Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №127/10236/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/10236/26

Провадження № 33/801/415/2026

Категорія: 305

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,

встановив:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 3 (три) неоподаткованих мінімуми доходів громадян, що становить 51 (п`ятдесят одну) гривню на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує про те, що суд не повідомляв його про судове засідання і воно пройшло без його участі. Підстав стягувати з нього судовий збір не було, оскільки він є особою з інвалідністю з дитинства. Адміністративний матеріал складений відносно нього незаконно, оскільки ніяких протиправних дій він не вчиняв.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №081272, складеного поліцейським взводу 1 роти 1 БПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Морозом А.В., 24 березня 2026 року у м. Вінниця по вул. Пирогова, 109, на території лікарні ім. Ющенка близько 15 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство відносно працівників лікарні, а саме: нецензурно виражався у їх сторону; обзивав; стукав у двері та заважав працювати, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Диспозиція статті 173 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП дійшов висновку, що його вина підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №081272 від 24 березня 2026 року; протоколом про адміністративне затримання серії АЗ №108797 від 24 березня 2026 року; рапортом співробітника поліції.

Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з`ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Висновок суду про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП України, а саме дрібне хуліганство, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частина 7 статті 294 КУпАП передбачає, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що про судове засідання його не повідомляли і воно пройшло без його участі.

За змістом статті 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173 КУпАП, розглядаються протягом доби.

У протоколі про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під підпис та отримав його примірник, останнього повідомлено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться 31 березня 2026 року о 10 год. 00 хв. у Вінницькому міському суді.

Тобто ОСОБА_1 був обізнаний про дату, час і місце розгляду справи.

Адміністративний матеріал надійшов на розгляд суду першої інстанції 30 березня 2026 року, а 31 березня 2026 року судом першої інстанції винесено постанову у даній справі.

Відтак, вказані вище доводи не заслуговують на увагу.

Апеляційний суд звертає увагу, що подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 не оскаржує висновки суду першої інстанції в частині наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а лише вказує, що адміністративний матеріал складений відносно нього незаконно і ніяких протиправних дій він не вчиняв.

За загальним правилом особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна зазначити в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції (постанови).

ОСОБА_1 не зазначає, в чому полягає незаконність дій працівників поліції при оформленні адміністративного матеріалу.

За відсутності доводів на спростування висновків суду першої інстанції, апеляційний суд позбавлений можливості з власної ініціативи перевірити судове рішення на предмет його законності.

Суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення описана у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №081272 від 24 березня 2026 року.

Тоді як твердження ОСОБА_1 про невчинення ним жодних протиправних дій є абстрактними.

Як пояснив ОСОБА_1 у судовому засіданні при апеляційному перегляді справи, 24 березня 2026 року він прийшов до Вінницької психоневрологічної лікарні імені академіка Ющенка, у якій перебувала його дівчина. Однак, до дівчини його не пустили. Через це у нього виникла конфліктна ситуація з медичними працівниками лікарні, які викликали працівників поліції.

Таким чином, пояснення ОСОБА_1 узгоджуються із змістом протоколу про адміністративне правпооуршення.

Разом з тим, слушними є доводи апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, на підтвердження чого надано (в копіях): посвідчення серії НОМЕР_1 від 09 листопада 2023 року; довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №639047 від 29 січня 2020 року (а.с.12,13).

Відтак, ОСОБА_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення із ОСОБА_1 судового збору. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_1 судового збору на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок скасувати.

У решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало