Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №712/9543/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 20 квітня 2026 р.

Справа: №712/9543/25

Суддя: Троян Т. Є.

Справа № 712/9543/25

Провадження № 2-о/712/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/суд - Троян Т.Є.

при секретарі - Чумак Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту, мотивуючи позовні вимоги наступним: згідно рішення Виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси від 15.11.2006 року № 887 її призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на той період було 6 років. Крім виконання формальних обов`язків щодо піклування про дитину взяла на себе роль материнських обов`язків. Забезпечувала емоційну підтримку, турботу про психологічний добробут ОСОБА_2 , створила атмосферу безпеки та любові. Піклувалася про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечила отримання освіти та підготовку до самостійного життя. ОСОБА_2 називав її мамою. Чоловік заявниці ОСОБА_3 , який є пенсіонером, з 2017 року переїхав до Польщі, де і проживає по даний час. Жодної фінансової чи іншої допомоги заявниці з того часу не надавав.

Після закінчення школи у 2015 році, ОСОБА_2 продовжив навчання в музичному училищі ОСОБА_4 з 2017 року по 2019 рік, а в подальшому – до 2020 року в університеті ОСОБА_5 .

В 2020 році ОСОБА_6 почав трудову кар`єру. З 2023 року по серпень 2024 року (перед мобілізацією) працював на сільськогосподарському товаристві «Старинська птахофабрика» та проживав у м. Переяслав Київської області. Повідомляв заявниці, що має достойну платню, та ще більше зможе їй допомагати фінансово та утримувати.

Незважаючи на проживання в іншому місті, ОСОБА_2 2-3 рази на місяць приїжджав у м. Черкаси на вихідні до заявниці, як до своєї мами. Закуповував продукти харчування, ліки, оскільки заявниця хворіла на цукровий діабет, побутові речі, які необхідні для повсякденного використання. В разі неможливості приїзду до заявниці, пересилав кошти на її картковий рахунок.

11.11.2024 року заявниця ОСОБА_1 отримала сповіщення сім`ї за № 327, в якому повідомлялось, що її син солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи бойове завдання, не повернувся до підрозділу та вважається зниклим безвісти за особливих обставин під час захисту Вітчизни.

Вказала, що підставою для звернення з відповідною заявою до суду є необхідність переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника-військовослужбовця, оскільки допомога ОСОБА_2 була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Просить суд встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 .

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2025 року відкрито провадження по справі в порядку окремого провадження.

13.08.2025 року представник ГУ ПФУ в Черкаській області Соломко І.В. скерувала до суду заперечення на заяву, у яких зазначила наступне: Відповідно до ст. 29 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті. Статтею 30 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Відповідно до чинного законодавства, якщо особа має право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за її вибором, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання до органу Пенсійного фонду відповідної заяви з усіма необхідними документами. З матеріалів справи вбачається, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки надає можливість для реалізації її пенсійних прав, а саме: подальше призначення пенсії по втраті годувальника. Обставини справи свідчать про наявність спору щодо перебування Позивача на утриманні ОСОБА_2 , що дає право на призначення пенсії по втраті годувальника, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження. Просила відмовити заявнику в задоволені заяви про встановлення факту перебування на утриманні.

Представник заявника – адвокат Клименко В.М. 14.08.2025 року скерував до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що самі по собі заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про наявність у заявника права на пенсію не свідчать про існування спору та не є перешкодою для встановлення факту. Що має юридичне значення, в порядку окремого провадження. Просив врахувати висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2024 року у справі № 179/986/23, від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23 (провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23).

Адвокат Клименко В.М, заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Представник ГУ ПФУ в Черкаській області в судове засідання не з`явився, розгляд справи просили здійснювати без участі представника, про що скерували відповідну заяву.

Представник заінтересованої особи ВЧ НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

Заслухавши заявника, адвоката заявника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає справи в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , батько дитини – ОСОБА_7 , мати – ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.07.2016 (видане повторно), актовий запис № 103 від 09.02.2000.

Рішенням виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси № 877 від 15.11.2006 року призначено громадянку ОСОБА_1 опікуном над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покладено обов`язки законного представника малолітнього згідно з чинним законодавством. Визначено місце проживання малолітнього за місцем проживання опікуна.

Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_3 від 25.08.1999 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначене: АДРЕСА_2 .

Як вказала заявниця, у 2024 році ОСОБА_2 був мобілізований, а в листопаді вона отримала сповіщення про те, що ОСОБА_6 вважається зниклим безвісти.

Так, відповідно до сповіщення сім`ї № 327 від 11.11.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший стрілець 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , 06 листопада 2024 року виконував бойове завдання у складі підрозділу на тимчасово непідконтрольній Україні території в районі н.п. Гостре Донецької області. В результаті відбиття штурму противника було втрачено зв`язок з солдатом ОСОБА_2 , який не повернувся до підрозділу та вважається зниклим безвісти за особливих обставин під час захисту Вітчизни.

Крім того, за даним фактом порушене кримінальне провадження № 12024250310003776 від 13.11.2024 року за ч. 1 ст. 115 КК України.

Зі слів заявниці, вона є пенсіонером за віком та отримує незначну пенсію. ОСОБА_6 фактично з 2020 року її утримував, забезпечував як коштами, так і продуктами харчування.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 від 06.07.2018 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонером за віком.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.02.2025 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком в розмірі 5831,01 грн. щомісячно. Сума пенсії за період з 01.09.2024 року по 28.02.2025 року складає 34986,06 грн.

Відповідно до копії трудової книжки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпочав трудову діяльність у липні 2020 року. Останнє місце роботи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старинська птахофабрика», з 25.05.2023 року, посада «птахівник у бригаді відлову птиці».

Як зазначила заявниця, починаючи з 2022 року і до зникнення Георгія, вона перебувала у ОСОБА_2 на утриманні, систематично отримувала від нього кошти та продукти харчування.

Відповідно до Виписки з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, ОСОБА_2 з травня 2023 року по серпень 2024 року отримував заробітну плату в СТОВ «Старинська птахофабрика», в середньому розмір заробітної плати складав 30000 грн. Починаючи з вересня 2024 року по грудень 2024 року ОСОБА_2 отримував виплату військовослужбовцям: у вересні 2024 року – 4926,91 грн., у жовтні 2024 року – 21819,20 грн., у листопаді 2024 року – 113461,07 грн., у грудні 2024 року – 124428,82 грн.

Також, відповідно до наданих заявницею квитанцій вбачається, що в березні 2022 року від ОСОБА_2 на картку ОСОБА_1 зараховано 700,00 грн.; 07.09.2024 року – 1990,00 грн.; 13.10.2024 року – 4975,00 грн.

Крім того, до суду надані виписки з банків, зокрема, АТ «Перший Український Міжнародний Банк», АТ «Державний ощадний банк України», АТ КБ «Приватбанк», з яких вбачається, що на карту ОСОБА_1 систематично надходили кошти через транзитний рахунок та шляхом поповнення через термінал, яке здійснював ОСОБА_9 .

Факт того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Зокрема, свідок ОСОБА_10 показала, що вона є власницею квартири, яку орендував ОСОБА_2 . Зазначила, що ОСОБА_6 мав гарні відносини з мамою ОСОБА_15 Він працював на птахофабриці, отримував гарну зарплатню, та допомагав своїй мамі грошима. Також купував продукти харчування, ліки. Якщо не міг до неї поїхати, то перекидав гроші на картку. Така допомога від ОСОБА_6 була регулярною.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що із ОСОБА_6 познайомилися в 2018 році на святкуванні Нового року. Вказав, що після закінчення навчання в школі, він продовжував далі навчання. Потім влаштувався на роботу. Працював на птахофабриці. В цей період він дуже добре допомагав мамі ОСОБА_15 і коштами, і продуктами. З 2020 року отримував досить гарну заробітну плату та міг змогу допомагати мамі, постійно давав їй кошти, а коли не мав можливості приїхати - перекидав їй на картку досить значні суми. Коли мав змогу, обов`язково приїздив до матері в Черкаси, оскільки мешкав в іншому місті.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що знає ОСОБА_15 33 роки. Вказала, що рідні батьки ОСОБА_6 загинули, дитина залишилася на дружині брата його рідного батька – заявниці. ОСОБА_15 виховувала ОСОБА_6 змалечку буквально сама, чоловік був на роботі. ОСОБА_6 називав заявницю мамою, іншої мами в його розумінні не було. Ще під час підліткового підробітку ОСОБА_6 віддавав зароблені гроші мамі. Після його переїзду часто навідував маму. Навіть перед тим як піти на фронт, ціле літо провів біля мами. Від заявниці постійно чула, що ОСОБА_6 їх допомагає, переводить кошти на картку. Можна говорити про те, що ОСОБА_6 утримував свою маму – заявницю в даній справі, оскільки її пенсійних коштів не вистачало для того, щоб забезпечити себе самим необхідним. ОСОБА_6 її підтримував фінансово, любив її і дуже допомагав.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , проживає поруч з 1998 року. Рідні батьки ОСОБА_6 померли, після чого ним опікувалася заявниця та її чоловік. ОСОБА_6 дуже любив ОСОБА_15 та вважав її своєю мамою. ОСОБА_17 допомагав ОСОБА_15 навіть після переїзду до ОСОБА_18 , завжди допомагав ОСОБА_15 , пересилав їй кошти, купляв продукти харчування. Можна говорити про те, що ОСОБА_15 фактично перебувала на утриманні у ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що вони з ОСОБА_6 познайомились при вступі в музичне училище і відтоді стали товаришувати. Здружились приблизно на другому курсі, і тоді він вперше побачив маму ОСОБА_6 . Він отримував стипендію, допомагав мамі, привозив їй продукти харчування. Після переїзду в м. Переяслав також мамі допомагав, їздив до неї 1-2 рази на місяць. Щомісячно відправляв заявниці по 4-5 тис. грн.. Коли влаштувався на птахофабрику, то допомагав мамі більше, бо отримував вищу заробітну плату. У цей час у ОСОБА_15 погіршився стан здоров`я, тому ОСОБА_6 пересилав їй більші суми коштів, купував ліки, продукти. Також він отримував на роботі пайок, який також віддавав мамі. Стверджував, що ОСОБА_6 систематично допомагав своїй матері, фактично утримував її. Для нього це було важливо, він її дуже любив, був за все їй вдячний, і дуже переймався за маму, тому і допомагав як міг.

Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із роз`ясненнями, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи яка надавала йому утримання.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1- 8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинам постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти, батьки.

Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члена їх сімей"), є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавства визначення прожиткового мінімуму). До них належать зокрема непрацездатні.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання особою інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Даний правовий висновок викладено в Постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Вирішуючи питання про належний порядок розгляду даної справи, суд виходить з такого.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно з частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових 32 формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заявник звернулася до суду з вимогою про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка пропала безвісти під час проходження військової служби, з метою подальшого оформлення пенсії у разі втрати годувальника.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Факт перебування на утриманні належить саме до таких юридичних фактів, оскільки від його встановлення безпосередньо залежить виникнення у заявника права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а сам по собі цей факт не може бути підтверджений іншими документами у позасудовому порядку.

При цьому заявником не заявлено вимог про визнання протиправними дій чи рішень органу Пенсійного фонду України, не ставиться питання про призначення чи перерахунок пенсії, а також відсутні вимоги майнового характеру чи спір між сторонами щодо наявності або обсягу суб`єктивного права.

Отже, предметом розгляду у даній справі є виключно встановлення юридичного факту, а не вирішення спору про право.

Суд враховує, що спори щодо призначення, відмови у призначенні або перерахунку пенсій належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки пов`язані з оскарженням рішень суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим у даному випадку відсутнє рішення органу Пенсійного фонду України, яке підлягає судовому оскарженню, а встановлення факту перебування на утриманні не належить до повноважень органів Пенсійного фонду України та не може бути здійснено в адміністративному порядку.

Тобто звернення до суду зумовлене не наявністю спору з суб`єктом владних повноважень, а необхідністю підтвердження юридичного факту, який має значення для подальшої реалізації права заявника на соціальне забезпечення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вирішує питання у сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що наданих доказів по справі достатньо для встановлення фактів про які просить позивач.

Окрім цього, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Надані заявником докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, встановлення якого є необхідним для отримання заявником пенсії по втраті годувальника.

Дослідивши подані докази у їх сукупності, суд встановив, що заявниця є непрацездатною особою, яка хоча і отримувала пенсію, проте додатково фактично перебувала на утриманні зниклого безвісти годувальника, отримуючи від нього систематичну матеріальну допомогу, що була для неї основним джерелом засобів до існування, оскільки її пенсія не покривала всі необхідні витрати.

Судом також встановлено, що зникнення особи відбулося за обставин, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби, що відповідно до вимог законодавства дає підстави для вирішення питання про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявниця належить до кола осіб, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, а встановлення факту перебування на утриманні має для неї юридичне значення, оскільки є необхідною умовою для реалізації такого права.

Враховуючи наведене та правові позиції Верховного Суду України, суд вважає доведеним факт перебування заявниці на утриманні померлого (зниклого безвісти) годувальника та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 293, 315-319, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 на утриманні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 21.04.2026 року.

Головуючий: Т.Є. Троян

Оригінал: reyestr.court.gov.ua