Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №705/6083/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/168/26 Справа № 705/6083/25 Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у І інстанції Душин О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Кушнеренко І.В. (в режимі відеоконференції), потерпілого ОСОБА_1 та його представника адвоката Гейко В.А., потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката Волянюка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги адвоката Волянюка Д.В. та потерпілого ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 17.12.2025 р., якою відносно ОСОБА_3 , яка наро- дилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Каланчак Хер- сонської обл., має вищу освіту, одружена,

адвокат, проживає

АДРЕСА_1 ,

закрите провадження у справі про притягнення до адмінвідповідальності за ст.124 КУпАП в зв`язку з відсутністю в її діяннях складу адміністративного правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Суд першої інстанції в постанові вказав, що відповідно до протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР № 470282, 1.10.2025 об 11:28 год. у м. Умань на перехресті вул. Європейська - Велика Фонтанна водійка ОСОБА_3 керувала ТЗ Mitsubishi Outlander, р/номер НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Європейська не надала перевагу в русі автомобілю Audi А6, р/номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого скоїла зіткнення, від удару автомобіль відкинуло в стоячий автомобіль КІА Sorento, р/номер НОМЕР_3 , та в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила п. 16.11. ПДР.

В обґрунтування рішення про закриття справи суд зазначив, що дослідивши матеріали справи про адмінправопорушення, схему місця ДТП, врахувавши заперечення інших учасників ДТП та встановив, що автомобіль Audi А6, виїхавши на перехрестя, здійснив зіткнення з правою задньою частиною автомобіля Mitsubishi Outlander, який завершував проїзд перехрестя, внаслідок чого Mitsubishi Outlander від удару відкинуло на транспортний засіб КІА Sorento, механізм вказаних ушкоджень свідчить, що саме водій автомобіля Audi А6 не стежив, не врахував дорожню обстановку та здійснив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Outlander.

Крім того, на перехресті, де сталася ДТП, визначена лише одна смуга руху у кожному напрямку, що означає, що водій автомобіля Audi А6 не повинен був здійснювати випередження попутного автомобіля типу «мікроавтобус» білого кольору з правого боку.

Наближаючись до нерегульованого перехрестя, водії, не дивлячись на знаки пріоритету, повинні стежити, щоб їх виїзд на це перехрестя був безпечним і не створював аварійної ситуації для інших учасників дорожнього руху.

Також, на даному перехресті знаходиться пішохідний перехід, який, після вимкнення світлофору, стає нерегульованим, а тому, в силу приписів п. 18.4. ПДР, водій автомобіля Audi А6 мав врахувати, що на перехресті у попутному напрямку зупинилися інші транспортні засоби, а тому – повинен був зменшити швидкість аж до зупинки, щоб переконатися, що його подальший рух не створить небезпеки для пішоходів, зазначеної вимоги ПДР водій автомобіля Audi А6 не виконав, що вбачається з долученого відеозапису, на якому вказаний автомобіль виїжджає на перехрестя без жодних ознак зменшення швидкості. З відеозапису вбачається, що у той час, які водійка автомобіля Mitsubishi Outlander вже фактично закінчувала проїзд перехрестя, водій автомобіля Audi А6, здійснюючи небезпечне випередження попутних транспортних засобів у невстановленому місці справа, не переконався, що його виїзд на перехрестя буде безпечним.

Водій автомобіля Mitsubishi Outlander перед виїздом на нерегульоване перехрестя переконалася, що її маневр буде безпечним для учасників дорожнього руху, яких вона об`єктивно могла спостерігати, вона врахувала, що транспортні засоби, які рухалися головною дорогою, зупинилися, надаючи їй можливість проїхати перехрестя, суд не встановив наявності в діях водія автомобіля Mitsubishi Outlander порушень приписів п. 16.11. ПДР.

Судом не встановлено наявності причинного зв`язку між діями ОСОБА_3 та наслідками події у виді зіткнення транспортних засобів та пошкоджень автомобілів.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Волянюк Д.В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням вимог чинного законодавства, без належного дослідження обставин ДТП, спотворенням реальних фактів, які мали місце в момент настання ДТП.

Протокол про адмінправопорушення стосовно ОСОБА_3 складено за невиконання вимог п. 16.11. ПДР.

Протокол про адмінправопорушення стосовно ОСОБА_2 складено за невиконання ним вимог п. 2.3. б) ПДР, провадження по справі 19.12.2025 р. закрите в зв`язку з відсутністю складу адмінправопорушення (а. пр 46-47).

Фактично в даному випадку абсолютно безпідставно стверджується, що дії ОСОБА_2 стали першопричиною ДТП всупереч предмету судового розгляду - питання про притягнення ОСОБА_3 до адмінвідповідальності. В даному випадку на суд покладається обов`язок співвіднести інкриміноване ОСОБА_3 порушення ПДР з фактичними обставинами: її діями чи бездіяльності щодо виконання покладених на неї обов`язків, зокрема надання переваги в русі автомобілю праворуч під час руху на нерегульованому перехресті (п. 16.11. ПДР), а ніяк не оцінювати дії іншого учасника ДТП.

Саме невиконання ОСОБА_3 вимог п. 11.16. ПДР, тобто ненадання переваги в русі ОСОБА_2 стало причиною ДТП.

Крім того, в справі № 705/6084/25 встановлено, що матеріали справи не містять доказів порушення ОСОБА_2 ПДР, які б слугували причиною ДТП, оскільки він своїми діями перешкод у русі іншим учасникам дорожнього руху не створював.

Крім того, оскаржувана постанова містить згадку про врахування того факту, що на перехресті де сталася ДТП, визначена лише одна смуга руху в кожному напрямку, що означає, що водій ОСОБА_2 не повинен був здійснювати випередження попутного автомобіля з правого боку, однак зі схеми ДТП, що є основним джерелом доказів в даному випадку, ширина вулиці, якою рухався ОСОБА_2 становить 13 м 20 см.

Відповідно до Таблиці 5.1 ДБН В 2.4-5:2018 мінімальна ширина смуги для транспортних засобів у середніх та малих містах районного значення, яким є м. Умань, становить 3 м, та згідно Примітки 1 до зазначеної таблиці, максимальна ширина смуги не повинна перевищувати 3,75 м.

В постанові про справі № 705/6084/25 суд зазначив «матеріали справи не містять посилання на порушення ОСОБА_2 п. 12.1. ПДР та жодного доказу який би підтверджував недотримання ним приписів саме п. 2.3. б) ПДР на вказаній ділянці дороги, та що саме такі його дії спричинили зіткнення з автомобілем Mitsubishi».

Посилання суду на п. 18.4. ПДР є необґрунтованим з огляду на відсутність пішоходів на момент зіткнення та навіть за наявності таких, це все одно не скасовує обов`язку ОСОБА_3 , передбаченого п. 16.11. ПДР.

Вина ОСОБА_4 полягає в невиконанні п. 16.11. ПДР, відповідно до якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, тому твердження суду, що в момент зіткнення ОСОБА_3 вже завершувала рух перехрестям є недоречним, за умов виконання нею ПДР, вона взагалі не повинна була перебувати на траєкторії руху ОСОБА_2 , оскільки саме у нього встановлена приорітетність руху, а нехтування п. 16.11. ПДР ОСОБА_3 є першоджерелом та передумовою ДТП.

Також, не погоджуючись з постановою суду потерпілий ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, при цьому суд не в повній мірі з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив їх, не надав належної оцінки доказам по справі, не сприяв повному та неупередженому розгляду справи.

Механізм ДТП було зафіксовано на відеозаписі, але не досліджено в судовому засіданні. Водій ОСОБА_3 , рухаючись по другорядній дорозі, здійснюючи виїзд на перехрещення проїзних частин з головною дорогою, не надала переваги у русі автомобілю під керуванням ОСОБА_2 , допустила зіткнення з останнім. Внаслідок зіткнення автомобіль ОСОБА_3 під впливом інерційної сили зіткнувся ще і з його автомобілем КІА, чим спричинено механічні пошкодження авто.

Судом невірно оцінена схема ДТП, яка навпаки підтверджує винність водія ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, але судом ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати пояснення відносно ДТП, захистити свої права та інтереси.

Захисник Кушнеренко І.В. подав додаткові пояснення по справі, які фактично відповідають змісту заперечень на апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника Волянюка Д.В. в інтересах ОСОБА_2 .

Заперечення обґрунтовує тим, що на його думку, суд першої інстанції об`єктивно дослідив відеозапис долучений до матеріалів справи, надав об`єктивну оцінку відбувшимся подіям, тому зазначення ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що судом не було об`єктивно досліджено відеозапис не конкретизоване.

Схема ДТП фіксує кінцеве розміщення транспортних засобів після ДТП, місцем зіткнення зафіксовано фактично на виїзді з перехрестя для водія ОСОБА_3 та фактично на в`їзді на перехрестя водія ОСОБА_5 , але зазначаючи в апеляційній скарзі про невірну оцінку судом схеми ДТП, ОСОБА_1 не конкретизував, що саме не було враховано судом або враховано невірно. Схема ДТП підтверджує той факт, що автомобіль Mitsubishi на момент зіткнення з автомобілем Audi А6 закінчував проїзд перехрестя, а автомобіль Audi А6 тільки виїхав на перехрестя, що свідчить, що саме водій Audi А6 не впевнився в безпечності виїзду на перехрестя та відсутності на ньому інших учасників руху, що водій міг забезпечити шляхом зниження швидкості перед виїздом на перехрестя.

Звертає увагу апеляційного суду на пояснення ОСОБА_1 , які долучені до матеріалів справи про адмінправопорушення, які відповідають поясненням ОСОБА_3 , які він власноруч доповнив та зазначив, що автомобіль Audi А6 рухався по головній дорозі на значній швидкості.

Крім того, ОСОБА_1 є лише свідком події, учасники справи не подавали суду клопотання про допит свідків, письмові пояснення свідка узгоджуються з поясненнями ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_6 , а апеляційна скарга не містить доводів, що вказаною подією (ДТП) йому завдано шкоду.

Щодо доводів апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_2 захисник зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що постанова у справі про адмінправопорушення стосовно ОСОБА_3 підлягає скасуванню, оскільки справа відносно ОСОБА_2 за фактом порушення ПДР закрита судом та набрала законної сили, то з зазначеними доводами не погоджується, оскільки зазначена постанова не набрала законної сили та перебуває на стадії апеляційного розгляду. Сам по собі факт притягнення чи непритягнення ОСОБА_2 до адмінвідповідальності не є вирішальним для визначення законності постанови відносно ОСОБА_3 . Постанова відносно ОСОБА_2 не містить тверджень про те, що він не порушував ПДР, а лише вказує на те, що в протоколі про адмінправопорушення міститься посилання на порушення загальної норми ПДР, а не конкретизовано інші норми ПДР, які ним порушені.

Вулиця Європейська у м. Умані має по одній смузі руху в кожному напрямку, про що свідчать матеріали наявні в справі, а саме схема та відеозапис. Матеріали не містять інформації про наявність розмітки, знаків які б вказували, що проїзна частина на цій вулиці у місці події мала більше ніж одну смугу в кожному напрямку. Пояснення свідків також не мають такої інформації, апелянт не долучив жодного доказу, що зазначені ділянка проїзної частини по вул. Європейська має більше однієї смуги руху.

Суд першої інстанції зробив комплексну оцінку дій учасників ДТП у сукупності, за результатами чого зробив висновки про відсутність в діях ОСОБА_3 , порушень ПДР.

ОСОБА_2 не зменшив швидкості перед нерегульованим перехрестям, на якому наявний пішохідний перехід, не обрав безпечну швидкість, не впевнився в безпечному виїзді на перехрестя, внаслідок чого відбулося зіткнення.

Права водія автомобіля КІА Sorento жодним чином порушені не були, не було завдано матеріальних збитків.

Зазначає, що водій автомобіля Audi А6 ОСОБА_2 наблизившись до перехрестя чітко усвідомлював, що перед ним та відповідно перед перехрестям, в попутному напрямку зупинився автомобіль збільшених розмірів, приймає рішення про випередження такого автомобіля, а той самий автомобіль перешкоджає побачити, що відбувається на перехресті, то ОСОБА_2 фактично підтвердив, що через автомобіль збільшених розмірів не бачив того, що відбувається на перехресті, не міг бачити, що там вже перебуває Mitsubishi, не впевнився в безпечності виїзду на перехрестя. ОСОБА_3 не могла бачити автомобіль Audi А6, але не допустила порушення ПДР, тому вважає доводи апеляційних скарг надуманими та такими, що не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_2 та його адвоката Волянюка Д.В., потерпілого ОСОБА_1 , його адвоката Гейко В.А., які просили задовольнити їх апеляційні скарги по викладеним доводам, захисника Кушнеренко І.В., який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Пунктом 1.3. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 1.4. ПДР, кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ПДР України.

Статтею 124 КУпАП встановлена адмінвідповідальність за порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, основною умовою настання відповідальності за ст. 124 КУпАП є наявність причинного зв`язку між порушеннями правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Суд першої інстанції встановив, що на перехресті, на якому сталася ДТП, визначена лише одна смуга руху у кожному напрямку, що означає, що водій автомобіля Аudi А6 не мав права здійснювати випередження попутного автомобіля типу мікроавтобус білого кольору з правого боку, наближаючись до нерегульованого перехрестя та проїзжаючи перехрестя. Водії транспортних засобів керуються знаками пріоритету, але повинні стежити, щоб їх виїзд на перехрестя був безпечним, не створював аварійної ситуації для інших учасників дорожнього руху. На даному перехресті знаходиться пішохідний перехід, після вимкнення світлофору перехрестя стає нерегульованим, а тому, згідно вимог п. 18.4. ПДР, водій автомобіля Аudi А6 мав бачив та повинен був врахувати, що на перехресті у попутному напрямку зупинилися інші транспортні засоби і повинен був зменшити швидкість аж до зупинки, щоб переконатися, що його подальший рух не створить небезпеки для пішоходів, однак цієї вимоги ПДР водій автомобіля Аudi А6 не виконав, що підтверджено наданим суду відеозаписом, на якому вказаний автомобіль виїжджає на перехрестя без жодних ознак зменшення швидкості. З відеозапису вбачається, що у той час, які водій автомобіля Mitsubishi фактично закінчував проїзд перехрестя, водій автомобіля Аudi А6, здійснюючи небезпечне випередження попутних транспортних засобів у невстановленому місці справа, не переконався, що його виїзд на перехрестя буде безпечним. У той же час, з відеозапису вбачається, що водійка автомобіля Mitsubishi перед виїздом на нерегульоване перехрестя переконалася, що її маневр буде безпечним для учасників дорожнього руху, яких вона об`єктивно могла спостерігати, вона врахувала, що транспортні засоби, які рухалися головною дорогою, зупинилися, надаючи їй можливість проїхати перехрестя, тому в діях водія автомобіля Mitsubishi порушення приписів п. 16.11. ПДР відсутні, а відповідно в діях ОСОБА_3 відсутній склад адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Рішення про закриття провадження по справі суд першої інстанції мотивував тим, що автомобіль Ауді А6, виїхавши на перехрестя, здійснив зіткнення з правою задньою частиною автомобіля Mitsubishi, який завершував проїзд перехрестя, внаслідок чого автомобіль Mitsubishi, від удару, відкинуло на транспортний засіб КІА Sorento, р/номер НОМЕР_3 . Механізм розвитку подій свідчить, що саме водій автомобіля Аudi А6 не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував дорожню обстановку та здійснив зіткнення з автомобілем Mitsubishi.

Вивчивши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи про адмінправопорушення та які були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Апеляційний суд зауважує, що в межах даного провадження суд перевіряє: чи мала місце дорожньо-транспортна подія, чи порушила особа, яка притягується до адмінвідповідальності, правила дорожнього руху, та чи є причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у випадках, коли передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було складено протоколи про адмінправопорушення стосовно двох водіїв, а тому з урахуванням згаданих роз`яснень Верховного Суду України, суди повинні досліджувати дії всіх учасників ДТП, а тому доводи апеляцій про те, що суд у цій справі неправомірно надав оцінку діям іншого водія є безпідставними.

Крім того, апеляційний суд після перегляду відеозаписів та дослідження пояснень учасників встановив, що дійсно за тих умов, які склалися на цій ділянці дороги, водійка ОСОБА_3 , рухаючися по другорядній дорозі, перед перехрестям зменшила швидкість, впевнилася, що перешкоди для її руху відсутні, тому що транспортні засоби, які рухалися по головній дорозі зупинилися та не перешкоджали їй для подальшого руху. Водійка ОСОБА_3 майже закінчила проїзд перехрестя, але водій автомобіля Audi A6 не виконав вимоги певних пунктів ПДР та здійснив ДТП. Апеляційний суд не вбачає в діях водія автомобіля Mitsubishi ОСОБА_3 порушення вимог п. 16.11. ПДР.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.12.1994 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001 р.).

Доводи апеляційних скарг про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, при цьому суд не в повній мірі з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив їх, не надав належної оцінки доказам по справі, не сприяв повному та неупередженому розгляду справи, що механізм ДТП не досліджено, невірно оцінена схема ДТП, а вина ОСОБА_4 полягає в невиконанні п. 16.11. ПДР є необґрунтованими, оскільки зазначені доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції та при прийнятті судового рішення суд першої інстанції надав вичерпні відповіді.

Рішення суду відносно водійки ОСОБА_4 про відсутність правових підстав для її притягнення до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП належно обґрунтоване.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційних скарг і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови суду немає.

Доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову у зв`язку з порушеннями норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.

Доводи апеляційних скарг про допущені порушення в процесі провадження у цій справі не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що порушень закону, які б тягли скасування чи зміну постанови допущено не було.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 17.12.2025 р., якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в її діяннях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін.

Апеляційні скарги адвоката Волянюка Д.В., подану в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А. В.