Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №949/280/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року м. Рівне

Справа № 949/280/26

Провадження № 33/4815/533/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю: секретаря судового засідання – Москалик Т.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Клюйка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Клюйка А.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 19 березня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 19 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що16 лютого 2026 року о 03 год. 28 хв., ОСОБА_1 на дорозі Т-1809 км 51 керував транспортним засобом SKODA SUPER B, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 та проходження такого огляду в медичному закладі водій відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Клюйко А.О. просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а також із наданням неправильної оцінки зібраним доказам.

Вказує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів факту керування транспортним засобом, оскільки відеозапис не підтверджує здійснення руху до моменту втручання працівників поліції, а сам транспортний засіб перебував у нерухомому стані.

Доводить, що дії працівників поліції мали ознаки провокації, оскільки саме за їх ініціативою особа здійснила спробу привести транспортний засіб у рух, що не може вважатися добровільним керуванням у розумінні закону та виключає склад адміністративного правопорушення.

Вважає, що порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння, нероз`яснення прав, невручення процесуальних документів та недотримання вимог чинного законодавства призвели до недопустимості отриманих доказів.

Зазначає, що за відсутності доведеного факту керування транспортним засобом та належних доказів вини, у діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення, а всі сумніви щодо доведеності вини підлягають тлумаченню на її користь.

Заслухавши доводи на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 592498 від 16 лютого 2026 року (а.с. 2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу (а.с. 5);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі (а.с. 6);

- відеофайлу з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі (файл 0335, час 03:50).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів факту керування транспортним засобом спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписами, з яких вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції про те, що саме він керував автомобілем коли він з`їхав з дороги, а також вказував що він не увійшов в поворот, рухаючись у напрямку с. Осова (файл 0335, час 00:01, 01:30, 08:08). Зазначені пояснення узгоджуються з іншими доказами у справі та в сукупності підтверджують факт керування транспортним засобом.

Доводи про нібито провокацію з боку працівників поліції є надуманими та не підтверджені жодними доказами.

Доводи апеляційної скарги про порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння, не роз`яснення прав, невручення процесуальних документів та недотримання вимог чинного законодавства, що нібито призвели до недопустимості доказів, не заслуговують на увагу, оскільки огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 у даному випадку не проводився.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. 33, ст. 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 19 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника – адвоката Клюйка А.О. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович