Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №636/10119/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/10119/25 Головуючий суддя І інстанції Бунін Є. О.

Провадження № 33/818/572/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м.Харків

суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю.,

секретаря - Шевченко Д.В.,

захисника - Воробйова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Воробйова В.В. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 25 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 , -

у с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2

- визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає – 17000,00 грн. в дохід держави

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , о 11:00 год. 20.11.2025 був виявлений за адресою: АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду під час виконання обов`язків військової служби, про що складений протокол ДНХ/Ч/6036 від 22.11.2025.

В своїй апеляційній скарзі захисника просить скасувати постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 25.11.2025 року у справі №636/10119/25 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначає, що фактичні обставини справи не відповідають дійсності, ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння на військовій службі.

Вказує, що Враховуючи те, що в результаті обстеження у ОСОБА_1 виявлено 0,25 проміле алкоголю, таке порушення може бути визнане незначним, що дає підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Рівень 0,25 проміле у ОСОБА_1 є таким, що можна визнати незначним, а саме правопорушення малозначним.

Вислухавши доводи захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Так, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено та діє і на час апеляційного.

Відповідно до ст..ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Так, диспозицією ч.3 ст.172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, вчинені особою в умовах особливого стану, зокрема за виконання військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7).

На обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які містяться в матеріалах справи, а саме на протокол про адміністративне правопорушення, роздруківка з результатом огляду з використанням технічного засобу, результат 0,25 промілле, з підписом правопорушника, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, з яким ОСОБА_1 погодився та поставив свій підпис.

Зокрема, згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , о 11:00 год. 20.11.2025 був виявлений за адресою: АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду під час виконання обов`язків військової служби, про що складений протокол ДНХ/Ч/6036 від 22.11.2025.

Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

До того ж, відповідно до цього протоколу, у ньому зазначені вимоги ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, з положеннями яких ОСОБА_1 було особисто ознайомлено, що також підтверджується його особистим підписом.

Крім того, ОСОБА_1 у цьому протоколі також зазначив, що він визнає повністю свою провину.

Більш того, цей протокол складено уповноваженою на це посадовою особою.

Тобто, порушень вимог, передбачених ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, оскільки протокол складений уповноваженою на те посадовою особою.

З акту огляду вбачається що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, результат 0,25 промілле.

При цьому, належить також врахувати, що згідно статті 266-1 КУпАП, застосування технічних засобів відеозапису або залучення двох свідків під час проведення огляду, здійснюється у випадку, коли огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, проводить уповноважена на те посадова особа із використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У цій справі дійсно вбачається відсутність посилання на свідків проведеного огляду у протоколі про адміністративне правопорушення, але у акті двоє свідків зазначені, також вбачаються адреси проживання вказаних свідків та містяться їх підписи.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП є необґрунтованими.

Більш того, захисником не заявлено жодних клопотань про необхідність допиту свідків, не надано жодних відомостей про перебування ОСОБА_1 в день правопорушення в іншому місці.

Змістовний аналіз структури правової норми ч. 3 ст.172-20 КУпАП вказує на те, що ця норма встановлює пряму диспозицію (в даному конкретному випадку, виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, в стані алкогольного сп`яніння), за яку прямо передбачено адміністративну відповідальність - накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу або арешт з утримання на гауптвахті.

Що стосується посилання захисника на те, що у цій справі можна звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю діяння, то такі доводи на думку апеляційного суду є неприйнятними.

ОСОБА_1 не визнав себе винним, критично до свої дій не поставився, жодних відомостей які б свідчили про те, що ступінь його вини зменшився, суду апеляційної інстанції не надано.

Захисник наголошував на невинуватості ОСОБА_1 , при цьому захиснику мало б бути достеменно відомо, що такі паралельні позиції – невизнання вини і малозначність діяння, є несумісними, оскільки в першому випадку суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, а в другому випадку особа вчиняє правопорушення, проте суд визнає таке діяння малозначним.

З урахуванням наведеного, умов для застосування інституту звільнення від адміністративної відповідальності, апеляційний суд не вбачає, в тому числі і через суперечливу позицію захисника.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Отже, у ході апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, яке підтверджується доказами, які доповнюють один одного та були досліджені під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому не вбачає підстав для його скасування, у зв`язку з чим апеляційну скаргу захисника належить залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Воробйова В.В. – залишити без задоволення.

Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 25 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.Ю. Грошева