Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №538/1564/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1564/25 Номер провадження 22-ц/814/1801/26Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Волторніста Олександра Сергійовича

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2025 року, ухвалене суддею Бондарь В. А., повний текст рішення складений – дата не вказана

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

21.08.2025 ТОВ «ФК «Віва капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Віва капітал» заборгованість за договором про надання кредиту №1505817631694 від 27.02.2025 у розмірі 15 621,20 грн з яких: 4 900 грн – заборгованість за кредитом; 3 007,62 грн – заборгованість за відсотками; 7 713,58 грн - штраф; стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Віва капітал» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028 грн та витрат на оплату правової допомоги у розмірі 10 600 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «ФК «Віва капітал» та ОСОБА_1 27.02.2025 укладено кредитний договір №1505817631694. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 900 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 361,35% (0,99% в день) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 2735,19%. Згідно п. 1.3 договору кредит надано строком на 120 днів з 27.02.2025 по 27.06.2025. Відповідно до умов до п. 1.3.1. договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, що є додатком до кредитного договору. Згідно п. 3.3. договору у разі несплати позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п.1.3.1. даного договору, за дисконтною процентною ставкою, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. договору. Відповідач не повернув своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Отже, ТОВ «ФК «Віва капітал»» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 15 621,20 грн, що складається з наступного: 4 900,00 грн – заборгованість за кредитом, 3 007,62 грн – заборгованість за відсотками, 7 713,58 грн – штраф.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» заборгованість за договором про надання кредиту №1505817631694 від 27.02.2025 у розмірі 7 907,62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» судовий збір у розмірі 1532,81 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «ФК «Віва капітал» отриманої за вказаним договором суми позики у розмірі 4 900 грн, тому суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 900 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши умови договору №1505817631694 від 27.02.2025 щодо порядку нарахування відсотків за кредитом, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заборгованість за відсотками у розмірі 3 007,62 грн підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 900 грн та за відсотками в розмірі 3 007,62 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.Суд першої інстанції вважав, що нарахування штрафу в сумі 7 713,58 грн за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.Отже, витрати на правничу допомогу заявлені позивачем не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності, враховуючи незначну складність даної справи, тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «Віва капітал» необхідно стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Волторніст О.С., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «ФК «Віва капітал» отриманої за вказаним договором суми позики у розмірі 4 900 грн, а тому суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 900 грн, є необґрунтованими, належним чином немотивованими та невстановленими. Звертається увага, що мати відповідача – ОСОБА_3 25.04.2025 о 22:35 год у повному обсязі сплатила грошові кошти, отримані ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору №15058117631 від 27.02.2025, а саме 4 949,12 грн через систему «EasyPay», що підтверджується витягом по рахунку ОСОБА_3 із застосунку «Приват 24», який міститься у матеріалах справи №538/1564/25, що свідчить про належне виконання умов кредитного договору №15058117631 від 27.02.2025. Натомість, через неможливість самостійного отримання даних про переказ коштів через систему «EasyPay» ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву додав клопотання про витребування доказів, проте суд першої інстанції жодної правової оцінки заявленому клопотанню не надав, про що свідчить відсутність будь-якої оцінки заявленому клопотанню у рішенні від 09.12.2025, ухвала суду про витребування доказів не приймалася. Викладене є безумовним порушенням права на справедливий суд та фактично позбавило скаржника права надати докази, які він був позбавлений отримати самостійно, що доводить факт сплати грошових коштів у сумі 4 949,12 грн через систему «EasyPay», звертається увага на наявність заявленого клопотання ОСОБА_1 у матеріалах справи №538/1564/25. Разом із тим, ТОВ «ФК «Віва капітал»не надало до суду першої інстанції жодних доказів про неналежне виконання ОСОБА_1 кредитного договору №15058117631 від 27.02.2025, в тому числі жодних розрахунковий документів, суд першої інстанції не дослідив вказані обставини взагалі та не надав викладеному належної правової оцінки. Висновки суду першої інстанції про те, що заборгованість за відсотками в сумі 3 007,62 грн підлягають стягненню з відповідача, є необґрунтованими із неправильним застосуванням норм матеріального права, т.я. судом першої інстанції проігноровано, що включення процентів за надання кредиту до умов кредитного договору суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення такого правочину. Таким чином, ТОВ «ФК «Віва капітал»без належних на те правових підстав неправомірно включено проценти за надання кредиту до умов кредитного договору. Висновки суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу із відповідача на користь ТОВ «ФК «Віва капітал»належним чином не мотивовані, ґрунтуються на поверхневому дослідженні справи. Суд першої інстанції хоч і визнав невідповідність витрат критеріям реальності, проте належним чином не обґрунтував пропорційність присудженої суми до складності справи. Рішення в частині розподілу витрат на правничу допомогу є формальним, без детального аналізу того, які саме послуги адвоката були фактично надані та чи були вони неминучими для досягнення результату у справі з незначною складністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 27.02.2025 між ТОВ «ФК «Віва капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1505817631694 (а.с. 8-11).

Відповідно до договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 900,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 361,35% (0,99% в день) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 2735,19%. Строк, на який надається кредит – 120 днів з 27.02.2025 по 27.06.2025.

Відповідно до умов до п. 1.3.1. договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, що є додатком до кредитного договору.

Згідно п. 3.3. договору у разі несплати позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п.1.3.1. даного договору, за дисконтною процентною ставкою, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. договору.

Кредит надається шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок клієнта, за реквізитами платіжної картки, вказаної клієнтом у особистому кабінеті, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення електронного договору. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб та/або з незалежних від кредитодавця обставин (у тому числі але не виключно, обставини форс-мажору), кредитодавець відповідальності не несе.

Відповідач звернувся із заявкою на отримання кредиту 27.02.2025 о 06:53 год, а в 06:57 год 27.02.2025 ним був підписаний кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті OTP паролю «J8Q3Q8». 27.02.2025 о 06:59 год відповідач отримав кошти на свій картковий рахунок в ПАТ «Укргазбанк», м. Київ (маска картки НОМЕР_1 ) (а.с. 15).

Таким чином, ТОВ «ФК «Віва капітал» свої зобов`язання за даним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, переказ коштів здійснено 27.02.2025, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а також довідкою про ідентифікацію (а.с. 14-15).

Відповідач не повернув своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором (а.с. 19-20). Таким чином, у порушення кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Згідно листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 06.08.2025 за вих. №7/13755 встановлено, що відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти 27.02.2025 на платіжну картку клієнта, а саме: 4966-8046-ХХХХ-0358: 27.02.2025 року о 06:59:41 год. на суму 4 900,00 грн, номер картки 4966-80ХХ-ХХХХ-0358, номер транзакції в системі iPay.ua – 1564957042 (а.с. 14).

Позивач зазначає, що станом на 18.08.2025 утворилася заборгованість по кредиту за договором №1505817631694 від 27.02.2025 у розмірі 15 621,20 грн, що складається із: 4 900,00 грн – заборгованість за кредитом 3 007,62 грн – заборгованість за відсотками, 7 713,58 грн - штраф.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина другастатті 551 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12 171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, §268). Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.01.2021 у справі №596/2305/18-ц (провадження №61-13608св20).

Апеляційний суду складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Віва капітал» заборгованості за договором про надання кредиту №1505817631694 від 27.02.2025 у розмірі 15 621,20 грн з яких: 4 900 грн – заборгованість за кредитом; 3 007,62 грн – заборгованість за відсотками; 7 713,58 грн - штраф.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Віва капітал» було укладено договір про надання грошових коштів у кредит продукту «старт» №1505817631694 від 27.02.2025 (а.с. 8-11), за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 4 900 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .

Так, згідно матеріалів справи встановлено, договір про надання грошових коштів у кредит продукту «старт» №1505817631694 від 27.02.2025 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора J8Q3Q8 з дотриманням ч.ч. 6,8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що договір про надання грошових коштів у кредит продукту «старт» №1505817631694 від 27.02.2025 був підписаний позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання грошових коштів ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «старт» №1505817631694 від 27.02.2025 підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 06.08.2025 за вих. №7/13755, згідно якого, до зазначеного договору було успішно перераховано кошти 27.02.2025 на платіжну картку клієнта, а саме: 4966-8046-ХХХХ-0358: 27.02.2025 о 06:59:41 год на суму 4 900 грн, номер картки 4966-80ХХ-ХХХХ-0358, номер транзакції в системі iPay.ua – НОМЕР_2 (а.с. 14).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Віва капітал», а також підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача, вказаний ним при укладенні договору, а також для обґрунтування розміру заборгованості за договорами.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів повернення кредитів та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник (клієнт) ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «старт» №1505817631694 від 27.02.2025 не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою, не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині стягнення частково з відповідача у примусовому порядку суми заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «старт» №1505817631694 від 27.02.2025.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, згідно умов договору про надання грошових коштів у кредит продукту «старт» №1505817631694 від 27.02.2025 кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором. Сума кредитного ліміту складає: 4 900 грн. Строк кредитування: 120 днів з 27.02.2025 по 27.06.2025. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 27.06.2025 або достроково. Тип процентної ставки – фіксована. Дисконтна процентна ставка становить 0,99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно. Базова процентна ставка складає 0,99% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту. Загальні витрати за кредитом: 5 874,80 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить: 2735,19%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 10 774,80 грн. Денна процентна ставка становить 0,99912%.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов договору, допустив прострочення виконання зобов`язань по договору.

Водночас, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, що переглядається, позичальник ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених укладеним кредитним договором, презумпція правомірності якого не спростована. Відповідач жодним чином не оспорював укладання кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаного.

Доводи апеляційної скарги про те, що мати відповідача – ОСОБА_3 25.04.2025 о 22:35 год у повному обсязі сплатила грошові кошти, отримані відповідачем відповідно до кредитного договору №15058117631 від 27.02.2025, а саме: 4 949, 12 грн, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «старт» №1505817631694 від 27.02.2025, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Віва капітал» підлягає стягненню заборгованість частково у загальному розмірі 7 907,62 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди представника відповідача із висновками суду першої інстанції, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи, то ці доводи апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують правильних висновків суду.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Волторніста Олександра Сергійовича – залишити без задоволення.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов