Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №595/27/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 595/27/26 пров. № А/857/9618/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання – Волчанського А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 січня 2026 року у справі №595/27/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції – Содомора Р. О.,

дата ухвалення рішення – 27 січня 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Бучач,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Рекуш О. Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6462562 від 04 січня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 січня 2026 року позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕНА № 6462562 від 04 січня 2026 року, винесену поліцейським відділення поліції №2 (м.Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, старшим сержантом поліції Андрухівим А. М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що 04 січня 2026 року поліцейським ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Андрухів А.М. винесено постанову серії ЕНА № 6462562 на позивача у зв`язку із тим, що він керував транспортним засобом «SHKODA OCTAVIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 та не мав при собі та не пред`явив для перевірки поліс обов`язкового страхування наземних транспортних засобів та посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР України та норм ч.1 ст.126 КУпАП. Вказує, що на відеозаписі під назвою «export-ogc7c» відображено те, що позивач після зупинки транспортного засобу знаходиться на водійському сидінні. Зауважує, що на відеозаписі з 00:00:00 по 00:00:30 позивачу було повідомлено про причину зупинки відповідно до п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, звертає увагу на поведінку позивача в ході складання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема, з оглянутого відеозапису прослідковується намір ОСОБА_1 покинути місце зупинки транспортного засобу. Також наголошує на неприпустимості нехтування поваги до представників органів державної влади, норм етичного, культурного спілкування, надмірній експресивності та агресивності. Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена з дотриманням норм чинного законодавства та підстави для її скасування відсутні. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник позивача (апелянта) – Рекуш О. Р. у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, оскільки відповідно до ч.2 ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду, а згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 6462562 від 04 січня 2026 року, 04 січня 2026 року о 15 год. 30 хв. у м. Бучач водій, керуючи транспортним засобом, не мав при собі та не пред`явив для перевірки поліс обов`язкового страхування наземних транспортних засобів та посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. ПДР України – керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, за що його притягнуто до відповідальності у виді штрафу в дохід держави у розмірі 425 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а тому постанова серії ЕНА № 6462562 від 04 січня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ст.251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.1 (а), (б), (ґ) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Ч.1 ст.126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 04 січня 2026 року о 15:30 год. в м.Бучач керував транспортним засобом «SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі та не пред`явив для перевірки поліс обов`язкового страхування наземних транспортних засобів та посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1. ПДР України – керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, за що його притягнуто до відповідальності у виді штрафу в дохід держави у розмірі 425 грн.

Ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегією суддів оглянуто та досліджено відеозапис з автомобільного відеореєстратора поліцейського та камери нагрудного реєстратора поліцейського, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R та міститься в матеріалах справи (а.с.18), з якого вбачається, що позивачу повідомлено про причини зупинки транспортного засобу, та вказано про необхідність пред`явлення документів, після чого позивач повідомив, що документи в Дії, але телефон залишений вдома; у продовженні відеозапису зафіксовано встановлення інспектором патрульної поліції факту відсутності полісу страхування.

Про фіксацію вчиненого правопорушення повідомлено позивача та зазначено в оскаржуваній постанові (а.с.4).

Крім того, на відеозаписі, який міститься в матеріалах справи чітко зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу «SHKODA OCTAVIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач перебував саме на водійському сидінні, що спростовує доводи позивача про відсутність доказів на підтвердження керування ним транспортним засобом.

Таким чином, змістом оглянутого диску стверджується факт поставленого у вину позивачу адміністративного правопорушення, та підстав не брати такі до уваги колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівником поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення були дотримані усі вимоги передбачені КУпАП.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №6462562 від 04 січня 2026 року прийнята правомірно, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт вчинення адміністративного правопорушення спростовується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.195, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 січня 2026 року у справі №595/27/26 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.