Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №482/1980/20 — Миколаївський апеляційний суд

22.04.26

22-ц/812/649/26

Справа №482/1980/20 Головуючий у 1-й інстанції Сергієнко С. А.

Провадження № 22ц/812/649/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 квітня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Шурмою Є. М.,

за участю: відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Сергієнка С. А. в залі суду в місті Нова Одеса Миколаївської області, із складенням повного рішення, у справі

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1

про поділ спільного майна подружжя

та за зустрічним позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

16 листопада 2020 року ОСОБА_2 звернулася із позовом до ОСОБА_1 , а 28 лютого 2023 року подала заяву про зміну предмету позову та просила про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за нею та за відповідачем права власності по частині житлового будинку АДРЕСА_1 , і по частині житлового будинку АДРЕСА_2 .

Також просила провести реальний поділ рухомого майна шляхом виділення у її власність: комбайну кормозбирального, двох причепів, комбайну Нива, сівалки, бочки, плугу, дизель-генератора, зерноочисної машини, зернового погрузчику, оприскувача навісного, мульчувачу, арегату ґрунтообробного дискового, а всього рухомого майна на суму 271 467 грн. У власність відповідача виділити: трактор колісний, причеп, автомобіль вантажний МАЗ, розкидач мінеральних добрив, косарку роторну, автомобіль ГАЗ, два культиватора, дискову борону, причіп-самоскид, а усього рухомого майна на суму 298 148 грн.

Просила про стягнення на її користь суми грошової компенсації вартості належної їй частки у праві спільної часткової власності на автомобіль HUNDAI SANTA FE, в розмірі 234 858 грн, та суми грошової компенсації різниці вартості рухомого та нерухомого майна у розмірі 26 681 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що з 22 грудня 2003 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .

За час шлюбу за спільні кошти подружжя придбано нерухоме та рухоме майно, частина з якого зареєстрована на ім`я відповідача та щодо поділу якого сторони не дійшли згоди.

Посилаючись на те, що придбання зазначеного майна подружжям здійснено у період шлюбу за рахунок спільних коштів, просила провести його поділ у зазначений нею спосіб.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 , що діє через свого представника ОСОБА_3 , виклав зауваження стосовно запропонованого варіанту поділу майна та незгоду щодо визначення вартості нерухомого майна, і частково погодився із запропонованим поділом рухомого майна, яке складається з сільгосптехніки.

6 травня 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом про визнання будинку АДРЕСА_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити його.

В обґрунтування поданого позову зазначив, що позивачка є власницею будинку АДРЕСА_2 , який нею набуто до шлюбу, але який з часу реєстрації шлюбу, укладеного між сторонами у 2003 році, істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних грошових та трудових витрат подружжя.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 6 травня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 .

У відзиві на зустрічну позовну заяву позивачка вважала її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з того, що зазначене нерухоме майно нею набуто до шлюбу, а відповідачем не надано доказів здійснених поліпшень у будинку та збільшення його вартості.

У червні 2021 року відповідач, діючи через свого представника ОСОБА_3 , звернувся з клопотанням про призначення у справі оціночно-земельної експертизи.

Ухвалами Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 червня 2021 року, від 27 жовтня 2021 року, від 24 листопада 2023 року та від 20 лютого 2024 року у справі призначено судову оціночно-будівельну експертизу з визначення вартості будинку АДРЕСА_2 та вартості фактично виконаних робіт з будівництва та ремонту у період з дати реєстрації шлюбу, 22 грудня 2023 року, і по 1 травня 2021 року.

У травні 2024 року надійшов висновок експерта.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 5 червня 2024 року провадження у справі поновлено.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 грудня 2025 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 про поділ житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 – відмовлено, в інший частині позов ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалено про поділ майна подружжя.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалено про визнання житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та здійснено його поділ із визначенням часток співласників відповідно до їх внеску шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 63/100 частин вказаного житлового будинку та за ОСОБА_1 право власності на 37/100 частин вказаного майна.

Розподілено судові витрати.

Ухвалюючи рішення за первісним позовом, суд не встановив підстав для трансформації набутого відповідачем до шлюбу в особисту приватну власність житлового будинку в об`єкт спільної сумісної власності подружжя, поділив усе інше набуте подружжям під час шлюбу майно.

Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_1 , суд виходив з того, що хоча будинок і набуто позивачкою до реєстрації шлюбу, однак за час шлюбу в будинку проведена реконструкція та добудова приміщень, що призвело до істотного збільшення його площі та цінності за рахунок спільних коштів подружжя та спільної праці, внаслідок чого визнав його об`єктом спільної сумісної власності та поділив його на ідеальні частки, з врахуванням первісного внеску у набуття майна за рахунок особистих коштів позивачки.

Не погодившись з рішенням суду в частині вирішення зустрічного позову, позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та не повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати в частині часткового задоволення зустрічної позовної заяви та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні пред`явлених ним вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що під час перебування у шлюбі з відповідачем здійснила реконструкцію спірного будинку шляхом перебудови прилеглих нежитлових приміщень, які входили до складу придбаного нею будинку, а саме гаражу і сараю, які стали частиною цього будинку. Однак вважала ці прибудови не істотними, які не призвели до збільшення цінності будинку, а навпаки, вплинули на його знецінення, у зв`язку з втратою практичного цільового користування вказаних господарських будівель та спору про відсутність поліпшень у будинку вказує дані про державну реєстрацію прав на цей будинок, де житлова площа будинку та перелік господарських будівель не змінилася.

Зазначала, що в матеріалах справи відсутні докази, що внаслідок виконаних у період шлюбу подружжям робіт первинний житловий будинок АДРЕСА_3 втратив своє домінуюче значення у складі об`єкта нерухомості, перестав бути основою для формування кінцевої вартості майна чи був перетворений настільки, що його можна вважати новим об`єктом.

Посилалася на відповідну судову практику.

В іншій частині рішення про вирішення первісного позову та розподіл судових витрат учасниками справи не оскаржено.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Задовольняючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з істотного збільшення вартості житлового будинку, що був набутий позивачкою ОСОБА_2 у власність до реєстрації шлюбу сторін, з огляду як на збільшення його ринкової вартості, так і збільшення площі будинку, а також добудови та зміни цільового призначення господарських будівель та споруд за рахунок спільних коштів подружжя в період шлюбу.

Такі висновки місцевого суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог відповідають як нормам матеріального і процесуального права, так і встановленим обставинам справи.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 57 СК України майно, набуте чоловіком, дружиною до шлюбу є особистою приватною власністю чоловіка, дружини.

В той же час, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого із подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 1 статті 62 СК України). Якщо ж у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі – постанови Пленуму) майно, яке належало одному із подружжя, може бути …визнано спільною сумісною власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого із подружжя чи їх обох .

За таких обставин та у відповідності до норм сімейного законодавства умовою переходу майна з об`єктів належних одному із подружжя на праві особистої приватної власності до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є підтвердження істотного збільшення його цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого із подружжя чи їх обох з відповідної зміною часток у набутті цього права спільної сумісної власності в залежності від обсягу трудової участі у створенні вартості цього майна.

При вирішенні справи в частині пред`явленого зустрічного позову судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22 грудня 2003 року (т. 1 а.с.8), який розірваний на підставі рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області у справі 482/1840/20 від 19 січня 2021 року, яке набрало законної сили 19 лютого 2021 року.

Під час шлюбу сторонами набуто нерухоме та рухоме майно, реєстрація прав власності на яке здійснена на ім`я кожного із подружжя та про розподіл якого заявлено ОСОБА_2 у первісному позові.

Втім, поділ зазначеного майна при вирішенні вимог за первісним позовом ОСОБА_2 сторонами у справі не оспорено, а тому він не є предметом апеляційного оскарження.

В той же час до реєстрації шлюбу між сторонами позивачкою ОСОБА_4 набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу №2-37, укладеного нею 12 лютого 2002 року та зареєстрованого на Товарній біржи «РіКо-Альянс» (т. 1. а.с.131-132).

На час набуття ОСОБА_2 у приватну особисту власність спірний житловий будинок складався з житлового будинку АДРЕСА_4 , сараю кам`яного Ж1, підвалу кам`яного З1, споруд 1-3, огорожі 1-4-7, інвентаризаційною вартістю 31 824 грн. та був розташований на земельній ділянці загальним розміром 0, 29 га, з яких 0,25 га надано для обслуговування житлового будинку, та 0,04 га для ведення особистого підсобного господарства.

За рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2013 року вищевказаний договір купівлі-продажу визнано дійсним, рішення набрало законної сили 4 травня 2013 року та дані про цей будинок на його підставі внесені за заявою власниці ОСОБА_2 23 травня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с.130, 152-153).

Отримано позивачкою у власність шляхом приватизації на підставі державних актів земельні ділянки площами 0,2170га та 0,2500га, на яких розташовано спірний будинок за адресою АДРЕСА_3 (т.1. а.с.150, 151).

Інших даних стосовно реєстрації прав власності ОСОБА_2 на спірний будинок та земельні ділянки, на яких він розташований, до державних реєстрів не внесено.

Втім, стверджуючи, що вартісна характеристика спірного будинку виросла за рахунок збільшення та зміни його технічних характеристик, відповідач ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов та просив суд визнати це майно спільною власністю подружжя, з огляду на істотне збільшення цінності житлового будинку АДРЕСА_2 внаслідок трудових та грошових затрат обох з подружжя.

Так, за висновком експерта №125-142 судової оціночно-технічної експертизи від 21 травня 2024 року встановлено, що ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_3 , із технічним станом та загальною площею на 22 грудня 2003 року, на дату проведення експертизи, складає - 162 225 грн. Ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_3 , із технічним станом та загальною площею на 1 травня 2021 року, на дату проведення експертизи, складає – 608 612 грн.

Загальна площа житлового будинку АДРЕСА_3 за період починаючи з моменту його придбання 22 грудня 2003 року і по 1 травня 2021 року збільшилась на 79,3кв.м. ( т. 2. а.с.236), оскільки: житловий будинок, 1968 року побудови, станом на 22 грудня 2003 року складався з: веранди площею 4,7кв.м., кладової площею 4,8кв.м., коридору 3,5кв.м., кухні 5,5кв.м., житлових кімнат площами 9,0кв.м., 13,0кв.м., 11,0кв.м., що разом складає загальну площу 51,5кв.м. і житлову площу 33,0кв.м. та надвірних господарських будівель та споруд, які складалися з: сараю Б1 площею 15,3кв.м., сараю В1 площею 20,3кв.м., сараю Г1 площею 16,8кв.м., сараю Е1 площею 24,8кв.м., літньої кухні Д1,д площею 35,3кв.м., сараю Ж1 площею 10,8кв.м., підвалу З1 площею 15,5кв.м., споруд: 1 водопровід, 2 водяний колодязь, 3 вбиральня, 4,5 огорожа, 6 ворота, 7 хвіртка (т. 2. а.с.217).

В подальшому, після проведення реконструкції будинку та господарських споруд з проведенням прибудови нежитлових приміщень та переобладнання, в період з грудня 2003 року і до 1 травня 2021 року, в спірному житловому будинку літ А виконано реконструкцію з прибудовою нежитлових приміщень літ а1 площею 31,0кв.м., загальною площею 26,7кв.м., а також нежитлових прибудов на місці знесених надвірних господарських будівель сараїв Б1, В1, Г1, в складі наступних приміщень: вітальні площею 13,7кв.м., котельні площею 5кв.м., кухні 27,9кв.м., комори площею 5,3кв.м., ванни площею 9,5кв.м. та реконструкції надвірні господарські будівлі та споруди: сарай Б1 площею 10,4кв.м., сарай В1 площею 17,4кв.м., сарай Г1 площею 6,7кв.м., сарай Е1 площею 24,2кв.м., літня кухня Д-1,д площею 35,3кв.м., сарай літ Ж1 площею 6,3кв.м., гараж К1 площею 78,1кв.м., вбиральня Л1 площею 1,7кв.м. ( т. 2 а.с.218).

За рахунок реконструкції та прибудови у житловому будинку літ. А1, а1 збільшилася загальна площа до 130кв.м., зокрема: веранда площею 26,7кв.м., прихожа 9,7кв.м., вітальня площею 13,7кв.м., кухня 27,9кв.м., комора площею 5,3кв.м., ванна площею 9,5кв.м., котельня площею 5кв.м., із залишенням в його складі трьох житлових кімнат площами 9,0кв.м., 13,0кв.м. та 11,0кв.м.

Крім того за цей час житловий будинок облаштований подружжям наступними елементами інженерного обладнання: електрикою, газопостачанням, місцевим опаленням від газового 2-х контурного котла, водопостачанням, зливною каналізацією.

За встановлених обставин судом першої інстанції правильно виснувано, що цінність набутого позивачкою на праві особистої власності спірного житлового будинку значно збільшилася за рахунок добудови, реконструкції та перебудови самого житлового будинку, внаслідок збільшення його площі, який за технічною характеристикою не є будівлею літ «А1», загальною площею 51,5кв.м., станом на момент його придбання, а є реконструйованою будівлею з прибудовою літ «А1,а1», загальною площею 130,8кв.м.

Не встановлено судом на підставі висновку експерта і наявність зносу будівлі в розмірі 24%, яка існувала на момент придбання позивачкою житлового будинку у власність, що свідчить про істотне збільшення його цінності, як за рахунок усунення конструктивних недоліків, що вказували на знос будівлі, так і збільшення її цінності за рахунок реконструкції та збільшення площі.

Крім того, з огляду на переобладнання житлового будинку в частині електрики, облаштування газопостачання та опалення від газового 2хконтурного котла, замість пічного опалення, переобладнання водопостачання та облаштування зливної каналізації, замість каналізації у вигрібну яму, та зміни основних конструктивних елементів житлового будинку в частині фундаменту, зовнішніх стін, покрівлі, перекриття, вікон, підлоги та дверей, зміни площі надвірних господарських споруд та будівель, як в бік її зменшення, так і в бік побудови нової споруди – гаражу, дійсна вартість будинку значно виросла, що є свідченням виконання подружжям не ремонтних робіт, а капітальної реконструкції будинку та господарських споруд і будівель за рахунок спільних коштів подружжя в період шлюбу з метою покращення умов спільного проживання.

У цьому випадку ключовим критерієм розмежування реконструкції та капітального ремонту є зміна геометричних розмірів об`єкта та основних техніко-економічних показників (функціонального призначення). Так як реконструкція за своєю правовою природою передбачає зміну геометричних розмірів об`єкта (висоти, площі забудови, об`єму) та/або його функціонального призначення, а капітальний ремонт, навпаки, виключає будь-яку зміну геометричних розмірів та функціонального призначення об`єкта.

За наведеного, місцевим судом обґрунтовано встановлено, що внаслідок виконання будівельних робіт подружжям під час шлюбу змінилися зовнішні геометричні розміри будівлі, її поверховість та функціональне призначення, і тому здійснені подружжям роботи в будинку слід кваліфікувати як його реконструкцію та добудову.

Отже, враховуючи те, що за час шлюбу цінність спірного будинку істотно збільшилася внаслідок трудових та грошових затрат обох з подружжя, судом зазначений будинок визнано об`єктом спільної сумісної власності, але частки кожного із подружжя у цьому майні визнано нерівними, з огляду на вкладення позивачкою у первісне придбання цього майна особистих коштів, що належали їй до шлюбу.

Таким чином судом першої інстанції правильно встановлено, що цінність спірного будинку істотно збільшилася не за рахунок простого збільшення вартісних показників нерухомості за спливом часу, а виключно за рахунок використання спільних коштів та трудових зусиль обох з подружжя під час шлюбу у вигляді покращення технічних та вартісних характеристик цього майна, внаслідок зміни його індивідуальних ознак відповідно до цільового використання за положеннями статей 184, 186, 380 ЦК України.

При цьому посилання позивачки у змісті апеляційної скарги на неможливість трансформації об`єкта особистої приватної власності в об`єкт спільної сумісної власності подружжя, внаслідок проведення ремонтних робіт у відповідності до правової позиції ВС, висловленої у постанові від 12.05.2020 під час розгляду справи №243/5477/15ц не заслуговує на увагу, оскільки по-перше, ця постанова не є правовим висновком про застосування норм права відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, і по-друге, вона ухвалена за наслідками вирішення справи, обставини за якою не є аналогічними обставинам, що встановлені у цій справі, так як стосувалася поділу квартири, а не житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями.

Не є слушними і доводи ОСОБА_2 про відсутність у справі доказів перетворення належного їй на праві особистої власності об`єкта нерухомості у новий об`єкт, що може належати подружжю на праві спільної сумісної власності, так як перетворення житлового будинку та господарських споруд за вартісними та технічними характеристиками не лише підтверджено технічною документацією на сам об`єкт в первісному вигляді та зміненому на час шлюбу сторін, а ще такі обставини встановлені судом і на підставі проведеного суб`єктом експертної діяльності технічному дослідженні.

Інших доказів, які б спростовували встановлені судом обставини в частині вирішення зустрічного позову, позивачкою та її представником судам не надано.

В цьому випадку не є належним посилання ОСОБА_2 на реєстраційний запис про її право власності на будинок, зроблений на підставі заяви позивачки, після ухвалення рішення суду про визнання угоди дійсною. Ці дані внесені виключно на підставі змісту договору купівлі-продажу, укладеного позивачкою ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу та не є належним доказом про обсяг проведених у будинку робіт, реконструкції та добудови, які можуть бути внесені реєстратором виключно за заявою власника, що позивачкою з особистих причин не здійснено.

Щодо іншого змісту апеляційної скарги, то вона не містить перелік обставин, які не були з`ясовані судом та вплинули на неправильне вирішення ним справи в тій частині, що оскаржена позивачкою, а її доводи не впливають на обґрунтовані висновки суду, так як є фактичною переоцінкою доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі при її вирішенні за зустрічним позовом, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України не підлягає скасуванню або зміні.

Не має і підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду за поданим первісним позовом учасниками справи не оскаржено, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова