Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №380/20865/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 рокуСправа № 380/20865/25 пров. № А/857/3385/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року (суддя Желік О.М., м.Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі ГУНП), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 1996 по 2015 роки, виходячи з її грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 01.09.2025;

- зобов?язати ГУНП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 1996 по 2015 роки, виходячи з її грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 01.09.2025 без урахування податків та зборів;

- визнати протиправними дії ГУНП щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та грошової компенсації за невикористані 238 днів щорічних оплачуваних відпусток не в повному розмірі, а саме без урахуванням індексації грошового забезпечення;

- зобов?язати ГУНП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції та грошову компенсацію за невикористані 238 днів щорічних оплачуваних відпусток, з урахуванням індексації грошового забезпечення без урахування податків та зборів та з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопада 2015 року;

- зобов?язати ГУНП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопада 2015 року, виплату здійснити без урахування податків та зборів та з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 01.09.2025 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року;

- зобов?язати ГУНП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 01.09.2025 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року, виплату здійснити без урахування податків та зборів та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що Національна поліція України не є правонаступником органів міліції, її було саме утворено як новий орган, а не реорганізовано як правонаступника міліції. Станом на час судового розгляду справи ГУМВС перебуває в стані припинення та питання щодо виплати компенсації за невикористані відпустки має вирішуватися Ліквідаційною комісією у порядку встановленому законом.

Щодо невключення до розрахунку компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення вказує, що законодавцем не включено індексацію грошового забезпечення до розрахунку місячного грошового забезпечення згідно з яким здійснюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні. Індексація грошового забезпечення не віднесена до складових грошового забезпечення, а тому не входить в розрахунок грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Також зазначає, що грудень 2023 року став «базовим» місяцем для розрахунку індексації, оскільки нарахування індексації відновили з 01.01.2024, з 01.01.2024 по 01.09.2025.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 1996 по 2015 роки,

індексації грошового забезпечення під час служби в поліції за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно, а також одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за не використані 258 днів відпустки не в повному розмірі

Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане судове рішення не може бути залишено без змін, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Наказом ГУНП від 01.09.2025 № 600о/с полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу комунікації ГУНП, з 01.09.2025 звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77, за станом здоров`я (через хворобу). Стаж служби в поліції при звільненні у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги становив 29 років 00 місяців 09 днів.

Відповідно до цього наказу, позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані під час проходження служби дні щорічних оплачуваних відпусток у кількості 238 днів, а саме: за 2015 рік - 02 дні основної відпустки, 01 день додаткової відпустки; за 2016 рік - 14 днів основної відпустки; за 2019 рік - 11 днів додаткової відпустки; за 2020 рік - 22 дні основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки; за 2021 рік - 02 дні основної відпустки та 10 днів додаткової відпустки; за 2022 рік - 26 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки; за 2023 рік - 30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки; за 2024 рік - 30 дні основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки та за фактично відпрацьований час у 2025 році - 20 днів основної відпустки та 10 днів додаткової відпустки.

Позивач стверджує, що відповідач не врахував до зазначених днів відпустки, не відбуті у період з 1996 року.

Крім того, згідно з листом ГУНП від 25.09.2025 № 308579-2025 позивачу виплачувалась індексація лише з листопада 2017 року по 31.12.2022. Вважає, що у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року відповідач протиправно не нараховував та не виплачував їй індексацію грошового забезпечення. В той же час, за словами позивача, індексація за період з 01.01.2024 по 01.09.2025 була розрахована не правильно. Зокрема, при проведенні розрахунків використано базовий місяць – грудень 2023 року, а не листопад 2015 року (місяць підвищення посадового окладу).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Частиною першою статті 24 Закону № 504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП).

Частиною першою статті 19 Закону України «Про міліцію» (далі Закон № 565-ХІІ) визначено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 565-ХІІ держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

За змістом частини першої статті 18 Закону № 565-ХІІ порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 затверджено «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (далі Положення №114).

Пунктом 49 Розділу VІ Положення №114 передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються.

При визначенні тривалості відпусток не враховується також час, необхідний на дорогу до місця проведення відпустки і назад, у тому числі при поділі відпустки на дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.

При наданні чергової та додаткової відпусток їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.

Згідно з пунктом 51 Розділу VІ Положення №114 тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв`язку з особливо складними умовами служби.

Відповідно до абзацу першого пункту 52 Розділу VІ Положення №114 чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

За змістом пункту 56 Розділу VІ Положення №114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Закон № 565-ХІІ втратив чинність 07.11.2015 на підставі Закону №580-VIII.

Закон № 580-VIIІ визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 92 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою-четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої-одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з щорічної відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

«Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799; далі Порядок №260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу III Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Враховуючи таке правове регулювання спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII, а саме: щорічні оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів; відкликання поліцейського з щорічної відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції; за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з щорічною відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на щорічну відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.

У рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП .

З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП і Закону №504/96-ВР.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 та 31 березня 2021 року у справі № 320/3843/20.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачу при звільненні компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 1996 по 2015 роки,

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за відповідні періоди.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ та не несе зобов`язань Міністерства внутрішніх справ України, з огляду на таке.

Постановою Кабінет Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Міністерства внутрішніх справ України Львівській області та його структурні підрозділи і одночасно утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, ГУНП.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці, зокрема у постанові від 23.01.2019 у справі №826/26414/15, а також Верховний Суд України у постановах від 04.03.2014, 27.05.2014 та 28.10.2014, сформулювали правову позицію, відповідно до якої ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Таким чином, ліквідація юридичної особи публічного права не є безумовною підставою для припинення її прав та обов`язків, якщо функції такої особи не припиняються, а передаються іншому суб`єкту владних повноважень. Ліквідувавши міліцію як державний орган, держава не відмовилась від виконання покладених на неї функцій, а передала їх новоутвореному органу - Національній поліції України, яка здійснює ті ж публічно-владні повноваження щодо забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності та підтримання публічної безпеки.

Крім того, відповідно до пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII, за колишніми працівниками міліції зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені для поліцейських, що свідчить про збереження відповідних зобов`язань держави.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки обов`язок щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки обґрунтовано покладено на орган Національної поліції як суб`єкта, який реалізує функції міліції як ліквідованого органу внутрішніх справ.

Крім цього, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки має обчислюватися виходячи з розміру грошового забезпечення позивача станом на момент виникнення права на відповідні відпустки.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток виникає саме у день звільнення особи при остаточному розрахунку із працівником.

Відповідно, обчислення розміру такої компенсації має здійснюватися виходячи з грошового забезпечення, яке особа отримувала на момент звільнення, оскільки саме на цей момент відбувається остаточний розрахунок із працівником.

В частині індексації грошового забезпечення позивача, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», яка набрала чинності 24.10.2017, внесено зміну до пункту 2 Порядку № 1078, та доповнено абзац п`ятий після слова військовослужбовців словом поліцейських.

Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку № 1078).

Тобто, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

За змістом пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Тобто, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

За пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір грошового забезпечення поліцейських встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та був незмінним, відтак саме листопад 2015 року слід застосовувати як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та з 01.01.2024 по 01.09.2025.

Разом з тим, відповідач неправомірно встановив новий базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення і замість базового місяця листопад 2015 року застосувавши базовим місяцем грудень 2023 року.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

З урахуванням викладеного, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Законом України від 03.11.2022 №2710-ХІ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі Закон №2710-ХІ) була зупинена на 2023 рік дія Закону №1282-ХІІ.

З 01.01.2024 право на проведення індексації поновлено.

Статтею 39 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Право на поточну індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у 2024 році вперше виникло у серпні, оскільки індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації у 103 відсотка у червні 2024 року (опублікований у липні 2024 року).

Статтею 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Міністерство соціальної політики України у листі від 10.12.2024 № 105/0/214-24, з посиланням на статтю 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», роз`яснило, що з січня 2025 року встановлено єдиний підхід для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення у 2025 році. Таким чином, індекс споживчих цін у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починається з лютого 2025 року. При цьому відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» збереження раніше визначеної суми індексації не передбачено.

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 право на індексацію відбудеться, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, встановлений у розмірі 103 відсотка.

У листі від 23.05.2025 № 4978/0/97-25/316 Міністерство соціальної політики України, з посиланням на положення пункту 5 Порядку № 1078, повідомило, що встановлено єдині правила нарахування індексації залежно від підвищення тарифних ставок (посадових окладів), відповідно до яких індекс споживчих цін для проведення індексації має обчислюватися з місяця, наступного за місяцем підвищення згідно із рішенням Уряду тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник.

При цьому Порядком № 1078 не передбачено механізму нарахування індексації у разі індивідуального підвищення посадових окладів, наприклад, за рахунок встановлення додаткових коефіцієнтів.

Міністерство соціальної політики України у листі від 26.05.2025 № 275/0/98-25/314, з урахуванням положень статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Порядку № 1078, навело приклад розрахунку індексу споживчих цін з початку 2025 року.

Індекс споживчих цін у січні приймається за 1 або 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починається з лютого 2025 року.

За даними Держстату індекс споживчих цін за лютий 2025 року становив 100,8 відсотка, за березень 2025 року – 101,5 відсотка, за квітень 2025 року – 100,7 відсотка.

Тобто за лютий – квітень 2025 року індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, становив 103,0 відсотка (1,008 Ч 1,015 Ч 1,007 Ч 100).

Таким чином, право на індексацію у січні-червні 2025 року не настало, оскільки не відбулося перевищення порогу індексації (103 відсотка).

Право на поточну індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у 2025 році вперше виникло у липні, оскільки індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації у 103 відсотка у травні 2025 року (опублікований у червні 2025 року).

Отже, право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло не з моменту відновлення дії законодавства про індексацію, а з моменту перевищення індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотка. Індексація підлягає нарахуванню та виплаті позивачу лише за ті періоди, у яких такий поріг було перевищено, тобто з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.07.2025 по 01.09.2025.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції цій частині є помилковими, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та без належного урахування положень Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а позовні вимоги в цій частині - частковому задоволенню.

Стосовно нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані 258 днів відпустки без урахування індексації грошового забезпечення, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що індексація грошового забезпечення має систематичний характер та є складовою грошового забезпечення, а відтак підлягає врахуванню при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а, підтримана Верховним Судом у постанові від 26 січня 2022 року у справі №520/8887/2020.

Підсумовуючи, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення періоду нарахування індексації грошового забезпечення позивача за 2024-2025 роки, а саме: з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.07.2025 по 01.09.2025.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

В решті рішення суду необхідно залишити без змін, так як доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року змінити, виклавши абзаци восьмий-дев`ятий резолютивної частини рішення, у такій редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.07.2025 по 01.09.2025 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року.

Зобов?язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.07.2025 по 01.09.2025 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року, виплату здійснити без урахування податків та зборів та з урахуванням раніше виплачених сум.».

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич