Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №760/7794/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7794/26

1-кп/760/3038/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м.Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Гірник Селидівського району Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Соборного районного суду міста Дніпра від 22.05.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2026, приблизно о 12:30 годині, ОСОБА_4 перебував у власних справах неподалік вул. Гайова у м. Києві ( урочище Божків Яр).

У подальшому, проходячи парковою зоною, неподалік гаражного кооперативу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Гайова, 14, на землі, біля дерева, він помітив два згортки з ізолюючої стрічки чорного кольору, всередині яких виявив два поліетиленових пакети з пазовим замком (зіп-пакети) з вмістом кристалоподібної речовини білого кольору масою 0,826 г (об`єкт №1) та 0,853 г (об`єкт №2), загальною масою 1,679 г, і яка, відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ №СЕ-19/111-26/11670-НЗПРАП від 06.03.2026, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (Таблиця I Список №2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 №770), загальною масою PVP 1,360 г.

Усвідомлюючи, що в середині вказаних зіп-пакетів може міститися особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, а її придбання та зберігання є незаконним, поклав її до шапки чорного кольору, в яку був одягнений, тим самим незаконно придбав психотропну речовину для власного вживання без мети збуту.

Після чого, ОСОБА_4 , зберігаючи при собі вищевказані зіп-пакети з психотропною речовиною, направився пішки у власних справах в напрямку вулиці Гайова, чим здійснив незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Водночас, цього ж дня, а саме 05.03.2026, приблизно о 13:00 годині, коли він перебував за адресою: м. Київ, вул. Гайова, 14, його зупинено працівниками поліції, яким він добровільно повідомив, що має при собі, у шапці чорного кольору, в яку він був одягнений, два зіп-пакети з психотропною речовиною, який у подальшому, в період часу з 15:02 до 15:21 годин, у нього вилучено під час затримання та проведення особистого обшуку на підставі ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акта, згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, розкаявся.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та його захисник не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_4 раніше судимий, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії не тяжкого, також суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом`якшують покарання, відсутність тяжких наслідків від злочину.

Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який не працевалштований, в період воєнного стану не займався жодною суспільно-корисною працею, одружений, посередньо характеризується, перебуває на обліку у лікаря - нарколога, у лікаря - психіатра на обліку не перебуває.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд, відповідно до статті 66 КК України, відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи- воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).

Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 діяння є не тяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив вищевказаний злочин, будучи засудженим за вироком Соборного районного суду міста Дніпра від 22.05.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та призначено іспитовий строк один рік.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 був засуджений за вироком Соборного районного суду міста Дніпра від 22.05.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 71 КК України та частково приєднати не відбуте покарання, виходячи із співвідношення, визначеного пунктом «б» частини 1 ст. 72 КК України, відповідно до якого одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за правилами ст. 69 КК України відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати по справі суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ст.124 КПК України.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Соборного районного суду міста Дніпра від 22.05.2025 за яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, виходячи із співвідношення, визначеного пунктом «б» ч. 1 ст.72 КК України, відповідно до якого одному дню позбавлення волі відповідає два дня обмеження волі, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 1 (одного) року 5 (п`яти) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Речові докази: психотропну речовину, обіг якої обмежено PVP, масою 1,360 г. - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/111-26/11670-НЗПРАП від 06.03.2026 - 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять ) гривень 60 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1