Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 21 квітня 2026 р.
Справа: №641/5699/25
Суддя: Грошева О. Ю.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 641/5699/25 Головуючий суддя І інстанції Кожихова Г. В.
Провадження № 33/818/590/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2026 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Слобідського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП,-
УСТАНОВИЛА:
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34000 грн 00 коп з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилученням транспортного засобу.
Як установив суд 01.08.2025 17:46:00 м. Харків, вул. Дніпровська, 20 водій ОСОБА_1 керував електросамокатом, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя.
Водій від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, 18а, відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.5.ПДР відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів. Водій двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню.
В апеляційній скарзі особа, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.
Зазначає, що працівниками поліції було порушено процедуру його огляду, оскільки з моменту зупинки йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, в той час як на місці такий огляд не пропонувався.
Зазначає, що відеозапис подій не цілісний і складається з уривків файлів.
Також, автор апеляційної скарги зазначає, що судом не було з`ясовано належність електросамокату, яким він керував до категорії транспортних засобів.
Окрім цього автор апеляційної скарги зазначає про відсутність у нього ознак наркотичного сп`яніння.
Його відмова від огляду була зумовлена необхідність прибути для виконання робочих завдань, а також наслідком незаконних дій працівників поліції.
Також автор апеляційної скарги зазначає, що висновки суду про повторне вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП ґрунтується на помилкових даних зокрема на постанові у справі 641/8109/25 якої в 2024 році не могло існувати.
Також автором апеляційної скарги 17.04.2026 року подано клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість прибути в судове засідання, призначене на 22.04.2026 року у зв`язку з перебуванням на військовій службі.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився про час та місце розгляду повідомлявся.
При цьому ОСОБА_1 обізнаний про існування щодо нього судового провадження, самостійно ініціював перегляд постанови місцевого суду в апеляційному порядку.
В той же час статтею 268 КУпАП не передбачено обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, тому справа про адміністративне правопорушення може розглядатися за її відсутності.
Апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, так як обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
За таких обставин, приходжу до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 , право на участь якого у судовому засіданні було забезпечено.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для належного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися.
Відтак доводи апеляційної скарги щодо незаконності підстав зупинки транспортного засобу є безпідставними.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 409321 від 01.08.2025;
- технічним засобом відеозапису БК 470125 з якого вбачається що 01.08.2025 працівниками поліції було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, проте ОСОБА_1 відмовився у зв`язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно останнього.
Тобто на відеозаписі чітко зафіксована об`єктивна сторона правопорушення вчиненого ОСОБА_1 – відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, а відтак його аргументи стосовно неповноти цього відеозапису є неспроможними.
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції; копією постанови Слобідського районного суду міста Харкова від 02 грудня 2024 року у справі № 641/8109/24 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 КУпАПта накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування строком на 1 рік.
Щодо аргументів ОСОБА_1 стосовно відсутності у нього ознак сп`яніння апеляційний суд наголошує на тому, що водій транспортного засобу повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, якщо така вимога висловлена, закон не передбачає, що водій може відмовитись від її виконання лише з тих міркувань, що на його власну думку, або на думку іншого стороннього спостерігача він не має ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуває під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і ця відмова не буде мати такого наслідку як притягнення до адміністративної відповідальності.
З цього випливає, що вирішення питання щодо наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка може фактично і не перебувати в алкогольному (наркотичному) сп`янінні на час виявлення таких ознак, на власний розсуд визначає їх наявність чи відсутність.
ОСОБА_1 не заперечує, що відмовився пройти огляд на стан сп`яніння.
Посилання ОСОБА_1 та ту обставину, що йому не було запропоновано проти огляд на стан сп`яніння на місці апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки огляд особи на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно у закладах охорони здоров`я.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.
При цьому відеозапис судом приймається як належний та допустимий доказ, апеляційний суд не вбачає жодних порушень, наслідком яких належало б визнати цей доказ недопустимим.
Посилання ОСОБА_1 на не з`ясовування належності електросамокату до транспортних засобів також є безпідставним.
Відповідно доЗакон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і вЗаконі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частин 1, 2, 5статті 14 Закону України «Про дорожній рух`учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2статті 16 Закону України «Про дорожній рух`визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже електросамокат, яким керував ОСОБА_1 як учасник дорожнього руху є транспортним засобом, за керуванням в стані алкогольного/наркотичного сп`яніння (відмова від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння) яким настає адміністративна відповідальність, передбаченаст. 130 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судом зазначено реквізити неіснуючої постанови суду при кваліфікації його дій за ч.2 ст. 130 КУпАП України хоча і заслуговують на увагу, але лише в частині того, що судом неправильно зазначено єдиний унікальний номер цієї постанови.
При цьому в матеріалах справи міститься копія постанови Слобідського районного суду міста Харкова від 02 грудня 2024 року у справі № 641/8109/24 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 КУпАПта накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування строком на 1 рік.
Зазначення ж судом першої інстанції номер справи в цій постанові як № 641/8109/25 є технічною помилкою суду.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Вид адміністративного стягнення ОСОБА_1 суддею призначений з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, в межах строку передбаченого ст. 38 КУпАП та в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП.
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Постанову Слобідського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП,- залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.Ю. Грошева
Оригінал: reyestr.court.gov.ua