Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №760/34730/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/34730/25 2/760/8046/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Нагуляк А.Б., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 32», про зобов`язання провести розрахунок при звільненні,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 32» (далі - відповідач), про зобов`язання провести розрахунок при звільненні.

Позов обґрунтований тим, що у період з 01.11.2014 по 12.09.2025 позивач працювала на посаді адміністратора Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 32» (до перейменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фішер енд Хорс»).

В день звільнення був проведений розрахунок та виплачено заробітню плату, проте компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку не виплачено (184 календарних днів).

Вказана заборгованість за твердженням позивача не була виплачена їй під час звільнення.

З огляду на не виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку на момент звільнення, позивач також вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07.01.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду судове засідання призначено на 11.02.2026.

Відповідач у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. У зв`язку з чим було перенесено дату судового засідання та призначено на 17.03.2026.

04 березня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про зміну позовних вимог в якій остання просить стягнути з позивача компенсацію за 184 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки до наказу директора ТОВ «Студія 32» від 11.09.2025 № 12-к, та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

17 березня 2026 року до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. У зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 08.04.2026.

19 березня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить залишити без задоволення позов у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У відзиві відповідач визнає факт перебування із позивачем у трудових відносинах, але не визнає факт заборгованості оскільки заборгованість була виплачена готівкою позивачу у касі відповідача. У зв`язку із викладеним просить у позові відмовити.

У поясненнях позивача, які надійшли до суду 07.04.2026 позивач зазначає, що грошові кошти готівкою від відповідача не отримувала та зазначила, що заробітню плату завжди отримувала у безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок.

08 квітня 2026 року у судове засідання відповідач не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Позивач в судовому засідання підтримала позов та просила його задовольнити, зазначила, що не виплачену компенсацію за 184 календарних дні невикористаної, щорічної основної відпустки так і не отримала.

Суд, заслухавши доводи позивача вивчивши позовну заяву та відзив на позовну заяву, які подані сторонами, повно і всебічно дослідивши докази, які міститься у матеріалах справи, встановив такі факти та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 01.11.2014 по 12.09.2025 працювала у ТОВ «Студія 32» на посаді адміністратора, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Наказом відповідача від 11.09.2025 № 12/к позивача звільнено з роботи з 12.09.2025 за власним бажанням (п. 1 ст. 36 КЗпП України), компенсована 184 календарних днів невикористаної відпустки. Вказані обставини підтверджуються копією вказаного наказу, яка долучена до матеріалів справи.

Згідно з відповіді № 2463682 від 16.03.2026, з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2025 року у вересні 2025 року від ТОВ «СТУДІЯ 32» було задекларовано суму 58655,87 грн з сумами податку код та назва ознаки доходу/код ознаки пільг зазначено - 101 - заробітна плата, дата звільнення з роботи 11.09.2025.

У матеріалах справи міститься виписка АТ КБ "ПРИВАТБАНК" № LCV7A3S3JJJPHQ9E від 26.03.2026 по банківському рахунку позивача, із якої встановлено, що відповідач не перераховував грошові кошти у розмірі 58655,87 грн з вирахуванням податків і зборів у вересні 2025 року та в подальшому.

Доказів перерахування зоборгованості із заробітної плати на банківський рахунок позивача до матеріалів справи відповідач не надав.

Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів (розрахункових документів), які б підтвердили погашення вказаної заборгованості на дату звільнення позивача (12.09.2025), або на день розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, суд вважає вищевказані обставини доведеними достатніми доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Право на працю, закріплене у ст. 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

За змістом ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

За змістом ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Разом з цим, із матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, як роботодавець, порушуючи вимоги трудового законодавства в частині оплати праці працівника, має заборгованість перед позивачем по заробітній платі, і не здійснив виплату цієї заборгованості навіть при звільненні позивача, що мав зробити у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України.

Посилання відповідача, що він виплатив позивачу кошти готівкою із каси судом не приймаються, так як відповідачем не надано належних та допустимих доказів, як б підтвердили виплату заборгованості готівкою, зокрема касового ордеру із підписом позивача про отримання готівкових коштів.

Із наданих відповідачем касового чеку ві 12.09.2025 не можливо встановити факт виплати позивачу готівкових коштів.

Сплата відповідачем податків і зборів із нарахованої позивачу заробітної плати при звільненні також не свідчить про подальшу виплату відповідачем заборгоаності на рахунок позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку. що відповідачем не доведено факт виплати нарахованої заборгованості при звільненні перед позивачем.

Відтак, вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі

58655,87 грн, з урахуванням податків і зборів, є обґрунтованими та належно підтвердженими і відповідно підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, то суд при вирішенні вказаної вимоги звертає увагу на таке.

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений

ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів виплати позивачу компенсації за 184 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток позивача судом розраховується відповідно до правил, які передбачені у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Постанова № 100).

У п. 2 Розділу ІІ Постанови № 100 вказано, що:

«У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.»

Як встановлено судом, позивач була звільнена з роботи у вересні 2025 року.

Отже, розрахунковим періодом для обрахунку середньої заробітної плати є липень - серпень 2025 року в яких позивач працювала і їй нараховувалась заробітна плата.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату, яку надав відповідач заробітна плата позивача за липень - серпень 2025 року становила 18011,75 грн.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить 409,36 грн (18011,75 грн /44 робочі дні).

У період з нараховувалось 130 робочих дні.

Так, з моменту звільнення позивача по день ухвалення рішення суду, але не більше ніж шість місяців (12.09.2025 - 12.09.2026), нараховується 130 робочих днів, що є часом затримки виплати розрахунку з боку відповідача.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить - 53216,80 грн (409,36 грн х 130 робочих днів).

Отже, на думку суду вимога про стягнення на користь позивача суми середнього заробітку підлягає задоволенню.

При цьому суд не вбачає підстав для змень шення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, так як останній співмірний сумі заборгованості перед позивачем.

Крім того суд враховує, що у період після звільнення позивача відповідач не здійснив погашення заборгованості повністю або частково.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вказане, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог позивача в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись вищевикладеним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 32» про зобов`язання провести розрахунок при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 32» (код ЄДРПОУ 37038930) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 58655 гривень 87 копійок, з відрахування із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх стягненні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 32» (код ЄДРПОУ 37038930) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 53216 гривень 80 копійок, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх стягненні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 32» (код ЄДРПОУ 37038930) на користь державного бюджету судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 32», код ЄДРПОУ 37038930, місцезнаходження: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 206.

Суддя О. Майстренко