Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №500/4961/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 рокуСправа №500/4961/25 пров. №А/857/49564/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року (суддя Грицюк Р.П., м.Тернопіль), -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року та у вересні 2017 року без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі – Постанова №889);

зобов`язати в/ч здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплачених у вересні 2016 року та у вересні 2017 року, із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою № 889, ураховуючи раніше виплачені суми.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується грошова допомога на оздоровлення.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова грошова винагорода, яка нараховувалась та виплачувалась позивачу на підставі Постанови №889 за жодних обставин не може вважатись одноразовою.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач у спірний період проходив військову службу у в/ч.

23.06.2025 представник позивача звернувся до відповідача щодо надання інформації про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення позивача.

03.07.2025 в/ч листом №09/5783-25-Вх/157 надано відповідні документи.

Із огляду на архівні відомості особистих карток грошового забезпечення під час проходження військової служби у в/ч, позивачу проводились нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема, у вересні 2016 року в розмірі 7632 грн. та у вересні 2017 року у розмірі 7931,25 грн. – грошова допомога на оздоровлення без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди нарахованої у ці місяці у сумі 4579,20 грн. та 4756,76 грн. відповідно, виплату якої було встановлено Постановою №889.

Разом з тим, у вересні 2016 року розмір місячного грошового забезпечення позивача з урахуванням винагороди становив 19843,20 грн., а виплату грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року здійснено у розмірі 7632 грн. У вересні 2017 року розмір місячного грошового забезпечення позивача з урахуванням винагороди становив 21802,52 грн., а виплату грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2017 року здійснено у розмірі 7931,25 грн., тобто без включення до розміру місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини для виплати грошової допомоги на оздоровлення винагороди, що, на думку позивача, порушило його майнові права на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, гарантовані пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII у розмірі місячного грошового забезпечення.

Вважаючи протиправною дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року та вересні 2017 року без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою №889, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За змістом частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною третьою статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Постановою № 889, чинною до 01.03.2018, установлено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям.

Зі змісту Постанови №889 вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок та виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення за червень 2016 року та серпень 2017 року здійснювалися без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, що визнається відповідачем.

Як вбачається з апеляційної скарги, правовою підставою таких дій відповідача є застосування пункту 8 «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (далі - Інструкція №73), відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Інструкції №73 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Пунктом 6 Інструкції №73 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів вищих начальників.

Згідно з пунктом 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Водночас, згідно з частинами другою, третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.

Встановивши, що перед звільненням додаткова грошова винагорода на підставі Постанови № 889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20 дійшов висновку, що така винагорода не може вважатись одноразовою, відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Апеляційний суд наголошує, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

Встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 січня 2022 року у справі 520/15971/2020.

Таким чином, застосовуючи інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, слід враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода має систематичний, а не одноразовий характер та входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.

Відповідно до відомостей особистої картки грошового забезпечення позивача за 2016-2017 роки, у вересні 2016 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 7632 грн та 7931,25 грн у вересні 2017 року, без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась допомога для оздоровлення, щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №889.

Втім, враховуючи наведене, розрахунок допомоги на оздоровлення позивача мав проводитися відповідачем з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №899, яку позивач отримувала під час проходження військової служби.

Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2016 року та вересні 2017 року, з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич