Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №137/1478/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/1478/25

Провадження № 22-ц/801/1078/2026

Категорія: 91

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни

на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Гончарук-Аліфанової О.Ю.,

у справі № 137/1478/25

за заявою ОСОБА_1 (заявник)

за участі - військової частини НОМЕР_1 , Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, ОСОБА_1 (заінтересовані особи)

про оголошення фізичної особи померлою,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з із заявою про оголошення фізичної особи померлою, залучивши до участі у справі заінтересованих осіб - військову частину НОМЕР_1 , Вінницький відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що 30 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 його було сповіщено про те, що з його сином - солдатом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрільцем 2 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під час мінометного обстрілу по позиції стрілецького батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , було втрачено зв`язок та візуальний контакт (зник безвісті).

Відділом поліції №3 (м. Вінниця) ВРУП ГУНП Вінницькій області здійснювалось досудове розслідування в кримінально провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 025020050000216 від 20 березня 2025 року по факту безвісті зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Посилаючись на те, що з акту службового розслідування випливає, що його син зник безвісти за обставин, що загрожували його загибеллю, під час виконання бойового завдання, а на даний час він бажає увіковічити пам`ять свого сина, оформити свої спадкові права, а також реалізувати своє право на отримання частини одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», просив визнати померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрільця 2 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , зниклого безвісти 27 липня 2024 року під час мінометного обстрілу по позиції стрілецького батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області. Датою смерті ОСОБА_2 просила вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - населений пункт Часів Яр Донецької області.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02березня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із судовим рішенням, заявник ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Мотальову-Кравець В.Ю., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення та неповне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення заяви.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що з моменту зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 до теперішнього часу пройшло більше ніж шість місяців, відомості про його можливе перебування у полоні відсутні. Скаржник вважає помилковим висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви. На думку скаржника шестимісячний строк, про який йдеться у ч.2 ст. 46 ЦК України слід відраховувати саме з дня зниження безвісті солдата ОСОБА_2 ..

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник заінтересованої особи – військові частини НОМЕР_1 Вакал Д.В. зазначив, що службове розслідування про встановлення факту зникнення безвісти військовослужбовця наразі є недостатнім доказом для встановлення судом конкретних обставин загибелі (оголошення померлим) ОСОБА_2 .

Відзиви на апеляційну скаргу суду від інших осіб не надійшли, проте відсутність таких не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції – частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 08 квітня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мотильова-Кравець В.В. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити. Представник просить звернути увагу на ту обставину, що в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому Наказом міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року, Часовоярська міська територіальна громада за винятком с. Богданівка вказана як така, що бойові дії розпочалися на ї території 24.02.2022 року, й завершилися 06.08.2024 року. Саме від цієї дати на її, та заявника, думку слід відраховувати шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 46 ЦК України.

Заінтересовані особи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14 березня 2009 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком є ОСОБА_1 (заявник), матір`ю - ОСОБА_1 (заінтересована особа).

Відповідно до витягу із наказу № 139 від 04 червня 2024 року, солдата ОСОБА_2 , умовно-достроково звільненого, призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30 травня 2024 року № 156-РС на посаду стрільця 2 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Із сповіщення сім`ї № 37 від 30 липня 2024 року, адресованого ОСОБА_1 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець 2 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , 27 липня 2024 року під час мінометного обстрілу по позиції стрілецького батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , зник безвісті.

Факт зникнення безвісти ОСОБА_2 підтверджується також витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Згідно наказу головнокомандувача Збройних сил України № 436 від 04 вересня 2025 року, з 01 по 31 серпня 2025 року Часовоярська міська територіальна громада визнана районом ведення бойових дій.

Як вбачається із акту службового розслідування № 23907ко від 09 вересня 2024 року, яке проведене згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 липня 2024 року № 2653-АД "Про призначення службового розслідування для уточнення причин і умов зникнення безвісти за особливих обставин солдатів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ", згідно рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 від 29 липня 2024 року, стало відомо що близько 12 години 27 липня 2024 року під час мінометного обстрілу зі сторони противника по позиції стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), військової-частини НОМЕР_3 в населеному пункті Часів Яр Донецької області, перестали виходити на зв`язок та втрачено візуальний контакт з солдатом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_2 . Їх подальша доля та стан не відомі. Тіла вказаних солдатів не знайдено. Вищезазначені військовослужбовці виконували бойові завдання згідно бойового розпорядження.

З пояснень кулеметника 1 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 стало відомо, що 27 липня 2024 року він знаходився на вогневій позиції «Чайка» стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 та близько 11 години 40 хвилин 27 липня 2024 року почався ворожий мінометний обстріл, було декілька влучань поруч, а також в районі вогневої позиції «Тесла», де знаходились стрілець з стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , стрілець 2 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 та стрілець з стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_5 . Після закінчення обстрілу при спробі з`ясувати обстановку на позиції «Тесла» по радіозв`язку вийшов солдат ОСОБА_5 та доповів про влучання в укриття позицій « ОСОБА_6 ».

Від молодшого сержанта ОСОБА_7 надійшов наказ про допомогу в переміщенні військовослужбовців та зброї на позицію « ОСОБА_8 ». Вийшовши на допомогу на позицію « ІНФОРМАЦІЯ_5 » солдат ОСОБА_4 візуально виявив завалене укриття та солдата ОСОБА_5 . Спроби знайти та встановити зв`язок з солдатом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_2 були безуспішні. Провести детальні пошукові дії заважають активні бойові дії. Пошуки за допомогою безпілотних літальних апаратів не дали жодних результатів.

З пояснень старшого стрільця-оператора 2 спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 стало відомо, що 27 липня 2024 року солдат ОСОБА_5 разом з стрільцем 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_3 та стрільцем 2 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_4 солдат ОСОБА_2 вів оборону вогневої позиції «Тесла» стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 та близько 11 години 45 хвилин 27 липня 2024 року солдат ОСОБА_5 за допомогою радіозв`язку доповів тимчасово виконуючому обов`язки головного сержанта 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_3 молодшому сержанту ОСОБА_7 про влучання в позицію « ОСОБА_6 » ворожої міни та руйнування позиції. Від молодшого сержанта ОСОБА_7 надійшов наказ про переміщення особового складу та зброї в найближче укриття, так як наявне було зруйноване. При наступному огляді позиції «Тесла» було виявлено, що укриття завалене великою кількістю ґрунту з домішками деревини та каміння. Всі подальші спроби відновити зв`язок голосом чи по рації з солдатом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_2 були безуспішні. Провести детальні пошукові дії заважають активні бойові дії. Пошуки за допомогою безпілотних літальних апаратів не дали жодних результатів.

Причиною зникнення безвісти колишнього стрільця 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_3 та колишнього стрільця 2 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_2 стало ведення бойових дій стрілецьким спеціалізованим батальйоном (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_3 під час ведення оборонного бою на позиції відділення « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області.

Умовою, що сприяла зникненню безвісти колишнього стрільця 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 та колишнього стрільця 2 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_2 стали бойові зіткнення та мінометний обстріл противником в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області та перебування даної території в так званій "сірій зоні" .

29 липня 2024 року тимчасово виконуючий обов`язки командира стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_9 подав рапорт на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 про призначення службового розслідування за фактом зникнення безвісти 24 липня 2024 року солдата ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 190 від 30 липня 2024 року, 29 липня 2024 року припинив участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій у зв`язку із зникненням безвісти: солдат ОСОБА_2 .

В рамках службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 липня 2024 року №2653-АД відібрано пояснення у ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Згідно копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09 вересня 2024 року № 2846А-АД, службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29 липня 2024р оку № 2653-АД, вважати завершеним, солдата ОСОБА_2 вважати зникли безвісти .

Згідно виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, станом на 03 грудня 2025 року інформація щодо перебування у полоні ОСОБА_2 , 2003 р.н., відсутня.

Позиція апеляційного суд у

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_2 померлим, зазначений у ч. 2 статті 46 ЦК України не настав, оскільки ОСОБА_2 зник безвісти в районі населеного пункту проведення воєнних дій, який до теперішнього часу є територією активних бойових дій.

Колегія суддів повністю погоджується із таким висновком суду.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Здійснення правосуддя на засадах верховенства права забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачений Главою 6 Розділу IV ЦПК України «Окреме провадження».

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила: «Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Тоді як у частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма, у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Отже, приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» - воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові наголосила на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».

Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Вирішуючи питання щодо початку відліку строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).

Так, Наказ № 376 визначає перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (розділ І) та тимчасово окупованих рф територій України (розділ ІІ).

У свою чергу, серед територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, розрізняють:

1) території можливих бойових дій – регіони, де зберігається загроза бойових зіткнень (підрозділ 1 розділу І),

2) території активних бойових дій – райони, де тривають інтенсивні бойові дії або вони відбувалися нещодавно (підрозділ 2 розділу І);

3) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси – райони, де бойові дії не припинили роботу ключових електронних систем держави (підрозділ 3 розділу І).

Тобто, як підрозділ 2, так і підрозділ 3 розділу І Наказу № 376 перелічують території, на яких ведуться активні бойові дії, з однією лише відмінністю – на територіях, наявних у переліку в підрозділі 3 розділу І Наказу, ключові електронні системи держави продовжують свою роботу.

Оскільки на рівні нормативно-правових актів держави територія Часовоярської міської територіальної громади за винятком с. Богданівка Бахмутського району Донецької області визнається такою, на якій продовжуються активні бойові дії, то суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні заяви ОСОБА_1 , правильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 24 грудня 2025 року по справі № 595/726/25 (провадження № 61-1582ск25).

Доводи заявника про необхідність відраховувати такий строк з дати ймовірної смерті фізичної особи суперечать висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, яка звернула увагу на те, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Отже у даному конкретному випадку шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України не можна відраховувати від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною, органи військової та цивільної влади не мають доступу до відповідної території й ефективно не контролюють її.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, що виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Зокрема, регулярні обміни військовополоненими підтверджують, що особи, які вважалися безвісти зниклими або загиблими, можуть бути звільненими з полону через значний проміжок часу. Зокрема, широкий суспільний резонанс отримала ситуація, коли військовослужбовець ОСОБА_10 , якого у 2022 році визнано загиблим, а у 2023 році після проведення ДНК-експертизи - поховано, під час останнього обміну військовополоненими 05 лютого 2026 році повернувся в Україну живим.

Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені у рішенні «Україна та Нідерланди проти Росії» (об`єднані заяви № 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22) від 09 липня 2025 року, у якому суд констатував системні порушення прав людини, пов`язані, зокрема, з незаконним утриманням або відсутністю інформації про їх долю у контексті збройного конфлікту на території України. У зазначеному рішенні ЄСПЛ звернув увагу на численні випадки позбавлення волі та утримання осіб без зв`язку із зовнішнім світом, що об`єктивно ускладнює встановлення їх місцезнаходження.

Вказані обставини наочно свідчать про існування реального ризику помилкового встановлення факту смерті особи та оголошення особи померлої у ситуації, коли такі особи фактично можуть перебувати у полоні або в інших умовах, що унеможливлюють встановлення їх місцезнаходження, а тому застосування скорочених строків, передбачених статтею 46 ЦК України, може призвести до передчасного констатування смерті людини, яка фактично є живою.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 з підстав неможливості відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

По справі відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 березня 2026 року, – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б.Войтко

І.В. Міхасішин