Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №159/6139/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/6139/25 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю.

Провадження № 22-ц/802/474/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Громадської організації «Спортивний Ковель» в особі голови Громадської організації «Спортивний Ковель» Кузьмука Валентина Анатолійовича про стягнення заподіяної майнової шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2026 року в складі судді Бойчука П. Ю.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 та Громадської організації «Спортивний Ковель» про стягнення заподіяної майнової шкоди мотивуючи такими обставинами.

Син позивача - ОСОБА_4 почав займалися у футбольній команді Громадської організації «Спортивний Ковель» (назва англійською згідно з витягом - SPORT KOVEL, (SК), ЄДРПОУ 45144136), керівником якої є ОСОБА_5 .

У футбольну команду ГО «Спортивний Ковель» входить 11 осіб, тренером якої є відповідач у справі - ОСОБА_2 .

З метою, щоб діти, які сформовані у футбольну команду, мали можливість брати участь у футбольних змаганнях та турнірах, була необхідною відповідна спортивна форма. Обов`язковою умовою участі у змаганнях була наявність форми у команди, аби команда могла виступати від імені ГО «Спортивний Ковель».

Оскільки громадська організація не забезпечила дітей формою, позивач та інші батьки вирішили самостійно купити форму для дітей з метою, щоб у всієї команди форма була однакова.

Футбольна команда складається з 11-ти чоловік та воротаря. За словами тренера ОСОБА_2 , на одного учасника команди необхідно було придбати спортивну форму у кількості двох комплектів для її зміни, а тому, відповідно, слід було придбати всього 24 комплекти форми.

Для цього батьки домовились з головним тренером ГО «Спортивний Ковель» ОСОБА_2 про те, що батьки зберуть кошти, а він придбає форму такого вигляду, як було необхідно.

Згідно з рахунком на оплату № ФК-00000858 від 15 червня 2023 року підприємця ФОП ОСОБА_6 , було придбано всього 24 комплекти на загальну суму 29494,00 грн.

Згідно з квитанцією № 8КН0-792Е-Х0Х0-МНТТ від 08.06.2023, позивач, як відправник, сплатила на картковий рахунок ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до квитанції № С4В9-ЗК0Н-Х-767Р-ХВ68 від 15.06.2023, ОСОБА_2 , як відправник, сплатив на картковий рахунок ФОП ОСОБА_6 суму коштів у розмірі 29500,00 грн.

В серпні 2023 року, після останнього тренування, тренер ОСОБА_2 повідомив, що залишає посаду тренера ГО «Спортивний Ковель» та тренера команди з футболу, до якої ходив син позивача.

Оскільки таке повідомлення ОСОБА_2 зробив відразу після тренування, то комплекти форми, які були на дітях, позивач забрала для прання, а саме - 5 комплектів, до яких входять лише 5 шортів на суму 1125,00 грн. та 5 футболок на суму 2000,00 грн., а всього на загальну суму 3125,00 грн. Інші комплекти залишалися на зберіганні в ГО «Спортивний Ковель».

ОСОБА_2 повідомив, що, оскільки він звільняється, то інші комплекти форми, які позивач та інші батьки не забрали до звільнення ОСОБА_2 , їм поверне керівник ГО «Спортивний Ковель» ОСОБА_5 , оскільки сам ОСОБА_2 уже не зможе цього зробити через своє звільнення.

Позивач звернулась до керівника ГО «Спортивний Ковель» ОСОБА_5 з проханням повернути решту комплектів форми, на що керівник ГО «Спортивний Ковель» ОСОБА_5 відмовив.

На даний час ГО «Спортивний Ковель» використовує вказане майно на суму 26800,00 грн., яка оплачена за кошти позивача.

Крім цього, позивач вказує, що ГО «Спортивний Ковель», в особі виконуючого обов`язки голови ОСОБА_2 , визнала факт сплати позивачем грошей за форму, та частково повернули майно, яке було придбане позивачем згідно квитанції № С4В9-ЗК0Н-Х-767Р-ХВ68 від 15.062023 року на суму 29500,00 грн.

Позивач намагалася у позасудовому порядку вирішити питання повернення форми чи коштів за неї, однак відповідачі не визнали та заперечують таке право позивача.

Просила суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заподіяну майнову шкоду в розмірі 26800,00 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 27 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Покликається на те, що суд вдався до припущень, зазначивши, що кошти були передані як благодійна допомога, пожертва, у той час як саме відповідач повинен довести ці обставини. Суд розглянув справу на підставі положень статті 1166 ЦК, однак встановлені у справі обставини вказують на безпідставне збереження майна, що передбачено статтею 1212 ЦК України. Оскільки майно повернути неможливо, то позивачка вважає правильним способом захисту права стягнення коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін. Вважає недоведеними підстави для відшкодування шкоди.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі (26800 грн) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у даній справі є 22.04.2026, тобто дата складення повного судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

Згідно з квитанцією № 8КН0-792Е-Х0Х0-МНТТ від 08.06.2023, позивач, як відправник, перерахувала на картковий рахунок відповідача ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 30000,00 грн. з цільовим призначенням «переказ особистих коштів».

З пояснень сторін вбачається, що кошти були спрямовані на придбання спортивної форми для футбольної команди, сторонами не заперечується.

Згідно з квитанцією № С4В9-ЗК0Н-Х-767Р-ХВ68 від 15.06.2023, ОСОБА_2 перерахував на картковий рахунок ФОП ОСОБА_6 суму коштів у розмірі 29500,00 грн. відповідно до рахунку на оплату від 15.06.2023 року за спортивну форму.

Така спортивна форма була придбана та використовувалась під час тренувань .

Згідно з п. 2.4.8. Статуту ГО «Спортивний Ковель», організація має право отримувати допомогу у коштів або майна, що надходить безоплатно у вигляді членських внесків, безповоротної фінансової допомоги, пожертв, грантів та самостійно вирішувати питання про їх використання відповідно до положень цього Статуту та законодавства України.

Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом вимог є відшкодування відповідачем майнової шкоди у розмірі 26800 гривень, заподіяної у зв`язку з неповерненням придбаної за рахунок перерахованих позивачем коштів футбольної форми.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка завдала шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди, та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага.

Встановивши, що позивачка перерахувала кошти на придбання форми, така форма була придбана та використовувалась під час тренувань у футбольному клубі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю позивачкою заявлених позовних вимог.

Аргументи апеляційної скарги про допущені судом «припущення» щодо пожертви коштів, про неправильність встановлення обставин справи щодо походження коштів зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи та незгоди з мотивами суду першої інстанції, тому не слугують підставою для висновку про незаконність оскарженого рішення суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції приписів статті 1212 ЦК України апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до принципу диспозитивності судового процесу, закріпленому в статті 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтувала свої вимоги посиланням на заподіяння їй відповідачами майнової шкоди.

Вимог про повернення безпідставно набутого майна позивач не заявляла, тому суд обгрунтовано розглядав справу у межах заявлених позовних вимог, які викладені в позовній заяві ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді справи суд встановив обставини справи, правовідносини, які виникли між сторонами та розглянув спір з урахуванням заявлених позовних вимог та наданих доказів, правильно застосував приписи статті 1166 ЦК України, якою врегульовано питання відшкодування майнової шкоди, а також обґрунтовано послався на приписи статті 81 ЦПК України, яка зобов`язує кожну із сторін довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вирішивши спір відповідно до закону. Тому рішення суду необхідно залишити без змін, а подану апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: