Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №945/570/26 — Миколаївський апеляційний суд

22.04.26

22-ц/812/1036/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 945/570/26

Номер провадження: 22-ц/812/1036/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Шурмою Є.М.,

за участю: представника заявниці - адвоката Коренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах

адвокатом Коренко Тетяною Володимирівною

на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді – Павленко І.В., в приміщенні того ж суду за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі - Заводський відділ ДРАЦС у місті Миколаєві Одеського МУМЮУ) про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и л а:

11 березня 2026 року адвокат Коренко Т.В., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, яку в подальшому уточнила про встановлення факту неправильності запису в актовому записі № 2 від 08 січня 1976 року про народження ОСОБА_2 , уродженки с. Олексіївка Миколаївського району Одеської області, складений виконавчим комітетом Олексіївської сільської ради Котовського району Одеської області, в частині зазначення дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість правильного « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в частині зазначення прізвища « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 » та в частині зазначення власного ім`я « ОСОБА_5 » замість правильного « ОСОБА_5 »».

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 в лютому 2026 року звернулася до Заводського відділу ДРАЦС у місті Миколаєві Одеського МУМЮУ з метою отримання повторного свідоцтва про народження, однак їй було відмовлено у його видачі, оскільки були виявлені розбіжності між актовим записом про народження та документами заявниці.

Відповідно до відповіді Заводського відділу ДРАЦС у місті Миколаєві Одеського МУМЮУ від 25.02.2026 р. № 156/21.17-82, в актовому записі про народження № 2 від 08.01.1976 року, який складений виконавчим комітетом Олексіївської сільської ради Котовського району Одеської області є певні розбіжності, а саме: в актовому записі про народження дата народження дитини вказана – ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в свідоцтві про народження та паспорті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також актовому записі про народження прізвище дитини вказано - « ОСОБА_3 ».

Свідоцтво про народження заявниці складено російською мовою. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.01.1976 « ОСОБА_6 » народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Олексіївка Миколаївського району Одеської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний актовий запис №2 від 08.01.1976 року. Батьками дитини вказані батько « ОСОБА_7 » та мати « ОСОБА_8 ».

У всіх офіційних документах ОСОБА_1 послідовно зазначається дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 та саме ця дата використовується заявницею, як єдина та незмінна при оформленні усіх правовстановлюючих та особистих документів.

Крім того у переважній більшості документів заявниці її ім`я зазначено як ОСОБА_5 , тоді як у первинному свідоцтві про народження воно вказане російською мовою як « ОСОБА_5 », а в окремих документах перекладене українською мовою як « ОСОБА_5 ». Така різниця у написанні імені є наслідком перекладу з російської мови на українську та не змінює особу заявниці, однак фактично створює розбіжності між актовим записом та іншими офіційними документами. Зазначене простежується у документах, що видавалися заявниці у подальшому після укладання шлюбу, зокрема у копії її паспортів, а також у свідоцтвах про народження її дітей, де відомості про мати містять написання ім`я « ОСОБА_5 ».

Окрім цього, встановлено, що прізвище заявниці при складанні актового запису про народження було зазначене як « ОСОБА_3 », що є некоректним перекладом з російської мови на українську. Фактично правильним написанням прізвища українською мовою є « ОСОБА_4 », що підтверджується даними про її батьків, які у документах зазначені саме як « ОСОБА_4 ».

Таким чином, наявні розбіжності у написанні прізвища, імені та дати народження виникли внаслідок технічної помилки при складанні актового запису про народження, а також у зв`язку з перекладом даних з російської мови на українську, що фактично не відображає достовірних відомостей про заявницю та унеможливлює отримання нею повторного свідоцтва про народження і належне оформлення документів.

Враховуючи викладене, встановлення факту неправильності запису в актовому записі про народження № 2 від 08.01.1976 року є необхідним для усунення виявлених розбіжностей, приведення відомостей у відповідність до фактичних даних та забезпечення реалізації заявницею своїх прав.

Оскільки виникли розбіжності, які неможливо змінити в позасудовому порядку, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду та встановити факт неправильності запису в актовому записі про народження.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2026 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Заводський відділ ДРАЦС у місті Миколаєві Одеського МУМЮУ про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено на підставі п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Ухвала мотивована тим, що встановлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану не відноситься до фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку, так як для цього існує інший, передбачений законодавством порядок.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, адвокат Коренко Т.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинами справи та порушення норм матеріального права, просила ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції та для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково виходив із того, що у даному випадку існує адміністративний порядок вирішення даного питання, оскільки орган ДРАЦС не наділений повноваженнями самостійно встановлювати спірні факти, зокрема визначати правильну дату народження чи написання імені та прізвища за наявності взаємовиключних документів. У ситуації, коли відсутній єдиний безспірний документ, який може бути покладений в основу адміністративного рішення, така процедура є неефективною та не може бути реалізована без попереднього встановлення юридичного факту в судовому порядку. Саме ці обставини і є підставою звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту.

Адвокат зазначає, що у даній ситуації наявні декілька розбіжностей в актовому записі про народження № 2 від 08.01.1976 року, а саме: різні дати народження ( ІНФОРМАЦІЯ_4 в актовому записі та ІНФОРМАЦІЯ_3 у паспорті та свідоцтві), різне написання прізвища (« ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 »), а також імені (« ОСОБА_5 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_5 »). Такі розбіжності мають системний характер, виникли внаслідок технічної помилки та особливостей перекладу з російської мови на українську, і саме вони стали підставою для фактичної відмови органу ДРАЦС у видачі повторного свідоцтва про народження та ключовим є те, що для усунення цих розбіжностей необхідне встановлення фактичних обставин у судовому порядку оскільки органи ДРАЦС не наділені повноваженнями самостійно змінювати первинні відомості актового запису про народження без рішення суду.

Вказує на те, що єдиним шляхом встановлення факту, про який просить заявниця є встановлення факту неправильності актового запису про шлюб та народження у судовому порядку, та саме на підставі рішення суду відділом реєстрації актів цивільного стану в актовий запис про народження особи вносяться зміни.

Звертає увагу, що неправильність в актовому записі цивільного стану може бути встановлено рішенням суду. Із урахуванням того, що заявниця вправі обрати самостійно спосіб захисту своїх прав та інтересів, дана заява підлягає розгляду за правилами окремого провадження в порядку цивільного судочинства, що відповідає положенням вищевказаних правових норм.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявниці - адвоката Коренко Т.В. дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі не відповідає.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України)

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23)).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У справі, що переглядається, заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту неправильності в актовому записі № 2 від 08 січня 1976 року про її народження, складеного виконавчим комітетом Олексіївської сільської ради Котовського району Одеської області зазначення дати її народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість правильного « ІНФОРМАЦІЯ_2 », її прізвища « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 » та зазначення власного ім`я « ОСОБА_5 » замість правильного « ОСОБА_5 »».

У зв`язку з цим, заявниця наголошувала, що вказані розбіжності неможливо змінити в позасудовому порядку.

Відповідно до положень статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, їх поновлюють та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження (частина перша статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до частин першої, шостої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до Заводський відділ ДРАЦС у місті Миколаєві Одеського МУМЮУ щодо видачі повторного свідоцтва про народження, однак їй було відмовлено через наявність розбіжностей як в документах наданих нею на підтвердження родинних стосунків так й в актовому записі.

До того ж, листі - відповіді № 156/21.17-82 від 25.02.2026 року Заводський відділ ДРАЦС у місті Миколаєві Одеського МУМЮУ повідомив ОСОБА_1 , що при верифікація актового запису про народження № 2 від 08.01.1976, який складено виконавчим комітетом Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області на громадян ОСОБА_2 , була встановлена розбіжність з актовим записом про народження заявниці в графах прізвище дитини та дата народження дитини.

А саме в актовому запису про народження заявниці дата народження дитини вказана « ІНФОРМАЦІЯ_1 », прізвище дитини « ОСОБА_3 ».

Також, у даному листі було роз`яснено, що у випадку виявлення розбіжностей відповідно до п.2.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, або заявнику для вирішення питання стосовно внесення змін до актового запису про народження необхідно звернутися до суду.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншим законом, не є вичерпним (частина третя статті 270 ЦК України).

Cуд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни і доповнення.

ОСОБА_1 звернулася до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про дату її народження, прізвище та власне ім`я в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. У заяві відсутні доводи щодо неправомірності вказаної відмови.

Об`єктом перевірки у цій справі є не дотримання органом державної реєстрації актів цивільного стану процедури розгляду звернення заявника про внесення змін до актового запису про народження і оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , її прізвища « ОСОБА_4 » та власного ім`я « ОСОБА_5 ».

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що встановлення факту неправильності в актовому записі про народження суперечить вимогам частини першої статті 315 ЦПК України є необґрунтованим, а тому не може слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Коренко Тетяною Володимирівною задовольнити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст складено 22 квітня 2026 року.