Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №752/31365/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Суд: Голосіївський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 21 квітня 2026 р.

Справа: №752/31365/25

Суддя: Ольшевська І. О.

Справа № 752/31365/25

Провадження № 2/752/3099/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас СВ., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Військова частина НОМЕР_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжується навчання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Військова частина НОМЕР_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжується навчання, та просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на своє утримання в розмірі з усіх доходів відповідача до припинення навчання позивача, але не довше ніж до досягнення 23-го віку.

В обгрунтування позову зазначає, що відповідач є її батьком. Після закінчення школи позивач вступила на навчання до Національного університету біоресурсів і природокористування України і наразі навчається на третьому курсі університету, дата завершення 30.06.2027р. Вказує, що проживає окремо від своєї мами, є повнолітньою особою, отримує незначну стипендію, проживає в гуртожитку. Мати позивача є особою з інвалідністю, проживає на прифронтовій території в с. Нова Іванівка, Лозовського району, Харківської області, отримує незначну пенсію та не має можливості допомагати позивачу матеріально. Відповідно до сповіщення №94 від 08.08.2024р. батько позивача зник безвісті 29.07.2024р. поблизу н.п. Нью-Йорк, Бахмутського району, Донецької області при виконання бойового завдання. З посиланням на ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті за особливих обставин», позивач звертає увагу на те, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи. Позивач, з урахуванням того, що є донькою відповідача, повнолітньою, такою, що навчається на денному відділенні університету, не має можливості працювати, потребує витрат на проживання, проїзд, харчування, має серйозне хронічне захворювання, потребує постійної медикаментозної підтримки, вважає, що має право на грошову допомогу від батька, з огляду на що заявляє відповідні вимоги на вирішення їх у судовому порядку.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.12.2025р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач та третя особа належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивачка є донькою відповідача, що вбачається із Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого Новоіванівською сільською радою Лозівського району Харківської області 12.12.2005р.

На даний час позивачка досягнула повноліття і навчається на 3-му курсі денної форми здобуття освіти за державним замовленням на факультеті землевпорядкування Національного університету біоресурсів і природокористування України, що підтверджується довідкою університету від 28.10.2025р. №199. У вказаній довідці також зазначено, що термін завершення навчання 30 червня 2027р.

Згідно довідки про доходи за період січень 2025р по червень 2025р. позивачу нараховано стипендію в розмірі 8 260,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач має медичний діагноз.

Мати позивача є особою з інвалідністю (довідка серії 10ААВ №632086).

Згідно сповіщення сім`ї від 27.12.2024р. №16369 Міністерства оборони України батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісті 29.07.2024р. поблизу н.п. Нью-Йорк Бахмутського району, Донецькою області при виконанні бойового завдання.

У зв`язку з навчанням, як вказує позивач, вона потребує матеріальної допомоги на проживання, проїзд, харчування, ліки, а за відповідачем, як військовослужбовцем, який вважається безвісті зниклим, зберігається виплата грошового забезпечення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного,

розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 Сімейного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною 1 ст. 200 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

У ч. 2 цієї ж статті зазначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв`язку з цим стягуються аліменти.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17

зроблено висновок щодо застосування статті 199 Сімейного кодексу України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з`ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не бере участі в утриманні дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в матеріалах справи доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як встановлено вище, батько позивачки зник безвісті 29.07.2024р. при виконанні бойового завдання.

Частина 1 ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті за особливих обставин» набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У відповідності до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

За пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Отже, при вирішенні спору, суд враховує наступні обставини, а саме, те, що позивачка є повнолітньою, навчається, потребує матеріальної допомоги, і те, що за відповідачем, як військовослужбовцем, який зник безвісті, зберігається виплата грошового забезпечення.

Слід зазначити, що предмет спірних правовідносин направлений у першу чергу на забезпечення інтересів повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, так як обов`язок по його утриманню покладається на обох батьків.

Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Відповідно до частини першої ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Пунктом 1 частини першої ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та враховуючи, що позивачка потребує матеріальної допомоги, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на період її навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.12.2025р. і до закінчення навчання - 30.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення ним 23-х річного віку.

Враховуючи приписи статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Військова частина НОМЕР_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжується навчання задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання на період навчання в розмірі частини всіх доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.12.2025р. і до закінчення навчання - 30.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 23-х річного віку.

3. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) грн.

4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

5 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,

набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 22.04.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua