Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №127/3509/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/3509/25

Провадження №11-кп/801/450/2026

Категорія: 18

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - ОСОБА_2 (суддя-доповідач),

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

законного представника – ОСОБА_8 ,

захисника в режимі відеоконференції – адвоката ОСОБА_9 ,

представника служби у справах дітей – ОСОБА_10 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025025010000109, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 24 травня 2025 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_11 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Немирів Вінницької області, громадянина України, студента другого курсу ДНЗ «Вище професійне училище № 7 м. Вінниці», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України,

у с т а н о в и в :

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом обставини

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання за:

ч. 1 ст. 296 КК України у виді одного року пробаційного нагляду;

ч. 1 ст. 122 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.

За обставин установлених судом та детально викладених у вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 23 травня 2025 року близько 17:30 год, рухаючись вздовж берегу річки «Південний Буг», зі сторони туристичного центру «Панорама», поряд із саморобним містком через рівчак, що неподалік вул. Крутий Узвіз у м. Вінниці, помітив неповнолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та під приводом того, що потерпілий нібито розповсюджує заборонені в обігу речовини, шляхом схову їх під указаний місток, розпочав конфлікт, вимагаючи у нього віддати йому заборонену речовину.

Надалі, у ході конфлікту ОСОБА_7 , грубо порушуючи громадський порядок та бажаючи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, самоствердитись за рахунок приниження інших осіб та протиставити себе суспільству, з особливою зухвалістю, на ґрунті створеного самим конфлікту, підійшов до ОСОБА_12 та почав шарпати останнього за одяг, після чого, безпричинно та несподівано для потерпілого розпочав наносити йому удари кулаками в область обличчя, унаслідок чого вони впали у рівчак, над яким розташований саморобний місток.

Після цього, ОСОБА_7 , підібравши зручну позицію над ОСОБА_12 , скориставшись неспроможністю останнього чинити активний опір його протиправним діям, виражаючи явну агресію та неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, продовжив вчиняти хуліганські дії, що виразилась у насильстві із завданням тілесних ушкоджень, а саме нанесення ударів коліном по тілу ОСОБА_12 , внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме: закритий імпресійний перелом (передньої стінки) лівої лобної пазухи; синці на голові, садна на тильній поверхні правої кисті.

Дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за:

ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю;

ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні – прокурор Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_11 , не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинах, просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Просить у цій частині ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за:

ч. 1 ст. 296 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 591 КК України;

ч. 1 ст. 122 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України.

В решті вирок залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

місцевий суд призначивши обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді пробаційного нагляду, у порушення вимог ч. 2 ст. 591 КК не поклав на нього обов`язки у зв`язку із призначенням такого покарання.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 , його законний представник ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_13 , представник служби у справах дітей ОСОБА_10 не заперечили проти задоволення апеляційної скарги, оскільки її вимоги в цілому не погіршують становища обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_12 , його законний представник ОСОБА_14 , представник ювенальної превенції будучи належним чином повідомленими про день та час апеляційного розгляду в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Мотиви суду

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З оскаржуваного вироку слідує, що суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України. Указаний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.

Доводи апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність під час призначення покарання суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 591 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Пунктами 1-3 ч. 2 ст. 591 КК України визначено обов`язки, які суд покладає на особу при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду.

Таке рішення суду носить імперативний характер, тому покладення указаних обов`язків є обов`язковим при призначенні відповідного покарання за кожне кримінальне правопорушення як окремо, так і за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) чи за сукупністю вироків (ст. 71 КК).

Системний аналіз ст. 591 КК України дозволяє дійти висновку про те, що на відміну від положень ст. ст. 75, 76 КК України, коли звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладення на засудженого певних обов`язків застосовується до остаточного покарання, призначеного у тому числі за сукупністю кримінальних правопорушень, у випадку призначення покарання у виді пробаційного нагляду, обов`язки, визначені ч. 2 ст. 591 КК України, встановлюються до кожного кримінального правопорушення. У іншому випадку має місце неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

З оскаржуваного вироку слідує, що місцевий суд призначивши ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК України покарання у виді пробаційного нагляду, не указав про покладення на винну особу обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 591 КК України.

Таке неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність потягнуло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначення покарання з ухваленням нового вироку в цій частині судом апеляційної інстанції.

Крім того, судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначається початок строку відбування покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Водночас, у порушення указаних вимог закону суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком, не указав в резолютивній частині оскаржуваного вироку, що початок строку іспитового строку слід обчислювати з моменту проголошення вироку.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання, з ухваленням у цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 403, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_11 задовольнити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 у кримінальному провадженні № 12025025010000109, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 24 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити у цій частині новий вирок.

Визнати винуватим ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 296 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 591 КК України:

періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення» для неповнолітніх суб`єктів пробації, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 1797/5 від 11 червня 2018 року;

за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п. п. п. п. 1, 2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання;

виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Початок іспитового строку ОСОБА_7 рахувати з дня ухвалення вироку судом апеляційної інстанції.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4