Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №161/24372/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/24372/25 Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А.

Провадження № 22-ц/802/514/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання – Савчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 29 квітня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір № 1584453 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Слон Кредит» зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Позивач зазначав, що ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит у розмірі 25 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала під час укладення кредитного договору. Строк кредиту становить 359 днів: з 29 квітня 2024 року по 24 квітня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Однак, користуючись кредитними коштами, відповідач частково здійснювала платежі на повернення кредиту у розмірі 26 261 грн 02 коп., у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором станом на 27 червня 2025 року склала 141 865 грн 64 коп., з яких: 24 949 грн 98 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 104 415 грн 66 коп. – проценти за користування кредитом; 12 500 грн – штрафні санкції.

27 червня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладений договір факторингу № 27062025, згідно з умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1584453 про надання споживчого кредиту від 29 квітня 2024 року. На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість відповідача склала 141 865 грн 64 коп.

Жодних платежів відповідач на погашення заборгованості за кредитним договором ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не здійснювала, а товариство не проводило додаткових нарахувань відповідачу.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 1584453 про надання споживчого кредиту від 29 квітня 2024 року у розмірі 141 865 грн 64 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2026 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 1584453 про надання споживчого кредиту від 29 квітня 2024 року у розмірі 107 284 грн 91 коп., з яких: 24 949 грн 98 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 82 334 грн 93 коп. – проценти за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат

В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Крюкова М. В., покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову товариства в повному обсязі.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Вважає, що рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Суд не врахував додаткові роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону України № 3498-IX Національного банку України. Зокрема, відповідно до вищезазначених роз`яснень: «Як було зазначено у Листі, відповідно до п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто до 20 серпня 2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно). На підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто з 21 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1%.». З врахуванням наведених роз`яснень, заборгованість за процентами за користування кредитом становить 92 376 грн 45 коп. Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору, погоджених сторонами договору. Проте, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, чим порушила умови договору. Представник позивача в апеляційній скарзі також просила вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених в суді першої та апеляційної інстанціях.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подала.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 21 квітня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 квітня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір № 1584453 про надання споживчого кредиту, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором К339. Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Слон Кредит» зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сторони уклали кредитний договір на наступних умовах:

- сума кредиту (загальний розмір) - 25 000 грн (п. 1.3.);

- строк кредиту - 360 днів (п. 1.4.);

- періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.4.);

- стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору (п. 1.5.1.);

- знижена процентна ставка становить 0,900% в день та застосовується, якщо позичальник до 29 травня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п. 1.5.2.).

Позичальник на виконання умов кредитного договору отримала від товариства у тимчасове платне користування кредитні кошти у розмірі 25 000 грн, шляхом перерахування їх ТОВ «Слон Кредит» 29 квітня 2024 року на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , яка була вказана нею при укладанні кредитного договору. Факт перерахування кредитних коштів у визначеному умовами кредитного договору розмірі на згадану платіжну картку підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 02 липня 2025 року, а також листом АТ «Універсал Банк» від 24 грудня 2025 року на ухвалу суду від 01 грудня 2025 року (а.с.91, 101).

Однак, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором перед ТОВ «Слон Кредит» належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї станом на 27 червня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 141 865 грн 64 коп., з яких: 24 949 грн 98 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 104 415 грн 66 коп. – проценти за користування кредитом; 12 500 грн – штрафні санкції.

За період з 29 квітня 2024 року по 27 червня 2025 року відповідач ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Слон Кредит» здійснила оплати у загальному розмірі 26 261 грн, 02 коп., які були спрямовані товариством на погашення тіла кредиту у розмірі 50 грн 02 коп. та процентів за користування кредитом у розмірі 26 211 грн.

27 червня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладений договір факторингу № 27062025, згідно з умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1584453 про надання споживчого кредиту від 29 квітня 2024 року. На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість відповідача склала 141 865 грн 64 коп.

Позивач після набуття права вимоги до відповідача додаткових нарахувань не здійснював.

Відповідач платежів на повернення кредитної заборгованості позивачу не вносила.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору не виконала, кредит не повернула, проценти за користування ним не сплатила, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 141 865 грн 64 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення кредитного договору № 1584453 від 29 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон Кредит» позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором К339, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що позивач надав належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру кредитної заборгованості позичальника, а також кредитний договір, який містить усі істотні умови та був укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи і згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України вважається укладеним в письмовій формі. Урахувавши, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 107 284 грн 91 коп., з яких: 24 949 грн 98 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 82 334 грн 93 коп. – проценти за користування кредитом, на користь позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», до якого згідно з умовами договору факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Судом стягнуто заборгованість за відсотками у межах строку дії договору за 330 днів, виходячи із встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки 1%. Відмовляючи у стягненні штрафних санкцій у розмірі 12 500 грн, суд урахував, що відповідач звільнена від їх сплати на час дії воєнного стану. Разом з тим, відповідач не подала контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» є законним та обґрунтованим.

У доводах апеляційної скарги представник позивача посилалася на роз`яснення Національного банку України щодо виконання окремих вимог Закону України № 3498-IX. Так, відповідно до вищезазначених роз`яснень: «Як було зазначено у Листі, відповідно до п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто до 20 серпня 2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно). На підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто з 21 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1%.». Тому апелянт вважає, що правильний розрахунок заборгованості необхідно розраховувати, виходячи з денної процентної ставки 1,5% за період з 29 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року, а за період з 21 серпня 2024 року по 24 квітня 2025 року - 1%, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості за процентами за користування кредитом становить 92 376 грн 45 грн.

Такі доводи колегія суддів до уваги не приймає зважаючи на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року. При цьому, вищезазначеним Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено п. 17, відповідно до якого: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23 квітня 2024 року включно до 20 серпня 2024 року включно); - з 21 серпня 2024 року включно та надалі – 1%. Вищезазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Кредитний договорів у цій справі був укладений 29 квітня 2024 року.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на те, що у цій справі договір укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому строк дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Отже, наведене свідчить, що судом першої інстанції заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 82 334 грн 93 коп. за період строку кредитування 330 днів та тіла кредиту 24 949 грн 98 коп. обрахована правильно, виходячи з денної процентної ставки 1%, визначеної згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (24 949 грн 98 коп. х 1% х 330 днів).

Таким чином, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: