Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №635/1247/14-ц — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 635/1247/14-ц

провадження № 22-ц/818/1989/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

скаржник – ОСОБА_1

суб`єкт, дії якого оскаржуються – приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович

стягувач – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

боржники – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_4 яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2016 року в складі судді Савченка Д.М.,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, просила визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. щодо відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 635/1247/14-ц неправомірними; визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. про відкриття виконавчого провадження ВП 74012642 від 30 січня 2024 року; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. усунути порушення у виконавчому провадженні № 74012642 у спосіб та порядок, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги зазначила, що згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" N? 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред?являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" N? 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред?явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом N? 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону N? 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред?явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності". Строк пред?явлення дубліката виконавчого листа N? 635/1247/14-ц до виконання сплинув 13.10.2015 року, оскільки на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" N? 1404-VIII від 02 червня 2016 року цей лист не перебував на виконанні. При цьому із приписів Закону N?1404-VI у редакції від 02.06.2016 не вбачається, що цим Законом відновлюється дія виконавчих листів, виданих судами, строк пред?явлення яких до виконання сплив до набрання чинності цим Законом (аналогічна Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі N? 820/6376/16, у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі N?905/6977/13.). Таким чином, були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Кудряшовим Д.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду Константинова Г.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича щодо відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 635/1247/14-ц, неправомірними, визнати незаконною та скасувати Постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича про відкриття виконавчого провадження ВП 74012642 від 30.01.2024 року, зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича усунути порушення у виконавчому провадженні 74012642 у спосіб та порядок, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд правильно встанови обставини у справі, проте неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Судом встановлено, що строк пред`явлення дубліката виконавчого листа № 635/1247/14-ц до виконання у дійсній справі сплинув 13.10.2015 року, при цьому із приписів Закону №1404-VIII у редакції від 02.06.2016 не вбачається, що цим Законом відновлюється дія виконавчих листів, виданих судами, строк пред`явлення яких до виконання сплив до набрання чинності цим Законом. Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 вересня 2014 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” задоволено. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” солідарно з ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , сумму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту №11240091000 від 25 жовтня 2007 року в розмірі 42 164,75 швейц. фр 75 сантимів, що за курсом НБУ станом на 27.01.2014 року становить 376 35 гривні 35 копійок. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” солідарно з ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , судовий збір у сумі 3 654 грн. 00 коп. Заочне рішення набрало законної сили 13.10.2014 року.(а.с.84-85)

На виконання зазначеного заочного рішення видано виконавчі листи, які відповідно до супровідного листа були направлені на адресу стягувача. (а.с.93)

19.07.2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків його пред`явлення.(а.с.97)

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2016 року заяву представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Синяговського О.В. про видачу дублікату виконавчого листа задоволено та видано дублікат виконавчого листа по справі №635/1247/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 376373 грн. 35 коп., а також суми судового збору 3654 грн. 00 коп. Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа по справі №635/1247/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 376373 грн. 35 коп., а також суми судового збору 3654 грн. 00 коп. Ухвала набрала законної сили 28.03.2017.(а.с.125)

27.06.2017 на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 05.08.2016 видано дублікат виконавчого листа зі строком пред`явлення до виконання три роки. Що підтверджується копією супровідного листа яким на адресу стягувача були направлені дублікати виконавчого листа. (а.с.139, 145, 201)

Постановою головного державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кравчуна Д.В. від 19.01.2018 на підставі дублікату виконавчого листа №635/1247/14-ц відкрито виконавче провадження №55476480 (а.с.198).

Постановою старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шкваро Д.А. від 31.03.2021 виконавчий лист №635/1247/14-ц повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.199).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 30.01.2024 відкрито виконавче провадження з примусового виконання дублікату виконавчого листа №635/1247/14-ц, ВП №74012642.(а.с.220)

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).

Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 449 ЦПК України, скаргу на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частиною першою статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частино першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

За загальним правилом, встановленим частинами 1, 2 статті 12 Закону № 1404, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

У свою чергу Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 у справі № 344/19847/18 сформульовано правову позицію, згідно з якою Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).

Враховуючи те що на момент набрання чинності заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08.09.2014 у справі,був чинним Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі – Закон № 606), статтею 22 якого строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого судом, встановлено в один рік з наступного дня після набрання рішенням законної сили та враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного Суду, слід дійти висновку, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа виданого 03.12.2014 на виконання заочного рішення суду від 08.09.2014 сплив 03.12.2015.

Проте колегія суддів зазначає що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2016 року яка є чинною, набрала законної сили та сторонами не оскаржувалась, заяву ПАТ «УкрСиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків на його пред`явлення було задоволено та 27.06.2017 на підставі вказаної ухвали було видано дублікат виконавчого листа ( т.1 а.с. 125 ).

Зі змісту виконавчого листа вбачається що він був виданий 27 червня 2017 року ( т.1 а.с. 145) та враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку що кінцевим строком для пред`явлення дублікату виконавчого листа є 27 червня 2018 року.

Відповідно до змісту постанови головного державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кравчуна Д.В. від 19.01.2018 вбачається що на підставі дублікату виконавчого листа №635/1247/14-ц відкрито виконавче провадження №55476480, тобто заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 вересня 2014 року було звернуто до виконання в межах визначеного на це законодавством строку.

Враховуючи викладене доводи апеляційної скарги що строк на пред`явлення дублікату виконавчого листа сплив 13.10.2015 апеляційним судом не приймаються.

Відповідно до ч. 4 ст..12 визначено у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Постановою старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шкваро Д.А. від 31.03.2021 виконавчий лист №635/1247/14-ц повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із наявністю встановленою забороною на щодо звернення стягнення на майно згідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 за № 1304-VII

Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.03.2023 у справі №260/2595/22 (провадження №К/990/383/23).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану і Україні» (зі змінами), затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 р. до 05 год.30 хв. 23 серпня 2022 року, який неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року №4524-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Крім того 26.03.2022 року набрав законної сили Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в якому визначено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжується і надалі і дія воєнного стану в Україні не припинена на теперішній час.

Таким чином враховуючи що у зв`язку із повернення виконавчого листав стягувану на підставі постанови старшого державного виконавця від 31.03.2021 строк пред`явлення вказаного виконавчого листа перервався до 21.04.2021 (у зв`язку із втратою чинності закону України від 03.06.2014 № 1304-VII) та у зв`язку із повторним перериванням такого строку 24.02.2022 року (відповідно до закону України від 24.02.2022 №2102-IX), колегія суддів приходить обґрунтованого висновку що пред`явлення виконавчого листа виданого 27 червня 2017 на виконання рішення заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 вересня 2014 року, було здійснено у встановлений законодавством строк, тому оскаржувана постанова приватного виконавця Кудряшова Д.В. від 30.01.2024 про відкриття виконавчого провадження винесена обґрунтовано, оскільки після повернення 31.03.2021 старшим державним виконавцем Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Шкавром Д.А. виконавчого документа у даній справі стягувачу річний строк на повторне його пред`явлення до виконання на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не сплив, оскільки перервався 24.02.2022.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 яка діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук