2 . Виконуючи свої зобов`язання за Договором страхування, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄНН ІНШУРАНС ГРУП», виплатило суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО у розмірі 381 475,89 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3P063287 від 02.09.2022. Під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія «ЗАЗ 110217», д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом ОСЦПВВНТЗ №206715284 з лімітом відповідальності страховика за завдання шкоди майну 130 000 грн, франшиза встановлена в розмірі 2500 грн. 05.12.2023 Господарський суд м. Києва по справі № 910/14905/23 прийняв рішення про стягнення з ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» на користь ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» страхового відшкодування в розмірі 127 500 грн. Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 253 975,89 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, як винуватця ДТП, та стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 253 975,89 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Здійснено розподіл судових витрат.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду, тому ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», як страховик, що виплатив страхове відшкодування, має право вимоги до нього.

Не погодившись з рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Карпов С.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позов подано адвокатом, який належним чином не підтвердив повноваження, як представника ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».

У постанові суду в справі про вчинення адміністративного правопорушення, в якій ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, прізвище винної особи зазначено « ОСОБА_3 ». Тобто прізвища особи визнаної винною у вчиненні адміністративного правопорушення і відповідача у даній цивільній справі є різними.

Акт огляду транспортного засобу від 11.08.2022, на підставі якого встановлювалися пошкодження автомобіля «FORD EDGE», не може бути доказом у справі, оскільки такий не підписаний особою, яка його склала, а також при його складанні був відсутній винуватець ДТП.

Розрахунок суми страхового відшкодування від 01.09.2022 не містить підписів уповноваженої особи.

Роботи по ремонту автомобіля ФОП ОСОБА_4 не проводились. У переліку робіт та матеріалів, які використовувались для ремонту відсутні матеріали або деталі, які використовуються для проведення певної роботи.

Страхова виплата здійснена на рахунок СТО без погодження вигодонабувача.

04.03.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду від представника страхової компанії – адвоката Каплі А.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши доповідь судді, представника відповідача – адвоката Карпова С.О., вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.10.2021 між ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» було укладено договір №06/107-69-008426/21 добровільного страхування наземного транспорту, яким забезпечено транспортний засіб «FORD EDGE», д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.10.2022 по справі № 694/1488/22, ОСОБА_5 , 08.08.2022 о 13.23 год у м. Звенигородка по вул. Благовісній керував автомобілем ЗАЗ 110217, д.н.з. НОМЕР_2 , при зустрічному роз`їзді об`їжджаючи перешкоду, не надав перевагу в русі автомобілю «FORD EDGE», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався назустріч. ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, обов`язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цієї особою.

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «FORD EDGE», д.р.н НОМЕР_1 , з вини ОСОБА_5 , цивільно-правова відповідальність якого, як водія «ЗАЗ 110217», д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № 206715284 (виданий ТДВ «СГ «ОБЕРІГ») та який діяв на момент ДТП 08.08.2022.

Згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/107-69-008426/21, на підставі страхового акта № 220000598539 від 01.09.2022 та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «FORD EDGE», д.р.н. НОМЕР_1 , складає 381 475,89 грн.

ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відшкодувало ФОП ОСОБА_2 витрати на ремонт транспортного засобу FORD EDGE», д.р.н. НОМЕР_1 , в сумі 381 475,89 грн, перерахувавши суму на рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями № ЗР063287 від 02.09.2022.

У рішенні Господарського суду м. Києва від 05.12.2023 по справі № 910/14905/23 за позовом ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» про стягнення страхового відшкодування, судом встановлено, що загальна вартість робіт та деталей автомобіля «Ford Edge», д.р.н НОМЕР_1 , складає 381 475,89 грн. Вказаним рішенням стягнуто з ТОВ «Страхова група «Оберіг» на користь ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» 127 500,00 грн страхового відшкодування в межах страхового ліміту.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відтак, враховуючи приписи ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту (відповідно до акта чи рахунку про фактично виконані роботи з ремонту) з урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у даній справі, на підставі постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.10.2022 по справі № 694/1488/22, обґрунтовано встановлено, що 08.08.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ЗАЗ 110217», під керуванням та з вини відповідача ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Ford Edge», який був застрахований у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі договору добровільного страхування.

Внаслідок ДТП застрахованому транспортному засобу «Ford Edge» було завдано механічних пошкоджень, у зв`язку з чим страховик ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснив виплату ТОВ «Катеринопільський елеватор» страхового відшкодування в сумі 381 475,89 грн, що підтверджується платіжним дорученням та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Оскільки цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ 110217» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ТОВ «Страхова група «Оберіг», у подальшому, з урахуванням виплати страхового відшкодування та положень цивільного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Страхова група «Оберіг» в межах господарського судочинства з позовом про стягнення з товариства частини завданих збитків у порядку суброгації (справа № 910/14905/23).

Господарським судом міста Києва в рішенні від 05.12.2023 в справі № 910/14905/23 встановлено, що загальна вартість робіт та деталей автомобіля «Ford Edge» складає 381 475,89 грн без ПДВ. Вказаним рішенням стягнуто з ТОВ «Страхова група «Оберіг» на користь ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» 127 500,00 грн страхового відшкодування в межах страхового ліміту.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 в справі № 910/14905/23 набрало законної сили, а тому обставини, встановлені рішенням суду у вказаній господарській справі, не доказуються при розгляді даної справи в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Аналогічні висновки наведено у постанові ВС від 19.07.2023 у справі № 758/9052/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

Таким чином, відповідно до вказаних вище норм матеріального права, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, правомірно набув право вимоги до відповідача як до особи, винної у спричиненні шкоди, у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, отриманої від ТОВ «Страхова група «Оберіг».

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність належних повноважень представника позивача.

Скаржник посилається на те, що ордер адвоката, долучений до позовної заяви, містив зазначення іншого суду, а саме Звенигородського районного суду Черкаської області, що, на його думку, виключає можливість представництва позивача у Лисянському районному суді Черкаської області.

Однак, як встановлено матеріалами справи, позов спочатку було подано до Звенигородського районного суду Черкаської області, а потім за правилами підсудності справу було передано до Лисянського районного суду Черкаської області.

Крім того, у подальшому представником позивача було подано інший ордер, який передбачає представництво інтересів позивача у всіх судах.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, а порушення норм процесуального права судом першої інстанції не встановлено.

В апеляційній скарзі скаржник ставить під сумнів акт огляду транспортного засобу, розрахунок страхового відшкодування, акти виконаних робіт, фактичність ремонту. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що акт огляду транспортного засобу є лише первинним документом, який фіксує пошкодження, і не є єдиним доказом розміру шкоди.

Розмір шкоди підтверджується сукупністю доказів, зокрема, рахунками СТО (відповідно до Договору добровільного страхування, вартість відновлювального ремонту розраховується «СТО за вибором Страхувальника»), платіжним дорученням про перерахування коштів, актами виконаних робіт, матеріалами страхової справи.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 зазначив, що належним доказом здійснення страхової виплати є платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Крім того, колегія суддів повторно звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва встановлено розмір збитків у сумі 381 475,89 грн, що відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягає повторному доказуванню, тобто вказана обставина є преюдиційною для даної справи.

Посилання скаржника на те, що страхова виплата була здійснена на рахунок ФОП ОСОБА_2 без дозволу вигодонабувача ТОВ «Катеринопільський елеватор», є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Так, у повідомленні про випадок № 220000598539, адресованому позивачу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», страхувальник зазначив, що у разі визнання випадку страховим, страхову виплату просив здійснити шляхом перерахування СТО «Конкурент Авто» ФОП ОСОБА_2 , із зазначенням реквізитів останнього.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції,

зводяться до переоцінки доказів та не містять підстав, передбачених законом, для скасування рішення суду.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року, у даній справі, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Карпова Сергія Олександровича на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації, залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

О.В. Карпенко