Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №755/25156/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/25156/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100040003803 від 04.12.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 11 годин 50 хвилин 03 грудня 2025 року, а саме, до часу фактичного виявлення працівниками поліції за адресою: м. Київ, вул. Пантелеймона Куліша, поблизу станції міської електрички «Київ-Дніпровський», ОСОБА_7 придбав контактну клинкову холодну зброю колючо-ріжучої дії, виготовлену заводським способом по типу мисливського ножа загального призначення.

Здійснивши придбання холодної зброї, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 в період часу з моменту придбання та до часу фактичного виявлення працівниками поліції, почав зберігати при собі холодну зброю, чим вчинив правопорушення, яке виразилось у незаконному носінні холодної зброї, без передбаченого чинним законодавством України дозволу.

03.12.2025 приблизно о 11 год 50 хв., маючи при собі холодну зброю, без передбаченого законом дозволу, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Пантелеймона Куліша, поблизу станції міської електрички «Київ-Дніпровський» ОСОБА_7 був виявлений працівниками поліції.

У подальшому, в той же день слідчий за участі двох понятих та безперервної відео фіксації вилучив у ОСОБА_4 контактну клинкову холодну зброю колючо-ріжучої дії, виготовлену заводським способом по типу мисливського ножа загального призначення.

Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України, тобто, носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

18 грудня 2025 року у даному кримінальному провадженні № 12025100040003803 між прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисниці ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст. 468-470 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди прокурор ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_7 за участю захисниці ОСОБА_6 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та його правової кваліфікації, а саме: ч. 2 ст. 263 КК України, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також узгодили покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 263 КК України у виді обмеження волі строком на два роки, також погоджене звільнення від відбування покарання з випробуванням, та встановлення іспитового строку.

У даній угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які роз`яснені обвинуваченому. В угоді зазначено дата її укладення та вона скріплена підписами сторін.

Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_5 просила затвердити угоду про визнання винуватості, вказуючи, що вона відповідає вимогам КПК України та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, яке відповідає санкції інкримінованої статті. Також просила долучити довідку про витрати та вирішити питання щодо речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні також просив суд вказану угоду, укладену між ним та прокурором затвердити і призначити йому узгоджену в угоді міру покарання. Також обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, надав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Захисниця ОСОБА_6 також просила затвердити угоду про визнання винуватості, підтвердила, що угода укладена добровільно, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 а саме ч. 2 ст. 263 КК України згідно із ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, а також шляхом опитування учасників судового провадження, з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, укладеної з прокурором ОСОБА_5 характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а саме - в носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Суд, при затвердженні погодженої міри покарання ОСОБА_4 враховує характер та ступінь суспільної небезпеки, вчиненого обвинуваченим правопорушення, що належить до категорії нетяжких злочинів, відсутність тяжких наслідків від кримінального правопорушення, а також інші відомості про особу обвинуваченого, має постійне місце проживання, має позитивну характеристику, а також обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , якими є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обвинувальний акт не містить.

Отже, визначене в угоді про визнання винуватості покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Відтак, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисниці ОСОБА_6 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК і КК України, враховуючи вказані обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з низкою пом`якшуючих обставин, суд вважає, необхідним затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Разом з тим, беручи до уваги викладене, суд вважає, що вказані обставини в своїй сукупності дають підстави дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства та звільненні його від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись вимогами ст. 373, 374, 469, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд,

у х в а л и в :

затвердити угоду про визнання винуватості від 18 грудня 2025 року, укладену між прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100040003803 від 04.12.2025.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: контактну клинкову холодну зброю колюче-ріжучої дії, виготовлену заводським способом по типу мисливських ножів загального призначення, яку поміщено до сейф-пакету № 4169015, передану до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 025276) - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме: за проведення судової авто-товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-25/73928-ХЗ від 08.12.2025 у розмірі 2674 грн. 20 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, обвинуваченому та захисниці.

Суддя: ОСОБА_1