Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №484/972/26 — Миколаївський апеляційний суд

21.04.26

22-ц/812/875/26

Провадження № 22-ц/812/875/26 Головуючий суду першої інстанції Максютенко О.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м. Миколаїв Справа № 484/972/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Богуславській О.М.,

представниці заявників – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діяла їх представниця – ОСОБА_1 , на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Максютенко О.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , заінтересована особа - Каховська міська військова адміністрація Каховського району Херсонської області про встановлення факту належності на праві спільної сумісної власності квартири,

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2026 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діяла їх представниця – ОСОБА_1 , звернулись до суду з заявою про встановлення факту належності на праві спільної сумісної власності квартири, заінтересована особа - Каховська міська військова адміністрація Каховського району Херсонської області.

Заява мотивована тим, що заявникам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 червня 2000 року виконавчим комітетом Каховської міської ради згідно із розпорядження від 14 червня 2000 року № 153-п (реєстраційний напис № 7915/29 зроблений 14 липня 2000 року Каховським державним бюро технічної інвентаризації.

У спірній квартирі заявники проживали до 2022 року. Але у зв`язку зі збройною агресією російської федерації вимушені була переміститись с. Грушівка Первомайського району Миколаївської області. У 2022-2024 роках вищевказаний будинок, зазнав руйнувань та пошкоджень внаслідок обстрілів військами рф. Будучи особами, які мають право на отримання компенсації для відновлення квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, вони звернулись до державного реєстратора для реєстрації спірної квартири. Але рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 24 грудня 2025 року № 82596766 їм було відмовлено у здійсненні реєстрації права власності на спірну квартиру у зв`язку з тим, що не були отримані необхідні відомості з відповідного бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

Отже, наведені вище обставини призвели до звернення заявників до суду для визнання права власності на спірну квартиру. Таке судове рішення необхідне для проведення державної реєстрації речового права (права власності) на квартиру та отримання гарантованої державою компенсації для відновлення спірної квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією російської федерації.

Посилаючись на викладене, заявники просили суд встановити факт того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 червня 2000 року та зареєстрованим Каховським державним бюро технічної інвентаризації 06 липня 2000 року у реєстровій книзі за № 7345/29 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 50,5 кв.м, жилою площею 27,3 кв.м.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною заявою.

Ухвала суду мотивована тим, що у даному випадку правовстановлюючі документи на квартиру у заявників не втрачені, натомість фактично відсутня можливість отримати документи, які зберігаються у виконавчому комітеті Каховської міської ради та посвідчують державну реєстрацію права власності заявників на нерухоме майно.

Саме через відсутність цих документів заявникам відмовлено у державній реєстрації їх права власності на будинок. Отже, державою не визнається факт набуття заявниками права власності на нерухоме майно, тому вони мають звернутися до суду з позовом про визнання за ними цього права або оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення державного реєстратора.

Факт, який заявники просять встановити суд, не може встановлюватись в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством передбачено інший порядок його встановлення.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діяла їх представниця – ОСОБА_1 , подали апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили її скасувати направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявниками було обрано правильний спосіб судового захисту щодо підтвердження юридичного факту, а саме наявності неоспорюваного права власності на власне домоволодіння.

Заявниками у даному випадку є особи, які вже є власниками. У них наявне право власності, набуте раніше на законних підставах.

Встановлення факту належності квартири заявникам не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Підставою звернення із вказаною заявою до суду є неможливість державного реєстратора об`єктивно перевірити та отримати інформацію, необхідну для державної реєстрації права власності, а отже і зареєструвати право власності в ДРРП.

Інші суб`єкти, які б заперечували або не визнавали факт належності заявникам права приватної спільної сумісної власності на квартиру, відсутні.

Встановлення факту пов`язано із реалізацією прав як власників, зокрема для можливості розпорядження своїми правами відносно житла, наприклад, подарувати, або можливості отримати компенсацію за втрачене (знищене, пошкоджене) житло.

Вказані обставини судом не досліджено, належної оцінки їм не надано, не зазначено з яких обставин чи доказів вбачається існування саме спору про право. При цьому незгода суду з наведеним у заяві правовим обґрунтуванням не є підставою для відмови у відкритті провадження.

Суд на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному заявниками способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Таким чином, відмовляючи в відкритті провадження, суд фактично вдався до оцінки викладених заявниками обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниці заявників, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

З метою реєстрації своїх прав власності на вищевказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вони звернулись до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області.

У результаті розгляду документів державним реєстратором Марченко Т.О. прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 24 грудня 2025 року № 82596766 через те, що державний реєстратор позбавлений можливості підтвердити у встановленому законом порядку проведену до 01 січня 2013 року державну реєстрацію права власності на квартиру.

У контексті доводів апеляційної скарги, підстав апеляційного оскарження та висновків суду першої інстанції апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 ЦК України).

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду (частина 3 статті 182 ЦК України).

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 ЦК України).

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частина 2 статті 317 ЦК України). До того ж рівність та непорушність прав приватної власності, визначені у ЦК України, зокрема у частині 1 статті 321, відповідають аналогічним за суттю нормам Конституції України.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (частина 1 статті 325 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (частина 1 статті 379 ЦК України).

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (частина 1 статті 392 ЦК України).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону про держреєстрацію).

Отже, правовий аналіз положень статей 16, 182, 328 та 392 ЦК України у сукупності з нормами Закону України «Про державну реєстрацію» дає підстави для висновку, що належним способом захисту права власності, яке оспорюється або не визнається, а також у разі втрати відповідного документа, є пред`явлення позову про визнання такого права. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнається дійсною за умови її проведення згідно з чинним на той час законодавством, а за відсутності доступу до відповідних архівних носіїв інформації державний реєстратор зобов`язаний самостійно запитувати необхідні відомості від органів державної влади та підприємств.

Водночас спеціальне законодавство, зокрема Закон України від 23 лютого 2023 року № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» (далі - Закон України «Про компенсацію»), Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600 (далі - Порядок № 600), та Порядок № 381, встановлює імперативну вимогу щодо наявності відомостей про право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав як обов`язкову умову для надання компенсації за пошкоджене або знищене майно внаслідок збройної агресії.

Звертаючись до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявники просили суд встановити факт належності на праві спільної сумісної власності квартири, тобто просили визнати своє право спільної сумісної власності на спірну квартиру, що відповідно до наведених норм матеріального та процесуального права передбачає розгляд таких питань в порядку позовного провадження.

Метою встановлення факту заявники визначили - надання компенсації за пошкоджене або знищене майно внаслідок збройної агресії рф.

За таким обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд без розгляду справи по суті передчасно відмовив у відкриття провадження апеляційним судом відхиляється, оскільки зміст вимог, що викладені в заяві свідчать про неможливість розгляду таких вимог в порядку окремого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

За встановлених у цій справі обставин факт належності на праві спільної сумісної власності квартири не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частиною 1 статті 186 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діяла їх представниця – ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.