Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №760/14091/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/985/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №760/14091/25 Категорія: 304090000 Кондрацька Н.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Сіренко Ю. В., Карпенко О. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.01.2026 (повний текст складено 20.01.2026, суддя в суді першої інстанції Кондрацька Н. М.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у травні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №04845-05/2024 від 04.05.2024 у загальному розмірі 21862,75 грн (тіло кредиту 7369,50 грн; відсотки 8843,25 грн, штраф 5650 грн), а також судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення у даній справі.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.01.2026 позов у справі задоволено з посиланням на те, що позичальник не виконала свої договірні зобов`язання щодо повернення кредитору отриманих у кредит коштів та сплати погоджених у договорі відсотків, що свідчить про необхідність стягнення відповідної суми заборгованості.

Відповідач подала на вказане рішення суду 23.03.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнувши лише борг по тілу кредиту, та відмовити у стягненні відсотків, штрафів та пені, а також відшкодуванні судових витрат.

В обґрунтування вказано на те, що факт укладення кредитного договору та його умови відповідач не заперечує, однак суд першої інстанції не надав оцінки додатковим письмовим поясненням відповідача; не перевірив обґрунтованість та правильність розрахунків суми боргу; розрахунок позивача не містить методики нарахувань та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами; умови договору є несправедливими, розмір штрафу явно завищений, а відсотки по договору понад 500 % річних є надмірними; умови кредитування є обтяжливими для споживача у зв`язку з чим порушують приписи ЗУ «Про споживче кредитування», що скаржник підтверджує посиланням на практику ВС у даній категорії справ; витрати на правничу допомогу позивача не співмірні складності справи.

Відзиву на вказану скаргу до суду не надходило.-

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 21862,75 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ураховуючи аргументи та вимоги апеляційної скарги відповідача, предметом апеляційного перегляду є висновки суду першої інстанції про стягнення кредитної заборгованості за відсотками по кредиту та штрафом, а щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту рішення місцевого суду в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 04.05.2024 між ТОВ «Стар Файнерс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 04845-05/2024, який підписано електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора W0951, який було направлено на номер телефону позичальника НОМЕР_1 , який указано ОСОБА_2 у заявці–анкеті клієнта на отримання фінансового кредиту від 04.05.2024 (а.с.15-16).

Перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Клієнта (п.п. 2.1 Договору), що підтверджується відповідною довідкою про ідентифікацію (а.с.28).

Крім того, перед укладенням Договору про надання фінансового кредиту Товариство надає Клієнту інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій Товариства з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається Товариством Клієнту за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою в Законі України «Про споживче кредитування», у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Клієнт, натискаючи кнопку «Погоджую», підтверджує ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, Заявкою, проектом договору про надання фінансового кредиту (п. 2.14 Договору).

Умовами кредитного договору передбачено, що Товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 11300 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору тип Кредиту - кредит, мета отримання кредиту - на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту – 04.05.2024. Наданий кредит Клієнт зобов`язується погасити в останній день стоку кредитування. Дата погашення кредиту – 31.08.2024.

Згідно п. 1.4 договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Денна процента ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного в п. 1.2 цього Договору (п.1.4.1. Договору).

Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Крім того, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

Разом з тим, у договорі п.п. 5.3 та 5.3.1 визначено, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів та тіла кредиту відповідно до термінів, встановлених у графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого у графіку платежу.

Перерахування коштів кредиту відповідачу підтверджується довідкою (листом) ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс онлайн платежів iPay.ua) за вих. № 3426-250416092254 від 16.04.2025, згідно якого вбачається, що з ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022. Відповідно до указаного договору було успішно прийнято платежі від ТОВ «Стар Файненс Груп» та перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 , 04.05.2024 о 16:25:15 на суму 11300 грн, номер транзакції в системі iPay.ua: 387599292, призначення платежу: зарахування на указану картку 11300,00 грн.

Разом з тим, на виконання ухвали суду від 19.12.2025 АТ «Таскомбанк» 06.01.2026 до суду надіслано лист, у якому повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 видано миттєву банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , яка є неперсоніфікованою міжнародною платіжною карткою, на яку підтверджено зарахування 04.05.2024 о 16:25:19 год грошових коштів у сумі 11300,00 грн, про що надають відповідну виписку по рахунку з відображенням інформації про зарахування грошових коштів. Також повідомляють, що у АТ «Таскомбанк» проведено верифікацію клієнта ОСОБА_1 .

Отже ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 04845-05/2024 від 04.05.2024 виконано належним чином, натомість відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, після закінчення строку кредитування не повернула кредит та не сплатила відсотки за користування кредитними коштами.

Далі 24.09.2024 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 24092024.

Згідно п. 1. Договору факторингу фактор, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги (Права вимоги) до боржників, за кредитними договорами (портфель заборгованості), внаслідок чого фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання усіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 позивач набув права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 (п/п № запису 1985) у загальному розмірі 21862,75 грн, з яких: 7369,50 грн за основною сумою боргу, 8843,25 грн за відсотками, 5650,00 грн за пенями/штрафами. При цьому, з моменту прав вимоги до відповідача, а саме з 24.09.2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідач належним чином зобов`язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконала у зв`язку з чим позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу, що складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та штрафу, погоджених договором.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Таким чином відповідні позовні вимоги про стягнення кредитного боргу у виді тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами підлягають до задоволення.

При цьому доказів виконання наявних грошових зобов`язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано. Також скаржником обґрунтованість нарахування заборгованості як по тілу кредиту так і по відсоткам у аспекті правильності математичних розрахунків та підстав їх проведення під сумнів не ставиться.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так апеляційний суд не погоджується з аргументами скаржника про те, що суд першої інстанції не надав оцінки додатковим письмовим поясненням відповідача, адже відповідні аргументи відповідача у оскаржуваному рішенні суду відображено та надано їм оцінку по суті при вирішенні спору.

Не можна вважати обґрунтованими посилання скаржника і на те, що суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість та правильність розрахунків суми боргу, який не містить методики нарахувань та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, адже відповідні розрахунки позивача ґрунтуються на умовах кредитного договору, які зазначено в рішенні суду, а саме щодо суми кредиту, розміру відсотків за користування кредитними коштами та періоду кредитування, що обумовлює розмір суми боргу як добуток боргу по сумі кредиту, відсоткової ставки та кількості днів, що визначає строк кредитування.

При цьому скаржник своїх контррозрахунків не наводить та не вказує про невідповідність умовам договору нарахувань, наданих позивачем, чи неврахування здійснених по договору проплат боргу.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника і на те, що умови кредитного договору є несправедливими, а відсотки по договору понад 500 % річних є надмірними, умови кредитування є обтяжливими для споживача у зв`язку з чим порушують приписи ЗУ «Про споживче кредитування», з урахуванням такого.

Не можна погодитися з посиланнями скаржника на те, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які, на думку скаржника, є завищеними, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, а також про те, що суд може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки за обставин даної справи явної несправедливості у співвідношенні розміру відсотків (1,50% денна процентна ставка) з розміром тіла кредиту та строком кредитування не вбачається.

Крім того, заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами у справі нараховується не як неустойка чи штраф (міра відповідальності), як помилково зазначає скаржник, а як плата за надання кредиту, тобто за правомірне строкове користування чужими коштами із обов`язком їх повернути.

У цілому апеляційний суд відхиляє також аргументи скаржника і про те, що сума відсотків за кредитом істотно перевищує кредитну заборгованість, отже відповідні положення договору є несправедливими та такий дисбаланс суперечить принципам розумності та справедливості (ст. ст. 3, 509, 627 ЦК України) та ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», з урахуванням такого.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому ч.ч.1, 2, п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак у даному випадку спірними є нарахування відсотків за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, чого помилково не врахував скаржник.

При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надала оцінку запропонованим умовам кредитування, зважила на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважала їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

При цьому про відсоткову ставку та вартість кредиту позичальник неодноразово під підпис повідомлялася кредитором як у самому тексті кредитного договору, так і в паспорті кредиту.

Таким чином за обставин даної справи не можна вести мову про укладення кредитного договору на вкрай невигідних для відповідача умовах.

Водночас апеляційний суд враховує, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже нарахування за кредитним договором штрафу під час дії військового стану є протиправним в силу прямої законодавчої заборони.

Таким чином суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про можливість задоволення позовної вимоги про стягнення з позичальника штрафу у сумі 5650 грн.

Також апеляційний суд не погоджується з аргументами скаржника про те, що витрати на правничу допомогу позивача (7 000 грн) не співмірні складності справи та предмету спору (стягнення 21862,75 грн кредитного боргу), адже зазначені витрати підтверджено доказами та їх розмір не є непомірно завищеним стосовно предмета спору та обсягу наданих адвокатом позивача послуг, зокрема щодо виготовлення позовної заяви та клопотань про витребування доказів.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.01.2026 у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення нарахованого по кредиту штрафу у сумі 5650 грн у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), та прийняти постанову про відхилення вказаних позовних вимог.

Також рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.01.2026 у даній справі має бути змінене в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Отже апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення.

Остаточно сума кредитної заборгованості, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача, складає 16212,75 грн.

На підставі положень ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (74%) з відповідача на користь позивача за розгляд справи судом першої інстанції слід стягнути 1792,57 грн судового збору та 5180 грн витрат на правничу допомогу.

За апеляційний перегляд справи пропорційно до відхиленої частини позовних вимог (26%) з позивача на користь відповідача слід стягнути 949 грн судового збору.

На підставі ч.10 ст.141 ЦПК України після взаємозаліку стягуваних сум судового збору, остаточно з відповідача на користь позивача за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій має бути стягнуто 843,57 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.01.2026 у даній цивільній справі –змінити, скасувавши в частині вирішення позовних вимог про стягнення нарахованого по кредиту штрафу.

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у виді штрафу – відхилити.

Остаточну суму кредитної заборгованості, яка має бути стягнута з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» , у даній справі визначити у розмірі 16212,75 грн.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.01.2026 у даній цивільній справі – змінити в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій 843,57 грн судового збору та за розгляд справи судом першої інстанції 5180 грн витрат на правничу допомогу.

У решті рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.01.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 21.04.2026.

Суддя-доповідач

Судді