Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №486/1802/25 — Миколаївський апеляційний суд

22.04.26

22-ц/812/809/26

Справа №486/1802/25

Провадження № 22-ц/812/809/26

Доповідач в апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»

на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 лютого 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Волощук О.О., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», Товариство) звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 09 вересня 2014 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа Банк") та ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі до 75 000 грн. Процентна ставка 36% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Отже, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Відповідачка належним чином зобов`язання за вказаним договором не виконувала, у зв`язку з чим станом на 23 лютого 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 29614,28 грн.

22 лютого 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "ФК "ФОРТ" укладено договір факторингу, на підставі якого останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 09 вересня 2014 року.

23 лютого 2021 року між ТОВ «ФК ФОРТ та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 09 вересня 2014 року.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором розмірі 29614,28 грн, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вказав, що на підтвердження позовних вимог в частині переходу права вимоги до позивача, до позовної заяви було надано копію договору факторингу № 1 від 21 лютого 2021 року укладеного між АТ «Альфа-Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «ФОРТ»; копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 22 лютого 2021 року до договору факторингу № 1; копії платіжного доручення № 35 від 23 лютого 2021 року ТОВ «ФК ФОРТ» сплачено АТ «Альфа-Банк» 14 235 001,00 грн; виписку з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 вбачається, що АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014; договір факторингу № 01-23-02/21 укладений між ТОВ «ФК«ФОРТ» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»; копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 23 лютого 2021 року до договору факторингу № 01-23-02/21; копію платіжного доручення № 129 від 23 лютого 2021 року, на підставі якої ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило ТОВ «ФК ФОРТ» 13 235 001,00 грн; виписку з додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 з якої вбачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважав, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що права вимоги до відповідача були відступлені саме за офертою на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум», оскільки згідно виписок з додатку до договорів факторингу № 1 від 22.02.2021 та № 01-23-02/21 від 23.02.2021 відступлено ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014.

Вказаний договір на підтвердження факту наявності між сторонами кредитних відносин позивачем не надано.

Наявні у справі докази свідчать про існування між первісним кредитором та відповідачем правовідносин, водночас згідно даних копій договорів факторингу № 1 від 22.02.2021 та № 01-23-02/21 від 23.02.2021 та виписок з додатку до цих договорів до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору CCNG-630205460 від 10.09.2014 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем та отримання ним кредитних коштів, а також наявність заборгованості за цим договором.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність укладеного кредитного договору, вважав рішення суду передчасним та необґрунтованим, просив про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову.

Так, вказує, що позивачем разом із позовною заявою надано оферту відповідача про отримання кредиту в якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту (кредитний ліміт, процента ставка). На підтвердження прийняття даної оферти відповідача (умов отримання кредиту, які запропоновані саме відповідачем) AT «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме видано (перераховано) кредит, що підтверджується випискою по рахунку, яка надана разом із позовною заявою.

Отже, укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем відбувалось саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідача AT «Альфа Банк» (прийняття оферти відповідача AT «Альфа Банк» і є укладеним кредитним договором, оскільки всі суттєві умови кредитного договору чітко вказані в оферті (пропозиції) відповідача на отримання кредиту).

Вказують, що надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту AT «Альфа Банк» на виконання своїх зобов`язань перед відповідачем.

Так, на виконання умов договору факторингу AT «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії у вигляді передачі матеріалів кредитної справи відповідача (кредитний договір, виписки по рахункам, паспорт споживчого кредиту) ТОВ «ФК Форт», що беззаперечно свідчить про повне виконання сторонами умов даного договору, та, як наслідок, підтверджує факт набуття ТОВ «ФК Форт» права вимоги за кредитним договором до відповідача. Є очевидним той факт, що за умови не набуття права вимоги ТОВ «ФК Форт» до відповідача та невиконання сторонами договору факторингу своїх зобов`язань, AT «Альфа Банк» ніколи не було би передано вищевказані документи кредитної справи відповідача ТОВ «ФК Форт».

В подальшому аналогічно із Договором факторингу від 23.02.2021 року, що був укладений між позивачем та ТОВ «ФК Форт» (факт виконання умов договору факторингу від 23.02.2021 року підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 23.02.2021 року та платіжним дорученням, за яким позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "ФК ФОРТ" грошові кошти на виконання умов цього договору).

Також ТОВ «ФК Форт» було вчинено і конклюдентні дії на користь позивача щодо передачі матеріалів кредитної справи відповідача.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на не доведеність набуття права вимоги саме за офертою відповідача є помилковим (позивач міг отримати документи кредитної справи відповідача виключно на підставі договору факторингу. Очевидним є, що у разі відсутності договору факторингу, позивач жодним чином не володів би документами кредитної справи відповідача).

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачка не скористалась.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 09.09.2014 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої АТ «Альфа банк» надало позичальнику кредит для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 75000 гривень. Процентна ставка 36% річних. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

09.09.2014 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 було підписано Анкету-заяву про акцент публічної пропозиції ПАТ «Альфа Банк», довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум», додаток до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум»).

AT «Альфа-Банк» прийняло пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

22.02.2021 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТ» (фактор) укладено договір факторингу № 1, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку до договору.

Згідно з п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14 235 001,00 грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта, відкритого в АТ «Альфа-Банк», до 23 лютого 2021 року.

З копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 22 лютого 2021 року до договору факторингу № 1 вбачається, що у відповідності та на виконання договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору, а також реєстр боржників клієнта на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком № 1-2 до договору.

Згідно копії платіжного доручення № 35 від 23 лютого 2021 року ТОВ «ФК ФОРТ» сплачено АТ «Альфа-Банк» 14 235 001,00 грн. (призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 вбачається, що АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014.

23 лютого 2021 року між ТОВ «ФК ФОРТ» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 01-23-02/21, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору.

Згідно з п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього Договору. В день підписання цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14 235 001,00 грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта, відкритого в АТ «ПУМБ», до 09 березня 2021 року.

Як вбачається з копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 23 лютого 2021 року до договору факторингу № 01-23-02/21 за яким у відповідності та на виконання договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року, Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору, а також реєстр боржників клієнта на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком № 1-2 до договору.

Згідно копії платіжного доручення № 129 від 23 лютого 2021 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило ТОВ «ФК ФОРТ» 13 235 001,00 грн (призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 вбачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості у відповідача за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014 наявна заборгованість, яка утворилася станом на 22.02.2021 в загальному розмірі 29614,28 грн.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини 1 статті 628 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина 2 стаття 1046 ЦК України).

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

У відповідності до статті 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За положеннями статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно частини 3 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується укладення договору факторингу між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ», згодом між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» факт оплати ціни договору та підписання акту приймання-передачі реєстру боржників. Крім цього, матеріали справи містять витяги з реєстру, підписані АТ "Альфа-Банк" і ТОВ «ФК ФОРТ», та ТОВ «ФК ФОРТ і ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС", в якому зазначено відповідача та кредитний договір № CCNG- 630205460 від 10 вересня 2014 року. Зазначені докази у своїй сукупності є належними та допустимими і дають можливість ідентифікувати перехід права вимоги саме за договором № CCNG- 630205460 від 10 вересня 2014 року.

Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Звертаючись з позовом позивач посилався на те, що 09 вересня 2014 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа Банк") та ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами факт звернення відповідача до банку з офертою на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії 09 вересня 2014 року. Вказана пропозиція прийнята банком та кредитні кошти надані позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1статті 519 ЦК України).

Представником позивача до позовної заяви долучені копії наступних документів:

- довідку про умови кредитування з використанням картки;

- анкета-заява про акцепт;

- договір факторингу №1 між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "ФК "ФОРТ" від 22 лютого 2021 року;

- договір факторингу №01-23-02/21 між ТОВ «ФК ФОРТ та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» від 23 лютого 2021 року;

Однак, в той же час, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що права вимоги до відповідача були відступлені саме за офертою на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум», адже згідно виписки з додатку до договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року АТ "Альфа Банк" відступило ТОВ «ФК ФОРТ», яке в свою чергу відступило ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" право вимоги до ОСОБА_2 за конкретним кредитним договором з певним номером № CCNG- 630205460 від 10.09.2014.

Колегія суддів звертає увагу на те, що цей номер та назва не міститься в оферті на укладання угоди про надання кредиту, обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, а самого кредитного договору № CCNG- 630205460 від 10.09.2014, який укладений між АТ "Альфа-банк" та ОСОБА_2 до матеріалів справи не подано.

Також, представником позивача до матеріалів справи не надано належних доказів перерахування кредитних коштів відповідачу.

У Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 на підставі частини другої статті 416 ЦПК України Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив такий висновок про застосування норми права: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Наявні в матеріалах справи копії документів, зокрема виписка по рахунку; акцепт Банку зазначеної оферти від 09 вересня 2014 року, свідчать про існування між первісним кредитором та відповідачем правовідносин за договором кредиту від 09 вересня 2014 року.

Проте, згідно даних копії договору факторингу між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ», а також між ТОВ «ФК ФОРТ та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги за іншим кредитним договором № CCNG- 630205460 від 10 вересня 2014, ніж той, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, надані позивачем докази можуть свідчити про наявність певних кредитних правовідносин між відповідачем і банком, однак не підтверджують існування саме того зобов`язання, право вимоги за яким заявлено позивачем.

Позивач не довів набуття статусу належного кредитора у спірних правовідносинах.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що надані апелянтом виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача у розумінні вищевказаних вимог законодавства.

Як передбачено пунктом 63 Постанови Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Позивачем надано виписку з рахунком приватного клієнта №580541- 2025/0829 за період з 10 вересня 2014 року по 22 лютого 2021 року, яка не містить всіх необхідних реквізитів, передбачених п.63 Постанови Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», а саме: дати складання; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку (а.с. 25-30).

Отже, долучена до позовної заяви виписка по рахунку № НОМЕР_1 за період з 10 вересня 2014 року по 22 лютого 2021 року по якій відображено рух коштів не може бути підтвердженням виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором № CCNG- 630205460 від 10 вересня 2014 року, за яким до позивача перейшло право вимоги.

Позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами отримання кредитних коштів за договором № CCNG- 630205460 від 10 вересня 2014 року між АТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_2 , наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях, а отже колегія суддів апеляційного суду, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, представником позивача не доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору № CCNG- 630205460 від 10 вересня 2014 між АТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_2 , отримання нею кредитних коштів та існування у неї заборгованості.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 22 квітня 2026 року.

Керуючись ст. 367, 368,374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», залишити без задоволення, рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 22 квітня 2026 року.